01 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13250/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Бойка Сергія Сергійовича у справі №440/13250/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Решетилівської міської ради (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради) про визнання протиправним та скасування наказу,
До Полтавського окружного адміністративного суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерство юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Решетилівської міської ради (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради), в якій позивач просить визнати наказ Міністерства юстиції України від 30.04.2024 №1195/7 "Про відмову у задоволенні скарги" протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30.04.2024 №1195/7 "Про відмову у задоволенні скарги".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Бойко С.С.) від 25 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі №440/13250/24 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №440/13250/24 скасовано, справу №440/13250/24 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Бойко С.С.) від 10 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Бойко С.С.) від 14 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/13250/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_4 ; 3) Виконавчий комітет Решетилівської міської ради (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради) задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ); 2) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ); 3) Виконавчий комітет Решетилівської міської ради (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради) (вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400).
20 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді Бойка Сергія Сергійовича у справі №440/13250/24.
Згідно із частинами 3, 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (суддя Бойко С.С.) для вирішення питання про відвід судді Бойка С.С. заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №440/13250/24 передано для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу від 31 березня 2025 року головуючим суддею з розгляду питання про відвід судді Бойка С.С. у справі №440/13250/24 за заявою позивача ОСОБА_1 визначено суддю Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С.
Відповідно до частин 8, 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне розглянути заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Бойка Сергія Сергійовича у справі №440/13250/24 в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши доводи заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Бойка Сергія Сергійовича у справі №440/13250/24, дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України За наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Згідно зі статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як на підставу про відвід судді Бойка С.С., позивач ОСОБА_1 покликається на приписи статті 36 КАС України щодо наявності обставин, які, за твердженням позивача ОСОБА_1 , викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Бойка С.С.
Так, заява про відвід судді Бойка С.С. вмотивована тим, що суддя Бойко С.С. порушує розумні строки вирішення клопотання від 04.03.2025 про визначення строку для подання відповіді на відзив та клопотання від 09.03.2025 про витребування електронних доказів, в ухвалі від 14.02.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі умисно не встановив строк для подання відповіді на відзив. Заявниця вважає, що з метою визнання нікчемних правочинів від 06.08.2021 дійсними (ст. 224 ЦК України) суддя перебрав на себе повноваження судді суду загальної юрисдикції та імітував обставину, що третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 неповнолітня особа. Повнолітньому учаснику справи ОСОБА_4 були направлені копії ухвали від 14.02.2025 та позовних матеріалів у рекомендованому відправлені для матері ОСОБА_3 . У рекомендованому відправленні №0601116268497 були документи і для ОСОБА_4 , і для її матері ОСОБА_3 . Вказує, що про підстави відводу довідалася 20.03.2025, коли побачила, що суддя Бойко С.С. не вирішив її клопотання від 04.03.2025 про визначення строку для подання відповіді на відзив.
Суд зазначає, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко та Мартиненко проти України" у пунктах 66, 67 вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі "Бочан проти України" вказав, що Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні у справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
Отже, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Як слідує з матеріалів справи, розгляд справи №440/13250/24 проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04 березня 2025 року до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ОСОБА_1 про встановлення строку для подання відповіді на відзив, а 10 березня 2025 року до суду через систему "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 09.03.2025) надійшло клопотання ОСОБА_1 , у якому вона просить: 1) поновити строк для звернення з клопотанням про витребування електронних доказів. Причини пропуску вважати поважними; 2) з метою виконання завдання адміністративного судочинства постановити ухвалу про витребування у державного реєстратора Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради паперові копії реєстраційних справ в електронній формі щодо об'єктів нерухомого майна (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 06.08.2021), а саме: на житловий будинок: за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1600386453242), на земельну ділянку з кадастровим номером 5324255106:06:001:0106 за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1585294553242) та на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2427515253242).
Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно з частиною 2 статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює конкретних строків розгляду клопотань про витребування доказів та про встановлення строку для подання відповіді на відзив, заявлених особами, які беруть участь у справі, у ході розгляду справи, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Водночас, статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, законодавець вважає розумним строком розгляду справи, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, шістдесят днів із дня відкриття провадження у справі.
Оскільки ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Бойко С.С.) від 14 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/13250/24, тому на цей час строк розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не закінчився.
Слід врахувати, що станом на дату подання позивачем заяви про відвід судді 20 березня 2025 року суддя Бойко С.С. перебував на лікарняному, зокрема, у період з 20 березня по 28 березня 2025 року, що унеможливлювало розгляд клопотань ОСОБА_1 у цей період з 20 березня по 28 березня 2025 року.
Незгода позивача ОСОБА_1 з процесуальним рішенням судді Бойка С.С., зокрема, з постановленою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Бойко С.С.) від 14 лютого 2025 року, не є обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Бойка С.С., оскільки в силу частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Натомість, частиною 3 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Судом встановлено, що копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі №440/13250/24 були направлені третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одним рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення №0601116268497, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення №0601116268497.
Разом з тим, зазначена обставина не може вважатися обставиною, яка свідчить про упередженість та необ'єктивність судді, оскільки направлення копій процесуальних документів учасникам справи не належить до функціональних обов'язків та повноважень судді.
Доводи заяви про необ'єктивність та упередженість судді Бойка С.С. щодо наявності у останнього мети визнання нікчемних правочинів від 06.08.2021 дійними ґрунтуються виключно на суб'єктивних уявленнях і припущеннях заявника та не підтверджені належними і допустимими доказами.
У матеріалах справи відсутні докази, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддею як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію".
Заявником не надано, а судом не встановлено доказів наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Бойка С.С., інших підстав, визначених статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, які могли б бути підставою для відводу судді Бойка С.С.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Бойка Сергія Сергійовича у справі №440/13250/24 необґрунтована, тому задоволенню не підлягає.
Частиною 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 229, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Бойка Сергія Сергійовича у справі №440/13250/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Решетилівської міської ради (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради) про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Сич