Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
28 березня 2025 року Справа №640/20782/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому порядку заяву про закриття провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітспецбуд» (04114, м. Київ, вуд. Авотозаводська, 99/4, код ЄДРПОУ 33300043) про стягнення заборгованості, -
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітспецбуд», в якому просить суд стягнути заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з травня 2021 року по жовтень 2022 року в сумі 93839,57 грн. за реквізитами: р/р UA 333226690000025607306208000, МФО 32669, одержувач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, назва банку одержувача - Головне управління по м. Києву та області АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 42098368.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Цю справу передано до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
03.03.2025 адміністративна справа № 640/20782/22 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Зеленову А.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/20782/22, позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітспецбуд» про стягнення заборгованості залишено без руху.
21.03.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про відмову від позову, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з травня 2021 по жовтня 2022 в сумі 93 839,57 грн. На підставі наведеного позивач просить:
- прийняти заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову від позову;
- закрити провадження в адміністративній справі № 320/21389/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітспецбуд» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 93 839,57 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітспецбуд» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) сплачений судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.
Підстави закриття провадження визначені ч. 1 ст. 238 КАС України, відповідно до пункту другого якої суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Враховуючи вищенаведене, суд приймає відмову як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї - не будь права і охоронювані законом інтереси та вважає за необхідне закрити провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
За правилами ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За змістом частин першої -третьої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Щодо заяви представника позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітспецбуд» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сплаченого судового збору в розмірі 2 481,00 грн. суд зазначає наступне.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.11.2022 №2441.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України. Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв''язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб'єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.
Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).
Частиною другою статті 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Також положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат щодо сплати судового збору є нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат реалізовується, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.
Такий висновок щодо застосування статті 140 КАС України щодо присудження витрат, якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №826/16473/15 від 29 серпня 2022 року.
Також, у пунктах 39-41 вказаної Постанови Верховний суд заначив, що інше тлумачення цих статей призведе до ситуації, коли при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою-відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача - суб''єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору. Такий підхід не сприятиме врегулюванню відповідачами спорів в позасудовому порядку, оскільки їм буде вигідніше «програти справу» і не відшкодовувати судові витрати на сплату судового збору, аніж добровільно виконати вимоги позивача-суб'єкта владних повноважень до вирішення спору по суті та мати обов'язок відшкодовувати його витрати на сплату судового збору. У контексті цього видається помилковим підхід, що обов'язок відповідача відшкодувати позивачу (суб'єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб'єктного складу сторін спору, - адже законодавець не покладає на відповідача такого обов'язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача - суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов'язку відшкодування понесених позивачем - суб'єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Застосовуючи цей висновок Верховного Суду до обставин даної справи справи, суд дійшов до висновку про те, що заява представника пенсійного органу у частині стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 2481,00 грн. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 139, 140, 238, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову від позову.
Провадження в адміністративній справі №640/20782/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітспецбуд» про стягнення заборгованості закрити.
У задоволенні заяви представника позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітспецбуд» (04114, м. Київ, вуд. Авотозаводська, 99/4, код ЄДРПОУ 33300043) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) сплаченої суми судового збору у розмірі 2481,00 грн. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов