28 березня 2025 року № 320/200/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 72964892 від 06.10.2023;
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки була прийнята до виконання поза межами строку пред'явлення до виконання постанови про стягнення вкинавчого збору.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2021 у справі №826/15677/15 адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задоволено частково та зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волковій Вікторії Сергіївні, як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду відповідно до договору банківського рахунку №26437-44.3 в національній валюті від 19.03.2015 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_5 , у розмірі - 133 333,33 грн., як спадкоємцю за законом.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі №826/15677/15 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку - залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2021 року - залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду від 27.07.2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі № 826/15677/15 - відмовлено.
06.07.2021 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65943712, з примусового виконання виконавчого листа у справі №826/15677/15, виданого 03.06.2021 року Окружним адміністративним судом м. Києва, відповідно до якого зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду ОСОБА_2 , як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду відповідно до договору банківського рахунку № 26437-44.3 в національній валюті від 19.03.2015 року, укладеного між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_5 , у розмірі - 133 333,33 грн., як спадкоємцю за законом.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві винесено Постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 65943712 від 06.07.2021 року, згідно якої з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стягнуто на користь Шевченківського ВДВС у м.Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) виконавчий збір у розмірі - 24 000,00 грн. з посиланням на ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
У постанові державного виконавця ВП №65943712 від 06.07.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі - 24 000,00 грн. на користь Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) зазначено, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред'явлення до виконання три місяці.
В подальшому, виконавче провадження ВП №65943712 від 06.07.2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було завершено.
06.10.2023 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. відкрито виконавче провадження №72964892, про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) виконавчого збору у розмірі - 24 000,00 грн.
18 жовтня 2024 року на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від державного виконавця надійшла вимога за вих. №72964892 від 08.10.2024 року, якою зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сплатити виконавчий збір у сумі -24 000,00 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі - 195,30 грн. по ВП №72964892.
У відповідь на вимогу державного виконавця від 08.10.2024 року за вих. №72964892 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб головному державному виконавцю Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. направлено лист за вих. №60-11821/24 від 18.11.2024р. щодо повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №72964892 на підставі пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, строк пред'явлення до виконання якого пропущено.
16.12.2024 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) отримано листа за вих. №61102/27.10-24 від 09.12.2024 року, яким було відмовлено у поверненні виконавчого документа стягувачу у ВП №72964892 та повідомлено, що дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору можуть бути оскаржені сторонами до адміністративного суду в порядку, передбаченому законом протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
У подальшому, позивач з вернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний: використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5), державний виконавець зобов'язаний перевірити наявність обставин, які перешкоджають відкриттю виконавчого провадження, та є підставою для повернення стягувану виконавчого документу без прийняття до виконання, а саме - пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий документ повертається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Так, постанова про стягнення виконавчого збору ВП №65943712 від 06.07.2021 у розмірі - 24000,00 грн, яка видана державним органом - Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), є виконавчим документом та набирає чинності з моменту їх винесення, а тому вона має бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з 06.07.2021, тобто до - 06.10.2021.
Проте, постанову про відкриття виконавчого провадження №72964892 щодо примусового виконання постанови Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про стягнення виконавчого збору 06.10.2023, тобто поза межами, строку пред'явлення до виконання вказаної постанови.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження № 72964892 від 06.10.2023
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Василенко Г.Ю.