Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 березня 2025 року Справа№640/17361/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 24 червня 2022 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , громадянці російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , громадянки російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на імміграцію в Україну з урахуванням висновків викладених у рішенні суду; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 квітня 2021 року позивачем, громадянкою російської федерації було подано до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області заяву на отримання дозволу на імміграцію в України, яку зареєстровано за №400027189. 19 вересня 2022 року позивач звернулась до відповідача з заявою на видачу рішення про надання дозволу на імміграцію в України. 19 вересня 2022 року позивач отримала рішення відповідача від 24.06.2022 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні на підставі п.4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію», у зв'язку із тим, що позивачем у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну зазначено свідомо неправдиві відомості чи подано підроблені документи.
З метою з'ясування причин про відмову позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну представником позивача було направлено 24.06.2022 року адвокатський запит №024/09-22.
29.09.2022 року представником позивача було отримано відповідь на адвокатський запит від 24.06.2022 року, в якому зазначено, що 24.06.2022 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на підставі п.4 ч.1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію» прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в України громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до інформації від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області щодо надання іноземкою неправдивих відомостей про місце свого проживання.
Таким чином, позивач вважає, що рішення відповідача прийнято безпідставно, без дотримання вимог законодавства України та є протиправним, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2022 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/17361/22.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорову А.Б.
Ухвалою суду від 31.01.2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/17980/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Заяву ОСОБА_2 про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, задоволено. Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РОНКПП: НОМЕР_1 ). Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 19 березня 2025 року зобов'язано Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області у строк до 25.03.2025 року надати до Донецького окружного адміністративного суду, засобами електронного зв'язку (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua), матеріали перевірки, що стали підставою для прийняття спірного рішення від 24 червня 2022 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , громадянці російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, на виконання ухвали суду від 19.03.2025 року про витребування доказів надав до суду матеріали перевірки, що стали підставою для прийняття спірного рішення від 24 червня 2022 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , громадянці російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду даної справи.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується нотаріально засвідченим перекладом паспорту НОМЕР_2 , виданим 29.06.2018 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 18.09.2018 року, позивач перебуває у шлюбі з громадянином України ОСОБА_3 , прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 змінив ім'я на ОСОБА_2 , про що 01.07.2020 року складено відповідний актовий запис №62.
22.04.2021 року позивач звернулася до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області заяву на отримання дозволу на імміграцію в України, в якій зазначила місце проживання: АДРЕСА_2 .
24.05.2021 року управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до Начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із запитом щодо надання інформації про наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.05.2021 року управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві із запитом про надання інформації щодо притягнення до адміністративної відповідальності, перебування на обліках підрозділів поліції, та іншу наявну інформацію, яка може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до ст. 10 Закону України «Про імміграцію».
24.05.2021 року управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції у м. Києві з запитом, в якому просило провести перевірку іноземців, які звернулися до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою про надання дозволу на імміграції в Україну та оформлення посвідки на постійне проживання, в зв'язку із вищевикладеним за кримінальними обліками Генерального секретаріату Інтерполу та Європолу відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.05.2021 року управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області із запитом щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для отримання дозволу на імміграцію відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки Російської федерації, місце проживання в Україні: АДРЕСА_2 .
Листом від 10.06.2021 року вих.№4415/125/29/01-2021 відділ міжнародного співробітництва ГУ НП у м. Києві повідомило начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про те, що в ході обробки інформації в інформаційній системі Інтерполу встановлено, що станом на 09.06.2021 року в наявних банках даних Інтреполу відомостей щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - не виявлено.
Листом від 01.06.2021 року Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомило ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про те, що перевіркою встановлено, що станом на 08:30 01.06.2021 року інформація про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в Україну, відсутня.
Дніпровське управління поліції ГУ НП у м. Києві повідомило начальника Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про те, що до Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві направлено лист ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області «про надання інформації» стосовно громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прож. АДРЕСА_2 для подальшого виконання по територіальності.
Солом'янське управління поліції ГУ НП у м. Києві листом від 12.07.2021 року повідомило начальника Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про те, що за адресою АДРЕСА_2 житлових приміщень не розшукано, за зазначеною адресою знаходиться шиномонтаж де ОСОБА_1 ні хто не знає, інформацію про нею надати не може, на обліках у Солом'янському УП ГУ НП ум. Києві не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувалась.
Листом від 16.06.2022 року №51/1-11/121-154 Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області повідомило ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про те, що головним управління опрацьовано запит ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 24.05.2021 року №8010.6.1-21188/8010.6-21 щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що іноземка за вказаною в анкеті адресою: АДРЕСА_2 , фактично не проживає, що може свідчити про свідоме зазначення нею відомостей. Згідно з п.4 ч.1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
За результатами розгляду матеріалів про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 було складено висновок, який 24.06.2022 року був затверджений начальником ЦМУ ДМС у м. Києві а Київській області, згідно якого вирішено відмовити у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 на підставі того, що позивач подав про себе свідомо неправдиві відомості.
Рішенням Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 24.06.2022 року № 80114300014782/173 на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію» позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 26 Конституції України, частини першої статті 3 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України Про імміграцію іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Положеннями статті 1 Закону України Про імміграцію визначено, що іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України Про імміграцію дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.
Згідно частин п'ятої, шостої статті 9 Закону України Про імміграцію для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.
Крім зазначених документів подаються, зокрема: для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України (пункт 4 частини сьомої статті 9 Закону України Про імміграцію).
Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені у статті 10 Закону України Про імміграцію, відповідно до змісту якої дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983 в редакції, чинній на час надання позивачу дозволу на імміграцію).
У відповідності до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи Департаменту в міських, районних у містах управліннях органів внутрішніх справ (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.
Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються, зокрема, до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах (пункт 10 Порядку № 1983).
Згідно пункту 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
Пунктом 14 Порядку № 1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України Про імміграцію , надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону. Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.
У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу (пункт 16 Порядку № 1983).
Так, судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну став висновок Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 24.06.2022 року про те, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 подала про себе неправдиві відомості, а саме щодо місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Такий висновок відповідачем сформовано на підставі листа Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 16.06.2022 року №51/1-11/121-154, в якому повідомлено, що під час перевірки можливого місця реєстрації громадянки російської федерації ОСОБА_1 , іноземка за вказаною в анкеті адресою: АДРЕСА_2 , фактично не проживає, що може свідчити про свідоме зазначення нею відомостей.
При цьому, на підтвердження обставин проживання за вказаною адресою при зверненні до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з відповідною заявою позивачем було надано довідку про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 23.07.2020 року № 51474494.
Тобто, з урахуванням зазначеного та відповідно до матеріалів справи, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 є інформація, викладена в листі Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 16.06.2022 року №51/1-11/121-154.
Проте, дані, які зафіксовані у наведеному листі, є суперечливими відносно документів, наданих позивачем, що були предметом перевірки судом.
У свою чергу, за пунктом 4 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію" обставиною, за якою дозвіл на імміграцію не надається, є зазначення особою в заяві про надання дозволу на імміграцію свідомо неправдивих відомостей чи подання підроблених документів.
Суд звертає увагу на той факт, що у листі Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 16.06.2022 року №51/1-11/121-154 не міститься жодних конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення позивачем протиправних дій, які містять ознаки порушення чинного законодавства України. По суті, в основу спірного рішення відповідача покладені неналежні дані, які вказують на те, що позивачем було надано свідомо неправдиві відомості про місце (адресу) свого проживання на території України.
Натомість, згідно абзаців четвертого, п'ятого статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання особи (абзац восьмий статті 3 вказаного Закону).
Відтак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено належними та допустимими доказами факту зазначення позивачем неправдивих відомостей у її заяві про надання дозволу на імміграцію в України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем також були надіслані запити відносно позивача до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції у м. Києві, якими не встановлено підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Більш того, при формуванні запиту до Дніпровського управління поліції ГУ НП у м. Києві відповідачем було вказано іншу адресу проживання позивача - АДРЕСА_2 , (правильна адреса проживання - АДРЕСА_2 ) в зв'язку з чим цей запит було переадресовано до Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві за належністю, та отримано відповідь, що житлових приміщень не розшукано, за зазначеною адресою знаходиться шиномонтаж де ОСОБА_1 ні хто не знає, інформацію про нею надати не може, на обліках у Солом'янському УП ГУ НП ум. Києві не перебуває.
Отже, в зв'язку з неправильним зазначенням місця проживання позивача у запиті, суд вважає, що відповідачем не дотримано приписів п. 12,13,14 Порядку 1983 щодо перевірки підстав, законності перебування в Україні іммігрантів, справжності поданих документів та відповідності їх оформлення, вимогам законодавства.
Згідно з частиною другою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 червня 1988 року по справі Боррехаб проти Нідерландів , яке в силу положень частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, висвітлив правову позицію щодо захисту права на сімейне життя у випадку депортації іноземця з території держави-учасниці Конвенції. Так, позиція Суду ґрунтувалася на тому, що відмова у видачі особі нової посвідки на проживання і подальша депортація із країни призведуть до розриву сімейних зав'язків між батьком та його неповнолітньою донькою. У наведеній справі, Суд прийшов до висновку, що в такому випадку має місце порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N005 (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справі Боррехаб проти Нідерландів від 21 червня 1988 року та у справі Каплан та інші проти Норвегії від 24 липня 2014 року, роз'єднання сім'ї без доведення таким заходом втручання досягнення мети - захисту національної, громадської безпеки, запобігання правопорушень чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, навіть за умови дотримання вимоги законодавства, не відповідає вимогам частини другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, суд зазначає, що відмова у наданні позивачу дозволу на імміграцію в Україну за встановлених обставин, що були підставою для такої відмови, буде суперечити принципу пропорційності, передбаченому пунктом 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Тетяна Жданок проти Латвії (case of Zdanoka v. Latvia) встановлено, що для того, щоб гарантувати стабільність та ефективність демократичної системи, від держави може вимагатись вжиття специфічних заходів. У той же час, демократія є поняттям, заснованим на компромісі, що вимагає різних поступок з боку окремих осіб, які повинні інколи бути готові обмежити деякі із своїх свобод так, щоб забезпечити більшу стабільність держави у цілому. Однак, щоразу, коли держава має намір послатись на принцип демократії, здатної себе захистити для виправдання свого втручання у права людини, вона повинна уважно оцінити обсяг і наслідки такого заходу, а також те, чи дотриманий баланс між вимогами захисту демократичного суспільства, з одного боку, та захисту прав людини - з іншого (рішення Великої палати, 2006 року).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24.06.2022 року № 80114300014782/173 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 .
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов громадянки російської федерації ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн., належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, оф. 601, ЄДРПОУ 42552593), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РОНКПП: НОМЕР_1 ) про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 24.06.2022 року № 80114300014782/173 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці російської федерації ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, оф. 601, ЄДРПОУ 42552593) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 22.04.2021 року, громадянки російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на імміграцію в Україну з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, оф. 601, ЄДРПОУ 42552593) судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 31 березня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров