про забезпечення позову
31 березня 2025 р. № 400/3002/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), АДРЕСА_2 , 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ,
проскасування рішення, оформлене протоколом від 12.03.2025 №41, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 41 від 12.03.2025 року, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
28 березня 2025 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що має законні підстави для оформлення відстрочки від мобілізації, а також має право на оскарження протиправних дій та рішення відповідачів. При цьому, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України, Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У відповідності до положень ч. 1 та 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 4 ст. 154 КАС України).
Також, відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Однак, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Самі по собі негативні наслідки не можуть бути підставою для забезпечення позову, а наведене заявником обґрунтування потребує з'ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи.
Одночасно з цим, спірні правовідносини між позивачем, як військовозобов'язаним та відповідачами регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 37 передбачені підстави для виключення з військового обліку.
Якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на зняття з обліку та виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та унеможливити ефективний захист прав позивача.
Тому, на думку суду, з урахуванням обставин справи, вжиття заходів забезпечення позову відповідатиме завданню адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, заява позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
2. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 400/3002/25.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
4. Ухвала є обов'язковою для виконання та набирає законної сили з 31.03.2025 року.
5. Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Оксана Володимирівна Малих