01 квітня 2025 року Справа № 280/5504/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04.04.2024 № 00039750709.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, за результатами проведення фактичної перевірки, прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 № 00039750709, яким застосував до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 15 599,00 грн. Позивач не погоджується з даним податковим повідомленням-рішенням з огляду на наступні обставини. Так, у наказі, яким призначено перевірку, не наведені фактичні підстави для її призначення та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки. Звертає увагу, що перевірка, як зазначено в наказі, проводиться з 01.03.2024, проте фактично період, що охоплювався перевіркою - 2023 рік, як свідчать касові чеки, за якими встановлені порушення. Отже, відповідач допустив порушення процедури призначення перевірки, що впливає на правильність висновків контролюючого органу за її результатами. Також, під час перевірки контролюючим органом не встановлено фактів не проведення позивачем розрахункових операцій через РРО та фактів здійснення розрахункової операції на неповну суму покупки, що свідчить про безпідставність притягнення позивача до відповідальності за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР. Додатково звертає увагу суду на те, що в акті перевірки (п. 2 стор. 3) зазначена сума 5941,00 грн, тоді як в розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки вказана інша сума - 5976,00 грн. Вказує, що позивачу невідомо, яким чином визначалася повторність при нарахуванні штрафу. Наголошує, що ФОП ОСОБА_1 веде облік товарних запасів та здійснює продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. На запит ДПС та при проведенні перевірки надані відповідні документи, що підтверджують ведення обліку (договори з постачальниками, документи щодо обліку, прибуткові накладні, залишки ТМЦ, тощо). Проте, в акті перевірки зазначено, що начебто такі документи не були надані, що не відповідає дійсності. Щодо посилань відповідача на відсутність у розрахункових документах повного зазначення підкатегорії УКТ ЗЕД зауважує, що вказані висновки ґрунтуються на витягах (скріншотах) з бази даних ДПС, яка сама по собі не є належним доказом порушення позивачем, без дослідження змісту розрахункового документа, який має братися контролюючим органом до уваги. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/5504/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 01.07.2024 № 30475), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що від ДПС України до ГУ ДПС у Запорізькій області надійшов лист від 23.01.2024 № 2024/7/99-00-07-04-02-07 щодо можливих порушень законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, зокрема стосовно суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при роздрібному продажі тютюнових виробів. Вказує, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Звертає увагу на те, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 днів з дня вчинення відповідного правопорушення. Вказує, що під час перевірки знято фактичні залишки товарних запасів та складено відомість ТМЦ, яку підписано матеріально відповідальною особою, та встановлено нестачу деяких видів ТМЦ на складах та / або за місцем їх реалізації. Встановлено не застосування реєстратора розрахункових операції при проведенні розрахункових операцій. Також встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товару, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).
Керуючись ст. 19-1, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 69.27 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України та доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.02.2024 № 759ВН, відповідачем прийнято наказ від 28.02.2024 № 334-п, яким наказано провести з 01.03.2024 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку господарської одиниці за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.10.2023 по день закінчення фактичної перевірки, з метою дотримання норм законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); з питань цін та ціноутворення.
На підставі ст.ст. 20, 80 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 28.02.2024 № 334-п та направлень від 28.02.2024 № 517, № 518, фахівцями відповідача проведено фактичну перевірку господарської одиниці - кіоску, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт, зареєстрований в органі ДПС 11.03.2024 за № 2082/08/01/07/09/3095306533.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого, вимог пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
Такі висновки контролюючого органу базуються на наступному:
1. Проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме при продажу 1 пачки цигарок «Kent Nano Design» за ціною 99,00 грн (перша покупка, розрахунок готівкою), 1 пляшки пива «Оболонь світле» скло 0,5 л за ціною 35,00 грн (друга покупка, розрахунок готівкою) реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався.
2. Проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме під час перевірки знято фактичні залишки товарних запасів та складено відомість ТМЦ, яку підписано матеріально-відповідальною особою, та встановлено нестачу деяких видів ТМЦ на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 5941,00 грн (згідно відомості ТМЦ - додаток № 1). Таким чином, встановлено не застосування реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на загальну суму 5941,00 грн. При перевірці використано фактичні залишки товару, надані накладні на придбання товару: від 29.01.2024 № ZP00002340, від 15.01.2024 № ZP00001301, від 11.01.2024 № ZP00000949, від 08.01.2024 № ZP00000593, від 04.01.2024 № ZP00000299, від 22.01.2024 № ZP00001679, почекову інформацію бази даних ДПС України (СОД РРО).
3. Порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 1436,00 грн. Під час перевірки зняті фактичні залишки товарних запасів та складено відомості ТМЦ, які підписано матеріально-відповідальною особою. В ході перевірки не були надані первинні документи на деякі види товарів згідно відомості ТМЦ (додаток № 1), які підтверджують походження товару та його оприбуткування. В результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 1436,00 грн.
4. В порушення п. 11 cт. 3 Закону № 265/95-ВР перевіркою встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами (скріншотами) з бази даних ДПС України (1С «Податковий блок»/Аналітична система/Чеки РРО), а саме: касовий чек від 08.11.2023 (17 год. 57 хв.) № 12290006 на продаж 1 пляшки пива «Оболонь світле» 0,5 л за ціною 31,00 грн; касовий чек від 12.11.2023 (16 год. 14 хв.) № 12330004 на продаж 1 пляшки пива «Гараж комп» 0,5 л за ціною 30,00 грн.
На підставі акту перевірки від 11.03.2024 № 2082/08/01/07/09/3095306533 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 № 00039750709, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 15 599,00 грн.
Незгода Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до приписів підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16 - 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи виконують такі функції:
здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 Податкового кодексу України.
Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
У справі, що розглядається, підставою для призначення фактичної перевірки позивача слугував пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, а саме отримання в установленому законодавством порядку інформації від державного органу - ДПС України, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
За наведеного вище, суд відхиляє доводи позивача про наявність недоліків у наказі від 28.02.2024 № 334-п.
Слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 814/733/17, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.
Такий висновок підтримано Верховним Судом також в постанові від 15.02.2023 у справі № 820/6187/16.
Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 № 477 затверджений Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, розділом ІІ якого передбачено, що: СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів (п. 1).
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України (п.2).
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних (п. 3).
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача) - п. 4.
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків (п. 7).
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР фіскальний режим роботи - це:
а) режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій;
б) режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону.
Відповідно до абз. 2 п. 7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО, відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Виходячи з наведених норм в їх сукупності, суд вважає, що контролюючі органи можуть використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, під час проведення перевірок. При цьому норми Податкового кодексу України не містять ніяких застережень стосовно періоду, який може охоплювати фактична перевірка, в той же час, грошове зобов'язання, яке донараховується платнику податків за наслідками перевірки, повинно бути прийнято в межах строків, передбачених ст. 102 ПК Податкового кодексу України.
У спірному випадку контролюючим органом використані дані СОД РРО за період, що охоплювала перевірка - з 01.10.2023, що відповідає вимогам наказу від 28.02.2024 № 334-п (провести перевірку за період з 01.10.2023) та грошове зобов'язання донараховано в межах строків, передбачених ст. 102 ПК Податкового кодексу України.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність порушення податковим органом процедури проведення фактичної перевірки позивача.
Щодо суті виявлених порушень суд звертає увагу на наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За правилами пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР);
триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (пункт 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13), розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
В силу пункту 2 розділу ІІ Положення № 13 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити: якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
Згідно з пунктом 3 розділу І Положення № 13, установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Отже, можна зробити висновок, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов'язку суб'єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).
У постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 колегія суддів сформулювала такий правовий висновок: за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Контролюючим органом установлено випадки проведення позивачем розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме при продажу 1 пачки цигарок «Kent Nano Design» за ціною 99,00 грн (перша покупка, розрахунок готівкою), 1 пляшки пива «Оболонь світле» скло 0,5 л за ціною 35,00 грн (друга покупка, розрахунок готівкою) реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не видавався. Наведене підтверджується актом перевірки та поясненнями продавця ОСОБА_2 від 04.03.2024, доданими до матеріалів перевірки. Натомість позивачем будь-яких доказів на спростування зазначених фактів не надано.
Крім того, установлено проведення позивачем розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 5941,00 грн, що підтверджується наявними у справі матеріалами перевірки. Під час перевірки знято фактичні залишки товарних запасів та складено відомість ТМЦ. При перевірці використано фактичні залишки товару, надані накладні на придбання товару: від 29.01.2024 № ZP00002340, від 15.01.2024 № ZP00001301, від 11.01.2024 № ZP00000949, від 08.01.2024 № ZP00000593, від 04.01.2024 № ZP00000299, від 22.01.2024 № ZP00001679, почекову інформацію бази даних ДПС України (СОД РРО). При цьому, у справі відсутні спростування виявленого складу правопорушення.
Також, перевіркою встановлено випадки використання режиму попереднього програмування найменувань та цін товарів, обліку їх кількості з порушенням порядку встановленого законодавством - відсутність відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у фіскальних касових чеках при продажу товарів підакцизної групи. Даний факт підтверджено витягами (скріншотами) з бази даних ДПС України (1С «Податковий блок»/Аналітична система/Чеки РРО), а саме: касовий чек від 08.11.2023 (17 год. 57 хв.) № 12290006 на продаж 1 пляшки пива «Оболонь світле» 0,5 л за ціною 31,00 грн; касовий чек від 12.11.2023 (16 год. 14 хв.) № 12330004 на продаж 1 пляшки пива «Гараж комп» 0,5 л за ціною 30,00 грн.
Враховуючи вищезазначені приписи Закону № 265/95-ВР та Положення № 13, беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21, суд зазначає, що відсутність у розрахунковому документі обов'язкових реквізитів позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 даної статті).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що як позивач, так і відповідач повинні довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення. Встановлений частиною 2 статті 77 КАС України обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності не позбавляє необхідності доведення позивачем в ході судового розгляду справи заявлених ним підстав позову.
Крім того, у випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 у справі № 420/23351/21.
Разом із тим, позивачем не надано до суду жодного доказу на спростування обставин порушення ним пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, викладених в акті перевірки від 11.03.2024 № 2082/08/01/07/09/3095306533, хоча платник безумовно має у власному розпорядженні звіти РРО за спірний період.
Натомість, відповідачем до матеріалів справи надано відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 04.03.2024, Х-звіт денний за 04.03.2024, пояснення продавця ОСОБА_2 від 04.03.2024, чек від 08.11.2023 № 12290006 та від 12.11.2023 № 12330004, які підтверджують виявлені порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Слід також зазначити, що у постанові від 21.02.2025 у справі № 280/2615/24 Верховний Суд вказав на те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Колегія суддів наголосила також на тому, що усі сумніви, які можливо були у позивача щодо достовірності відповідних документів - фіскальних чеків із зазначенням в них обов'язкових реквізитів, а саме зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, повинні були спростовані саме позивачем, якщо він ставив під сумнів та заперечував проти цього шляхом надання роздрукованих своїх чеків.
Отже, з урахуванням наявних у справі доказів, суд вважає висновки акту перевірки від 11.03.2024 № 2082/08/01/07/09/3095306533 в даній частині правомірними.
Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 150% від вартості товару, що реалізовувався, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 113.3 пункту 113 Податкового кодексу України, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.
Як вже зазначалося, до позивача застосовано, крім іншого, штрафні санкції, передбачені пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.
Тобто, положення профільного Закону № 265/95-ВР є спеціальними нормами щодо тлумачення сутності здійснюваних операцій та їх подальшої кваліфікації.
Зокрема, стаття 2 Закону № 265/95-ВР чітко визначає поняття розрахункової операції, розрахункового документу та вбудованого електронного контрольно-касового реєстратора.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено обов'язок суб'єкту господарювання проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
З наведених дефініції чітко простежується кінець кожної конкретної операції з використанням реєстратора розрахункових операцій, а саме оформлення відповідного розрахункового документа.
Тому з огляду на об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта, суб'єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту проведення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій.
За першу з таких операцій потрібно застосовувати штраф як за перше порушення, а за кожну наступну - як за повторне (у підвищеному розмірі).
Отже, кожен встановлений контролюючим органом факт проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій є окремим правопорушенням.
При цьому кваліфікуючою ознакою такого правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.
Таким чином, розмір фінансових санкцій у даному випадку слід визначати з урахуванням кількості разів допущених правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.
Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.02.2022 у справі № 640/4426/19.
Стосовно порушення позивачем ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 1436,00 грн, слід зазначити наступне.
За правилами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Як зазначено в акті перевірки від 11.03.2024 № 2082/08/01/07/09/3095306533, під час перевірки зняті фактичні залишки товарних запасів та складено відомості ТМЦ, які підписано матеріально-відповідальною особою. В ході перевірки не були надані первинні документи на деякі види товарів згідно відомості ТМЦ (додаток № 1), які підтверджують походження товару та його оприбуткування. В результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 1436,00 грн.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496). Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП. (аб. 2 п. 1 Порядку № 496).
Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі - Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку (пункт 1 розділу II Порядку № 496).
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Також згідно з положеннями пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Слід зазначити, що на спростування висновків відповідача стосовно порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР до суду надано ряд документів, які контролюючому органу під час проведення фактичної перевірки не надавались. Протилежного суду не доведено. Відтак, суд не приймає вказані документи як докази, оскільки оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення приймалось без їх врахування.
Отже, висновки акту перевірки від 11.03.2024 № 2082/08/01/07/09/3095306533 в даній частині суд вважає правомірними.
Разом із тим, стосовно суми застосованих до позивача штрафних санкцій суд звертає увагу на наступне.
Як вже зазначалося, під час проведення перевірки контролюючий орган встановив не застосування позивачем реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій на загальну суму 5941,00 грн. Зазначене відображено як в акті перевірки від 11.03.2024 № 2082/08/01/07/09/3095306533, так і в додатках до нього.
Однак, при розрахунку штрафної санкції відповідач виходив із суми 5 976,00 грн. Дана сума нічим не підтверджується, і будь-яких пояснень щодо цієї розбіжності відповідачем не надано.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2024 у справі № 280/4484/23 зазначив, що суд, перевіряючи склад кожного податкового порушення, одним з елементів якого є розмір штрафних санкцій, має право визнати податкове повідомлення-рішення неправомірним та скасувати його в частині, що, серед іншого пов'язано із правильністю застосованих контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій. Такий висновок зумовлений правом позивача на звернення до суду із визначенням способу судового захисту відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України та правом суду при вирішенні справи по суті задовольнити позов частково, зокрема, прийняти рішення про визнання протиправним та скасувати окремі положення індивідуального акта (частина перша, пункт 2 частини другої статті 245 КАС України).
Отже, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.04.2024 № 00039750709 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині, якою до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 52,50 грн, оскільки штрафні санкції за порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР мали нараховуватися наступним чином: 5941,00 грн (сума, на яку не застосовувався РРО при проведення розрахункових операцій) х 150% = 8911,50 грн.
Натомість, відповідач помилково застосував штрафні санкції в сумі 8664,00 грн, які обчислив так: 5976,00 грн х 150%.
Отже, штрафні санкції в сумі 52,50 грн (8964,00 грн - 8911,50 грн) застосовані до позивача неправомірно. Решту ж податкового повідомлення-рішення суд залишає без змін.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,30 грн (0,34 % від сплаченого судового збору в сумі 968,96 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог).
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04.04.2024 № 00039750709 в частині, якою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 52 (п'ятдесят дві) гривні 50 копійок.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 30 копійок присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 01.04.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко