01 квітня 2025 року Справа № 280/10685/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п.3 рішення відповідача, оформлене протоколом № 159 від 04.08.2022 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення позивачу - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини 15 000 000,00 грн., в сумі 7 500 000,00 грн.;
- зобов'язати відповідача України виплатити позивачу - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 грн.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що вона є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У квітні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 направила до ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщення № 3 від 03.04.2022 року з проханням сповістити гр. ОСОБА_1 про те, що її син, навідник кулеметного відділення кулеметного взводу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01.04.2022 приблизно о 11.50 за межами населеного пункту Раздольне внаслідок обстрілу наступаючого противника під час виконання бойового наказу по захисту Батьківщини отримав травму несумісну з життям. У квітні 2022 року позивачка отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 сповіщення сім'ї (близьких родичів) від 20.04.2022 № 1/Ф/926, в якому зазначено, що її син солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У травні 2022 року позивачка подала заяву та всі необхідні документи для виплати їх одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн. за загиблого сина. 31.08.2022 Позивачці виплачено 7 500 000 грн. У вересні 2024 року позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою від 10.09.2024 року, в якій просила надати роз'яснення причини виплати ОГД за загиблого сина ОСОБА_2 в неповному обсязі, а також надати копію протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань пов'язаних із призначенням виплати ОГД та компенсаційних сум на підставі якого їй виплачено ОГД за загиблого сина при захисті Батьківщини. Листом № 1/Ф/7592 від 16.09.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив Позивачку про наступне: «На Ваш запит від 16ю05ю2022 №1/Ф/1429 до Вільнянського відділу ДРАЦС у Запорізькій області була надана інформація що по відділу відносно громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявилися наступні дані: № 14 про народження доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складений 30.09.1996 виконавчий комітет Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, батьком якої є - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Донька ОСОБА_3 повинна особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_8 та подати комплект документів для ОГД відповідно переліку, який надається представником ІНФОРМАЦІЯ_4 або заяву про відмову, завірену нотаріально». 16.09.2024 Позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою від 16.09.2024, в якій просила надати копію протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань пов'язаних із призначенням виплати ОГД та компенсаційних сум на підставі якого їй виплачено ОГД за загиблого сина при захисті Батьківщини. Листом № 6894/с від 02.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 надав Позивачці копію протоколу № 159 від 04.08.2022 засідання комісії МОУ з розгляду питань пов'язаних із призначенням виплати ОГД та компенсаційних сум. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.08.2022 року № 159 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_9 внаслідок смерті, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, старшого солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 07.04.2022 та листа Кадрового центру Збройних Сил України відм11.07.2022 № 321/КЦ/7236 - в розмірі 1/2 15000000 грн., в сумі 7500000 грн. сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. Не погоджуючись із діями відповідача щодо невиплати позивачці другої частини одноразової грошової допомоги у розмірі 7500000 грн., позивачка звернулася до суду із даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 16.12.2024 поновлено позивачу строк для звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись при цьому на те, що відповідно до ст. 16-1 Закону України № 2011-ХІІ право (в редакції на 01.04.2022 на день загибелі ОСОБА_2 ) на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Згідно п. 2 ч. 3.1 Порядку №45 районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки інформує про осіб, які можуть звернутися за ОГД та проживають поза територією відповідальності районного (міського) ТЦКСП, ті обласні (Київський міський) ТЦКСП, на території відповідальності яких (за наявною інформацією) вони проживають, з наданням копій документів щодо загиблого та його сім'ї,- не пізніше 5-ти робочих днів після отримання відповідної інформації. Так, ІНФОРМАЦІЯ_11 було повідомлено, що відповідно відповіді на запит Вільнянським ДРАЦС у Запорізькому районі Запорізької області виявлено запис про наявність у ОСОБА_2 доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Таким чином, враховуючи наявну інформацію, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення (протокол від 04.08.2022 року №159) про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_9 внаслідок смерті, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, старшого солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 07.04.2022 та листа Кадрового центру Збройних Сил України від 11.07.2022 № 321/КЦ/7236 - в розмірі 1/2 15000000 грн., в сумі 7500000 грн. (сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. Інша частина коштів комісією розподілена не була, оскільки відповідно ч. 8. ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Нерозподілена частка допомоги може бути призначена після надання донькою військовослужбовця заяви про виплату одноразової грошової допомоги або закінчення строку на звернення для отримання частки допомоги (3 роки з дня загибелі військовослужбовця). Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви. В своїх поясненнях третя особа зазначає, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги не оспорюється. Йдеться про частину одноразової грошової допомоги в сумі 7 500 000,00 грн., яку може отримати протягом трирічного строку з моменту виникнення права на цю допомогу інший член сім'ї - дочка загиблого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , або, у разі не зверненням за реалізацією свого права ОСОБА_4 , або не підтвердження нею свого права на отримання одноразової грошової допомоги - безпосередньо Позивач. ІНФОРМАЦІЯ_6 вважає, що звернення Позиваки до суду є передчасним, оскільки на даний момент її право на отримання одноразової грошової допомоги не порушене, а знаходиться на стадії його реалізації. Яким чином воно буде реалізовано, буде залежати від вищезазначеного, але порушення його може відбутись лише при відмові позивачці у отриманні другої частини одноразової грошової допомоги за умови неотриманням останньої ОСОБА_3 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17.05.2022 у справі № 314/888/22, яке набрало законної сили 17.06.20222, встановлено факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданого Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області від 06.03.2002 року, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт № НОМЕР_5 від 06.11.2020, орган, що видав 2326, РНОКПП НОМЕР_6 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 07.04.2022 року, виданого Вільнянським відділом реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 300).
Відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені вищезазначеним рішенням суду в цивільній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи в силу положень статті 78 КАС України.
У квітні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 направила до ІНФОРМАЦІЯ_4 сповіщення № 3 від 03.04.2022 з проханням сповістити гр. ОСОБА_1 про те, що її син, навідник кулеметного відділення кулеметного взводу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 01.04.2022 приблизно о 11.50 за межами населеного пункту Раздольне внаслідок обстрілу наступаючого противника під час виконання бойового наказу по захисту Батьківщини отримав травму несумісну з життям.
У квітні 2022 року Позивачка отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 сповіщення сім'ї (близьких родичів) від 20.04.2022 № 1/Ф/926, в якому зазначено, що її син солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У травні 2022 року Позивачка подала заяву для виплати їх одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн. за загиблого сина.
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення (протокол від 04.08.2022 року №159) про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_9 внаслідок смерті, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, старшого солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 07.04.2022 та листа Кадрового центру Збройних Сил України від 11.07.2022 № 321/КЦ/7236 - в розмірі 1/2 15000000 грн., в сумі 7500000 грн. (сім мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., що не заперечується сторонами.
У вересні 2024 року позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою від 10.09.2024, в якій просила надати роз'яснення причини виплати ОГД за загиблого сина ОСОБА_2 в неповному обсязі, а також надати копію протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань пов'язаних із призначенням виплати ОГД та компенсаційних сум на підставі якого їй виплачено ОГД за загиблого сина при захисті Батьківщини.
Листом № 1/Ф/7592 від 16.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив позивачку про наступне:
«На Ваш запит від 16ю05ю2022 №1/Ф/1429 до Вільнянського відділу ДРАЦС у Запорізькій області була надана інформація що по відділу відносно громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявилися наступні дані:
- № 14 про народження доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складений 30.09.1996 виконавчий комітет Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, батьком якої є - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Донька ОСОБА_3 повинна особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_8 та подати комплект документів для ОГД відповідно переліку, який надається представником ІНФОРМАЦІЯ_4 або заяву про відмову, завірену нотаріально.
Для отримання витягу з протоколу засідань комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою ОГД та компенсаційних сум, Вам необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_8 та написати на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання протоколу».
16.09.2024 позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою від 16.09.2024, в якій просила надати копію протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань пов'язаних із призначенням виплати ОГД та компенсаційних сум на підставі якого їй виплачено ОГД за загиблого сина при захисті Батьківщини.
Листом № 6894/с від 02.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 надав позивачці копію протоколу № 159 від 04.08.2022 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, спірним при вирішенні даної справи по суті є наявність правових підстав для прийняття відповідачем п.3 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом № 159 від 04.08.2022 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення позивачу - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 в розмірі лише 1/2 частини 15 000 000,00 грн., тобто в сумі 7 500 000,00 грн.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Правилами ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац 1 пункту 2).
Абзацами 2-4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Вимогами ч. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975, тут і далі - в редакції, яка була чинною станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги після смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виникло 01.04.2022 року.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно з п. 13 Порядку N 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Судом встановлено, що у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" N 2011-XII від 20.12.91 року, Постанови КМУ N 168 від 28.02.2022 року (в редакції, яка діяла на дату ухвалення спірного рішення) позивачем ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_13 була подана заява із відповідними додатками про виплату їй одноразової грошової допомоги внаслідок смерті сина, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Будь-яких належних зауважень до поданих позивачем документів та/або їх недоліків з боку відповідача, третіх осіб до суду не надходило, матеріали справи таких документальних підтверджень не містять.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 , мати померлого військовослужбовця ОСОБА_2 є єдиним членом сім'ї загиблого.
Будь-які інші члени сім'ї або особи, які б проживали із загиблим (померлим) та вели спільне господарство у ОСОБА_2 відсутні, доказів зворотнього відповідачем суду не надано.
Відомості про інші судові провадження про встановлення факту спільного проживання з померлим та/або перебування на утриманні померлого ОСОБА_2 станом на дату прийняття спірного рішення, де стороною є ОСОБА_3 , вказана відповідачем в якості доньки померлого, відсутні.
Судом додатково здійснено перевірку наявності судових проваджень за позовом ОСОБА_3 на офіційному веб-порталі Судової влади України, за результатами якої жодних записів, у тому числі судових рішень, які б встановлювали певні юридичні факти зі спірного приводу, також відсутні.
Таким чином, обставини наявності будь-якого відкритого судового провадження про встановлення факту спільного проживання третьої особи з померлим - є такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.
Суд критично відноситься до посилання відповідача на наявність доньки померлого як на підставу для резервування половини ОГД, оскільки п. 10 Постанови КМУ від 25.12.2013 р. N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" чітко перелічений список документів, на підставі яких виплачується одноразова грошова допомога. Аналіз положень Постанови КМУ не містить такого поняття, як резервування сум одноразової грошової допомоги на майбутнє.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови виплатити позивачу решти одноразової грошової допомоги в сумі 7 500 000,00 грн.
Оскільки судовим розглядом справи встановлено, що позивач є єдиним членом сім'ї загиблого, відтак ОСОБА_1 має право на призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн., а не 7 500 000,00 грн.
Вказане вище, узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 16.07.2024 у справі № 200/1691/23.
Щодо дискреційних повноважень Міністерства оборони України при прийнятті спірного пункту рішення суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З огляду на викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати п.3 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом № 159 від 04.08.2022 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини 15 000 000,00 грн., в сумі 7 500 000,00 грн., та для належного відновлення порушених прав позивача, враховуючи наявні в матеріалах справи докази і встановлені судом обставини зобов'язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 грн.
Такий спосіб захисту суд не вважає втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України, оскільки судовим розглядом справи встановлені обставини беззаперечного права позивача на отримання повної суми одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року N 18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
В рішенні "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 243, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом № 159 від 04.08.2022 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі саме 1/2 частини 15 000 000,00 грн., в сумі 7 500 000,00 грн.
Зобов'язати Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини, старшого солдата ОСОБА_2 недоплачену другу частину одноразової грошової допомоги 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова