справа№380/918/25
28 березня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Коморного О.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Обставини справи
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення старшого лейтенанта ОСОБА_2 , оформлене 20 грудня 2024 року, про відмову у перетині державного кордону.
- зобов'язати Державну прикордонну службу України повторно розглянути право позивача на перетин кордону із врахуванням всіх обставин справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 20.12.2024 з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України у пункті пропуску “Угринів- Долгобичув» ним було надано відповідачу паспорт громадянки України для виїзду за кордон. Однак було відмовлено в перетині державного кордону України через відсутність повного пакету документів для перетину кордону. Законом України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон, жодна з яких не застосовується до позивача. Ні Закон України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ні Правила перетинання кордону не містять норми про те, що особа для перетинання кордону має пред'явити будь-які інші документи, окрім паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 24.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У поданому відповідачем до суду відзиві зазначено, що позивач є трансґендерною жінкою, яка під час проведення заходів прикордонного контролю, а саме перевірки документів надала уповноваженим посадовим особам наступні документи: - Довідка про зміну/корекцію статі № 157 від 09.07.2024 р., виданий медичним центром “Лікую.юа». - Паспорт громадянки України на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_1 , виданий 8018 від 01 жовтня 2024 р. У зв'язку з тим, що в уповноважених посадових осіб, що здійснювали заходи прикордонного контролю виникли сумніви у достовірності інформації, що міститься у зазначених вище документах, діючи відповідно до Наказу АДПСУ від 05.06.2012 № 407 «Про затвердження Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон», та наявними ознаками кримінального злочину, а саме статті 358 ККУ - підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів, уповноваженими посадовими особами, були викликані співробітники поліції, яким у подальшому був переданий позивач. Проаналізувавши прийняте уповноваженою службовою особою рішення, щодо відмови в перетині державного кордону через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення, що свідчить про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, суд,
встановив
20 грудня 2024 року ОСОБА_1 , громадянка України, прибула на пункт пропуску «Угринів-Долгобичув», з метою перетину державного кордону України для виїзду до Республіки Польща.
Для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України позивач надав єдиний документ - паспорт громадянки України для виїзду за кордон .
За результатами проходження прикордонного контролю позивачу відмовлено в перетинанні державного контролю та прийнято рішення від 20.12.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України.
Дослідженням вказаного рішення встановлено, що причиною відмови у перетині державного кордону є відсутність документів, які надають право для виїзду з України в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про ведення воєнного стану в Україні», Закону України “Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №57 (зі змінами та доповненнями).
Позивач не погодився з таким рішенням відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Статтею 64 Конституції України, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Наведене кореспондується також з положеннями ст. 1 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-ХІІ. При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) (далі Закон №389) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 2 Закону №389 визначено, що правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому строк дії воєнного стану Указами Президента України було неодноразово продовжено та діє на час розгляду справи.
Відповідно до п.2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державній прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно з п.3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
Отже, суд звертає увагу, що право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та нормативних актів, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону №389 в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з п.8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Так, ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Із вищевказаного слідує, що станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежується законодавством.
Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.95 №57 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Пункт 2-1 Порядку №57 визначає перелік осіб, які мають право перетинати державний кордон у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану та зазначений вичерпний необхідний перелік документів.
Як встановив суд, при здійсненні перетину державного кордону України 20.12.2024 року позивач надав уповноваженій особі відповідача лише паспорт громадянки України для виїзду за кордон.
Жодних інших документів, які б підтверджували право на перетин державного кордону України в період воєнного стану позивачем для перевірки відповідачу не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано уповноваженій особі відповідача підтверджуючих документів, які надають право на перетин державного кордону України під час воєнного стану, що свідчить про правомірність прийнятого рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 20.12.2024 року.
Аналізуючи оскаржуване рішення через призму принципу верховенства права та критеріїв законності, визначених у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що воно прийняте з урахуванням усіх обставин, є обґрунтованим та правомірним.
Оскільки наступні позовні вимоги позивача є похідними від основної позовної вимоги, такі, у свою чергу, не підлягають задоволенню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача по суті спору свідчать про законність прийнятого ним рішення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 293, 295-297 КАС України, суд
вирішив:
1. В позові ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 28.03.2025.
Суддя Коморний О.І.