ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" березня 2025 р. справа № 300/5468/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , грошової компенсації за невикористані ним календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2022, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу військової частини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , грошову компенсацію за невикористані ним календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2022, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу військової частини.
Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою військової частини НОМЕР_2 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , грошової компенсації за невикористані ним календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2022, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу військової частини.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
30.07.2024 року через систему «Електронний суд» до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №109 від 16.04.2024 ОСОБА_1 звільнено з військової служби звільнено у запас за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) відповідно до пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та було виключено з 16.04.2024 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позивач є вдовою загиблого колишнього військовослужбовця Збройних Сил України - ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №54 від 08.03.2022 ОСОБА_2 було виключено з 24.02.2022 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із смертю, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
При цьому ОСОБА_2 мав право на пільги встановлені законодавством України для учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 від 18.03.2016.
В червні 2024 позивач звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила, зокрема нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ОСОБА_2 календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2022, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу військової частини.
Проте, Військовою частиною НОМЕР_1 листом від 29.06.2024 відмовлено у такій виплаті грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правові днинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» ( Закон 3379-IX) від 06.09.2023 року було внесено зміни та доповнено пунктом 22 статтю 10-1 Закону № 2011-ХІІ, а саме у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини", дана норма набула чинності з 05.10.2023 року.
Також стосовно нарахування та виплатити компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016-2022 роки є неможливим, оскільки членам сімей військовослужбовців, у разі їх загибелі (смерті), виплачується відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 року № 37.
Відповідно до пункту 3 цієї Постанови застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) з 5 жовтня 2023 року, а ОСОБА_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 54 від 08.03.2022 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 24.02.2022 року у зв'язку із смертю.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Відтак, доводи позивача стосовно виплати грошової компенсації відповідно до вимог пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260, а саме у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки є помилковими та безпідставними.
Суд зазначає, що факт смерті військовослужбовця ОСОБА_2 - і як наслідок виключення його із списків особового складу, не є тотожним поняттям - із поняттям звільнення зі служби.
Відповідно до п. 1 Розділу ХХХ Порядку № 260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України. Згідно з п. 2 розділу ХХХ Порядку № 260, грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Відповідно до вищезазначеного, що саме належне грошове забезпечення виплачується дружині військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, а не те, на яке він мав право за життя, та не отримав.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з п. 4 ч. 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця: зокрема - права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Аналізуючи зазначені вище правові норми, суд дійшов висновку, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №484/3648/16-а, від 29.04.2020 у справі №576/1388/17, від 09.02.2023р. у справі №600/1290/20-а та від 22.04.2024р. у справі №380/5501/23.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм та встановлених обставин справи у їх сукупності, можна прийти до висновку, що до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на нарахування та виплату як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016- 2022 роки.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.