31 березня 2025 рокусправа № 640/33825/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, періоду її роботи в галузі права з 08.09.1969 року по 01.09.1984 р. в прокуратурі Луганської області, прокуратурі міста Комунарськ, прокуратурі міста Києва та роботи суддею стажером у Красноярському крайовому суді з 19.05.1965 по 20.12.1695;
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві при прийнятті рішення №930050834657 від 23.07.2021 року про перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020 року із розрахунку 50% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, періоду її роботи в галузі права з 08.09.1969 року по 01.09.1984 р. в прокуратурі Луганської області, прокуратурі міста Комунарськ, прокуратурі міста Києва та роботи суддею стажером у Красноярському крайовому суді з 19.05.1965 по 20.12.1695, встановивши загальний стаж, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, 29 років 6 місяців 7 днів;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити, нарахувати, здійснюючи виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% ротового утримання працюючого судді на відповідній посаді, зазначеної у Довідці Апеляційного суду міста Києва від 07.04.2020 №58/0403/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначала, що відповідач при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 не врахував при розрахунку стажу роботи судді стаж роботи у сфері права, а саме на посаді прокурора слідчого відділу прокуратури Луганської області, прокурора по нагляду за розглядом в судах цивільних справ, помічника Комунарського міжрайонного прокурора, старшого слідчого прокуратури м. Комунарськ, в прокуратурі Радянського району м. Києва, на посаді слідчого прокуратури Радянського району м. Києва, помічника прокурора м. Києва по кадрах. Вважала дії відповідача щодо неврахування їй такого стажу роботи та визначення розміру щомісячного довічного утримання у розмірі 50 відсотків від заробітної плати працюючого судді протиправними, оскільки загальний стаж судді, який їй дає право на відставку, становить 29 років 6 місяців 7 днів. Відтак, за захистом своїх прав та інтересів позивач звернулася з позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
03.12.2021 за вх.№ 03-14/192595/21 від позивачки надійшла заява про виправлення описки в позовній заяві, в якій просить вважати вірною прохальну частину в такій редакції:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, періоду її роботи в галузі права з 08.09.1969 року по 01.09.1984 р. в прокуратурі Луганської області, прокуратурі міста Комунарськ, прокуратурі міста Києва та роботи суддею стажером у Красноярському крайовому суді з 19.05.1965 по 20.12.1965;
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві при прийнятті рішення №930050834657 від 23.07.2021 року про перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020 року із розрахунку 50% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, періоду її роботи в галузі права з 08.09.1969 року по 01.09.1984 р. в прокуратурі Луганської області, прокуратурі міста Комунарськ, прокуратурі міста Києва та роботи суддею стажером у Красноярському крайовому суді з 19.05.1965 по 20.12.1965, встановивши загальний стаж, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, 29 років 6 місяців 7 днів;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити, нарахувати, здійснюючи виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% ротового утримання працюючого судді на відповідній посаді, зазначеної у Довідці Апеляційного суду міста Києва від 07.04.2020 №58/0403/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
27.01.2022 за вх.№0314/13863/22 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2020 у справі №640/28797/20 було зобов'язано ГУ ПФУ у м. Києві провести позивачці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви від 05.10.2020 на підставі довідки Апеляційного суду м. Києва від 07.04.2020 №58/0403/20 з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Звертає увагу. Що рішенням суду не було зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному конкретному відсотку, тому розрахунок розміру згідно рішення суду проведено відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про статус суддів» де зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При визначенні довічного грошового утримання судді у відставці зараховано 14 років 3 місяці 28 днів, тобто права на збільшення відсотків позивач не має. Просить у задоволенні позову відмовити.
Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 27.09.2023 №03-19/27427/23 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/33825/21 до Київського окружного адміністративного суду.
Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Львівському окружному адміністративному суду.
Справа надіслана Київським окружним адміністративним судом до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 31.01.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі за вхідним №8119.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №640/33825/21 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/33825/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
27.02.2025 за вх.№16728 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення копії пенсійної справи позивачки.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Постановою Верховної Ради України «Про припинення повноважень судді Верховного Суду України, суддів обласних, Київського та Севастопольського міських судів» від 11 квітня 1995 року №132/95-ВР позивачку звільнено з посади судді Київського міського суду у відставку зв'язку з поданням письмової заяви про відставку.
Наказом В.о. Голови Київського міського суду від 28 квітня 1995 року №65 позивачку звільнено з посади судді Київського міського суду з 01 травня 1995 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Матеріалами пенсійної справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Також матеріалами пенсійної справи позивачки підтверджується, що останній здійснювався перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі збільшення суддівської винагороди діючого судді на підставі відповідних довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та судових рішень.
З 01 січня 2020 року відбулись зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.
Відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №58/0403/20 від 07 квітня 2020 року, виданої Апеляційним судом міста Києва, відповідно до якої станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 210200,00 грн, з яких: посадовий оклад - 131375,00 грн, доплата за вислугу років - 78825,00 грн.
05 жовтня 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про здійснення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №58/0403/20 від 07 квітня 2020 року, виданої Апеляційним судом міста Києва.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 жовтня 2020 року №930050834657 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 07 квітня 2020 року №58/0403/20 та довідки про суддівську винагороду від 21 лютого 2020 року №37/0421/20, в яких зазначений розмір посадового окладу, що не відповідає положенню частини 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453, про що листом повідомлено позивача.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 07 квітня 2020 року №58/0403/20 протиправним, позивач звернулась до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 06 жовтня 2020 року №930050834657 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви від 05 жовтня 2020 року на підставі довідки Апеляційного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року №58/0403/20.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви від 05 жовтня 2020 року на підставі довідки Апеляційного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року №58/0403/20 з урахуванням вже виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року залишено без змін.
На підставі рішення від 16.04.2021 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% згідно довідки Апеляційного суду м. Києва від 07.04.2020 №58/0403/20. Після перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 становить 105166,43 гривень.
Однак, при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді, відповідачем було визначено стаж позивачки на посаді судді - 14 років 12 місяців 28 днів, та одночасно до вказаного стажу не було враховано періоди роботи з 08.09.1969 по 05.04.1974 в прокуратурі Луганської області та з 11.04.1974 по 09.09.1984 в прокуратурі м. Києва.
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання станом на 01.05.1995 стаж роботи ОСОБА_1 складає 29 років 3 місяці 22 дні та складається з:
- народний суддя Назаровського міського народного суду, член Кураєвого суду - 20.12.1965 - 09.07.1969;
- член Луганського обласного суду - 21.07.1969 - 08.09.1969;
- прокуратура Луганської області (прокурор слідчий, прокурор відділу по нагляду розгляду в судах цивільних справ, помічник міжрайонного прокурора, старший слідчий прокуратури м. Комунарська) - 08.09.1969 - 05.04.1974;
- прокуратура м. Києва (слідчий прокуратури Радянського району м. Києва, прокурор слідчого відділу прокуратури м. Києва, помічник прокурора м. Києва про кадрах) - 11.04.1974 - 09.09.1984;
- член Київського міського суду - 10.09.1984 - 01.05.1995.
Як вбачається з вказаного розрахунку, у період з 08.09.1969 по 09.09.1984 позивачка обіймала посади в органах прокуратури, загальний стаж становить 14 року 11 місяців 25 днів.
Оскільки, ГУ ПФУ м. Києві не було враховано період роботи позивачки в органах прокуратури з 08.09.1969 по 09.09.1984 і відповідно було неправильно та протиправно визначено відсоток суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посад, що призвело до зменшення розміру довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (Закон №1402).
Відповідно до статті 116 Закону № 1402 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 Закону № 1402, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Із наявних у справі доказів слідує, що станом на 01.05.1995 стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 29 років 3 місяці 22 дні.
Однак відповідачем в розрахунку розміру щомісячного грошового утримання вказано лише 14 років 3 місяць 28 днів, що вочевидь є неправомірним та не відповідає дійсності.
Відтак, до розрахунку стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, відповідач має врахувати весь стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 з 20.12.1965 по 01.05.1995.
Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином зазначена норма права пов'язує застосування законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи судді, із часом призначення чи обрання суддею.
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Щодо врахування до стажу роботи, який надає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання роботу позивача на посадах прокурора, суд зазначає таке.
Оскільки позивачка була обрана на посаду судді ще у 1984 році і продовжувала перебувати на посаді судді після набуття України статус незалежної, ці правовідносини мають регулюватись першим законом незалежної України, а саме Законом України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992.
Висновок про те, що необхідно в цьому випадку обраховувати стаж на посаді судді згідно закону попередньої редакції узгоджується з правовими висновками, що були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/15/21 від 18.11.2021 та постанові Верховного суду у справі №559/443/17 від 09.11.2018.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» (у редакції, чинній на час перебування позивачки на посаду судді), до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Таким чином, законодавством, чинним на час перебування позивачки на посаді судді, та на час набуття нею стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Роз'яснення поняття «прокурор» наведено у статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі Закон № 1789-XII). Зокрема, під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 47, статті 48, частинах першій четвертій статті 49, статтях 50 і 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивачки, ОСОБА_1 з 08.09.1969 призначена на посаду слідчого прокурора прокуратури Луганської області, з 31.10.1969 переведена на посаду прокурора відділу по нагляду розгляду в судах цивільних справ, з 15.01.1970 на посаду помічника міжрайонного прокурора, з 01.09.1979 призначена на посаду старшого слідчого прокуратури м. Комунарська, 05.04.1974 звільнення з посади по переведенню, 11.04.1974 переведена на посаду слідчого прокуратури Радянського району м. Києва, з 14.03.1975 призначена на посаду прокурора слідчого відділу прокуратури м. Києва, з 18.10.1979 переведена на посаду помічника прокурора м. Києва по кадрах, з 09.09.1984 звільнена по переведенню в Київський міський суд.
Таким чином набутий позивачкою стаж роботи на посадах в прокуратурі з 08.09.1969 по 09.09.1984, що становить 14 років 11 місяців та 25 днів, згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ також має бути врахований до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Підсумовуючи вищевикладене суд доходить висновку, що до стажу роботи позивачки на посаді судді, що дає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді 14 років 3 місяці 28 днів, так і визначений законом інший стаж, який враховується до стажу судді, а саме: стаж роботи на посадах в органах прокуратури 14 років 11 місяців та 25 днів. Загалом, загальний стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 29 років 3 місяці 22 дні.
Натомість, безпідставне незарахування відповідачем спірних періодів роботи до суддівського стажу позивачки призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці проводиться у значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.
Більше того, на думку суду відповідач в цілому неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.
А в даному випадку, як вбачається із наданого пенсійному органу розрахунку стажу судді, який надає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , складеного Апеляційним судом м. Києва від, загальний стаж судді позивачки становить повних 29 років.
Отже, жодних правових підстав не враховувати даний суддівський стаж позивачки як такий, який надає їй право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача не має.
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи, що загальний стаж роботи позивачки на посаді судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить понад 29 років, тому розмір довічного грошового утримання має складати 68 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (20 років стажу = 50% + (9 років стажу х 2% = 18 %) = 68%).
При цьому, суд зауважує, що положеннями Закону № 1402 не передбачено обмеження відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді максимальним розміром.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 1 1 жовтня 2005 року № 8-ргі/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також, в рішенні Конституційного Суду Україні від 03 червня 2013 року № З-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи, статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Отже, виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем не доведено, що відмовляючи позивачці у зарахуванні до його стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, наявного у нього стажу судді 29 років 3 місяці 22 дні, він діяв законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи та в межах визначених законом повноважень.
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді його трудової діяльності, визначеної законом, та яка враховується до стажу судді, половини часу навчання у вищих юридичних навчальних закладах та стажу роботи на посадах прокурора, що загалом становить 29 років 3 місяці 22 дні. Разом із тим, оскільки наслідком такого не зарахування є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (виходячи з неправомірно визначеного стажу судді в 14 років 3 місяців 28 днів), а тому такі дії відповідача також підлягають визнанню протиправними.
Щодо іншої частини позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує наступне.
Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту та поновлення порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 19.02.2020 (з дати перерахунку пенсії позивача на виконання рішення ОАС м.Києва від 28.12.2020 у справі №640/28797/20) зарахувавши до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періодів перебування на посадах органів прокуратури з 08.09.1969 по 09.09.1984 та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши її стаж на посаді судді 29 років 3 місяці 22 дні з 19.02.2020.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 908,00 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, що полягають не зарахуванні ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період перебування на посадах в органах прокуратури з 08.09.1969 по 09.09.1984.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) при обчисленні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувати з 19.02.2020 до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період перебування на посадах в органах прокуратури з 08.09.1969 по 09.09.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) розміру довічного грошового утримання, нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 68% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням раніше виплаченого грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна