про повернення позовної заяви
01 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/5651/25
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черноліхов С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати доплати за службу в нічний час за період з 22.03.2016 по 31.05.2018 та індексації грошового збезпечення за період з 22.03.2016 по 31.10.2017;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за період 22.03.2016 по 31.05.2018;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового збезпечення за період з 22.03.2016 по 31.10.2017.
Ухвалою судді від 06.03.2025 вказана позовна заява була залишена без руху. В ній позивачу визначено спосіб усунення виявлених недоліків, а саме: шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення із позовом до суду разом із сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. При цьому посилається на те, що про порушення своїх прав дізнався лише 10.02.2025 із відповіді відповідача.
Надаючи оцінку зазначеному клопотанню, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за період 22.03.2016 по 31.05.2018 та індексацію грошового збезпечення за період з 22.03.2016 по 31.10.2017, однак з вказаним позовом звернувся до суду лише 04.03.2025, що свідчить про порушення місячного строку звернення до суду.
Суд зазначає, що вказані виплати здійснюються у відповідному місяці служби, тому позивач знав або повинен був дізнатися про їх невиплату.
При цьому позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався лише 10.02.2025 із відповіді відповідача і саме з цієї дати, на його думку, почався перебіг строку звернення до суду.
Суд зауважує, що критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, при цьому не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Ураховуючи викладене, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду поважними.
Суд наголошує на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
У цій справі позивач звернувся до суду із пропуском установленого процесуальним законом строку, при цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від його волевиявлення, а тому наведені ним обставини не можна визнати поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Відтак, установлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, у тому числі мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах установлених строків звернення до суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, окрім іншого встановлено, що якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, зважаючи на неповідомлення позивачем суду необхідних для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду обставин, що могли б перешкоджати йому звернутись до суду та ненадання будь-яких відповідних доказів, станом на теперішній час підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, слід визнати неповажними, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.В. Черноліхов