ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" березня 2025 р. справа № 300/9774/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чирик Андрій Іванович до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA206030/2024/000168 від 01.10.2024 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Чирик Андрій Іванович (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Чирик А.І.), звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі по тексту також - відповідач, митний орган, Митниця, Івано-Франківська митниця) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови №UA206030/2024/000168 від 01.10.2024 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024.
Дана позовна заява до суду надійшла через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 30.12.2024" та підписана електронно-цифровим підписом представника Чирик Андрія Івановича, який діє на підставі ордера серії ВС №1326150 від 27.12.2024.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є необґрунтована, на переконання позивача, відмова відповідача у митному оформленні мініекскаватора марки "VOLVO", модель "ECR35D", шляхом винесення рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024 і картки відмови №UA206030/2024/000168 від 01.10.2024. Позивач вважає, що прийняте рішення від 01.10.2024 не відповідає вимогам пунктів 2, і 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підставі рахунку-фактури (інвойс) від 11.09.2024 отримав у власність від продавця-нерезидента "TRANSORT-ROBOTY ZIEMNE MROZIK SPOLKA JAWNA" (надалі по тексту також - продавець) мініекскаватор бувший у використанні, на гусеничному ході марки "VOLVO", модель "ECR35D", номер шасі (VIN-код) НОМЕР_1 , потужністю 18,5 кВт, 1857 годин відпрацювання, обладнаний дизельним двигуном (надалі по тексту також - мініекскаватор, транспортний засіб, ТЗ) вартістю 23 000,00 EUR (надалі по тексту також - Євро). Кошти за вказаний ТЗ передані позивачем готівкою продавцю при отриманні транспортного засобу.
Митним брокером ФОП ОСОБА_2 в інтересах позивача, подано до Івано-Франківської митниці 25.09.2024 електронну митну декларацію №24UA206030006100U6 за якою митну вартість визначено за першим (основним) методом, тобто за фактурною вартістю і заявлено відомості про митну вартість 23 300,00 Євро, з яких 23 000,00 Євро вартість мініекскаватора та 300 Євро транспортних витрат.
Відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (надалі по тексту також - МК України) митним органом скеровано ОСОБА_1 вимогу про необхідність подання документів для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу позивачем надано до Митниці копію експортної митної декларації країни відправлення товару №24PL441010E1067630 від 23.06.2024, у якій вказано митну вартість товару 99 051,00 Польських злотих, що еквівалентно 23 000,00 Євро, а також цінову інформацію щодо оголошень з продажу подібних товарів.
На переконання ОСОБА_1 , Івано-Франківською митницею протиправно та всупереч вимог МК України прийнято картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2024/000168 від 01.10.2024 (надалі по тексту також - картка відмови, Картка) з підстав того, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 МК України та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024 (надалі по тексту також - спірне рішення, оскаржуване рішення), яким митну вартість встановлено у розмірі 32 500,00 Євро.
Позивач не погоджується з коментованою Карткою та спірним рішенням, вказує, що митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено жодного обґрунтування чому саме вказана інформація про ціну товарів у вищевказаних митницею митних деклараціях взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Рахунок фактуру (інвойс) від 11.09.2024 виписано продавцем та підписано відповідальною особою від імені продавця транспортного засобу. Підтверджуючих банківських документів про оплату не було надано Митниці, оскільки оплату за вказаним рахунком проведено готівкою під час передачі транспортного засобу та отримання рахунку. Експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією не надавався, оскільки такий не є обов'язковим для визначення митної вартості транспортного засобу за основним методом - ціною договору за якою здійснено купівлю транспортного засобу, натомість надано цінову інформацію на подібний аналогічний транспортний засіб, розміщену в актуальному оголошенні в мережі інтернет, такої ж марки та моделі, року випуску та з подібним напрацюванням годин.
Зазначив також про те, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованого товару.
За доводами ОСОБА_1 визначена позивачем митна вартість імпортованого товару є підтвердженою, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UА206030/2024/000014/1 від 01.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206030/2024/000168 від 01.10.2024 є протиправними та підлягають скасуванню. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.32).
На виконання вимог ухвали суду від 03.01.2024 через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему від представника позивача адвоката Чирика А.І. надійшла заява про усунення недоліків із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 14.01.2025", реєстрацію якої, разом із долученими до неї документами, здійснено судом 14.01.2025 за вх.№992/25 (а.с.34-48).
Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 20.01.2025, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно судом витребувано додаткові докази у сторін, необхідні для розгляду справи (а.с.49-50).
Засобами поштового зв'язку через АТ "Укрпошта" Сенишин А.В. скерував на адресу суду копії витребуваних судом документів цінним листом з описом вкладення, реєстрацію вказаного листа проведено в суді 27.01.2025 за вх.№2036/25 (а.с.52-62).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему від Івано-Франківської митниці Державної митної служби України надійшло клопотання із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 04.02.2025" з додатком "відзив", який зареєстрований судом 04.02.2025 за вх.№2481/25 (а.с.63-88). Також митний орган скерував поштовим зв'язком на адресу суду відзив від 04.02.2025 за №7.21-10/10//40 на позовну заяву, реєстрацію такого, разом із поданими документами, здійснено судом 04.02.2025 за вх.№2897/25 (а.с.89-110). Коментовані відзиви на позовну заяву є ідентичними за своїм змістом та доказовим наповненням, а відтак суд не знаходить підстав для надання оцінки доводам, викладеним у таких, кожному окремо. Митниця не погоджується з аргументами ОСОБА_3 , зазначених у адміністративному позові, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на наступне.
Як зазначив митний орган, 25.09.2024 до ВМО №3 м/п "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці декларантом ОСОБА_2 було подано електронну митну декларацію (надалі по тексту також - ЕМД) №24UA206030006100U6 для митного оформлення товару "мініекскаватор на гусеничному ході, із обертання верхньої частини на 360 градусів, марки "VOLVO", модель "ECR35D",заводський номер -VCECR35DH00035034, потужністю 18,5 KW, 1857 годин відпрацювання, обладнаний дизельним двигуном. Рік виготовлення - 2019. Країна походження - Франція". Декларантом в ЕМД 24UA206030006100U6 заявлено фактурну вартість товару відповідно 22 графи 23 000,00 EUR - 1 058 952,20 гривень, як складову митної вартості включено витрати на транспортування в розмірі 300 EUR - 13 812,42 гривень. Відповідно до графи 12 ЕМД митна вартість товару склала 1 072 764,62 гривень. На підтвердження заявлених відомостей позивачем було долучено до митної декларації наступні документи: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 11.09.2024, декларація про походження товару (Declaration of origin) від 11.09.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25.09.2024, договір про надання послуг митного брокера від 23.09.2024, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, акт фізогляду від 25.09.2024 та фото від 25.09.2024.
Позивачем під час митного оформлення, відповідачу надано рахунок-фактуру (інвойс) від 11.09.2024, в якому вказано ціна товару - 23 000,00 Євро, в графі "спосіб оплати" зазначено - переказ, втім до митного оформлення документ який би підтверджував переказ коштів за придбаний товар не надано.
Також декларантом заявлені витрати на транспортування в розмірі 300,00 Євро. У інформації наданою позивачем вказано лише суму та відомості про транспортний засіб, проте, вказаний документ не містить повної, вичерпної та достатньої інформації щодо маршруту перевезення, протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, що унеможливлює здійснити точний розрахунок витрат на транспортування від місця купівлі до кордону з Україною.
З огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару. На вимогу митного органу декларант надав документи експортну декларацію країни відправлення №24PL441010E1067630 від 23.09.2024 та витяг з інтернет ресурсів про вартість товару.
За доводами Митниці позивачем порушено вимоги статті 53 МК України, а саме: подані документи до митного оформлення, не підтверджують заявлену митну вартість товару та на вимогу посадової особи не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості по МД 24UA206030006100U6. У зв'язку з вищезазначеним вартість товару була визначена митним органом самостійно.
Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала інформація з ЦБД АСМО "Інспектор" та митна декларація від 20.08.2024 за №24UA205170023510U1. Опис товару в декларації № 24UA205170023510U1 свідчить про обставину декларування екскаватора гусеничного, ідентичної марки, модельного року випуску, типу і об'єму двигуна, а також за аналогічною іншою комплектацією та відповідає опису транспортного засобу позивача, задекларованого у ЕМД №24UA206030006100U6. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача адвокат Чирик А.І. через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерував до суду відповідь із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 10.02.2025" на відзив, яку зареєстровано в суді 11.02.2025 за вх.№3511/25 (а.с.111-116). Адвокат не погоджується з доводами Митниці, викладеними у відзиві на позовну заяву, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, зважаючи на таке.
Кошти за транспортний засіб передані позивачем (покупцем) готівкою продавцю перед отриманням транспортного засобу та самого рахунку фактури про купівлю вищевказаного мініекскаватора, при цьому в рахунку-фактурі з невідомих позивачу причин помилково зазначено продавцем метод платежу "переказ" замість "готівка". Втім, у рахунку-фактурі зазначено, що покупцем, тобто ОСОБА_1 сплачено повну фактурну вартість за вказаний мініекскаватор, на підтвердження чого в графі "залишилось до оплати" зазначено "0,00". Також, митному органу надано інформацію щодо транспортних витрат від 25.09.24 про те, що транспортні витрати з перевезення мініекскаватора марки "VOLVO", заводський номер - НОМЕР_1 до кордону України становлять 300,00 Євро, страхування вантажу не проводилось та CMR на підтвердження перевезення вантажу було додано товарно-транспортну накладну згідно якої перевозився вантаж.
За доводами представника позивача технічна помилка покупця у рахунку-фактурі щодо способу сплати покупцем (позивачем) визначеної вартості мініекскаватора не стосується ціни товару, не впливає на числові значення митної вартості та правильність її визначення. Відповідно наявність технічної помилки у поданому декларантом рахунку-фактурі не впливає на його доказову силу. Отже, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Як стверджує адвокат Чирик А.І., зауваження відповідача про не підтвердження позивачем заявлених витрат на транспортування в розмірі 300,00 Євро та неповного надання транспортних документів, такі посилання митного органу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відсутність документів стосовно транспортування не були покладені в основу спірного рішення Митниці для визначення митної вартості товару. Крім цього, ці документи не запитувалися митним органом, а також чинним законодавством не передбачено вичерпного переліку документів, якими підтверджуються транспортні та супутні (навантаження, обробка оцінюваних товарів, митні формальності, тощо) витрати.
Посилання митного органу як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого автомобіля на те, що декларантом не надано висновок про вартість автомобіля, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, є необґрунтованими, оскільки експертний висновок є додатковим документом та не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України. Такі документи носять виключно інформаційний характер. З наведених підстав просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 23.09.2024 отримав у власність від продавця-нерезидента "TRANSORT-ROBOTY ZIEMNE MROZIK SPOLKA JAWNA" мініекскаватор марки "VOLVO" модель "ECR350D", номер шасі (VIN-код) № НОМЕР_1 , 2019 року випуску, за ціною 23 000,00 Євро, що еквівалентно 98 391,70 Польських злотих, вказана обставина засвідчується рахунком-фактурою (інвойс) від 11.09.2024 (а.с.47-48).
Вказаний транспортний засіб імпортовано з Республіки Польща, про що свідчить оформлена митна декларація країни відправлення MRN №24PL451010Е1067630 від 23.09.2024 (а.с.41).
ФОП ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано 25.09.2024 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №24UA206030006100U6, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: мініекскаватор на гусеничному ході, із обертанням верхньої частини на 360 градусів, марки "VOLVO", модель "ECR35D", заводський номер № НОМЕР_1 , потужністю 18,5 KW, 1857 годин відпрацювання, обладнаний дизельним двигуном, рік виготовлення 2019, країна походження Франція (а.с.94).
В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 23 000,00 Євро. А в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) зазначено 1 072 764,62 гривень, яка із урахуванням графи "23" (обмінний курс) 46,04140000, а також з урахуванням витрат на транспортування транспортного засобу (300,00 EUR) становить 23 300,00 Євро.
Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено: рахунок-фактуру (інвойс) від 11.09.2024 (а.с.95), інформацію транспортних витрат від 25.09.2024 (а.с.96), акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 25.09.2024 (а.с.100), інформацію про походження товару (а.с.77), фото (а.с.81).
Відповідач підтвердив обставину подання всі вказаних документів у відзиві на позов, долучивши їх засвідчені копії, перелік яких визначений у графі 44 електронної митної декларації №24UA206030006100U6 від 25.09.2024 (а.с.94).
Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, без зазначення конкретного переліку документів, який повинен надаватись (а.с.84).
На виконання вказаної вимоги, позивач, відповідно до частин 2, 3 статті 53 МК України додатково надав Митниці експортну декларацію країни відправлення №24PL451010Е1067630 від 23.09.2024 та витяг з інтернет ресурсів про вартість товару. Інших документів для підтвердження заявленої митної вартості: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зовнішньоекономічної операції товару не може надати. Просив прийняти рішення по митній вартості скоріше десятиденного терміну (а.с.98).
Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №24UA206030006100U6 від 25.09.2024 та доданих до неї документів, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови №UA206030/2024/000168 від 01.10.2024 (а.с.104).
Згідно даних картки "митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Митний кодекс України (далі - МК України), затверджений Законом України від 13.03.2012 № 4495-VІ, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України". Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості передбачені частиною 2 статті 53 МК України. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: банківські платіжні документи; інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 6 (стаття 64 МК України) . Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 20.08.2024 за №24UA205170023510U1, за якою здійснено митне оформлення подібного(аналогічного) товару: Визначена митна вартість - 32500 Євро".
У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024, в графі 33 якого в розділі "обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини що й в картці відмови (а.с.103).
При цьому, митним органом, за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару з 23 300 EUR (включно з вартістю на транспортування) на 32 500,00 EUR (а.с.103).
Позивач на підставі оскаржуваного рішення 02.10.2024 подав електронну митну декларацію №24UA206030006245U7, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "6", при цьому в графі 47В нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників, згідно графи 45 (коригування) та 46 (статистична вартість) транспортний засіб задекларовано за ціною 1 485 594,50, яка із урахуванням графи "23" (обмінний курс) 45,71060000 становить 32 500 Євро (а.с.105).
Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню картка відмови№UA206030/2024/000168 від 01.10.2024 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).
Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення та картки відмови, у Митниці виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки позивач до митного оформлення рахунку-фактури не надав жодних банківських платіжних або інших платіжних документів, які свідчать про здійснення оплати за транспортний засіб, не надав висновку про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, з огляду на наступне.
Так, на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації за №24UA206030006100U6 від 25.09.2024 митної вартості товару та обраного методу її визначення (за ціною договору), разом з декларацією декларант надав митному органу, серед інших, документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:
- рахунок-фактуру (інвойс) від 11.09.2024 (а.с.95);
- інформацію про транспортні витрати від 25.09.2024 (а.с.96);
- експортна митна декларація країни відправлення MRN №24PL451010Е1067630 від 23.09.2024 (а.с.99).
Рахунок-фактура (інвойс) від 11.09.2024 містить всі необхідні реквізити сторін: продавця "TRANSORT-ROBOTY ZIEMNE MROZIK SPOLKA JAWNA" (Mojesz 11F, 59-600 Lawowek Slaski, Polska) та покупця, особисті підписи сторін, а також відтиск печатки підприємства (нерезидента) продавця. Крім того, вказаний рахунок-фактура містить відомості про ціну транспортного засобу, а саме 23 000,00 EUR, що становить 98 391,70 PLN, при курсі 4,277790 Польських злотих до 1 Євро станом на 20.09.2024 та вказано спосіб оплати - трансфер, згідно перекладу (а.с.47-48).
Також, митному органу ОСОБА_1 представлено митну декларацію країни відправлення MRN №24PL451010Е1067630 від 23.09.2024, що містить графи наступного змісту:
- відправник/експортер (2) "TRANSORT-ROBOTY ZIEMNE MROZIK SPOLKA JAWNA", Моєш 11 А 59-600 Львувек-Шльонський, Польща;
- отримувач (8) Андрій Сенишин, Помірецька 9/63, Трускавець, 82300, Україна;
- опис товару (30) міні-екскаватор "VOLVO ECR35D" б/у, номер кузова НОМЕР_1 , рік виробництва 2019;
- вартість 99 051,00 Польських злотих, 3726,00 Польських злотих, що еквівалентно 23 300,00 Євро (вартість товару разом із витратами на транспортування) (а.с.42-43).
Позивачем до митного оформлення, серед іншого, надано інформацію щодо транспортних витрат від 25.09.2024, згідно якої вартість транспортного перевезення мініекскаватора модель "VOLVO", номер кузова НОМЕР_1 до кордону України складає 300 Євро. Вага вантажу - 3526, кг., страхування вантажу не проводилось. Дана інформація наявна у відповідача, оскільки долучена останнім до відзиву на позовну заяву (а.с.96).
Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, без зазначення конкретного переліку документів, який повинен надаватись (а.с.84).
Окремо слід відзначити про те, що митним органом не вказано, які саме документи мав надати ОСОБА_1 на підтвердження митної вартості товару/витрат на транспортування в розмірі 300 Євро.
Однією з підстав для прийняття спірного рішення та картки відмови, на переконання Івано-Франківської митниці слугувала обставина ненадання позивачем/декларантом банківських платіжних або інших платіжних документів, які свідчать про здійснення оплати за транспортний засіб.
Як пояснив ОСОБА_1 у позовній заяві, оплата за товар здійснювалась готівкою без залучення банківських/трансферних організацій, і відповідно, видача платіжних банківських документів не здійснювалась.
У рахунку-фактурі (інвойс) від 11.09.2024 вказано спосіб оплати - трансфер, згідно перекладу (а.с.47-48).
Суд вважає безпідставним витребування банківських платіжних або інших платіжних документів, які свідчать про здійснення оплати за товар, так як сплата здійснена готівкою, оскільки графа "заплачено" рахунку-фактури (інвойс) від 11.09.2024 містить відомості про суму 23 000,00 Євро, а графі "залишилося до оплати" проставлено значення "0,00", що безпосередньо вказує на здійснення ОСОБА_1 оплати за транспортний засіб у розмірі, заявленому продавцем "TRANSORT-ROBOTY ZIEMNE MROZIK SPOLKA JAWNA", а саме 23 000,00 Євро.
Як вже зазначалось судом вище по тексту рішення, рахунок-фактура (інвойс) від 11.09.2024 містить всі необхідні реквізити сторін, особисті підписи сторін, а також відтиск печатки підприємства (нерезидента) продавця. Митний орган не висловлював жодних зауважень чи застережень стосовно вказаного документу, а ні на етапі консультацій, а ні на момент прийняття спірних рішень.
Банківський платіжний документ повинен надаватися в обов'язковому порядку в тому випадку, коли мало місце оплата чи перерахування коштів за товар із використанням платіжних систем, які обслуговуються банківськими чи прирівняними до них фінансовими установами.
У досліджуваному випадку позивач оплатив за товар готівкою, без використання банківської платіжної системи, а відтак, ОСОБА_1 об'єктивно і правомірно не подав і не повинен був подавати банківський платіжний документ.
В контексті такого слід також зважати на правовий висновок Верховного Суду, сформованого в постанові від 03.04.2018 у справі №809/322/17 (адміністративне провадження №К/9901/44032/18) і від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823 (адміністративне провадження №К/9901/34404/19), за змістом якого квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто, прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Стосовно доводів Митниці про необхідність надання декларантом висновку про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією, то таке витребування є необґрунтованим, оскільки, жодних зауважень до первинно поданих документів у відповідача не виникало.
Частинами 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Проте, як в надісланих позивачеві електронних повідомленнях, так і в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребування від нього додаткових документів.
У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує про те, що декларантом заявлені витрати на транспортування в розмірі 300,00 Євро. У інформації наданою позивачем вказано лише суму та відомості про транспортний засіб, проте, вказаний документ не містить повної, вичерпної та достатньої інформації щодо маршруту перевезення, протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, що унеможливлює здійснити точний розрахунок витрат на транспортування від місця купівлі до кордону з Україною.
Слід зазначити, що Івано-Франківською митницею, на етапі проведення митної консультації з позивачем, не висловлено жодних застережень щодо інформації про транспортні витрати від 25.09.2024 (а.с.96).
Окремо слід відзначити про те, що митним органом не вказано, які саме документи мав надати ОСОБА_1 на підтвердження митної вартості товару/витрат на транспортування в розмірі 300 Євро.
Оскаржуване рішення та картка відмови не прийняті з підстав недоведеності позивачем витрат на транспортування в розмірі 300,00 Євро, вказані аргументи висловлені Митницею лише під час судового розгляду, що також вказує на необ'єктивність означених аргументів.
Водночас, слід звернути увагу на те, що під час митних консультацій позивачем надано митну декларацію країни відправлення MRN №24PL451010Е1067630 від 23.09.2024 (а.с.99).
Коментований документ містить інформацію про адресу відправника "TRANSORT-ROBOTY ZIEMNE MROZIK SPOLKA JAWNA", Моєш 11 А 59-600 Львувек-Шльонський, Польща, отримувача Андрій Сенишин, Помірецька 9/63, Трускавець, 82300, Україна, товар міні-екскаватор "VOLVO ECR35D" б/у, номер кузова НОМЕР_1 , рік виробництва 2019, а також позначення транспортного засобу, яким здійснюється транспортування НОМЕР_2 / НОМЕР_3 (а.с.42-43).
Додатково в матеріалах справи міститься міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 23.09.2024, згідно якої перевізник НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , відправник "TRANSORT-ROBOTY ZIEMNE MROZIK SPOLKA JAWNA", Моєш 11 А 59-600 Львувек-Шльонський, Польща, одержувач Андрій Сенишин, вул. Помірецька 9/63, Трускавець, 82300, місце завантаження вантажу Н 59-600 Львувек-Шльонський, Польща (а.с.45-46), втім вказаний документ не був предметом оцінки відповідача, а отже не може бути взятий до уваги судом, як доказ при вирішенні цього спору по суті вимог.
В той же час, у митній декларації країни відправлення MRN №24PL451010Е1067630 від 23.09.2024 (а.с.99) зазначені всі необхідні відомості, які за сукупністю із інформацією про транспортні витрати від 25.09.2024 (а.с.96) можуть підтвердити заявлену вартість транспортування у розмірі 300,00 Євро.
Однак, митний орган не надав суду жодних пояснень чи доказів, які б свідчили, про те що вартість транспортування транспортного засобу становить більше аніж вартість зазначена позивачем 300,00 Євро.
Більше того, відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснює причини не визначення у оскаржуваному рішенні як передумови для виникнення сумнівів щодо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Із аналізу наведеного слідує, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару через відсутність банківських платіжних документів та висновку про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідно до статті 53 МК України надання до митного оформлення зазначених документів не є обов'язковою.
З урахуванням наведеного, слід дійти до висновку, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, які піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об'єктивних підстав витребувати додаткові документи.
Судом встановлено, що в спірному рішенні, у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості.
З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як свідчить зміст графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024, останнє містить посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), із зазначенням відомостей митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, а саме інша митна декларація від 20.08.2024 за №24UA205170023510U1, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару (зворотній бік а.с.103).
Відповідачем надано суду копію ЕМД за №24UA205170023510U1 від 20.08.2024, яка як слідує із змісту відзиву на позов, є тим самим джерелом інформації, який визначено в оскаржуваних рішеннях (а.с.106).
При порівнянні ЕМД від 20.08.2024 за №24UA205170023510U1, що слугувала у відповідача джерелом для коригування митної вартості товарів та ЕМД від 25.09.2024 за №24UA206030006100U6, поданої позивачем, судом встановлено безліч розбіжностей, які, на переконання суду, об'єктивно можуть безпосередньо впливати на ціну товару, зокрема (а.с.17, 106).
По-перше, відмінними є товари, зазначені в графі 31 митних декларацій.
Позивач декларував мініекскаватор на гусеничному ході, із обертанням верхньої частини на 360 градусів, марки "VOLVO", модель "ECR35D", заводський номер № НОМЕР_1 , потужністю 18,5 KW, 1857 годин відпрацювання, обладнаний дизельним двигуном, рік виготовлення 2019, країна походження Франція.
В той же час, як свідчить графа 31 митної декларації від 20.08.2024 за №24UA205170023510U1 в іншому (порівнюваному) випадку здійснювалося митне оформлення: екскаватор гусеничний, ковшовий, з обертанням верхньої частини на 360 градусів, на гусеничному ходу, бувший у використанні, в кількості 1 штука, марка "VOLVO", модель "EC55С", календарний рік виготовлення 2019, серійний номер №VCEEC55CL00113162, тип двигуна дизельний, об'єм циліндра 3054 сантиметрів кубічних, потужністю 35,1 кВт, призначений для навантажувально-розвантажувальних робіт, глибина копання 4050мм, виліт ковша по горизонталі, 6390 мм., стандартний об'єм ковша 0,3 метри кубічних, тип навантажувач гусеничний, ковшовий, з лопатою, загальна кількість місць, включаючи водія 1, виробник VOLVO, KR (а.с.106).
Є очевидним той факт, що порівнювані товари не тільки не є аналогічними, а й повністю різними за модельним рядом, потужністю, країною походження, що явно вказує на більшу ціну від вартості товару, який ввозив позивач.
Відповідач не довів перед судом, що відмінність у модельному ряді порівнювальних товарів, поряд із співпадінням щодо року випуску та інших ознак, які характеризують спірний товар, не впливає на ціну останнього та може розцінюватися як "подібний (аналогічний) товар".
По-друге, у випадку із декларацією від 20.08.2024 країну відправлення (експорту) задекларовано "Словаччина", SK (графи 11, 15), а у декларації позивача від 25.09.2024 такою країною є "Польща", РL (графи 11, 15). Вказане безумовно щонайменше впливає на вартість транспортування такого товару, яка є складовою митної вартості, в залежності від протяжності маршруту до кордону України.
Також слід відзначити на різницю обмінного курсу валют, ЕМД №24UA206030006100U6 подана позивачем 25.09.2024 за курсом 46,04140000 Євро, в той час як ЕМД №24UA205170023510U1 подана 20.08.2024 за курсом 45,60850000 Євро. Оскільки митним органом не надано розрахунків коригування, то суд не може встановити за яким обмінним курсом відповідач здійснив коригування відносно мініекскаватора задекларованого в ЕМД №24UA206030006100U6 від 25.09.2024.
Відповідач не надав, ані позивачу, ані суду математичних обрахунків корегування вартості, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, з яких суд міг би встановити достовірність скорегованої митної вартості.
З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до Митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Протиправність рішень Митниці, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
По-перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого статтею 64 МК України, не довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах шостого методу, в тому числі в частині:
- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості;
- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.
По-друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
По-третє, відповідач ні під час здійснення митного контролю спірного товару, ні у відзиві на позов не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки, зміни і підтирання окремих/усіх числових значень нанесених машинописним чи рукописним способом, або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за такий товар.
Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024, - не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи №804/2061/17 зазначив:
"…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".
Зрештою, суд вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Однак, контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (висновок експертної організації), з огляду на відсутність зауважень щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах, що підтверджують митну вартість товару.
Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості товару особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Проте, Митниця не спростувала належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в документах, наданих митному органу разом з митною декларацією №24UA206030006100U6 від 25.09.2024.
Враховуючи вищевказане, суд констатує, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2024/000168 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України не містять:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак Митниця, приймаючи картку відмови №UA206030/2024/000168 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024 діяла не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206030/2024/000168 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024 - є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі 3 345,91 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція про сплату №3762-5901-0104-0896 від 30.12.2024 (а.с.11).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 345,91 гривень.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206030/2024/000168.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України №UA206030/2024/000014/1 від 01.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 43971364) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 3 345,91 гривень (три тисячі триста сорок п'ять гривень дев'яносто одну копійку).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;
представник позивача - Чирик Андрій Іванович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , ордер на надання правничої допомоги серії ВС за №1326150 від 27.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1826 від 08.06.2012), АДРЕСА_2 ;
відповідач - Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 43971364), вул. Чорновола, 159, м.Івано-Франківськ, 76005.
Суддя Чуприна О.В.