ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" березня 2025 р. справа № 300/8901/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_3 Міністерства Оборони України, викладену у листі від 23 вересня 2024 року № 9262, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою військової частини НОМЕР_3 Міністерства Оборони України, викладену у листі від 23 вересня 2024 року № 9262, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
13.12.2024 року через систему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року судом направлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України. До суду повернулась вищезазначена ухвала в зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України не скористалась своїм правом на подання до суду пояснень по суті справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кінці лютого місяця 2022 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та на підставі Указу Президента України № 69/2022, у зв'язку з військовою агресією росії проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.
02.03.2022 року позивач мобілізований та зарахований на військову службу у військову частину Міністерства оборони України НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 окремий стрілецький батальйон), військове звання - солдат.
3 22.04.2022 по день звернення позивач брав участь у здійсненні заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Дніпропетровській, Донецькій Запорізькій областях, у складі військової частини НОМЕР_2 , яка прикомандирована до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
26.05.2023 року, наказом ГК ЗСУ №1135 позивачу присвоєно звання «молодший лейтенант» та призначено на посаду командира взводу військової частини НОМЕР_2 .
26.05.2023 року видано посвідчення офіцера серія НОМЕР_5 .
Наказом командира корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України № 246 ОСОБА_1 призначено командиром 3 стрілецької роти НОМЕР_6 окремого стрілецького батальйону НОМЕР_7 окремої механізованої Інгулецької бригади 11 армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ, на якій перебував на день звернення до суду.
Протягом періоду перебування позивача на військовій службі у Збройних Силах України, матір позивача - ОСОБА_2 , важко захворіла, а саме у неї, окрім цукрового діабету і інших супутніх хвороб, виявили рак шийки матки, проведено декілька оперативних втручань.
Внаслідок захворювання їй встановлено II групу інвалідності - довічно, а стан її здоров'я не покращується, незважаючи на дороге лікування, через що остання на сьогодні потребує постійного стороннього догляду, якого окрім позивача, надати нікому.
3 урахуванням наведеного, керуючись п.п. г п.2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», через вказані вище сімейні обставини, 14 вересня 2024 року, командиру військової частини НОМЕР_2 , у відповідності до Статуту Збройних сил України по команді, позивачем подано рапорт, згідно якого він просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби у запас та направити його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 , там де він перебував на обліку.
До рапорту додано всі необхідні нотаріально посвідчені документи, які підтверджують підставу для звільнення.
Наприкінці вересня 2024 року позивачем отримано лист Військового частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України, датований 23.09.2024 року вих. №9262, згідно якого, позивачу відмовлено у задоволенні рапорту у зв'язку з тим, що до такого не додано документів, які б підтверджували факт здійснення лейтенантом ОСОБА_1 постійного догляду за своєю матір'ю ОСОБА_2 , а відтак заявник не набув права на звільнення з підстав п.п. г п.2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина 1).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5).
Звільнення з військової служби визначає стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Указом Президента України за № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (далі Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 234 Положення перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.
Як встановив суд, єдиною підставою відмови у задоволенні рапорту позивача від 14.09.2024 року є твердження відповідача про те, що позивачу необхідно надати документи, що підтверджує факт здійснення позивачем постійного догляду за матір'ю
Однак, як вбачається з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 , разом із поданим рапортом було надано нотаріально засвідчену копію акту про встановлення факту здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка відповідно до висновку № 564 від 20.07.2024 року за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Даним актом факт догляду підтверджено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_3 Міністерства Оборони України, викладену у листі від 23 вересня 2024 року № 9262, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.