про повернення позовної заяви
31 березня 2025 рокусправа № 380/4787/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79000, м. Львів, площа Маркіяна Шашкевича, 1; код ЄДРПОУ 33862786) з вимогами:
- визнати, що рішення суду у справі № 1.380.2019.005377 не виконано в повному обсязі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконати рішення суду в повному обсязі та призначити пенсію за вислугу років з мого первинного звернення у 2011 році;
- зобов'язати Пенсійний фонд провести повний перерахунок пенсії, враховуючи всі пропущені виплати з 2011 року, та виплатити компенсацію за весь період незаконного не нарахування пенсії відповідно до ст. 46 Конституції України та ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України;
- зобов'язати Державну виконавчу службу поновити виконавче провадження у зв'язку з його незавершеністю та вжити заходів примусового негайного виконання рішення суду;
- зобов'язати Пенсійний фонд України надати офіційну інформацію щодо суми заборгованості за весь період з 2011 року до моменту фактичного виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 07.03.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали у такий спосіб: скерувати до Львівського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви до якої надати:
- виправлену позовну заяву у відповідності до вимог ст. 160 КАС України;
- клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази у підтвердження викладеного у такому клопотанні з обґрунтуванням поважності причин пропуску звернення до суд, а також обґрунтування такого тривалого зволікання зі зверненням до суду;
- докази в обґрунтування позовних вимог;
- доказ сплати судового збору в сумі 3875,84 грн або докази у підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору.
28.03.2025 за вх.№26355 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зазначила, що фактично пенсійний фонд визнав право позивачки на пенсію лише у жовтні 2020 року, пенсію їй не було призначено у 2014 році, судовим рішенням встановлено, що пенсія мала бути призначити з дня первинного звернення у 2011 році.
Також у поданій заяві позивач просить витребувати докази у Центральній міській лікарні м. Борислав, зокрема заяву про призначення пенсії, подану кадровою службою у 2011 році, копію супровідного листа кадрової служби лікарні до пенсійного фонду щодо передачі документів позивачки для призначення пенсії, копію відправленого пакета документів, що містить трудову книжку, диплом, довідки та інші необхідні документи, надіслані до ПФУ у 2011 році.
Крім цього, на підставі ст. 123 КАС України просить поновити строк звернення до суду, оскільки.
Просить також звільнити від сплати судового збору, оскільки позов стосується стягнення неотриманої пенсії, яка є основним джерелом доходу позивачки, а також не перевищує двох прожиткових мінімумів.
Розглянувши подану заяву про усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає таке.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, суд зазначив, що, звертаючись із даним позовом до суду позивачка фактично ініціювала нове позовне провадження, предметом якого є спонукання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до виконання судового рішення в іншій справі, що не передбачено нормами КАС України.
Крім цього, суд зауважив, що позовні вимоги не відповідають КАС України, позивачем визначено відповідачів у справі - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, однак вимоги до таких відповідачів не конкретизовані.
Також суд зазначив, що відповідно до п.7 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначається відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Порушуючи вимоги п.7 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем в позовній заяві не вказано, чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Відповідно до вимог п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Порушуючи вимоги зазначеної статті, у позовній заяві не було зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд зауважує, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 17.03.2025 позивачкою не подано виправленої позовної заяви у відповідності до вимог ст. 160 КАС України.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 3674-VI суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 ст. 8 Закону № 3674-VI передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Для застосування судом ч.1 ст. 133 КАС України та Закону № 3674-VI повинні бути відповідні правові підстави.
В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06. 2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Закон №3674-VI не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/22415/18.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суд повинен встановити наявність у такої особи реального доходу без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
На підтвердження обґрунтованості заявленого клопотання до матеріалів позовної заяви позивачем додано відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період першого кварталу 2024 року по четвертий квартал 2024 року, копію довідки, виданої ОСОБА_1 про те, що вона перебуває на пенсійному обліку в Дрогобицькому об'єднаному управлінні пенсійного фонду в Львівській області і отримує пенсію за віком.
Суд зазначає, що зазначені документи не є належними доказами, які підтверджують річний дохід особи та/або скрутне матеріальне становище, оскільки не містять відомостей про можливі доходи, які не оподатковуються страховими внесками (надходження від прав на інтелектуальну власність, від виконання цивільно-правових угод, вклади, рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо).
Таким чином, позивач не подала доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору, а тому недоліки позовної заяви в частині подання доказу сплати судового збору в сумі 3875,84 грн або доказів у підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 не виконано.
Щодо клопотання про витребування доказів, суд зазначає, що частиною 1 ст. 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд зазначає, що позивачкою не зазначено заходи, які було вжито для отримання витребуваних доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.
Щодо строку звернення до суду, суд зауважує, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, судом було зазначено що згідно з частиною 6 статті 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, позивачкою в заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначено, що справа є триваючою, а бездіяльність ПФУ щодо призначення пенсії з дня звернення не припинена, лише у 2020 році ПФУ визнав право позивачки на пенсію, проте лише з жовтня 2020 року, а не з дня першого звернення у 2011 році. Також позивач зазначила, що суд вже визнав бездіяльність ПФУ щодо призначення пенсії з дня звернення, але пенсія так і не виплачена за період з 2011 року по 2020 рік.
Тобто, позивач не зазначає підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, а лише викладає свої твердження щодо бездіяльності пенсійного органу щодо не призначення пенсії.
З огляду на що, суд не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення такого.
Так, розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви, суддя встановила, що станом на 31.03.2025 позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 17.03.2025 не виконав, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунув.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Оскільки позивач, у наданий суддею строк, не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 169, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії- повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна