ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" березня 2025 р. справа № 300/782/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кузенко Н.І.,
представника відповідача - Голинської Д.І.,
позивач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2024 за №№ 1024406-2410-0910-UA26040270000047749, 1024405-2410-0910-UA26040270000047749,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2024 за № 1024406-2410-UA26040270000047749 про податок на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки, на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 в розмірі 82364,78 грн та № 1024405-2410-0910-UA26040270000047749 про податок на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 від 82590,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує на помилковість податкових повідомлень-рішень від 18.11.2024 за №№ 1024406-2410-0910-UA26040270000047749, 1024405-2410-0910-UA26040270000047749, відповідно до яких ОСОБА_1 як фізичній особі, яка є власником нежитлових приміщень, необхідно сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки належні йому об'єкти нерухомого майна призначені для використання у сільськогосподарській діяльності, що є підставою для застосування податкової пільги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Представником позивача у зазначений строк недоліки позовної усунуто.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог, встановлених статтею 262 КАС України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено. Доручено Рогатинському районному суду Івано-Франківської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначеного на 10.03.2025 о 10:30 год., за участю позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та його представника Окуневича Михайла Валентиновича.
У судове засідання, по адміністративній справі №300/782/25, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2024 за №№ 1024406-2410-UA26040270000047749,1024405-2410-0910-UA26040270000047749, призначене на 10.03.2025 о 10:30 год., сторони не з'явилися. Однак, на адресу суду від представника позивача Онукевича Михайла Валентиновича надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні призначеному на 10.03.2025 о 10:30 год. проводити без участі позивача та його представника від 10.03.2025 за Вх. №5734/25. Також, на електронну адресу суду від представника відповідача Голинської Діани Іванівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 10.03.2025 за Вх.№5755/25. У зв'язку із вище викладеним по адміністративні справі судове засідання призначене на 10.03.2025 на 10:30 год, не відбулося. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання від 10.03.2025.
24.03.2025 через підсистему "Електронний суд" представник позивача скерував заяву, в якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
В судовому засіданні 24.03.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов та витребування доказів відмовлено. Представник відповідача проти позову заперечила, просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 01.06.2024 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико соціальною експертною комісією серії 12 ААД №056737 від 18.07.2024 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.09.2024.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.03.2004 №3177720, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, стайні, реєстраційний номер майна: АДРЕСА_2 (зворотній бік а.с.6).
Також відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.05.2004 №3595665, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, стайні, реєстраційний номер майна: АДРЕСА_3 (зворотній бік а.с.7).
Належність позивачу вказаних об'єктів нерухомого майна на праві власності додатково підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованого 10.11.2023 №353877939, що досліджено в рішенні суду від 29.12.2023 справа №300/7360/23, яке набрало законної сили 16.05.2024 за наслідками апеляційного оскарження (а.с.23-32, 15-22), що в силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.
Рішенням 12 сесії VIII скликання Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 13.07.2021 №2327, встановлені пільги в розмірі 100% податкового зобов'язання особам з інвалідністю першої та другої групи на всі об'єкти житлової та нежитлової нерухомості.
18.11.2024 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №№ 1024406-2410-0910-UA26040270000047749, 1024405-2410-0910-UA26040270000047749, якими позивачу визначено суми платежів з податку на вищевказане нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2023 рік (зворотній бік а.с.12, 13).
ОСОБА_1 подав до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заяву від 18.12.2024, яка отримана контролюючим органом 23.12.2024, про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, з підстав, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, а рішенням 12 сесії VIII скликання Рогатинської міської ради Івано-Франківської області від 13.07.2021 №2327 встановлено пільги в розмірі 100% податкового зобов'язання особам з інваліднісю першої та другої групи на всі об'єкти житлової та нежитлової нерухомості (зворотній бік а.с.8-9).
Втім, станом на дату подання даної позовної заяви відповідь від податкового органу на заяву від 18.12.2024 не надходила.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1).
Відповідно до пп. 266.3.1 та 266.3.2 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, пп. "ж" пп. 266.2.2 у редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII, чинній з 01.01.2019, визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно із ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
З наведеного видно, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником (особою, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.
Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 2240/3410/18.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність таких умов:
1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать стайні, реєстраційні номери майна: 4258042 та 5856957, розташовані за адресою: вул. Бережанська, 12, м. Рогатин, Івано-Франківська обл. та вул. Бережанська, 10, м. Рогатин, Івано-Франківська обл.
За технічними характеристиками належна позивачу на праві приватної власності будівля телятника підпадає під визначення об'єктів, що звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наведеному у пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Відповідач наведені обставини не заперечує.
Натомість, на думку суду, спірним у цій справі є питання того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Застереження в пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.
Поряд з цим на користь висновку, що нормою пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
Слід зауважити, що встановлена пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
За змістом ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис", виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
У силу ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" (надалі - Закон №742-IV), особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку (стаття 6 Закону №742-IV).
Суд також враховує, що пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не передбачено застережень щодо правової форми здійснення особою сільськогосподарського товаровиробництва виключно шляхом реєстрації фізичної особи як підприємця.
При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.
Отже, споруди, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні; а позивач не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об'єктів нерухомого майна - стайні, реєстраційні номери майна: 4258042 та 5856957, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Підсумовуючи наведене, суд виснував, що позивач, як фізична особа наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права та використовує належні йому на праві власності нежитлові будівлі як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, а тому такі будівлі, в силу приписів п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Водночас, відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України при прийнятті рішень.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 09.12.1994 №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
У рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 18.11.2024 за №№ 1024406-2410-0910-UA26040270000047749, 1024405-2410-0910-UA26040270000047749.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю ІІ групи. Доказів понесення інших витрат суду на момент розгляду справи не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2024 за №1024406-2410-0910-UA26040270000047749 про податок на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки, на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 в розмірі 82364,78 грн та за №1024405-2410-0910-UA26040270000047749 про податок на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 в розмірі 82590,90 грн.
Учасникам справи рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 );
відповідач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.
Рішення складене в повному обсязі 31 березня 2025 р.