справа № 380/22588/24
31 березня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.09.2024 №262540008249 щодо відмови в переведені та виплати з 18.09.2024 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.09.2024 року № 188 та № 189;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести та виплатити з 18.09.2024 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.09.2024 № 188 та № 189.
Ухвалою від 08.11.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у переведенні на пенсію державного службовця у зв'язку з тим, що на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889, а саме з 01.05.2016 у позивача відсутній стаж державної служби, оскільки робота в органах податкової служби не відноситься до посад державної служби.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що відсутні підстави для врахування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця станом на січень та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, оскільки рішенням суду не зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії із врахуванням таких довідок.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
18.09.2024 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу»
25.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням №262540008249 відмовило позивачу у переведенні на пенсію державного службовця у зв'язку з тим, що на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889, станом на 01.05.2016 відсутній стаж роботи, на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування довідок Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, позивач звернулась з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі Закон №3723-XII).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік (для жінок 60 років) і страховий стаж (для жінок 30 років).
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як видно з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» була відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, у зв'язку з тим, що посади в органах державної податкової служби, не належать до категорії посад, визначених статтею 25 Закону України №3723-ХІІ, а тому період роботи позивача в державній митній службі не зараховано до стажу державної служби.
Таким чином, спірним у цій справі питанням є можливість зарахування до стажу державної служби часу перебування особи на державній службі в органах державної податкової служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990 (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Податковим кодексами України від 12.08.2012 (про що зазначено вище).
Відтак, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Вказане підтверджується також положенням пункту 7 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), які діють з 01.05.2016, де закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Як видно з матеріалів справи, позивач у періоди з 19.03.1993 по 06.04.2004 та з 10.09.2004 по 01.05.2016 працював в органах державної податкової служби.
Також відповідно до довідки №213 від 16.09.2024, виданою Державною податковою службою України станом на 10.09.2024 загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 44 роки 2 місяці 19 днів, стаж державної служби - 34 роки 10 місяців 14 днів.
Отже, період проходження позивачем державної служби в органах державної податкової служби під час якої присвоювались персональні та спеціальні звання, зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії за віком згідно із пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, позивач у відповідності до умов пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ на день набрання чинності вказаним Законом мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Відтак, враховуючи досягнення 60-річного віку та наявність страхового стажу понад 40 років, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Відтак, суд встановив таке, що станом на дату звернення позивача до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області (18.09.2024) у нього були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889, а саме:
- позивач досяг 62 річного віку;
- страховий стаж 44 роки 2 місяці 19 днів;
- стаж державної служби станом на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 - понад 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Окрім цього, станом на 01.05.2016 продовжував працювати на посадах державної служби.
З огляду на вказане, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії від 25.09.2024 № 262540008249 не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Виходячи з наведеного, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести та виплатити з 18.09.2024 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.09.2024 № 188 та № 189, суд зазначає таке.
Обов'язок нарахувати та виплатити позивачу пенсію за наявності законних підстав покладається на відповідача.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позивач просить зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, при цьому, саме переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII відповідачем не здійснено, тому підстави для та виплати пенсії з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про заробітну плату від 17.09.2024 №188 та №189, відсутні.
Суд дійшов висновку, що питання про виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про заробітну плату від 17.09.2024 №188 та №189 для призначення пенсії державного службовця, без переведення на такий вид пенсії є передчасним, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з ГУ ПФУ у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.09.2024 № 262540008249 щодо відмови в переведені та виплати з 18.09.2024 ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області код (ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) перевести та виплатити з 18.09.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на пенсію державного службовця відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області код (ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.