Іменем України
01 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/6181/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО ОІЛ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «НАНО ОІЛ ГРУП» (далі також - позивач, ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП», товариство) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2020 № 0006770902.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2022 прийнято адміністративну справу до провадження, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що всупереч положенням ст. 80, п. 81.1 ст. 81, п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ГУ ДПС у м. Києві не було пред'явлено, ані направлення, ані наказу на проведення перевірки, а також не направлено акт перевірки, який зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні як підставу його прийняття. Копії вищезазначених документів було отримано позивачем у відповідь на запит лише після проведення перевірки та після прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
В порушення вимог абз. 2 п. 81.1 ст. 81 ПК України в наказі відсутні підстави проведення перевірки, лише формально зазначено, що перевірка проводиться на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України, проте не конкретизовано, що саме згідно зазначеної норми слугувало підставою для проведення перевірки.
Окрім цього, позивач вказує, що обставини щодо здійснення позивачем реалізації пального з акцизного складу з уніфікованим номером № 1005787 за адресою: м. Київ, вул. Козацька, буд. 114, кв. (офіс) 1-8 в адресу контрагентів-покупців без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі є лише припущенням відповідача, оскільки відсутні будь-які докази, які б свідчили про здійснення оптової торгівлі із місця оптової торгівлі за вказаною адресою.
Відповідно до відомостей Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження позивача є м. Київ, вул. Козацька, буд. 114, кв. (офіс) 1-8, де розташоване офісне приміщення, передане позивачу в тимчасове платне користування (оренду) на умовах договору оренди нежитлового приміщення № 20102017 від 20.10.2017.
На виконання вимог ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у зв'язку з відсутністю місць оптової торгівлі, позивачем 02.07.2019 отримано ліцензію № 990614201901115 на здійснення оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі за адресою м. Київ, вул. Козацька, буд. 114, кв. (офіс) 1-8.
Водночас, як зазначає позивач, за вказаною адресою не здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання або реалізація пального. Також відсутні будь-які ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна.
За адресою м. Київ, вул. Козацька, буд. 114, кв. (офіс) 1-8 розміщується офіс позивача, тому за фактичної відсутності акцизного складу, споруд та/або ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, під час здійснення господарських операцій не здійснювалось фактичне перевезення пального за вказаною адресою.
Більше того, з акту перевірки вбачається, що відповідачем при здійсненні перевірки не зафіксовано наявність будь-яких споруд, ємностей чи резервуарів для навантаження-розвантаження та зберігання пального, які б свідчили про можливість здійснення оптової торгівлі за вказаною адресою.
Факт переміщення пального за вказаною адресою спростовується первинними документами, зокрема товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та видатковими накладними, відповідно до яких за адресою м. Київ, вул. Козацька, буд. 114 оф. 1-8 навантаження та розвантаження пального не здійснювалось.
З огляду на вищевикладені обставини, позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, не обґрунтованим та підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/6181/22 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 вказану справу прийнято до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі.
18.03.2025 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено строк звернення до суду з даним позовом; продовжено розгляд даної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 17.07.2020 № 4818 проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального за адресою: м. Київ, вул. Козацька, буд. 114, кв. (офіс) № 1-8, на якій здійснює господарську діяльність товариство, за результатами якої складений акт від 10.08.2020 № 1858/26-15-32-07/41330367.
Перевіркою встановлено факти здійснення платником податків за адресою м. Київ, вул. Козацька, буд. 114, кв. (офіс) № 1-8, з уніфікованим номером акцизного складу № 1005787 у періоді з 09.10.2019 по 17.10.2019 оптової торгівлі пальним без отримання відповідної ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95- ВР (далі - Закон № 481/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких ГУ ДПС у м. Києві висновки акту перевірки залишило без змін, а заперечення - без задоволення.
За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2020 № 0006770902 про застосування фінансових санкцій у розмірі 500000,00 грн за здійснення оптової торгівлі пальним з акцизного складу, уніфікований номер № 1005787, без наявності відповідної ліцензії.
Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 28.05.2021 № 12069/6/99-00-06-03-01-06 податкове повідомлення-рішення від 11.09.2020 № 0006770902 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та є протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам) справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України (надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки наведений в статті 80 ПК України.
Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 вказаного кодексу, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема такої підстави: - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 ПК України).
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Пунктом 85.8 ст. 85 ПК України визначено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом направлено на адресу ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» письмовий запит про надання пояснень та документального підтвердження від 31.07.2020 б/н.
На вищевказаний запит позивачем листом від 05.08.2020 № 05/08/20-1 надано договори зберігання та оренди, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, ВМД, паспорти якості, оборотно-сальдові відомості помісячно по рахунку 281 в розрізі складів, ліцензія на зберігання ПММ.
Надаючи правову оцінку процедурним порушенням при проведенні перевірки, про які вказує позивач, суд вказує, що в матеріалах справи наявний наказ ГУ ДПС у м.Києві від 17.07.2020 № 4818 «Про проведення фактичних перевірок», в якому вказано провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання тривалістю 10 діб, на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС.
Відповідачем долучено до матеріалів справи направлення на перевірку від 31.07.2020 № 4627/26-15-32-07 та від 31.07.2020 № 4628/26-15-32-07, з яких вбачається, що директору Григор'єву І.В. пред'явлено вказані направлення 31.05.2020 о 15 год. 15 хв., та вручено копію наказу від 17.07.2020 № 4818 про проведення фактичної перевірки у вказаний час та дату, про що свідчить його особистий підпис. Вказані обставини не спростовані позивачем.
В позові також зазначено, що позивачем було отримано акт про результати фактичної перевірки № 1858/26-15-32-07/41330367 від 10.08.2020 та у подальшому на зазначений акт перевірки подано заперечення № 801-28/08/2020 від 28.08.2020, тобто акт перевірки позивачем отримано до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Отже, доводи позивача, що контролюючим органом не було пред'явлено, ані направлення, ані наказу на проведення перевірки, а також про не направлення акту перевірки, та про те, що їх отримано позивачем лише у відповідь на запит після проведення перевірки та після прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження, тому судом відхиляються.
Що стосується доводів позивача, що в порушення вимог абз. 2 п. 81.1 ст. 81 ПК України, в наказі відсутні підстави проведення перевірки, лише формально зазначено, що перевірка проводиться на підставі пп. 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 вказаного кодексу, проте не конкретизовано, що слугувало підставою проведення перевірки, суд зазначає таке.
За змістом наказу ГУ ДПС у м. Києві від 17.07.2020 № 4818 «Про проведення фактичних перевірок» наказано провести перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального. Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 17.07.2020 № 1164/26-15-32-07-14.
Як уже вказувалось, порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстави та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд звертає звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).
Як вже мовилось, за приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація про порушення вимог законодавства, зокрема в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Подібні висновки викладні у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Якщо систематизувати судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють (п. 56 вказаної постанови Верховного Суду).
У згаданій постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 зроблено висновок, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Суд у цій справі при перевірці обґрунтованості підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України виходить з того, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято спірний наказ, стала доповідна записка управління контролю за обігом підакцизних товарів та адміністрування акцизного податку від 17.07.2020 № 1164/26-15-32-07-14.
Зі змісту наказу про проведення перевірки вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.5 ПК України), так і фактична. На думку суду, обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, тому податковим органом дотримано форму та зміст наказу про призначення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Перевіряючи підстави позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, що стало підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.
Так, за змістом акту про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального від 10.08.2020 № 1858/26-15-32-07/41330367, в ході проведення фактичної перевірки ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» встановлено:
«Товариство зареєстровано платником акцизного податку за заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального (форма 1-АКП) від 29.06.2017 за № 5988, та перереєстровано за заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (форма 1-АКПС) від 25.06.2019 № 1061 із зазначенням акцизних складів за адресами: м. Київ, вул. Козацька. буд. 114, кв. (офіс) № 1-8 (з уніфікованим номером акцизного складу № 1005787): Івано-Франківська обл., СнятинськиІі район, с. Хутір-Будилів, вул. Нова, буд. 28 (з уніфікованим номером акцизного складу № 1011873): Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Залізнична, буд. 6 (з уніфікованим номером акцизного складу № 1011891.
Відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» від 02.07.2019 отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі за № 990614201901115 з терміном дії з 02.07.2019 по 02.07.2024.
В ході проведення фактичної перевірки ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» відповідно до вимог пп. 20.1.2, пп. 20.1.6 п. 20.1 cт. 20, п. 85.2, п. 85.4 cт. 85 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві 31.07.2020 звернулося до TOB «НАНО ОІЛ ГРУП» із письмовою вимогою щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження з наступних питань, а саме: картки рахунків та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку, в яких відображено залишки пального станом на 31.07.2020 та на кінець кожного місяця в розрізі кодів УКТ ЗЕД за перевіряємий період (рахунок 281, 203, 311 тощо): інформацію та документи про фактичне місцезнаходження даних залишків пального в розрізі місць зберігання, що використовуються ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» станом на 31.07.2020, а саме: копії актів приймання-передачі пального на відповідальне зберігання, актів наданих послуг по зберіганню, актів звірки руху товарно-матеріальних цінностей по складах між ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» та зберігачем (помісячно за перевіряємий період): договори про відповідальне зберігання із зазначенням місця зберігання та обсягів пального, переданого на відповідальне зберігання та/або документи, шо підтверджують право власності місць зберігання даного пального та всі додаткові угоди до таких договорів (за наявності); договори постачання нафтопродуктів, ТТН, видаткові накладні, акти прийому передачі нафтопродуктів, сертифікати відповідності, акти приймання нафтопродуктів за формою 5-НП, акти зливу нафтопродуктів, документи бухгалтерського та складського обліку, шо підтверджують придбання пального; договори з покупцями нафтопродуктів, ТТН, видаткові накладні, акти прийому передачі нафтопродуктів, сертифікати відповідності, документи бухгалтерського та складського обліку, що підтверджують реалізацію пального; журнали ордери, картки рахунків та оборотно-сальдові відомості по рахунками 31, 36, 63 та іншим, де відображались операції оприбуткування (придбання) та продажу пального за період з 01.06.2019 по 31.07.2020; акти списання пального: вантажно-митні декларації; сертифікати відповідності та паспорти на пальне, копії ліцензій на право виробництва, оптової, роздрібної торгівлі, зберігання пального.
ТОВ «НАНО OІЛ ГРУП» на вимогу від 31.07.2020 для перевірки надано документи, зазначені в описовій частині акту п. 2 «Описова частина».
Перевіркою встановлено факт придбання 16.10.2019, 17.10.2019 та 31.10.2019 у контрагента постачальника ТОВ «ОРАНЖ ЕЛ ПІ ДЖ1» (код 41160377) дизельного палива ДП-Л-Євро 5-ВО (код УКТ ЗЕД 2710194300) в загальній кількості 76189 кг та подальшої його реалізації в адресу контрагентів покупців ТОВ «БУРЕВІЙ АГРІКАЛЧІРАЛ ЕНД ТРЕЙДІНГ» (код 40263866), ТОВ «ДЕСНА АГРОПЛЮС» (код 40733935), ТОВ «БІГРАЙЗ -СВ» (код 35029070), ДП «НАФТАЕКСПРЕССЕРВІС» (код 30545867), ФГ «ВИШЕНЬКИ» (код 31396264) в загальній кількості 49823 кг.
Відповідно інформації, наведеної в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» відображено складені в адресу ТОВ «БУРЕВІЙ АГРІКАЛЧІРАЛ ЕНД ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ДЕСНА АГРОПЛЮС», ТОВ «БІГРАЙЗ-СВ», ДП «НАФТАЕКСПРЕССЕРВІС», ФГ «ВИШЕНЬКИ» податкові накладні на загальну суму 1558331,88 грн (з ПДВ) [...].
На підтвердження господарських операцій до перевірки надано видаткові накладні від 17.10.2019 № 219, № 220, № 221, № 222, від 18.10.2019 № 225, товарно-транспортні накладні від 17.10.2019 № 219, № 220, № 221, № 222, від 18.10.2019 № 225 із зазначенням найменування товару та об'ємів постачання нафтопродуктів «Дизельне паливо Євро» (код УКТ ЗЕД 2710194300), оборотно-сальдову відомість по рахунку бухгалтерського обліку 281 за жовтень 2019, по якій відображено списання дизельного пального.
В ході аналізу бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що 16.10.2019, 17.10.2019 та 31.10.2019 складено та зареєстровано акцизні накладні від ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІЛОРІНГ І К» (зберігач нафтопродуктів ТОВ «ОРАНЖ ЕЛ ПІ ДЖ1») в адресу ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» з поставки пального (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 76189,00 кг із зазначенням акцизного складу з уніфікованим номером № 1005787, на який фізично відвантажено пальне, що належить ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП».
В подальшому ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» склало та зареєструвало акцизні накладні в адресу контрагентів - покупців ТОВ «БУРЕВІЙ АГРІКАЛЧІРАЛ ЕНЛ ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ДЕСНА АГРОПЛЮС», ТОВ «БІГРАЙЗ-СВ», ДП «НАФТАЕКСПРЕССЕРВ1С», ФГ «ВИШЕНЬКИ» на переміщення пального (код УКТ ЗЕД 2710194300) з акцизного складу ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» з уніфікованим номером № 1005787 на пересувні акцизні склади з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у загальному обсязі 49823 л.
Таким чином, на акцизному складі з уніфікованим номером № 1005787 ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» проводило діяльність із придбання та подальшої реалізації пального (код УКТЗЕД 2710194300).
Відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» ліцензії на право оптової торгівлі пальним з місцем оптової торгівлі за адресою: м. Київ, вул. Козацька. буд. 114. кв. (офіс) № 1-8 не отримувало.
[...].
Таким чином, перевіркою встановлено реалізацію TOB «НАНО OIЛ ГРУП» пального з акцизного складу з уніфікованим номером № 1005787 за адресою: м. Київ, вул. Козацька, буд. 114. кв. (офіс) № 1-8 в адресу контрагентів-покупців без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 15 Закону № 481.».
Зазначені в акті перевірки обставини позивачем не заперечуються. Водночас, позивач не погоджується з висновками відповідача, що позивач здійснював реалізацію пального з акцизного складу з уніфікованим номером № 1005787 за адресою: м. Київ, вул. Козацька, буд. 114, кв. (офіс) 1-8 в адресу контрагентів-покупців без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, вказуючи, що таке є лише припущенням відповідача, оскільки відсутні будь-які докази які б свідчили про здійснення оптової торгівлі із місця оптової торгівлі за адресою: м. Київ, вул. Козацька, буд. 114, кв. (офіс) 1-8.
З даного приводу суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.
Реалізація пального у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України - це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України із акцизного складу/акцизного складу пересувного, у тому числі до іншого акцизного складу/акцизного складу пересувного, для власного споживання чи промислової переробки та будь-яким іншим особам.
Відповідно до п. 231.1 ст. 231 ПК України платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Крім того, згідно з абз. 14, 15 п. 231.1 ст. 231 ПК України в акцизній накладній зазначаються в окремих полях такі обов'язкові реквізити:
ж) уніфікований номер акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, з якого реалізовано пальне або спирт етиловий;
з) уніфікований номер акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, на який отримане пальне
Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це: б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
За приписами пп. 14.1.224 п.14.1 ст.14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону № Закон № 481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Між тим, згідно зі статтею 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем, 16.10.2019, 17.10.2019 та 31.10.2019 складено та зареєстровано акцизні накладні від ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІЛОРІНГ І К» (зберігач нафтопродуктів ТОВ «ОРАНЖ ЕЛ ПІ ДЖ1») в адресу ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» з поставки пального (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 76189,00 кг із зазначенням акцизного складу з уніфікованим номером № 1005787, на який фізично відвантажено пальне, що належить ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП». У подальшому ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» склало та зареєструвало акцизні накладі в адресу контрагентів-покупців ТОВ «БУРЕВІЙ АГРІКАЛЧІРАЛ ЕНЛ ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ДЕСНА АГРОПЛЮС», ТОВ «БІГРАЙЗ - СВ», ДП «НАФТАЕКСПРЕССЕРВ1С», ФГ «ВИШЕНЬКИ» на переміщення пального (код УКТ ЗЕД 2710194300) з акцизного складу ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» з уніфікованим номером № 1005787 на пересувні акцизні склади з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 у загальному обсязі 49823 л.
Таким чином, перевіркою встановлено реалізацію TOB «НАНО OIЛ ГРУП» пального з акцизного складу з уніфікованим номером № 1005787 за адресою м. Київ, вул. Козацька, буд. 114. кв. (офіс) № 1-8 в адресу контрагентів-покупців без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, чим на думку відповідача, порушено вимоги ч. 8 ст. 15 Закону № 481.
Разом з тим, у запереченнях на акт перевірки та скарзі до ДПС України на спірне податкове повідомлення-рішення, позивач повідомляв контролюючі органи, що приміщення за адресою; м. Київ, вул. Козацька, буд 114, кв. (офіс) № 1-8 було помилково зареєстроване як акцизний склад з уніфікованим номером № 1005787, оскільки за вказаною адресою знаходиться виключно офісне приміщення, де розміщено керівництво ТОВ «НАНО OІЛ ГРУП» та частина працівників. Також, були допущені помилки під час складання акцизних накладних та подачі до контролюючого органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі акцизних накладних, зокрема в акцизних накладних № 168 від 18.01.2019, № 154 від 16.02.2019, № 179 від 02.11.2019, 155 від 16.02.2019, № 157 від 17.01.2019, № 156 від 16.01.2019.
Сторонами не заперечується, що 16.10.2019, 17.10.2019 та 31.10.2019 складено та зареєстровано акцизні накладні від ТОВ «ТЕРМІНАЛ СТІВІЛОРІНГ І К» (зберігач нафтопродуктів ТОВ «ОРАНЖ ЕЛ ПІ ДЖ1») в адресу ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» з поставки пального (код УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 76189,00 кг із зазначенням акцизного складу з уніфікованим номером № 1005787.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження позивача є: м. Київ, вул. Козацька, буд. 114, кв. (офіс) 1-8.
Згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 20102017 від 20.10.2017 нежитлове приміщення, яке знаходиться в будинку, що розташований в м. Києві, по вул. Козацькій, буд 114, яке представляє собою нежилі приміщення з № 1 по № 8, групи приміщень № 101 (в літері А), зальною площею 88.6 м.кв. передане Товариством з обмеженою відповідальністю «РІЕЛ ЕСТЕЙТ КОНСАЛТИНГ, в тимчасове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «НАНО ОІЛ ГРУП».
Так, дійсно, як встановлено судом з наявних в матеріалах справи доказів, позивачем при здійсненні операцій придбання та відвантаження пального зазначався акцизний склад з уніфікованим номером № 1005787.
Проте, суд не погоджується з доводами відповідача, що саме на акцизному складі з уніфікованим номером № 1005787 ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» проводило діяльність із придбання та подальшої реалізації пального, адже фактично фізичного відвантаження пального за адресою м. Київ, вул. Козацька, буд. 114. кв. (офіс) № 1-8, як про це вказано в акті перевірки, відповідачем не доведено.
До таких висновків суд дійшов враховуючи визначене, у тому числі, поняття акцизний склад, яке міститься у пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, де законодавець пов'язує визначення акцизного складу не з адресою чи місцезнаходженням об'єкта, а з його призначенням та технічною можливістю здійснювати господарську діяльність з вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Відповідачем також не доведено, що за адресою м. Київ, вул. Козацька, буд. 114. кв. (офіс) № 1-8 знаходиться приміщення або територія, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Суд також враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «НАНО ОІЛ ГРУП» отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі за № 990614201901115 з терміном дії з 02.07.2019 по 02.07.2024, яка діяла на момент вчинення операцій, вказаних в акті перевірки.
Відомостей про анулювання вказаної ліцензії на момент здійснення спірних операцій матеріали справи не містять.
Отже, на підставі наведеного суд не вбачає підстав для застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 500000,0 грн за здійснення оптової торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії, оскільки відповідачем не доведено вчинення податкового правопорушення, за який може бути застосована вказана санкція.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін суд вважає, що ключові аргументи доводів та міркувань учасників процесу отримали достатню оцінку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 7500,00 грн.
Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 7500,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, суд виходить з таких міркувань.
За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 04.08.2020 у справі № 810/3213/16.
У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат адвокатом Гармашем М.Ю. надані копії: договору про надання правової допомоги від 04.06.2021 № 04/06/21/1, додаткової угоди № 2 від 13.09.2021 до договору № 04/06/21/1 про надання правової допомоги від 04.06.2021 року, платіжне доручення від 15.09.2021 № 1980.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд зазначає таке.
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що спір у справі не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Також суд зауважує, що ні в договорі про надання правової допомоги, ані в будь-якому іншому документі не зазначено кількість витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги у цій справі, а також ставку за годину роботи адвоката.
Окрім цього, позивачем згідно з вказаним вище платіжним дорученням, перераховано в рахунок оплати за надану правову допомогу 10000 грн.
Доказів на перерахування іншої частини гонорару в розмірі 10000 грн, як це передбачено здійснити після відкриття провадження у справі, позивачем не надано.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребують значних витрат часу для їх складення, суд, задовольняючи позов, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу у цій справі до 5000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО ОІЛ ГРУП» (ідентифікаційний код 41330367, місто Київ, вулиця Козацька, будинок 114, офіс 1-8,) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код ВП 44116011, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.09.2020 № 0006770902.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО ОІЛ ГРУП» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7500,00 грн (сім тисяч п'ятсот гривень) та на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.04.2025.
Суддя О.М. Качанок