ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" березня 2025 р. справа № 300/1748/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 14.03.2025 звернулася в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.06.2016 по 28.02.2018, із врахуванням базового місяця - січня 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця - січня 2008 року.
Підставою звернення до суду слугувала протиправна, на переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.06.2016 по 28.02.2018, із врахуванням базового місяця - січня 2008 року.
Ухвалою суду від 19.03.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).
Також пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином оформлену довідку-розрахунок про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 24.01.2025 з розбивкою по місяцях та зазначенням сум виплаченої щомісячної індексації грошового забезпечення.
На виконання вимог цієї ухвали представник позивача 26.03.2025 долучив витребувану судом довідку.
Окрім цього, до суду 24.03.2025 від представника відповідача надійшло сформоване в системі “Електронний суд» клопотання про залишення заяви без розгляду, в якій представник ВЧ НОМЕР_1 просив залишити зазначену позовну заяву без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку на звернення до суду. Звернув увагу, що при звільненні позивачу було надано наручно грошовий атестат, в якому зазначені нараховані та виплачені їй суми грошових компенсацій при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України. Також вказав, що всі нарахування грошового забезпечення належні на день виключення із списків частини відображені в витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2025 №26, який позивач отримала наручно 24.01.2025. Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 , звернувшись з цим позовом до суду 14.03.2025, пропустила місячний строк звернення до суду, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Суд, розглянувши подану заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду, зазначає таке.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд вважає помилковими доводи представника відповідача щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з порушенням позивачем строку на звернення до суду з цим позовом.
Так, до 19.07.2022 діяла редакція статті 233 КЗпП України, частина 2 якої передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У подальшому, Законом України №2352-IX від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (надалі, також - №2352) внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (частина 2).
Таким чином, для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні з 19.07.2022 (дата набрання чинності Законом №2352) встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому, такий строк може бути поновлений судом в разі його пропуску з поважних причин.
Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №26 від 24.01.20.25, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення 24.01.2025.
Представник відповідача вказує, що зазначений витяг містить інформацію про виплачені позивачу на момент звільнення виплати, тому з моменту його вручення остання повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Також вказав на вручення ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошово атестата, який містив інформацію про нараховані та виплачені їй суми грошових компенсацій при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України. Таким чином, вважає, що позивач звернулася до суду з цим позовом з порушенням місячного строку на звернення до суду.
Оцінюючи такі мотиви представника ВЧ НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне з'ясувати те, з якого моменту розпочинається відлік строку на звернення до суду, а також який саме строк звернення до суду підлягає застосуванню в межах спірних правовідносин.
Як з'ясовано судом вище, нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України передбачено тримісячний строк звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Тобто позиція відповідача стосовно застосування у спірних правовідносинах місячного строку звернення до суду є помилковою.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, яка стосувалася нарахування та виплати колишньому військовослужбовцю грошового забезпечення у належному розмірі, наголосив, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
У справі, що розглядається, представник ВЧ НОМЕР_1 вказує на вручення ОСОБА_1 грошового атестату при звільненні зі служби та з цього моменту вважає, що остання повинна була дізнатися про порушення свого права.
Однак суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу грошового атестату, як і копії самого грошового атестату.
Також суд не погоджується з доводами представника позивача стосовно того, що позивач повинна була також дізнатися про порушення свого права, отримавши витяг з наказу про звільнення, оскільки такий витяг не містить інформації щодо виплати (невиплати) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за спірний період, у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості дізнатися чи розраховано такі виплати відповідно до законодавства.
У відповідь на заяву ОСОБА_1 (вх. №Б-27 від 07.02.2025) про надання довідки - розрахунку про розмір виплаченого їй грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.01.2025 з розбивкою по місяцях та зазначенням сум виплаченої щомісячної індексації грошового забезпечення, відповідач відмовив у видачі такої довідки. Зазначена довідка була долучена до матеріалів справи лише на вимогу ухвали суду від 19.03.2025.
Навіть з урахуванням тверджень представника відповідача про отримання ОСОБА_1 грошового атестату 24.01.2025 при звільненні з військової служби, звернувшись до суду з цією позовною заявою 14.03.2025, позивач не порушила тримісячний строк.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини щодо невиплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, зокрема, індексації з урахуванням січня 2008 року як базового, мали місце у період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Верховний Суд у згадуваній вище постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
« 65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
67. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.
68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
69. Отже, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати на усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.».
Таким чином, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, які відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковими при виборі і застосуванні норми права, суд вважає, що оскільки спірні правовідносини мали місце в період з 01.06.2016 по 28.02.2018, тобто під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022, такі правовідносини підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції (до внесення змін згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Таким чином, звертаючись до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позивач не обмежена строком на звернення до суду з відповідним позовом.
Зважаючи на викладене, доводи представника відповідача щодо порушення позивачем строку на звернення до суду та наявності у зв'язку з цим підстав для залишення позову без розгляду, є помилковими.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника ВЧ НОМЕР_1 від 24.03.2025 про залишення заяви без розгляду слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2025 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.