31 березня 2025 року м. Рівне №460/1473/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.11.2024 року № 172350005656 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до ОСОБА_1 страхового стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку з 04.03.2000 року по 21.01.2003 року включно призначити й виплачувати з 11.11.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернулась до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримала відмову з підстав недостатнього страхового стажу. Звертає увагу, що у спірному рішенні пенсійний орган вказав, що її страховий стаж становить 22 роки 3 місяці 20 днів, однак вказує, що вона має понад 25 років страхового стажу відповідно до записів трудової книжки. При цьому, звертає увагу, що до її страхового стажу не зараховано період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку з 04.03.2000 року по 21.01.2003 року. За наведеного вважає, що рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправними, у зв'язку з чим просить суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у поданому відзиві зауважує, що страховий стаж позивача становить 22 роки 3 місяці 20 днів. Отже, позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілий від аварії на Чорнобильський АЕС відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 25 років). Наголошує, що відсутні законні підстави врахувати період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку з 04.03.2000 року по 21.01.2003 року включно, оскільки відсутні документи, що підтверджують надання такої відпустки. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Неньковичі Зарічненського району Рівненської області та є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим 01.12.1993 Рівненською облдержадміністрацією.
21.03.2024 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.11.2024 №172350005656 (за принципом екстериторіальності) позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний страховий стаж (25 років).
У вказаному рішенні зазначено про те, що відповідно до довідки від 04.03.2024 №207 підтверджено проживання в с.Неньковичі, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з 19.04.1988 по 04.03.2024, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років.
Для призначення пенсії в 54 роки відповідно до статті 55 Закону №796-XII необхідно мати 25 років страхового стажу.
Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, довідки про підтвердження періодів роботи та періодів отримання допомоги по безробіттю, свідоцтва про народження дітей, диплом) загальний страховий стаж враховано та складає 22 роки 3 місяці 20 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки від 10.08.1988 НОМЕР_2 (період роботи по трудовій книжці з 05.08.1992 по 21.01.2003), оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства, на печатці якою засвідчено напис. Згідно довідки від 07.02.2024 №94, документи про реорганізацію підприємства в архівній установі відсутні. Відповідно до довідок від 07.02.2024 №92 та №93, виданих Зарічненським місцевим архівом Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, за періоди роботи з 1994 по 1999 та з 2000 по 2003 значиться ОСОБА_1 , інформація про фактично відпрацьовані вихододні та про встановлений мінімум трудової участі за зазначені періоди в довідках відсутні. Проте страховий стаж з 26.10.1993 по 25.10.1996 та з 04.03.1997 по 03.03.2000 зараховано періодами догляду за дітьми 26.10.1993 року народження та ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними 3-х річного віку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.11.2024 №172350005656 вказано про те, що відповідно до довідки від 04.03.2024 №207 підтверджено проживання в с. Неньковичі, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення з 19.04.1988 по 04.03.2024, що дає право на зниження пенсійного віку на 6 років.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с. Неньковичі Вараського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Судом встановлено, що загальний період проживання позивача дійсно достатній для зниження пенсійного віку на 6 років максимально. Разом з тим, обставина щодо наявності в ОСОБА_1 права на зниження пенсійного віку на 6 років не є спірною у даній справі.
Одночасно суд зауважує, що також обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідач у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказав, що страховий стаж позивача становить 22 роки 3 місяці 20 днів. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 25 років, з урахуванням зменшення позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Відповідно до форми РС-право, до страхового стажу позивача як 22 роки 3 місяці 20 днів зараховано такі періоди роботи:
01.09.1985-19.07.1988 навчання - 2 роки 10 місяців 19 днів;
10.08.1988-04.08.1992 3 роки 11 місяців 25 днів;
05.08.1992-16.08.1992 робота в колгоспі - 12 днів (12т);
01.01.1993-20.04.1993 робота в колгоспі - 3 місяці 20 днів (92т);
26.10.1993-25.10.1996 догляд за дитиною до 3 років - 3 роки;
04.03.1997-03.03.2000 догляд за дитиною до 3 років - 3 роки;
29.01.2003-31.12.2003 безробіття - 11 місяців 3 дні;
01.01.2004-23.01.2004 безробіття - 23 дні;
23.02.2004-05.03.2004 12 днів;
28.12.2004-03.10.2005 3 місяці 15 днів;
18.10.2005-12.10.2006 безробіття - 1 рік 14 днів;
23.10.2006-10.11.2006 1 місяць 1 день;
01.11.2007-29.11.2007 1 місяць;
28.12.2007-21.12.2008 безробіття - 11 місяців 25 днів;
01.10.2009-30.10.2009 1 місяць;
09.02.2010-06.07.2010 безробіття - 5 місяців 20 днів;
12.07.2010-10.08.2010 2 місяці;
01.10.2010-19.10.2010 16 днів;
20.10.2010-18.02.2011 безробіття - 4 місяці 4 дні;
14.06.2011-31.07.2011 1 місяць 4 дні;
17.02.2012-13.11.2012 безробіття - 8 місяців 26 днів;
11.01.2013-09.04.2013 безробіття - 3 місяці;
19.05.2017-31.05.2018 1 рік 13 днів;
05.12.2018-12.05.2019 безробіття - 5 місяців 9 днів;
30.08.2019-10.10.2019 безробіття - 1 місяць 12 днів;
20.09.2022-31.12.2023 1 рік 3 місяці 17 днів;
01.01.2024 - 30.09.2024 - 9 місяців.
Обґрунтовуючи наявність страхового стажу понад 25 років, ОСОБА_1 вказує, що до її страхового стажу відповідно до записів трудової книжки не зараховано період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення шестирічного віку з 04.03.2000 року по 21.01.2003 року включно, що складає 2 роки 10 місяців 17 днів.
Судом встановлено, що рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 08.10.2024 року в справі № 561/1317/24 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в період з 04.03.2000 року по 21.01.2003 року включно перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. При цьому в мотивувальній частині даного рішення суду встановлено обставину того, що з 05.08.1992 року по 21.01.2003 року ОСОБА_1 працювала в колгоспі «Дружба» на посаді телятниці, на підставі наданої трудової книжки.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 11 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Так, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
При цьому, як передбачено пунктом 1 статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
За змістом частин п'ятої та шостої статті 20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з частиною першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У пункті 16 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Закон України №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004. До вказаної дати питання зарахування стажу для призначення пенсії, зокрема, регулювалося нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Записи трудової книжки позивача не містять записів про встановлений та виконаний річний мінімум трудової участі, а архівних довідок матеріали справи не містять.
При цьому, період з 04.03.2000 по дату звільнення (21.01.2003), до страхового стажу не зараховано.
Індивідуальні відомості про застраховану особу містять інформацію про стаж позивача, зокрема за 9 місяців 27 днів 2000 року, 12 місяців 2001 року, за 12 місяців 2002 року, за 1 місяць 2003 року - за кодом підстави БСВ "ЗП3056Ж2", тобто без сплати страхових внесків. Код страхувальника 03774972 - СВК "Дружба".
Однак, такі відомості не можуть бути єдиною підставою для зарахування вказаних періодів до страхового стажу, оскільки законодавством передбачено певну процедуру призначення пенсії, зокрема щодо подання відповідних документів при зверненні.
Згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (Додаток 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), код підстави "ЗП3056Ж2" з 01 січня 2004 року проставляється за час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди, зокрема перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п.4).
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зауважує, що згідно з пунктом 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Статтею 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку зараховується до стажу роботи.
За приписами пункту 8 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують, зокрема, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, на підставі медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відтак, час догляду за дитиною у період до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом №1058-IV) зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку була надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3 та 6-ти річного віку.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 08.10.2024 року в справі № 561/1317/24, проте відсутній відповідний наказ роботодавця - СВК “Дружба» (відповідно до медичного висновку) про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії, подавались відповідні документи до пенсійного органу.
Відтак, у пенсійного органу були відсутні підстави для зарахування даного періоду до страхового стажу позивача.
За наведеного, суд дійшов висновку, що вказаний період не підтверджено достатніми доказами.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлена права надати в подальшому територіальному органу Пенсійного фонду України додаткові документи, передбачені Порядком №637 (у разі їх наявності), для підтвердження страхового стажу за спірний період, з урахуванням наведених вище висновків суду.
Тож доводи позивача про те, що згідно записів її трудової книжки, страховий стаж становить більше 25 років, не підтверджено належними доказами.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж - 25 років. Тобто, умова щодо наявності стажу на рівні не менше 25 років для призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ не виконується.
У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяв правомірно.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачами доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведеного, позов не підлягає до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 31 березня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл.,14005, ЄДРПОУ/РНОКПП 21390940)
Суддя В.В. Щербаков