31 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1171/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), що полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 , 31.03.1974 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та проходження військово-лікарської комісії, проведення службового розслідування;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.10.2024 про надання медичної допомоги, направлення на лікування та проходження військово-лікарської комісії, проведення службового розслідування.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у відповідача. Під час проходження служби, у зв'язку із незадовільним станом здоров'я, позивач звернувся до відповідача з рапортами про надання медичної допомоги, направлення на лікування та проходження військово-лікарської комісії, проведення службового розслідування. Однак, на час звернення до суду відповідачем не розглянуто зазначені рапорти. Таким чином, на думку представника позивача, відповідачем вчинено бездіяльність, яка підлягає визнанню в судовому порядку протиправною.
Представником відповідача відзив на позовну заяву не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач, проходить військову службу у 3 стрілецькому взводі 2 стрілецької роти НОМЕР_3 батальйону військової частини НОМЕР_1 на посаді командира відділення.
29.10.2024 позивачем подано до відповідача, засобом поштового зв'язку, рапорт про проведення службового розслідування, надання медичної допомоги, направлення на лікування та проходження військово-лікарської комісії, датований жовтнем 2024 року, без зазначення дати ( а.с.29-37,19-18).
Також, позивачем подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 рапорт про надання домедичної допомоги та проведення службового розслідування адресований військовій частині НОМЕР_1 ( а.с. 20-21).
Згідно пояснення представника позивача, позивачем направлено вказаний рапорт та додані до нього документи на електронну адресу Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ та Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з проханням направити рапорт за належністю до командування військової частини НОМЕР_1 , зокрема, за допомогою засобів СЕДО ( а.с.38).
Однак, на думку представника позивача рапорт не було розглянуто командуванням військової частини НОМЕР_1 та не було надано медичної допомоги, що стало підставою для звернення до суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України “Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Згідно з ч.9 ст.1 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону №2232-XII, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до статті 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальник медичної служби бригади відповідає за організацію та проведення лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у бригаді, своєчасне надання необхідної медичної допомоги травмованим (пораненим) та хворим.
Начальник медичної служби бригади підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником для особового складу медичної служби бригади.
На доповнення вимог, викладених у статтях 82-84 цього Статуту, начальник медичної служби бригади зобов'язаний, зокрема, готувати медичні документи, необхідні для проходження військовослужбовцем медичного огляду військово-лікарською комісією, та доповідати командирові бригади про його результати.
Відповідно до абзацу 21 пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (надалі - Інструкція № 40), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з пунктом 3.11.4 Інструкції № 40, строк виконання документа може встановлюватися в нормативно-правовому акті, розпорядчому документі або резолюції керівництва Міністерства оборони України та Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 № 531, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України ( далі по тесту - Порядок № 531).
Згідно п. 2 Розділу 1 Порядку № 531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Відповідно до п. 1 розділу 2 Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно п.п.2,3 розділу з Порядку № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Відповідно п. 9 розділу 3 Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем рапорту про надання медичної допомоги, направлення на лікування та проходження військово-лікарської комісії, проведення службового розслідування.
Так, відповідно до треку Укрпошти « 2501500025391» ( а.с.46), поданий позивачем 29.10.2024 до відповідача, засобом поштового зв'язку, рапорт про проведення службового розслідування, надання медичної допомоги, направлення на лікування та проходження військово-лікарської комісії, датований жовтнем 2024 року, без зазначення дати ( а.с.29-37,19-18), станом на 31.03.2025 не було вручено відповідачу.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_3 перенаправило та вручило військовій частині НОМЕР_1 рапорт позивача про надання домедичної допомоги та проведення службового розслідування ( а.с. 20-21).
Крім того, позивачем не надано доказів направлення рапорту від 19.10.2024 та додані до нього документи на електронну адресу Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ та Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з проханням направити рапорт за належністю до командування військової частини НОМЕР_1 , зокрема, за допомогою засобів СЕДО.
Так, надана представником позивача роздруківка МGmail ( а.с.22-25), свідчить про направлення скарг, зміст яких не можна встановити з наданої копії, на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не до Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ та Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Суд враховуючи, що позивачем не надано доказів отримання рапортів відповідачем, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині не розгляду рапортів, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Згідно із статтею 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН