Справа № 420/11593/21
31 березня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Нінель ПОТОЦЬКОЇ, суддів - Оксани БОЙКО, Людмили ЮХТЕНКО, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №420/11593/21 за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває заява за вхід. №12789/25 від 10.02.2025 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №420/11593/21 за виключними обставинами, в якій позивач просить:
скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №420/11593/21 про відмову в задоволених позовних вимог та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована наступним.
18 грудня 2024 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення №11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023 (290/23) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (щодо конституційних гарантій незалежності прокурора).
З урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 18 грудня 2024 року №11-р(ІІ)/2024, наказ про звільнення Заявника з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру», Конституції України та його незаконність підтверджена рішенням Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року №11-р(ІІ)/2024, яким визнано неконституційною норму щодо можливості звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Оскільки Заявника було звільнено саме на підставі норми (пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2012 року №1697-VII), яку рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційною, а при ухваленні судового рішення у справі №420/11593/21 безпосередньо було застосовано пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», як норму матеріального права, заявник вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/11593/21 підлягає перегляду за виключними обставинами згідно з пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України.
Відтак прийняття Конституційним Судом України 18 грудня 2024 року рішення №11- р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) щодо неконституційності пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2012 року №1697-VII зі змінами, який унормовує звільнення прокурора з посади, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, та які були застосовані судом при розгляді справи та ухваленні рішення у справі №420/11593/21 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , є підставою для скасування даної постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі №420/11593/21 за виключними обставинами.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 11.02.2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з заявою та відкрито провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №420/11593/21 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судове засідання призначене на 04.03.2025 року.
26.02.2025 року до суду від представника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на заяву у якому вимоги заяви не визнаються, з наступних підстав.
Частиною 2 статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.01.2019 у справі №820/2462/17, від 19.11.2018 у справі №755/4893/18, від 15.05.2019 у справі №640/20317/16а та інших.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №11-р(ІІ)/2024 від 18.12.2024, пункт 9 частини першої ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, який визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В той же час, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їхнього окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, передусім має значення як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, уже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Таким чином, як вже зазначалось вище, Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) не змінює правового регулювання спірних правовідносин, не має ретроспективної дії, та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Вказане свідчить, що прийняття Рішення №11-р(ІІ)/2024 не змінює правового регулювання спірних правовідносин, оскільки на момент їх виникнення та до 18.12.2024 (дати ухвалення Рішення №11-р(ІІ)/2024) вказані норми були чинними та підлягали застосуванню.
Зважаючи на викладене, ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним пункту 9 частини першої статті 51 Закону 1697-VII зі змінами не впливає на правовідносини, що склалися до дати його ухвалення.
Аналогічні висновки наразі викладено Верховним судом у постанові від 10.02.2025 у справі №160/5839/20.
Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку №221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі №640/26299/19 виклав правовий висновок про те, що звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем. Тобто в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі зазначеної норми (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»), є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2021 у справі №140/3790/19.
Вказана позиція знайшла своє відображення і в Законі України «Про внесення змін до розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №1554-ІХ від 15.06.2021, який набрав чинності 11.07.2021, та яким з п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ виключено посилання на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» як на підставу звільнення прокурора з посади.
Таким чином, на думку представника, звільнення з посади та з органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації не є порушенням гарантій від незаконного звільнення прокурора, діяльність якого пов'язана з функціонуванням системи правосуддя.
З огляду на вищезазначене, представник Одеської обласної прокуратури просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №420/11593/21 за виключними обставинами.
Судове засідання призначене на 04.03.2025 року відкладене за клопотанням Заявника за вхід. №ЕС/19500/25 від 03.03.2025 року. Наступне судове засідання призначене на 25.03.2025 року.
25.03.2025 року до суду за вхід. №ЕС/27032/25 від Заявника надійшла заява про розгляд заяви в порядку письмового провадження без його участі за наявними у справі матеріалами.
Інших заяв до суду не надходило.
З огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду, розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини.
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних посадах, починаючи з 22.04.1997 року.
З 20.03.2017 наказом прокурора Одеської області №438к від 16.03.2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Іллічівської місцевої прокуратури.
Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі "Порядку проходження прокурорами атестації", затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року.
Для проходження атестації позивачем подано заяву Генеральному прокурору України про участь у проведені атестації на підставі вказаного вище Положення.
ОСОБА_1 успішно складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рiвня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у зв'язку з чим його допущено до наступного етапу атестації.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички позивачем набрано 80 балів, що є менше прохідного балу (93 бали) для успішного складання іспиту, тому його не допущено до проходження співбесіди.
23.02.2021 року після проходження другого етапу тестування позивачем подано до голови Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) заяву, в якій ним зазначено, що у зв'язку із поганим самопочуттям та перенесеним COVID-19 він неуспішно склав іспит на загальні навички для прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).
Зважаючи на вказане, у своїй заяві позивач просив допустити його до повторного складання іспиту.
При цьому у позові, позивач вказує, що він подав заяву з проханням повторно скласти другий етап тестування, в тому числі, через погану роботу комп'ютерної техніки.
З протоколу №4 засідання Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (а.с.164-170) судом встановлено, що на даному засіданні комісією вирішено відмовити у задоволенні заяви, в тому числі, позивача щодо повторного проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
За результати проведення другого етапу атестації прокурорів 09.03.2021 року тринадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення №8 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».
Згідно даного рішення, воно прийнято враховуючи те, що прокурор Одеської місцевої прокуратури №1 Одеської області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки набрав 80 балів, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту, встановленого наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора від 07.10.2020 №474 «Про встановлення прохідного бала для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), а також оприлюднення зразка тестових питань (завдань) та правил складання іспиту» він не допускається до етапу проходження співбесіди та припиняє участь в атестації та що він не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички та припиняє участь в атестації.
У зв'язку з цим, у рішенні №8 вказано, що прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
До суду надано відомості про результати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки згідно якої позивач набрав 80 балів.
На підставі рішення тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №8 від 09.03.2021 року, ст.11, п.2 ч.2 ст.41, Закону України «Про прокуратуру», пп.2 п.19 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказом Одеської обласної прокуратури №749к від 18.03.2021 року позивача звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 Одеської області та з органів прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 16.04.2021 року (а.с.25).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року, яке набрало законної сили 20.01.2022 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Розглядаючи заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України визначено, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Приписами частини шостої статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до частини першої статті 365 КАС України, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
У цій справі ОСОБА_1 визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII зі змінами, відповідно до якого прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року, яке просить переглянути позивач у зв'язку з виключними обставинами, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У вимірі доводів і вимог заяви ОСОБА_1 варто зауважити, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, вже було предметом розгляду Верховного Суду.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18 сформулював висновок про те, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. Також у цій постанові зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підтримана об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 21 грудня 2022 року в справі №140/2217/19 та від 22 грудня 2022 року в справі №805/1312/16-а.
Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13 квітня 2023 року), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27 квітня 2023 року) та у справі №420/1255/21 (ухвала від 03 травня 2023 року), у справі №420/4589/20 (ухвала від 06 березня 2025 року).
Тож дотримуючись усталеної правової позиції щодо перегляду судових рішень, які набрали законної сили, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року у справі №420/11593/21 не може переглядатися за виключними обставинами.
Одночасно Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон №2136-VIII). Водночас у частині першій статті 97 Закону №2136-VIII визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону №2136-VIII дає підстави дійти висновку, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
У Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), Конституційний Суд України вказав, що: «частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.».
У Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив, що «незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».
Таким чином, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.
Зазначене в сукупності не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі щодо якого постановлене остаточне судове рішення.
На тлі наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року у справі №420/11593/21.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 10 лютого 2025 року у справі №160/5839/20 та 06 березня 2025 року у справі №420/4589/20 за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно з частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 2-9, 241, 248, 256, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №420/11593/21 за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
Суддя Оксана БОЙКО
Суддя Людмила ЮХТЕНКО