31 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/20528/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивачка просить суд (з урахуванням уточнення):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 липня 2024 року № 063550005848 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди: з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року роботи поваром в Брилівському відділі робітничого постачання, з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року роботи на посаді експедитора в Приватному підприємстві МПП "Гранд", з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року під час отримання матеріальної допомоги по безробіттю в Овруцькому районному центрі зайнятості;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком з 30 червня 2024 року, на умовах, визначених статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-XII), із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону № 796-XII.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням (3 категорія), та з 26 квітня 1986 року по 30 жовтня 1987 року, з 19 жовтня 1992 року й дотепер проживає у селі Городець Коростенського (Овруцького) району Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, належить до зони гарантованого добровільного відселення. З огляду на зазначене, вважає, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII. Однак пенсійний орган протиправно відмовив у призначені та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до цього Закону встановивши період проживання на території радіоактивного забруднення на 01 січня 1993 року 01 рік 06 місяців 19 днів та страховий стаж 24 роки 06 місяців 22 днів, не зарахувавши період роботи поваром в Брилівському відділі робітничого постачання з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року, на посаді експедитора в Приватному підприємстві МПП "Гранд" з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року, період отримання матеріальної допомоги по безробіттю в Овруцькому районному центрі зайнятості з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року. Оскільки у 1995 році позивачка отримала посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії як особа, яка постійно проживала або працювала у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3-ох років, відповідно вважає, що набула право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в позові. У своїх доводах наполягає на тому, що пенсійним органом обґрунтовано відмовлено позивачці у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Пояснює, що згідно з розрахунком страховий стаж позивачки становить 24 роки 06 місяців 22 дні. Період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до статті 55 Закону № 796-XII за наданими документами станом на 01 січня 1993 року складає 01 рік 6 місяців 19 днів, тому оскаржуваним рішенням пенсійним органом обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII. За доданими документами до страхового стажу позивачки не зараховано: період трудової діяльності з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року відповідно до записів трудової книжки від 04 грудня 1989 року серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення засвідчено нечитабельною печаткою; період з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; період з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, оскільки відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про зайнятість населення" було передбачено виплату матеріальної допомоги по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Період одержання такої допомоги не зараховується до страхового стажу як до 01 січня 2004 року так і після 01 січня 2004 року.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області також позов не визнав. У відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову оскільки до періодів постійного проживання (роботи) в зоні радіоактивного забруднення не зараховано: період навчання з 01 вересня 1987 року по 30 жовтня 1987 року (повний період навчання з 01 вересня 1987 року по 28 червня 1989 року в Житомирському СПТУ-15 згідно з довідкою навчального закладу від 19 квітня 2024 року № 190), оскільки м. Житомир відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23 липня 1991 року № 106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення. Для підтвердження періодів проживання на забрудненій території також не взято до уваги довідки б/н від 12 липня 2024 року, видані Городецьким ФАП та довідку від 26 березня 2024 року № 9, видану Овруцькою ЦРЛ, оскільки надані документи не передбачені абзацами 5, 6 підпункту 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1. За доданими документами станом на 01 січня 1993 року підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 26 квітня 1986 року по 31 серпня 1987 року та з 19 жовтня 1992 року по 31 грудня 1992 року становить 01 рік 06 місяців 19 днів, що не надає права на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону № 796-XII. До страхового стажу згідно з наданими документами не зараховано: період трудової діяльності з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року в Брилівському ОРС відповідно записів трудової книжки від 04 грудня 1989 року НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, яка непридатна для сприйняття змісту; період з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року в МПП "Гранд", оскільки в трудовій відсутня назва підприємства, окремі довідки не надавались; період з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, оскільки відповідно до частини першої статті 31 Закону "Про зайнятість населення" було передбачено виплату матеріальної допомоги по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 січня 1995 року Житомирською обласною державною адміністрацією видано посвідчення серії НОМЕР_2 громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
З метою реалізації права на пенсійне забезпечення позивачка, після досягнення 54-річного віку, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 15 липня 2024 року про призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII як особі, яка постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатом розгляду поданих ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення від 22 липня 2024 року № 063550005848, яким відмовило позивачці в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, оскільки необхідний страховий стаж становить 25 років; страховий стаж позивачки становить 24 роки 06 місяців 22 дні.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови став висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію відповідно до статті 55 Закону № 796-XII. За доданими документами станом на 01 січня 1993 року підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 01 рік 06 місяців 19 днів, що не надає права на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років відповідно до Закону № 796-XII. За доданими документами до страхового стажу позивачки не зараховано: період трудової діяльності з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року відповідно до записів трудової книжки від 04 грудня 1989 року серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення засвідчено нечитабельною печаткою; період з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу; період з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, оскільки відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про зайнятість населення" було передбачено виплату матеріальної допомоги по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Період одержання такої допомоги не зараховується до страхового стажу як до 01 січня 2004 року так і після 01 січня 2004 року.
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення від 22 липня 2024 року № 063550005848 позивачку повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23 липня 2024 року № 0600-0216-8/90401.
Вирішуючи цю справу суд виходить з того, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі Закон № 1058-IV).
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (пункт перший частини першої статті 8 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV (у редакції на час звернення до пенсійного органу) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
В оскаржуваному рішенні підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII слугувало, у тому числі, відсутність необхідного страхового стажу - 25 років, а саме: страховий стаж позивачки становить 24 роки 06 місяців 22 дні.
Як свідчать матеріали справи, пенсійний орган не зарахував до стажу позивачки відповідно до записів трудової книжки від 04 грудня 1989 року серії НОМЕР_1 , зокрема: період трудової діяльності в Брилівському ОРС з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року, оскільки запис про звільнення засвідчено "нечитабельною" печаткою; період роботи в МПП "Гранд" з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, трудова книжка серії НОМЕР_1 , оформлена 04 грудня 1989 року, а тому порядок ведення трудових книжок у спірний період регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року № 252) (надалі - Інструкція № 162), а в подальшому - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (надалі - Інструкція № 58).
Як було передбачено у пункті 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше виконується адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. У трудову книжку вносяться, з-поміж іншого, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Інструкцією № 162 та Інструкцією № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників, що діяли на період спірних періодів роботи позивачки згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , унормовано, що трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами; записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Питанням, яке постало на вирішення суду, є зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року та з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року за записами у трудовій книжці НОМЕР_1 з урахуванням "нечитабельної" (як вказано в оскаржуваному рішенні) печатки та відсутності назви підприємства у записі про прийняття на роботу.
Надаючи юридичну оцінку обґрунтованості вказаних підстав для відмови у зарахуванні страхового стажу суд враховує те, що відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд перевірив і з'ясував, що трудова книжка НОМЕР_1 містить належні записи про роботу позивачки, які скріплені печатками підприємств та підписами із зазначенням відповідних наказів та їх реквізитів. Зміст виконаних у цій трудовій книжці записів дає змогу встановити, у тому числі, спірні періоди роботи позивачки.
Слід враховувати, що положеннями Закону № 1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність достатнього та належного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Наведене судом узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а про те, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, доводи відповідачів щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періоду трудової діяльності з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року та з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року із підстав недотримання правил ведення трудової книжки (запис засвідчено печаткою, яка непридатна для сприйняття змісту, відсутня назва підприємства) є необґрунтованими.
Слід зазначити, що навіть за наявності вказаних дефектів ведення трудової книжки, відповідні у ній відомості не викликають сумнівів щодо достовірності трудової діяльності позивачки у спірний період.
Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивачки права на соціальний захист. Заповнення реквізитів трудової книжки, у тому числі їх чіткість та акуратність, залежить від дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки, тому певні (деякі) неточності/виправлення, не утворюють підстав для незарахування періодів трудової діяльності до стажу для цілей обчислення (перерахунку) пенсії, оскільки підставою для призначення (перерахунку) пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.
Стосовно неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до страхового стажу позивачки періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю за період з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року, суд зазначає таке.
Приписами пункту "ж" частини першої статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-XII (надалі - Закон № 803-XII, чинного на час отримання позивачкою матеріальної допомоги) було встановлено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу.
З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець розмежовує поняття допомога по безробіттю та матеріальна допомога по безробіттю.
Згідно з довідкою Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості від 19 квітня 2024 року № 0652DOV-2313-24, що також підтверджено записами № 12 та № 13 трудової книжки НОМЕР_1 , позивачці з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року було призначено матеріальну допомогу по безробіттю відповідно до частини першої статті 31 Закону № 803-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону № 803-ХІІ (у редакції на час призначення матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
У подальшому, Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (надалі - Закон № 2505-IV) частину першу статті 24 Закону № 1058-IV доповнено абзацом такого змісту:
"Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу".
Зазначеним Законом також виключено абзац 5 частини першої статті 7 та статтю 28 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі Закон № 1533-III), тобто всі норми про матеріальну допомогу по безробіттю.
Разом з тим, частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону № 1533-III (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено такі види забезпечення за цим Законом: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Стаття 28 Закону № 1533-III передбачала, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, на момент отримання позивачкою матеріальної допомоги по безробіттю в силу пункту "ж" частини першої статті 4 Закону № 803-XII було передбачено зарахування періоду отримання цієї допомоги до загального трудового стажу, а відтак цей період протиправно не зараховано пенсійним органом до страхового стажу позивачки.
З огляду на встановлені обставини цієї справи суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 липня 2024 року № 063550005848 в частині не зарахування до страхового стажу позивачки згідно із записами трудової книжки від 04 грудня 1989 року серії НОМЕР_1 : періодів трудової діяльності з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року, з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року; періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого позивачці відмовлено, зокрема, у зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів. Тож, дії зобов'язального характеру щодо зарахування до страхового стажу позивачки періоду трудової діяльності з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року відповідно до записів трудової книжки від 04 грудня 1989 року серії НОМЕР_1 ; періоду з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року; періоду з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримувала матеріальну допомогу по безробіттю, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23.
Тому, звернені позовні вимоги у цій частині до іншого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволенню не підлягають.
Разом з тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону № 796-XII, а відтак, - надання оцінки достатності періоду проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення (не менше 3 років) для цілей призначення пенсії на умовах статті 55 Закону № 796-XII.
В аспекті цього суд враховує, що згідно зі статтею 9 Закону № 796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону № 796-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Згідно зі статтею 65 Закону № 796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Крім того, згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, згідно з приміткою до вказаної статті, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-ІV і цього Закону.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) (надалі Порядок № 22-1), абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 якого передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
У постанові від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23 Верховний Суд, за подібних зі спірними відносин в аспекті належного підтвердження проживання (роботи) у зоні радіаційного забруднення для цілей призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, зауважив на тому, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Визначаючись щодо належного та достатнього підтвердження необхідного періоду проживання (роботи, навчання) позивачки для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII суд враховує, що згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. А відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, у тому числі, видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Згідно із розпискою-повідомленням в матеріалах пенсійної справи заяву ОСОБА_1 прийнято 15 липня 2024 року і зареєстровано за № 1886, до якої додано, зокрема, для підтвердження постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення:
- довідку виконавчого комітету Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 20 березня 2024 року № 223, згідно з якою ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована в період з 26 квітня 1986 року по 30 жовтня 1987 року, з 19 жовтня 1992 року по теперішній час у селі Городець Коростенського району Житомирської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Аналіз дослідженого судом змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 липня 2024 року № 063550005848 дає підстави вважати, що підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII зі зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, на підставі заяви від 15 липня 2024 року слугували висновки пенсійного органу про те, що період проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше 3 років, а саме 01 рік 06 місяців та 19 днів, що визначено відповідачем на підставі вказаної довідки.
Дослідивши цю довідку суд знаходить обґрунтованим висновок пенсійного органу у тому, що належно підтвердженим є проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 06 місяців та 19 днів (враховуючи зарахування на навчання ОСОБА_2 у Середнє професійно-технічне училище № 15 м. Житомира з 01 вересня 1987 року згідно з довідкою Центру професійно-технічної освіти м. Житомира від 19 квітня 2024 року № 190), яке становить менше необхідних 3 років станом на 01 січня 1993 року згідно з вимогами статті 55 Закону № 796-XII.
При цьому слід зазначити, що відповідач правомірно, відповідно до викладених судом вище висновків Верховного Суду, не зарахував до періодів постійного проживання (роботи) в зоні радіоактивного забруднення: період навчання позивачки з 01 вересня 1987 року по 30 жовтня 1987 року (повний період навчання з 01 вересня 1987 року по 28 червня 1989 року) в Житомирському СПТУ-15 згідно з довідкою навчального закладу від 19 квітня 2024 року № 190, оскільки місто Житомир не включено до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, та, відповідно, не відноситься до зон радіоактивного забруднення.
Разом з тим, до позовної заяви позивачкою додано довідку виконавчого комітету Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 09 вересня 2024 року № 421, згідно з якою ОСОБА_1 дійсно проживала без реєстрації в період з 01 серпня 1991 року по 18 жовтня 1992 року у селі Городець Коростенського району Житомирської області.
Що ж до цієї довідки, суд звертається до норм Порядку № 22-1, згідно з пунктом 1.8 якого передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Досліджуючи докази в матеріалах справи суд встановив, що розписка-повідомлення (до заяви про призначення пенсії від 15 липня 2024 року) не містить даних про додання до заяви про призначення пенсії довідки виконавчого комітету Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 09 вересня 2024 року № 421, проте матеріали пенсійної справи не містять й повідомлень про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, як і не містить й заява відповідного запису пенсійного органу щодо письмового повідомлення заявниці про те, які документи необхідно подати додатково, зробленого відповідно до пункту 1.8 Порядку № 22-1.
Визначаючись у цьому спорі суд виходить з того, що відмовляючи в задоволенні заяви позивачки щодо призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII зі зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, пенсійний орган не дотримав встановленої у Порядку № 22-1 процедури розгляду заяви щодо призначення пенсії, зокрема в частині повідомлення заявниці щодо відсутності необхідних документів на підтвердження 3-річного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та необхідності надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, обмежившись висновком про непідтвердження документально проживання у зоні радіоактивного забруднення не менше 3 років станом на 01 січня 1993 року.
Разом з тим, надання оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, потребує співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення (пункти 54-55 постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20).
В аспекті наведеного суд резюмує, що з урахуванням також і довідки виконавчого комітету Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 09 вересня 2024 року № 421, доданої позивачкою до позову, підтвердженим є період проживання та роботи позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року 02 роки 11 місяців 6 днів, тобто менше 3 років, а відтак додання цієї довідки не утворювало б підстав для іншого рішення відповідача. При цьому слід враховувати й те, що згідно з довідкою Центру професійно-технічної освіти м. Житомира від 19 квітня 2024 року № 190 ОСОБА_2 вже з 01 вересня 1987 року (наказ про зарахування від 31 серпня 1987 року № 100) навчалась у Середньому професійно-технічному училищі № 15 м. Житомира за професією "Кухар" за денною формою навчання, що утворює певні суперечності із даними довідки комітету Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 20 березня 2024 року № 223 в частині постійного проживання позивачки по 30 жовтня 1987 року у селі Городець Коростенського району Житомирської області.
Суд вважає за необхідне відмітити, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші довідки, на підтвердження проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років. Водночас, додані позивачкою довідки Овруцької центральної районної лікарні від 26 березня 2024 року № 9, Городецького ФАП від 12 липня 2024 року б/н підтверджують народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , її перебування під амбулаторним наглядом та проведення ряду медичних зчеплень, проте не є належним підтвердженням ані періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення позивачки, ані роботи у зоні радіоактивного забруднення для цілей призначення пенсії за нормами статті 55 Закону № 796-XII. Так само й довідкою Управління соціальної політики (УСП Коростенської РДА) від 20 березня 2024 року № 569 підтверджено отримання позивачкою допомоги по догляду за дитиною у період з 01 квітня 2007 року по 11 травня 2008 року, а не її страховий стаж чи період приживання на території радіоактивного забруднення.
Встановлені обставини цієї справи на підставі поданих сторонами доказів дають підстави для висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 липня 2024 року № 63550005848 про відмову у призначенні пенсії прийнято з урахуванням поданих позивачкою документів, у якому обґрунтовано встановлено, що позивачка проживала у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років. А тому позовні вимоги про зобов'язання призначити пенсію ОСОБА_1 за віком з 30 червня 2024 року на умовах, визначених статтю 55 Закону № 796-XII, слід залишити без задоволення.
Отже, заявлені позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.
На підставі положень частини третьої статті 139 КАС України судовий збір, сплачений позивачкою згідно із квитанцією від 11 вересня 2024 року, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним немайновим вимогам.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22 липня 2024 року № 063550005848 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи: з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року поваром в Брилівському відділі робітничого постачання, з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року на посаді експедитора в Приватному підприємстві МПП "Гранд", з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року під час отримання матеріальної допомоги по безробіттю в Овруцькому районному центрі зайнятості.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 11 вересня 1989 року по 17 квітня 1995 року роботи поваром в Брилівському відділі робітничого постачання, з 30 грудня 1997 року по 15 лютого 1999 року роботи на посаді експедитора в Приватному підприємстві МПП "Гранд", з 06 квітня 2000 року по 02 жовтня 2000 року під час отримання матеріальної допомоги по безробіттю в Овруцькому районному центрі зайнятості.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
31.03.25