31 березня 2025 рокусправа № 640/32057/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якій просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи на посадах у комсомольських органах: - з 15.08.1985 «Принята временно на работу в должности зав. сектором учета членов ВЛКСМ и финансов комитета комсомола ПО «Сера» на підставі Протокола бюро №18 акт 12.09.1985; - з 02.03.1987 по 18.12.89 року «утверджена постоянно в должности зав. сектором учета членов ВЛКСМ Яворовскою ПО «Сера» Постановлене бюро Протокол №7 акт 12.03.1987; Роботу в Львівському лісотехнічному інституті: - з 19.12.1989 по 27.12.1990 «Зачислена на должность заведующей сектором отдела каталогизации и комплектации библиотеке института» Пр.»А-489 акт 20.12.1989; - з 15.08.1985 по 27.12.1990 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХП "Про державну службу".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу №640/32057/21 передано Львівському окружному адміністративному суду.
31 січня 2025 року адміністративна справа №640/32057/21 надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 3 лютого 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/32057/21.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію державного службовця. Листом Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено у призначенні вказаної пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, Відмовляючи у призначенні пенсії державного службовця відповідач не зарахував до стажу державної служби позивача періоди роботи з 15.08.1985, з 02.03.1987 по 18.12.1989, з 19.12.1989 по 27.12.1990, з 15.08.1985 по 27.12.1990. Позивач вказав, що відповідно до п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Зазначені періоди роботи наявні записи в трудовій книжці. На думку позивача, він має необхідний для переведення його на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців складає 7 років 9 місяців 9 днів. Отже, станом на 01.05.2016 у позивача відсутній необхідний 10 - річний стаж, віднесених до відповідних посад категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723. Зазначає, що Згідно ч.3 Статті 21 Закону України «Про державну службу» передбачено, що особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду. Згідно трудової книжки ОСОБА_1 , а саме запису № 25 зазначається, що ОСОБА_1 26.05.2006 вперше прийняла присягу державного службовця, а запис № 26 підтверджує присвоєння сьомого рангу державного службовця відповідно до розпорядження № 335 від 03.07.2006. Тобто, тільки з 26.05.2006 року у позивача стаж роботи зараховується як державного службовця. Вказує, що період роботи на посадах у комсомольських органах з 15.08.1985 (тимчасово), з 02.03.1987 по 18.12.1989 (постійно) та роботу у Львівському лісотехнічному інституті з 19.12.1989 по 27.12.1990, та з 15.08.1985 по 27.12.1990, не зараховується до стажу державної служби, оскільки позивач не працювала на посаді державного службовця у той період, вона не приймала присягу державного службовця, їй не присвоювалася категорія, ранг державного службовця. Тому відсутні підстави зараховувати до стажу державної служби періоди. Таким чином, орган Пенсійного фонду України приймаючи рішення про відмову у переході на пенсію відповідно до ст. 37 Закону 889 діяло в межах своїх повноважень та на підставі чинних нормативно-правових актів України. Просить відмовити в задоволенні позову.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.
1 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу».
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 12.07.2021 №2600-0212-8/112614 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю стажу 10 років па посаді державної служби відповідно до Закон України «Про державну службу» № 889-V1II від 10.12.2015, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993. Також, зазначає, що згідно наданих документів стаж державної служби станом на 1.05.2016 становить 7 років 8 місяців 7 днів.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).-
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Право вибору пенсійних виплат закріплено у статті 10 Закону № 1058-IV.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон України № 889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII).
Статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, який набрав чинності 28 грудня 1993 року, визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Також частиною 2 статті 25 Закону України № 3723-XII визначено сім категорій посад державних службовців.
Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Суд зазначає, що оскільки Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII набрав чинності 28 грудня 1993 року, із зазначеної дати посади державних службовців віднесені до вказаної дати.
Частиною 1 статті 3 Закону України № 889-VIII встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частиною 2 статті 3 Закону України № 889-VIII визначено державних службовців на яких поширюється дія вказаного Закону та на яких дія вказаного Закону не поширюється.
Дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом (п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону України № 889-VIII).
Спірним є зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача у комсомольських органах з 15.08.1985 по 27.12.1990 та у Львівському лісотехнічному інституті з 19.12.1989 по 27.12.1990.
Так згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
В свою чергу, відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за № 283 (далі - Порядок № 283).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 283, до стажу державної служби включається також: в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049.
Відповідно до пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049, до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується: загальний стаж роботи в органах виконавчої влади, передбачених у пункті 1 цього Положення; стаж роботи в Апараті Верховної Ради України, Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствах та комітетах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, органів прокуратури, судових органів України, відповідних органів колишнього СРСР і країн Співдружності Незалежних Держав; стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.
Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України, узгодженим з Кабінетом Міністрів України (лист № 4-5- 1156 від 03.06.94), зараховується час роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України, зокрема, у партійних, профспілкових та комсомольських організаціях на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 та внесення змін до статті 7 Конституції УРСР, тобто до 24 жовтня 1990 року. Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішенням бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 року № 239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" затверджений Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі Порядок № 239).
Пунктом 1 Порядку № 239 передбачено, що посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.
Таким чином, не врахування відповідачем періоду роботи позивача у комсомольських органах в період з 15 серпня 1985 по 18 грудня 1989 р. є неправомірним, оскільки займані посади, згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 3 червня 1994 року № 4-5- 1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Цими статтями за партійними, профспілковими і комсомольськими органами закріплювалося право на участь у здійсненні управлінських функцій. Відповідальною вважають посаду, на яку приймають колегіальним органом (постановою конференції, зборів, комітету, бюро) партійних, комсомольських та профспілкових організацій, мають враховуватися до стажу державної служби, роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 26 липня 2016 року №14-р/з в якому зазначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон) та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229.
Щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 19.12.1989 по 27.12.1990 на посаді завідувача сектором каталогізації та комплектації бібліотеки Львівського лісотехнічного інституту, суд зазначає наступне.
Стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
Пунктом 1 Порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Пункт 3 Порядку №283 доповнений абзацом такого змісту: до стажу державної служби включається також стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 №257, незалежно від наявності перерв у роботі.
Згідно із пунктом 3 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №923 від 27 травня 1999 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року №1191) Вищі навчальні заклади та заклади післядипломної освіти (їхні філії) III-IV рівнів акредитації (інститут, консерваторія, академія, університет тощо); наукові підрозділи в їхньому складі визначено, що до вказаних посад відносяться посади: керівник (ректор, директор, начальник тощо); заступник керівника (ректора, директора, начальника тощо) з основного напряму діяльності державного вищого закладу або закладу післядипломної освіти (їхні філії); III-IV рівнів акредитації; завідувач (навчальної частини), професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент кафедри (курсів); учений секретар; керівник (завідувач, начальник тощо), заступник керівника (завідувача, начальника тощо), головний науковий співробітник, провідний науковий співробітник, старший науковий співробітник, науковий співробітник, молодший науковий співробітник підрозділу (відділення, відділу, лабораторії, сектору, групи тощо), які виконують наукову, науково-технічну або науково-організаційну роботу.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 19.12.1989 по 27.12.1990 працювала на посаді завідувача сектором каталогізації та комплектації бібліотеки Львівського лісотехнічного інституту.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що період роботи у Львівському лісотехнічному інституті з 19.12.1989 по 27.12.1990 зараховуються до стажу державної служби.
Відтак стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ - 01.05.2016, становив більше 10 років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 19 вересня 1989 року ОСОБА_1 працювала у комсомольських органах з 15.08.1985 по 27.12.1990 та у Львівському лісотехнічному інституті з 19.12.1989 по 27.12.1990.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги наявність у трудовій книжці позивача усіх необхідних записів на підтвердження наявного у нього стажу роботи на посадах, період роботи на яких зараховується до стажу державної служби, суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу в переведенні з одного виду пенсії на інший, а саме, в переведенні з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправними.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є територіальний орган Пенсійного фонду, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі й поданих вперше. Крім того, територіальний орган Пенсійного фонду є органом, уповноваженим відповідно до Закону № 1058 обчислювати страховий стаж особи.
При цьому суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Оскільки оскаржуваним рішенням відповідач неправильно обрахував страховий стаж позивача, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу для переведення на інший вид пенсії, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно вирішити питання про переведення позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», із врахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу та період роботи відповідно до записів трудової книжки.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
За правилами ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, приписами ст.382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу.
При цьому, встановлення зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
У суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.
Таким чином, позовна вимога щодо встановлення судового контролю не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
вирішив:
адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 у комсомольських органах з 15.08.1985 по 27.12.1990 та у Львівському лісотехнічному інституті з 19.12.1989 по 27.12.1990 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 19 вересня 1989 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 1.07.2021 про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович