Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
01 квітня 2025 року Справа №200/2162/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними, зобов'язання поновити нарахування та виплату страхових виплат з 01.08.2022 року,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання поновити нарахування та виплату страхових виплат з 01.08.2022 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від судового збору відповідно до закону.
Позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року; 2) зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування страхових виплат та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01 серпня 2022 року.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Разом із тим, суд дослідивши зміст заявлених позовних вимог зауважує, що перша позовна вимог звернута до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, тоді як відповідачем по даній справі зазначено лише Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Крім того, позивачем не сплачений судовий збір під час подання даного позову до суду.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI в редакції від 03.10.2017 року.
Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Розміри ставок судового збору встановлені ст. 4 Закону України «Про судовий збір», станом на момент звернення до адміністративного суду. Зокрема, за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 1 січня 2024 року встановлено у розмірі - 3028 грн.
Позивачем заявлена вимога немайнового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач звернулась до суду із даним позовом через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд».
Отже, за подання даного адміністративного позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8).
Приписами ч.ч. 3, 5 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
Доказів сплати позивачем судового збору до позову не додано.
Представником позивача заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що у зв'язку із неправомірними діям відповідача позивач фактично позбавлений до засобів існування, тобто єдиного свого доходу.
Крім того, представник позивача зазначає, що спір є соціальним, а позивач є літньою особою (позивач 1961 року народження) та є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 23.04.2008 року.
Отже, зазначені факти, на думку представника позивача, є достатніми для відстрочення сплати судового збору.
Розглядаючи дане клопотання суддя виходить з наступного.
Суд зазначає, що належними доказами про неспроможність сплати судового збору є банківській виписки про відсутність грошей, виписки з податкової про відсутність отримання доходу та будь-які інші документи, які б підтверджували скрутний фінансовий стан позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною 2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», яким визначаються правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, (далі - Закон України «Про судовий збір») враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.
Отже, для звільнення (або відстрочення чи розстрочення) позивача від сплати судового збору у випадку заявленя позовних вимог, спрямованих на захист соціальних прав, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд має додатково констатувати на підставі наданих позивачем доказів скрутний майновий стан позивача.
На підтвердження скрутного матеріального становища та не спроможності сплати судового збору, представником позивача не надано жодного аргументованого документа.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даного позову внаслідок скрутного матеріального становища є необґрунтованим (не підтвердженим належними доказами) та задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 167 ПК України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку на доходи фізичних осіб, а відповідно до пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу, є платниками військового збору (тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України).
Отже, позивач у розумінні ПК України є/була платником податків.
Відповідно до п. 70.1 ст. 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Згідно з пп. 70.3.3 п. 70.3 ст. 70 ПК України до інформаційної бази Державного реєстру включається сума нарахованих та/або отриманих доходів [фізичних осіб - платників податків].
Таким чином, належним документом, який може достовірно підтвердити отримання/не отримання позивачем доходів у 2024 році, може бути виписка/витяг з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених позивачеві доходів за вказаний рік.
За приписами частини 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся через свого представника адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича до суду з цим позовом засобами системи «Електронний суд» - 26 березня 2025 року, тоді як оскаржується порушене право на отримання страхових виплат пенсії з 01 серпня 2022 року.
Отже, позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, що встановлений законом.
Вирішуючи питання про наявність поважних причин пропуску звернення до суду із цим позовом, суд виходить з такого.
Питання застосування строку звернення до суду було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справі № 340/341/23 (постанова від 21 вересня 2023 року), де Верховний Суд зазначив, що «установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи. Слід зазначити, що учасники справи повинні дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін».
Отже, поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23.
В той же час представником позивача взагалі не наведено жодного аргументу щодо поважності пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 через більш ніж два роки з початку порушення його права на отримання страхових виплат.
Так, відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Оскільки представником позивача не наведено причин пропуску строку звернення до суду, які б були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом з 2022 року, суд не знаходить підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом.
Крім того, суд зазначає, що не може бути достатнім доказом щодо причини пропуску строку звернення до суду посилання на той факт, що позивачу не було повідомлено про припинення страхових виплат або лист Пенсійного фонду в якому буде зафіксований факт не отримання позивачем страхових виплат з 01.08.2022 року, оскільки позивач не міг не знати про припинення виплати йому страхових виплат на протязі більш ніж два роки її не отримування.
Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення пропущеного строку.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: документа про сплату судового збору в сумі 968,96 гривень за наступними реквізитами: отримувач коштів: рахунок: UA308999980313111206084005658, Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101;___(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом _____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або надати належні докази скрутного матеріального становища, яке заважає сплатити судового збір, обґрунтованого клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору із доказами неможливості сплати судового збору, надання належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням сторін до яких заявлені позовні вимоги із доказам надіслання такої позовної заяви відповідачам, а також надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Керуючись статтями 2, 5, 126, 132, 143, 160, 161, 169, 248, 251, 256, 294 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 .
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом документа про сплату судового збору в сумі 968,96 гривень за наступними реквізитами: отримувач коштів: рахунок: UA308999980313111206084005658, Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101;___(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом _____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), або надати належні докази скрутного матеріального становища, яке заважає сплатити судового збір, обґрунтованого клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору із доказами неможливості сплати судового збору, надання належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням сторін до яких заявлені позовні вимоги із доказам надіслання такої позовної заяви відповідачам, а також надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Тарасенко