31 березня 2025 рокусправа № 380/309/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79077, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу ГУНП у Львівській області від 11.12.2024 № 5030 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ВП № 3 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області», в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 26.12.2024 № 858 о/с «Про особовий склад» в частині звільнення позивача зі служби в поліції» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- поновити позивача на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області з 27.12.2024, стягнувши з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу;
- у разі задоволення позову, рішення суду в частині поновлення позивача на службі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведення службового розслідування, п. 1 наказу ГУНП у Львівській області від 11.12.2024 №5030 про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ЛРУП №2 ГУП у Львівській області відносно позивача застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби, яке реалізовано 26.12.2024 шляхом видачі ГУНП, цього ж дня, наказу №858 о/с «Про особовий склад». Так, в ході проведеного службового розслідування було встановлено, що 01.12.2024 позивач, під час перебування поза службою, не в однострої, без зброї та спецзасобів та не під час керування службовим транспортним засобом в порядку передбаченому КУпАП відносно позивача було складено матеріали адміністративної практики, зокрема за фактом відмови позивача, як водія транспортного засобу пройти у встановленому порядку огляд на стан сп'яніння та за фактом порушення правил стоянки/зупинки ТЗ. Позивач зазначає, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту НПУ, у разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів. Підставою для видачі наказу про призначення службового розслідування йшлось саме про порушення позивачем ПДР, що потягнуло за собою складання адміністративного протоколу і постанови, а не про порушення службової дисципліни. Не зважаючи на вказану норму ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне провадження було призначено з підстав передбачених ч. 1 ст. 14 Статуту, як повідомлення громадян та інших поліцейських про вчинення поліцейським дій, які можуть містити відомості про скоєння дисциплінарного проступку. За вказаних обставин, в контексті підстав для призначення службового розслідування та конкуренції правових норм спеціального закону (однієї статті) застосуванню б підлягала спеціальна норма, регламентована ч. 5 вказаної статті.
Щодо порушень службової дисципліни, позивач зазначає, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/5630/24 від 11.12.2024 провадження у справі відносно позивача було закрито, за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення. У вказаній постанові також йдеться про ряд допущених працівниками поліції порушень під час складання матеріалів адміністративної практики, відсутності факту відмови позивача проїхати у медичний заклад. Відповідно до висновків викладених у Постанові ВС КАС від 17.07.2019 у справі № 806/2555/17 саме відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння дискредитує звання поліцейського.
З приводу порушення позивачам правил стоянки/парковки ТЗ, і як похідне порушення службової дисципліни зазначив, що 01.12.2021 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Головчук Софією Мирославівною одночасно з складанням протоколу ЕПР1-186191 винесено (електронну) постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3581872. Цією постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн. Дана постанова оскаржується в суді. В даному випадку підставами притягнення позивача до відповідальності є «порушення» ним вимог ЗУ «Про Дорожній рух», кодифікованого закону - КУпАП та ПДР, які встановлюють відповідальність за стоянку/зупинку ТЗ у місцях призначених для транспортних засобів осіб з інвалідністю, якщо це не було вимушеною зупинкою. Позивач вказує, що обставиною вимушеної зупинки був хворобливий стан здоров'я позивача після перенесених травм, які ускладнювали ходу позивача. Дорожні знаки та дорожня розмітка в даному випадку з поліцією не погоджувалась, відтоді такі встановлено без дозвільної документації та є самовільно встановленими і дорожніми знаками, так і дорожньою розміткою.
За вказаних обставин, вчинення позивачем поза службою адміністративного проступку, було оцінено як дисциплінарною комісією так і відповідачем, проте в чому він полягає, окрім того що позивачем порушено 2.5. ПДР, встановити не можливо.
З огляду на зазначене, позивач вважає протиправними п. 1 наказу ГУНП у Львівській області від 11.12.2024 № 5030 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ВП № 3 Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області», в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби, а також наказ ГУНП у Львівській області від 26.12.2024 № 858 о/с «Про особовий склад» в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію», просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 13.01.2025 в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, 29.01.2025 за вх.№6995 надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що 02.12.2024 до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт працівника УГІ ГУНП у Львівській області з приводу можливого порушення службової дисципліни зі сторони інспектора СРПП ВП № 2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 . Наказом ГУНП у Львівській області № 4900 від 02.12.2024 призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Львівській області. 06.12.2024 затверджено висновок службового розслідування за фактом порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Львівській області. Наказом ГУНП у Львівській області №5030 від 11.12.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ВП №3 Львівського РУП №2 ГУПН у Львівській області до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУПН у Львівській області №858 о/с від 26.12.2024 ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Стверджує, що в ході проведеного службового розслідування було встановлено, що позивач порушив ПДР, а саме припаркував автомобіль в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1, з додатковою таблицею 7.17 та розміткою 1.35 «Особа з інвалідністю». Під час оформлення протоколу щодо порушення правил дорожнього руху при спілкуванні з гр. ОСОБА_1 було відчутно запах алкоголю з порожнини рота, його поведінка не відповідала обстановці, тому йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці. Водій ОСОБА_1 відмовився та повідомив, що буде проходити огляд в лікарні. Складено протокол за ч. 1 т. 130 КУпАП за порушення ним п. 2.5 ПДР України і вилучено посвідчення водія, видано тимчасовий дозвіл та попереджено, що подальший рух йому заборонено.
Вказав, що позивач не оскаржив і не оскаржує наказ ГУНП у Львівській області № 4900 від 02.12.2024 року «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків». Також, відповідно до ч.4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення) рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Аналогічна норма міститься і в п.1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, згідно з якою підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Таким чином, рапорт про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку є передбаченою законом підставою для призначення службового розслідування. Водночас, законом не передбачено обов'язкових вимог до форми, змісту такого рапорту, в тому числі обов'язку долучати до рапорту докази виявлених обставин.
Вважає, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні ним саме службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації. Просить у задоволенні позову відмовити.
30.01.2025 за вх.№7604 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
10.02.2025 за вх.№ 10729 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що зважаючи на стан здоров'я позивача, останній вимушено здійснив зупинку в зоні дії знаку 5.42.1, з додатковою таблицею 7.17 та розміткою 1.35 «Особа з інвалідністю». На складених матеріалах поліцією та відео-записах чітко вбачається, і відображено у висновку, що ОСОБА_1 не відмовлявся слідувати до медичного закладу, бажав там пройти огляд. Діючим законодавством водієві надано право вибору на проходження огляду, як на місці, так і медичному закладі, чим позивач і скористався. Звертає увагу, що позивач перебував поза службою. Просить позовні вимоги задовольнити.
20.02.2025 за вх.№14274 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що за наслідками розгляду його звернення щодо неналежної організації дорожнього руху за місцем винесення відносно ОСОБА_2 постанови у справі про адміністративне правопорушення, отримано відповідь про те, що на балансоутримувача доріг, споруд на території якого є гіпермаркет АШАН, («Кінг Кросс Леополіс») с. Сокільники, вул. Стрийська, 30 винесено припис з приводу схем розміщення паркувальних знаків для усунення порушень законодавства України у цій сфері.
24.02.2025 за вх.№15416 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що позивач під час вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у складенні відносно нього адміністративного протоколу перебував поза службою та постановою Пустомитівського районного суду Львівської області провадження у справі відносно нього закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 події/складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 11.03.2025 витребувано у відповідача докази у справі.
Ухвалою суду від 13.03.2025 строк розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі продовжено на тридцять днів з метою отримання витребуваних доказів.
18.03.2025 за вх.№22732 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Позивач - капітан поліції ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді інспектора СРПП ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області.
01.12.2024 до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт поліцейського УГІ ГУПН з приводу можливого порушення службової дисципліни із сторони інспектора СРПП ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області капітана поліції Шарана Т.В.
02.02.2024 начальник Львівського управління ДВП ПН України звернувся із листом до начальника ГУНА у Львівській області генерала поліції третього рангу О.Шляховського, в якому повідомив, що 01.12.2024 до Львівського управління ДВБ НП України надійшла інформація про те, що 01.12.2024 об 11 год 32 хв, за адресою: вул. Стрийська, 30, с.Сокільники, Львівського району, Львівської області, екіпаж «ОМЕГА-402» за порушення ПДР зупинив автомобіль BMW X6, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий перебуває на посаді інспектора СРПП ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, капітан поліції ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння.
Також зазначено, що попередньою перевіркою встановлено, що поліцейський ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу. Відносно ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР1 №186191 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову серії ЕНА №3581872 за ч. 6 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до наказу ГУНП у Львівській області №4900 від 02.12.2024 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» наказано призначити службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників поліції ГУНП у Львівській області.
За результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни інспектором СРПП ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області капітаном поліції Шараном Т.В., який затверджений т.в.о начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області полковником поліції Р.Остроухом.
Так, відповідно до вказаного висновку службового розслідування встановлено таке.
01.12.2024 до ГУНП у Львівській області надійшла інформації про складання адміністративних матеріалів за ч. 6 ст. 122 та ст. 130 КУпАП відносно поліцейського СРПП ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП. В результаті опрацювання вказаної інформації працівниками УГІ ГУНП установлено, що ОСОБА_1 будучи поза службою, не являючись людиною з інвалідністю, припаркував автомобіль BMW X6 д.н.з. НОМЕР_3 в зоні дорожнього знаку 5.42.1, з додатковою таблицею 7.17 та розміткою 1.35 «Особа з інвалідністю», у зв'язку із чим, при виїзді із зазначеного паркомісця, був зупинений поліцейськими УПП у Львівській області. Під час спілкування із поліцейськими, у капітана поліції ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Від проходження огляду на місці події за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі останній відмовився.
У подальшому, відносно поліцейського ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР| №186191 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову серії ЕНА №3581872 за ч.6 ст. 122 КУпАП.
Крім цього, з приводу вищевказаної події 02.12.2024 з ЛУ ДВБ НП України до ГУНП у Львівській області надійшло подання №СЕД-47508-2024 від 02.12.2024 «Про можливі неправомірні дії працівника ВП №3 Львівського РУП Nє2 ГУНП у Львівській області».
В ході проведення службового розслідування членом дисциплінарної комісії здійснено перевірку службової діяльності інспектора СРПП ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 , за результатами якої до службового розслідування долучено матеріали, з яких вбачається, що інспектором СРПП ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 з червня 2024 року під час несення служби на території обслуговування ВП Nє3 Львівського РУП №2 ГУНП виконано - 23 службові завдання. Разом із цим, під час моніторингу підсистеми ІП «Службове завдання» облікової бази даних ІТС ІПНП України у період часу з 01.06.2024 по 01.12.2024 виявлено неналежне заповнення електронних карток за результатами виконання службових завдань та завдань диспетчерів (корисна інформація щодо осіб, речей, виконаних дій, а також фотозображення, що можуть сприяти у встановленні осіб, які їх учинили, та/або вирішенні інших службових завдань), а саме: у ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНІ у Львівській області наряду ГРПП в якому ніс службу капітан поліції ОСОБА_1 призначались службові завдання «Превентивні заходи у сфері БДР», в рапорті про відпрацювання завдання інспектором СРПП ОСОБА_1 було неналежно заповнено вкладки «відомості про осіб», «відомості про речі» та «проведені дії», а саме не внесено жодної інформації в них. Виявлені недоліки містяться у наступних картках АРМ 102: №146434032 від 05.07.2024; №139138655 від 11.06.2024; №146434058 від 05.07.2024; №148155884 від 09.07.2024; №148155951 від 09.07.2024; №188060469 від 29.09.2024; №194990560 від 13.10.2024; №206398163 від 20.11.2024.
Окрім цього, під час виконання службового завдання «Превентивні заходи у сфері БДР» з метою профілактики вчинення правопорушень у сфері БДР встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 за результатами відпрацювання завдання в електронному рапорті вносив недостовірні відомості до ІТС ІПНП України щодо виявленого адміністративного правопорушення та подальшого винесення електронної постанови, зокрема під час виконання 11.06.2024 з 18:40 год по 18:47 год службового завдання зареєстрованого в ІТС ІПНП за номером ID №139138649 були внесені відомості щодо винесеної електронної постанови серії ЕНА №2366052 за вчинене адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке було скоєно о 11:33 год.
Також, вивчено службову діяльність капітана поліції ОСОБА_1 в частині дотримання ним норм адміністративного законодавства, а також порядку застосування портативних відеореєстраторів під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Зокрема встановлено, що останнім у 2024 році винесено 30 постанов про накладення адміністративних стягнень по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, а також складено 5 протоколів про адміністративні правопорушення.
Вивченням складених капітаном поліції ОСОБА_1 адміністративних матеріалів, записів у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карти пам?яті, копіювання цифрової інформації (інв. №251) (далі - Журнал 1026) та переглядом відеозаписів з портативних відеореєстраторів, що перебували у користуванні капітана поліції ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов?язків, встановлено, що останній проявив непрофесійність та безвідповідальне ставлення до обов?язку здійснення безперервної відеозйомки, умисно не дотримувався вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, а саме: 08.11.2024, 13.11.2024, 14.11.2024, 20.11.2024, 28.11.2024, 29.11.2024, 30.11.2024.
Також в ході проведеного службового розслідування встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №186191, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вбачається, що 01.12.2024 о 11:26 по вул. Стрийська, 30, с. Сокільники, Львівського району водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW», н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп?яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, нечітка вимова. Від огляду на стан сп?яніння на місці та у медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України - відмова особи, яка керує Т3 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів.
Згідно постанови серії ЕНА №3581872, передбаченої ч. 6 ст. 122 КУпАП вбачається, що по вул. Стрийська, 30, с. Сокільники, Львівського району водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 5,42.1, з додатковою таблицею 7.17 та розміткою 1.35 «Особа з інвалідністю» при цьому не будучи людиною з інвалідністю, чим порушив п.8.4.г. ПДР України - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків,
Головою дисциплінарної комісії 03.12.2024 скеровано лист на ім?я начальника служби безпеки ТРЦ «Кінг Крос Леополіс» щодо надання відеозаписів з камер відеоспостереження, розташованих на фасаді торгового центру «Кінг Крос Леополіс» за період з 10:50 по 11:30 01.12.2024.
У подальшому на запитувану інформацію отримано відповідь № 001/012 від 03.12.2024 із копіями відеозаписів, з яких встановлено, що 01.12.2024 о 10:51:27 на парко місце з розміткою для «Осіб з інвалідністю» паркується автомобіль марки «ВМW», нз. НОМЕР_3 із водійських дверей виходить капітан поліції ОСОБА_1 та прямує до торгового центру у який заходить о 10:52:03. У подальшому на парковці видно екіпаж поліцейських на службовому автомобілі, які підходили та перебували поруч з автомобілем марки «BMW», н.з. НОМЕР_3 . Крім цього, об 11:19:43 виходить капітан поліції ОСОБА_1 у руках якого два пакети, при цьому останній розмовляє по телефону та направляється до свого автомобіля, де об 11:20:29 сідає у нього. Об 11:20:05 до автомобіля підходить поліцейський, однак водій ОСОБА_1 різко рушає з місця події та зникає з поля зору камер відеоспостереження.
Переглядом відеозаписів з портативних відеореєстраторів екіпажу УПП у Львівській області ДПП НП України з позивним «Омега 402», у складі інспектора взводу 1 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Головчук С.М. та інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Гриценка С.А. на яких зафіксована подія, за участі капітана поліції Шарана Т.В.
Поліцейські УПП у Львівській області оформили адміністративні матеріали за ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 . В ході оформлення матеріалів ОСОБА_1 із порушенням згідний та підписав протокол про адміністративне правопорушення. В подальшому, поліцейська пропонує пройти тест за допомогою газоаналізатора «Драгер» проте останній відмовляється від проходження тесту на «Драгер», повідомив, що готовий їхати проходити огляд у медичному закладі, нащо поліцейські погодились, о 11:58 поліцейські повідомляють ОСОБА_1 , що у зв?язку із відмовою у проходження тесту та огляду на стан сп?яніння, вони розпочинають оформлення адміністративних матеріалів за порушення ним вимог ст. 130 КУпАП.
Так, о 12:00 ОСОБА_1 в ході розмови із поліцейськими звинувачує останніх у прискіпливому ставленні до нього, оскільки він являється поліцейським та дане оформлення матеріалів із їхньої сторони є принциповим, нащо останні даний факт заперечили. В подальшому, поліцейська УПП у Львівській області перебуваючи в службовому автомобілі при спілкування із іншим поліцейським (напарником), повідомила йому, що ОСОБА_1 на момент зупинки, одразу пред?явив службове посвідчення, чи напевно хотів вплинути на її рішення, проте, як повідомила поліцейська, це її не цікавило. В подальшому, о 12:17 поліцейські УПП у Львівській області ознайомлюють ОСОБА_1 із адміністративним протоколом за ст. 130 КУпАП, і з правами, зачитують суть правопорушення, що причиною складання протоколу являється відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння, після чого останній проставляє підписи та в даному протоколі пише коротке пояснення.
Також, судом встановлено, що в ході проведеного службового розслідування, були опитані працівники поліції, зокрема, заступник начальника СРПП ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області капітан поліції Парубій Р.І. повідомив, що 01.12.2024 близько 13:00 год. на його мобільний телефон зателефонував начальника СРПП майор поліції ОСОБА_3 , який довів до відома, що було складено адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , за порушення вимог ст. 130 КУпАП. 02.12.2024 йому стало відомо, що позивач перебуває на лікарняному, однак де саме був відкритий лікарняний йому не відомо. Також зазначив, що протягом 2022-2024 років начальником СРПП спільно з ним, неодноразово були написані мотивовані рапорт, щодо порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, систематичному перебування останнього на лікарняному, неналежного виконання службових (функціональних) обов'язків та порушення вимог чинного законодавства.
Пояснення надав також заступник начальника відділу поліції з превентивної діяльності ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області капітан поліції Брига Б.Б, якому ОСОБА_1 повідомив щодо складення відносно нього адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП, алкоголь не вживав, протокол вважає складено неправомірно, прибув на місце події. Також повідомив щодо порушення позивачем службової поведінки, неналежного виконання службових обов'язків.
Опитаний начальник відділу поліції №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області полковник поліції ОСОБА_4 пояснив, що 01.12.2024 близько 12:15 до нього зателефонував позивач та повідомив, що неподалік ТЦ «Кінг Крос» керував транспортним засобом та поліцейськими УПП у Львівській області ДПП НП України відносно нього складено адміністративні матеріали, за порушення вимог ст. 130 КУпАП. Після цього, ОСОБА_4 відразу доповів про дану подію керівництву ГУНП у Львівській області.
Інспектор взводу 1 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Головчук С.М. повідомила, що 01.12.2024 біля ТЦ «Кінг Крос» зауважила транспортний засіб, яким, як подальшому було встановлено, керував позивач, припаркований на місцях для людей з інвалідністю, та не був належним чином позначений. В подальшому щодо позивача винесено постанову за ч.6 ст. 122 КУпАП. В процесі спілкування у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці або в медичному закладі, однак позивач відмовився, відтак відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Опитаний інспектор взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Гриценко С.А. пояснив, що 01.12.2024 перебував на патрулюванні у складі екіпажу «Омега 402» спільно із старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 . Під час оформлення та спілкування у гр. ОСОБА_1 було чути запах алкоголю з порожнини рота, його поведінка не відповідала обстановці, тому йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці. Водій відмовився та повідомив, що буде проходити огляд в лікарні, попросив час на телефонний дзвінок. Після відмови їхати з працівниками поліції в медичний заклад, поліцейськими було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним п. 2.5 ПДР України і вилучено посвідчення водія, видано тимчасовий дозвіл та попереджено, що подальший рух йому заборонено.
Комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні ним службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв?язку між ним і дією порушника дисципліни. Дискредитація звання органів Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості, та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, дискредитують працівників органів Національної поліції та власне органи Національної поліції, пов' язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред?являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Капітаном поліції ОСОБА_1 вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки ним скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов?язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов?язків. Водночас Керівництво Національної поліції України вимагає принципово ставитись до працівників, які сідають за кермо у стані алкогольного сп?яніння. Так, підпунктом 2 пункту 1 наказу НПУ від 19.07.2022 №507«Про заходи щодо зміцнення дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» наголошено на безальтернативному застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції поліцейських, які допустили керування транспортними засобами у стані (або з ознаками) сп?яніння. При цьому суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок, є правовий режим воєнного стану, коли на поліцейського покладено додаткові повноваження.
Проведеним службовим розслідуванням установлено, що інспектор СРПП ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 , будучи зобов?язаним як працівник поліції відповідно пункту 1 (в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції) та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», унаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування вимог нормативно-правових актів і доручень МВС України, НП України та ГУНП у Львівській області щодо обов?язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних законодавчих актах України, 01.12.2024 не являючись людиною з інвалідністю, припаркував автомобіль марки BMW Х6 д.н.з. НОМЕР_3 в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1, з додатковою таблицею 7.17 та розміткою 1.35 «Особа з інвалідністю», у зв?язку із чим, при виїзді із зазначеного паркомісця, був зупинений поліцейськими УПП у Львівській області та перебував з ознаками алкогольного сп?яніння і від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки та у медичному закладі у визначеному законом порядку відмовився, за що відносно останнього винесено адміністративний протокол серії ЕПР1 №186191 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову серії ЕНА №3581872 за 4.6 ст. 122 КУпАП.
На підставі встановленого, з урахуванням характеру проступків, обставин, за яких вони були вчинені, особи порушників, ступінь їх вини, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейських, їх ставлення до служби, а також вимог наказу Національної поліції України від 19.07.2022 №507, дисциплінарна комісія прийшла до висновку застосувати до інспектора СРПП ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до наказу ГУНП у Львівській області №5030 від 11.12.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області», за грубе порушення службової дисципліни, зокрема невиконання пунктів 1 (в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції) та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 3, 4, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, частини четвертої статті 256 КУпАП, абзацу 4 пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, пункту 5 розділу II, підпункту 2 пункту 1, пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, пункту 8 розділу IX Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затверджених наказом МВС України від 27.04.2020 №357, пункту 6 розділу IV Положення пpo інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС України від 03.08.2017 №676, підпунктів 1.1., 1.8 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 №1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», пункту 2.5 Розділу 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, застосовано до інспектора СРПП ВП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції та відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №24 від 22.11.2024 встановлено визначену згідно рекомендованих розмірів грошового забезпечення щомісячну премію у розмірі 1 % за грудень місяць 2024 року.
Відповідно до наказу ГУНП у Львівській області №858о/с від 26.12.2024 «Про особовий склад» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП з 26.12.2024.
Вважаючи звільнення з посади незаконними, позивач, оспорюючи факт вчинення ним дисциплінарних проступків, об'єктивність службового розслідування та сувору міру покарання, призначену за висновками службового розслідування, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Положеннями статті 19 вказаного Закону також передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII, затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Як передбачено статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 12 Закону №2337-УІІІ дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Стаття 13 Закону №2337-УІІІ передбачає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція № 1413/27858), передбачено, що ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пункту 6-7 розд. 1 Інструкції №1413/27858 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту 8 розділу 1 Інструкції у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 9 розд. ІІ Інструкції № 1413/27858, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до пункту 1 розд. І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року № 1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706 (далі - Правила №1179): ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
За змістом пункту 5 розд. І Правил №1179 поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно з пунктом 1 розд. ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати .
Приписами пункту 3 розд. IV Правил №1179 передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
При цьому, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено.
Водночас суд повинен дослідити чи відповідають висновки службового розслідування меті та підставам його призначення, і чи дійсно в ході проведення службового розслідування підтвердилися відомості, які стали підставою для його призначення.
В ході службового розслідування було встановлено, що 01.12.2024 нарядом поліції «Омега-402» за порушення правил дорожнього руху, а саме (зупинка/стоянка на місцях для осіб з інвалідністю) зупинено автомобіль марки «BMW», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з капітаном поліції ОСОБА_1 в останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова слів, почервоніння шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук). У зв'язку з цим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер», або медичному закладі, на що останній, за матерілами службового розслідування, відмовився пройти тест у медичному закладі.
Відносно капітана поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 186191 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3581872 за ч. 6 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до висновку службового розслідування комісією встановлено, що позивачем не виконано законні вимоги поліцейських щодо необхідності проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у медичному закладі та порушено норми Правил дорожнього руху та приписів Закону України «Про дорожній рух» для уникнення документування факту перебування ним у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується відеозаписами з місця події та поясненнями працівників патрульної поліції.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.12.2024 у справі №450/5630/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як встановлено статтею 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так у вказаній постанові, судом зазначено таке:
«…З наявного в матеріалах справи відеореєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч. 1 статті 130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 , вбачається, що під час спілкування з поліцейським водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання, висловлював свої заперечення.
Окрім того, із переглянутого відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 не відмовлявся та неодноразово наполягав та проходженні огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, проте працівники поліції, сказали, що вони складають протокол щодо останнього по відмові від проходження огляду. Оскільки йому було надано достатньо часу для вирішення його питань.
Як підтверджено наявним у матеріалах справи відеозаписом, ОСОБА_1 наголошував на проходженні ним огляду у медичному закладі, проте працівники поліції не доставили останнього на проведення огляду у медичний заклад.
Отже факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не знайшов свого підтвердження після дослідження усіх доказів наявних у матеріалах справи. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є беззаперечним доказом на доведення провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП.
Застосовуючи до справ про адміністративні правопорушення принципи кримінального провадження поліцейські, відповідно до вимог ст. 20 КПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні були детально проінформувати про сутність висунутої ними вимоги, порядок вчинення певних процесуальних дій та наслідки, які можуть для нього настати як у випадку проходження, так і у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутності роз'яснення останньому прав та наслідків відмови від проходження огляду чи проходження такого огляду, є грубим порушенням права на захист особи у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказані дії є неприпустимими для представника влади, оскільки поліцейський відповідно до покладених на нього завдань згідно з п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» першочергово здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Таким чином встановлено, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушенні у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, оскільки на відеозаписі не зафіксовано, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного на місці зупинки чи в медичному закладі. Окрім того працівниками поліції не було залучено двох свідків.
Таким чином, ОСОБА_1 після декількох хвилин після спілкування із поліцейськими, заспокоївшись, прийшов до висновку, що йому необхідно поїхати у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на, стан сп'яніння, оскільки алкогольні напої не вживає. Проте працівниками поліції було проігноровано прохання ОСОБА_1 проїхати на огляд у медичний заклад.
Незважаючи на це, у матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З даного направлення вбачається, що ОСОБА_1 було доставлено інспектором УПП у Львівській області до медичного закладу. Вказане направлення суперечить протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису наявному в матеріалах справи.
Таким чином не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи доказів…».
Вказані обставини також підтверджуються відеозаписами з нагрудних боді-камер поліцейських, долученими до матеріалів справи.
При цьому, з досліджених судом відео-файлів, встановлено, що позивач не заперечував щодо необхідності проходження медичного огляду у медичному закладі. Більше того, як зазначає позивача, та не спростовано відповідачем, зволікання позивача на вимогу поліції негайно проїхати у медичний заклад було викликане сімейними обставинами, а саме його неповнолітня дитина перебувала в квартирі сама, при цьому спрацювала сигналізація в домі ОСОБА_1 .
Таким чином, факт невиконання законних вимог поліцейських щодо необхідності проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі матеріалами справи не підтверджено, а висновки службового розслідування щодо даного факту є помилковими.
Як вбачається з Наказу №5030, який винесено на підставі висновку про результати службового розслідування, проведеного відносно позивача, він ґрунтується виключно на матеріалах адміністративного провадження, а саме протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак жодний із наявних документів не містить інформації яка б свідчила про доведеність винуватості позивача, яка встановлюється виключно на підставі рішення суду.
Отже, з огляду на вищевикладене, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування метою якого і є само з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Такими підставами є виключно фактично дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу, ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов'язані з морально-етичними нормами.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №813/3279/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Таким чином, дисциплінарна комісія відповідача під час складання висновку службового розслідування та прийняття оскаржуваних наказів не врахувала положення ст. 12, п. 3, 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ, пункту 4 розділу V Порядку № 893, а саме - наявність чи відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку його характер, обставини, за яких він був вчинений, ступінь його вини, позитивну характеристику, попередню поведінку.
Враховуючи вищевикладені обставини, встановлені у висновку службового розслідування, вони не підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку та до нього не може бути застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби, оскільки сукупність зібраних даних не доводить вини позивача та свідчить про відсутність підстав для про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності (відсутність зафіксованих замірів алкоголю у ОСОБА_1 ). Окрім того і не вказано у протоколі показів незалежних свідків про алкогольне сп'яніння.
За таких обставин наведені недоліки призвели до помилкової оцінки дій позивача, та безпідставної необхідності застосування до позивача дисциплінарного стягнення.
Більше того, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули адміністративних протоколів, не є достатнім, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Також, наявність складених щодо позивача протоколів та постанови не є достатньою та самостійною підставою для висновків щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни, позаяк рішення по адміністративному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку.
Крім цього, суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення
Пунктом 1 Розділу І Порядку передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо) (п. 4 Розділу І Порядку).
Відповідно до п. 1 Розділу ІV Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно із п. 5 Розділу ІV Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Як встановлено п. 5 Розділу VІ Порядку у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
Як слідує з матеріалів справи, наказом №4900 від 02.12.2024 «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни, у зв'язку з тим, що 01.12.2024 до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт поліцейського УГІ ГУНП з приводу можливого порушення службової дисципліни із сторони інспектора СРПП №3 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 . У поданому рапорті було зазначено, що будучи поза службою, не являючись людиною з інвалідністю, позивач припаркував автомобіль в зоні дії дорожнього знаку 5.42.1 з додатковою таблицею 7.17 та розміткою 1.35 «Особа з інвалідністю» у зв'язку з чим, при виїзді із зазначеного паркомісця, був зупинений поліцейськими УПП у Львівській області. Під час спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Від проходження огляду на місці події за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі останній відмовився.
Відносно капітана поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 186191 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3581872 за ч. 6 ст. 122 КУпАП.
За відсутності негативних наслідків у діях позивача, у відповідача відсутні підстави стверджувати про неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов'язків. При цьому, суд звертає увагу, що в момент вчинення адміністративного правопорушення, позивач перебував поза роботою, не виконував своїх безпосередніх обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 у справі №2040/7660/18 зазначив, що метою службового розслідування є повне, об'єктивне та всебічне встановлення: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.
При цьому, членами дисциплінарної комісії ГУНП в ході проведеного службового розслідування було проведено перевірку службової діяльності капітана поліції ОСОБА_1 в частині дотримання ним норм адміністративного законодавства, а також порядку застосування портативних відеореєстраторів під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Суд звертає увагу, що вказані питання не були предметом службового розслідування, та підлягали дослідженню в ході призначення розслідування з цих питань.
Визначення в наказі про проведення службового розслідування підстави його проведення є вказівкою комісії на предмет службового розслідування, що, у свою чергу, буде сприяти меті призначеної службової перевірки - швидкому, всебічному, повному та неупередженому з'ясуванню обставин порушення, щодо якого призначена перевірка.
Таким чином, вказані обставини не підлягали перевірці під час призначення службового розслідування на підставі наказу №№4900 від 02.12.2024 року «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків».
Неповнота службового розслідування вплинула на висновок службового розслідування і на вид застосованого до позивача ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною першою статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Відповідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.02.2022 у справі 160/12290/20, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
За своєю суттю дисциплінарний проступок полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Верховний Суд у постанові від 10.09. 2020 у справі №360/4790/19 зазначив, що при притягненні до дисциплінарної відповідальності необхідно враховувати особу працівника; те, ким був виявлений проступок, те, що обставини проступку не набули широкого громадського резонансу; чи була проступком завдана шкода, в т. ч. репутації чи авторитету правоохоронного органу, те, що зайняття позивачем керівної посади не свідчить про обов'язковість застосування до нього одразу стягнення у вигляді звільнення зі служби, а навпаки, законодавством передбачена можливість звільнення з посади; те, що відповідачем не обґрунтовано необхідність застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби, а також неможливість накладення одного з інших видів дисциплінарного стягнення, які наведені у статті 13 Дисциплінарного статуту.
Верховний Суд у постанові від 20.07.2023 у справі №620/4675/22 наголошує на тому, що під час службового розслідування мають бути встановлені всі обставини, за яких було вчинено дисциплінарний проступок, і також проаналізувати співмірність вчиненого дисциплінарного проступку і видом дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що на час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, комісією не враховано, що поведінка ОСОБА_1 не становила жодної суспільної небезпеки та не підривала авторитет органів поліції, тому застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції є неспівмірним із характером вчинених ним дій.
Дисциплінарна комісія не вказала, чому інший вид дисциплінарного стягнення не може бути застосований до позивача, а лише звільнення.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 20.07.2023 у справі № 620/4675/22, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб'єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями. Так, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, суб'єкт його накладення повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень з урахуванням відповідних обставин і не потребує доведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. При цьому конкретний вид дисциплінарного стягнення обирається за результатами з'ясування обставин проступку та одержання письмових пояснень від особи, яка його вчинила, залежно від ступеню вини та тяжкості проступку.
Таким чином, застосування дисциплінарного стягнення, хоча і здійснюється на розсуд уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень з урахуванням відповідних обставин, однак повинно відбуватися у суворій відповідності до вимог Дисциплінарного статуту.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваних наказів.
Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за наслідками проведення службового розслідування, відтак оскаржені накази Головного управління Національної поліції у Львівській області №5030 від 11.12.2024 в частині застосування дисциплінарного стягнення щодо позивача у виді звільнення зі служби в поліції та №858 о/с від 26.12.2024 в частині звільнення ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на займаній посаді - інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП, з дати, наступної після звільнення, тобто з 27.12.2024.
У відповідності до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
У відповідності до п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до п.8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки про доходи , загальна сума доходу ОСОБА_1 у період за жовтень- листопад 2024 року становить 47751,60 грн, звідси середньоденна заробітна плата складає 782 грн 81 копійок (47751,60 / 61 календарних дні).
Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 74366 грн 95 коп (782 грн 81 копійок х 95 календарні дні вимушеного прогулу) (кількість днів вимушеного прогулу, а саме: грудень 2024 року - 5 днів, січень 2025 року - 31 день, лютий 2025 року- 28 днів, березень 2025 року - 31) = 74366 грн 95 коп., який слід стягнути з ГУНП у Львівській області.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з ГУ Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2024 по 31.03.2025 у сумі 74366 гривень 95 копійок.
У свою чергу пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та посаді і стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Інші доводи та аргументи відповідача не спростовують висновків суду.
При цьому судом враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення такого відсутні.
Керуючись ст. ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області від 11.12.2024 №5030 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ВП №3 Львівського РУП №2 ГУПН у Львівській області» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ПН у Львівській області від 26.12.2024 №858 о/с «Про особовий склад» про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП з 26.12.2024.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП з 27.12.2024.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 74366 (сімдесят чотири тисячі триста шістдесят шість) гривень 95 копійок.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 23484 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят чотири) гривень 30 копійок підлягає до негайного виконання.
Встановити такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення коштів: при виплаті ОСОБА_1 зазначеного середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід нарахувати, утримати та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Судові витрати у формі судового збору розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна