Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 березня 2025 року Справа№200/7990/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
15.11.2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Відповідач 2), в якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щомісячних страхових виплат з 01.10.2022р.;
зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області поновити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з моменту її виникнення, а саме: з 01.10.2022р.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що пенсіонером, особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково та перебуває на обліку у Відповідача, як одержувач щомісячних страхових виплат відповідно до Закону №1105. Також Позивач є внутрішньо переміщеною особою. З 01.10.2022р. Позивач не отримує щомісячні страхові виплати як особа з інвалідністю ІІІ групи. На адвокатський запит б/н від 10.10.2024р. Відповідач листом від 10.10.2024р. повідомив, що щомісячна страхова виплата (регрес) Позивачу була припинена з 01.10.2022р. на підставі п.6 ст.46 Закону №1105 (в редакції, що діяла на час припинення виплат) та п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою КМУ №11 від 19.07.2018р. «Про затвердження порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (надала - Порядок №11, чинній на момент припинення) згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. Пункт 6 ст. 46 Закону №1105 визначав, як підставу припинення страхових виплат: «в інших випадках, передбачених законодавством».
До сьогоднішнього дня постанова про відмову у страхових виплатах на підставі перевірки правомірності її призначення Позивачу не приймалась, відновлення страхових виплат Позивачу не здійснювалось. Сторона Позивача двічі зверталась до Відповідача із заявою про поновлення страхових виплат з дати їх припинення, проте Відповідач листом від 12.11.2024р. № 30788-28873/К-02/8-0500/24 фактично відмовив у розгляді вказаної заяви. Таким чином, Позивач безпідставно позбавлений права на отримання щомісячних страхових виплати з 01.10.2022р., які йому не нараховується та, відповідно, не виплачується Відповідачем.
Із діями Відповідача щодо невиплати та відмови у поновленні виплати Позивачу щомісячних страхових виплат сторона Позивача не згодна та вважає їх протиправними.
Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року позовну заяву було залишено без руху.
21.11.2024 року на виконання вимог ухвали суду від 20 листопада 2024 року Позивачем було надано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк.
Відповідачем 1 подано відзив на позов, в якому зазначено про те, що Позивач перебував на постійному обліку в Горлівському міському відділенні у Центральному районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Відповідно до інформації Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України Позивач отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Костянтинівському міському відділенні УВД ФСС України в Донецькій області по 30.09.2022. Виплати припинені з 01.10.2022. З 01.10.2022 по 01.11.2024 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області щомісячні страхові виплати потерпілому не нараховувалися та не виплачувалися, заборгованість відсутня.
Згідно постанови Правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1 для поновлення страхових виплат необхідно звернутися до Пенсійного фонду України із заявою про продовження здійснення страхових виплат, яка відповідно подається потерпілим особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідно до ст. 37 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для призначення страхових виплат потерпілий подає до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення такої виплати. Заява також може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
ОСОБА_1 з 01.10.2022 не звертався до будь якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, а з 01.01.2023 до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про продовження страхових виплат, тому виплати в період 01.10.2022 по 01.11.2024 не нараховувались, заборгованість відсутня.
01.01.2023 набув чинності Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Закон-1105-XIV), викладений в новій редакції. Відповідно до ст. 4 Закону 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. В свою чергу Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Оскільки, Відповідач щомісячну страхову виплату Позивачу з 01.10.2022 не припиняв, вважаємо, що протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області відсутня. На виконання ухвали суду від 26 листопада 2024 року, щодо надання доказів Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає: за даними ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» електронна особова справа № 1148030014 ОСОБА_1 знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Вінницькій області. Надати копію справи про страхові виплати ОСОБА_1 та постанову про припинення виплат на даний час не має можливості. Враховуючи те, що в період з 01.10.2022 по 01.11.2024 страхові виплати не нараховувались та не виплачувались, розрахунок відсутній.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідачем 2 подано відзив на позов, в якому зазначено про те, що відповідно до інформації Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України Позивач перебував на постійному обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код району отримання 510 (дод1)). З 21.08.2006 року Позивач взятий на облік в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, паперова справа не надходила (відповідно до дод. 1). Відповідно до інформації Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України Позивач отримував щомісячні страхові виплати у відділенні УВД ФСС України в Вінницькій області з 01.12.2014 по 23.09.2016. Виплати припинені з 31.08.2016. Відповідно до інформації Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України Позивач отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Костянтинівському міському відділенні УВД ФСС України в Донецькій області по 30.09.2022. Виплати припинені з 01.10.2022.
З 01.01.2023 будь які заяви про продовження страхових виплат від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не надходили. З огляду на те, що з 01.10.2022 Позивач як отримувач страхових виплат на обліку у Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області не перебуває, відповідно надати будь які розрахунки за період з 01.10.2022 по 01.02.2025 Головне управління не має можливості, оскільки не володіє даною інформацією, та не може бути належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Згідно довідки від 06 березня 2017 року №0000132589 Позивач є внутрішньо переміщеною особою. Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
10.10.2024 року та 31.10.2024 року представник Позивача звертався із заявами до Відповідача в яких просив поновити Позивачу нарахування та виплату щомісячної страхової виплати з 01.10.2022р., виплатити заборгованість з щомісячної страхової виплати, що склалась за період з 01.10.2022р. до сьогоднішнього дня.
Листом від 10.10.2024 року Відповідачем 1 на адвокатський запит, представнику Позивача було повідомлено, що Позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа у Костянтинівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Страхові виплати були припинені на підставі п. 6 ст. 46 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на момент припинення) Костянтинівським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.10.2022 відповідно до п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №11 від 19.07.2018 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (чинній на момент припинення) згідно з рекомендацій Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат.
Листом від 12.11.2024 30788-28873/К-02/8-0500/24 Відповідач 1 повідомив представника Позивача про те, що продовження щомісячних страхових виплат здійснюється на підставі поданої заяви встановленої форми та виключно у способи, визначені розділом II Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальних страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №4-1 від 26.01.2024, про що Вас було проінформовано листом від 29.10.2024 №29497-27124/К-02/8-0500/24, який було направлено засобами поштового зв'язку, оскільки відповідь має ознаки конфіденційної інформації, надання якої електронною поштою містить ризик доступу третіх осіб до неї та її розголошенню.
Відповідно до службової записки від 04.12.2024 вих. №28568/03-16 зазначено, що згідно інформації АС «Реєстр потерпілих» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на постійному обліку в Горлівському міському відділенні у Центральному районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Костянтинівському міському відділенні УВД ФСС України в Донецькій області по 30.09.2022. Виплати припинені з 01.10.2022. З 01.10.2022 по 01.11.2024 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області щомісячні страхові виплати потерпілому не нараховувалися та не виплачувалися, заборгованість відсутня. За даними ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» електронна особова справа № 1148030014 ОСОБА_1 знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Вінницькій області. Надати копію справи про страхові виплати ОСОБА_1 та постанову про припинення виплат на даний час не має можливості.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно ст. 17 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, здійснює спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.
Основними завданнями Фонду та його робочих органів є:
1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування;
2) надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону;
3) профілактика нещасних випадків;
4) здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності;
5) здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду;
6) аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Тобто, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством відносно платників страхових внесків у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Положеннями статті 64 Конституції України встановлено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд застосовує положення законодавства, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Частинами першою та сьомою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Строки проведення страхових виплат визначені ст. 47 вказаного Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Частинами 5 та 6 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Згідно ч. 4 та 7 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
За пунктом 3розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до норм статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відбувається за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов'язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.
Згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, яка була чинною на час припинення (зупинення) позивачу страхових виплат, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судом, відповідач у листі від 10.10.2024 зазначає, що виплати були припинені на підставі п. 6 ст. 46 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на момент припинення) Костянтинівським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01.10.2022 відповідно до п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №11 від 19.07.2018.
Так, пунктом 6 частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено обов'язки застрахованих осіб.
Відповідно до п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.
Суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту припинення позивачу страхових виплат на підставі ч. 1 п. 6 ст. 46 та ч. 2 ст. 16 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV та відповідно п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11.
Також, в матеріалах страхової справи позивача будь-яке рішення щодо припинення страхових виплат з посиланням на підстави такого припинення відсутнє.
Крім того, з аналізу норм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.
Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основ і законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно частини третьої статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Тобто, прийняті Кабінетом Міністрів України постанови від 01.10.2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 07.11.2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» так само, як і постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції», від 12.12.2018 № 27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» та від 19.07.2018 року № 11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати або скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері спірних правовідносин, які врегульовані нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застосовуватись не можуть.
Суд зазначає, що вказані відповідачем підстави, щодо припинення страхових виплат не є належними для припинення таких виплат в розумінні статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є громадянином України, є внутрішньо переміщеною особою, особою з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва, позивачу встановлено ступінь втрати професійної.
Таким чином, враховуючи викладене, а також встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що припинення виплати позивачу страхових виплат з 01.10.2022 року є безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд зауважує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України»: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1105-ХIV, а отже, є протиправним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення у виплаті щомісячних страхових виплат Позивачу та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат позивачу з 01.10.2022 року.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції № 222044518 від 15.11.2024 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щомісячних страхових виплат з 01.10.2022р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), нарахування та виплату щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість з моменту її виникнення, а саме: з 01.10.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Суддя Є.В. Череповський