Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 березня 2025 року Справа№200/590/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії № 052530004008 від 14.01.2025 року; зобов'язання зарахувати в повному обсязі до пільгового стажу з повним робочим днем на підземних гірничих роботах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди моєї роботи на ПАТ «Укрвуглебуд» з 06.03.2004 р. по 11.09.2008 р. машиністом електровоза 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті та з 01.06.2010 р по 07.04.2011 р. машиністом електровоза 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; зобов'язання повторно розглянути заяву від 07.01.2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зарахованого в повному обсязі до мого пільгового стажу з повним робочим днем на підземних гірничих роботах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи на ПАТ «Укрвуглебуд» з 06.03.2004 р. по 11.09.2008 р. машиністом електровоза 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті та з 01.06.2010 р по 07.04.2011 р. машиністом електровоза 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті та призначити пенсію відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи без його участі. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в строк подання відзиву на позовну заяву копію пенсійної справи, довідки форми ОК-5, розрахунок стажу ОСОБА_1 .
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 07.01.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте відповідач рішенням № 052530004008 від 14.01.2025 року відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з недостатністю пільгового стажу в повним робочим днем на підземних гірничих роботах, з причини неврахування до пільгового підземного стажу часу трудової діяльності в ПАТ «Укрвуглебуд» з 06.03.2004 р. по 11.09.2008 р. машиністом електровоза 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті та з 01.06.2010 р по 07.04.2011 р. машиністом електровоза 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті. Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії № 052530004008 від 14.01.2025 року вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом 1429 28.11.2019 року, РНОКПП НОМЕР_2 ), є особою, що претендує на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
07.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04 вересня 2003 року, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «Укрвуглебуд» у період з 06.03.2004 по 11.09.2008 року, а саме:
- на підставі наказу № 21/к від 04.03.2004 року прийнято машиністом електровозу 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті;
- на підставі наказу № 210/к від 11.09.2008 року звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вих. №438 від 26.08.2016 року, видана ПрАТ «Укрвуглебуд», відповідно до якої ОСОБА_1 виконував гірничі роботи за професією машиніст електровозу 4 розряду підземний на дільниці ШТ у період з 06.03.2004 по 11.09.2008 року, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1.1а, підстава Постанова КМУ №36 від 16.01.2003 року.
Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка вих. №439 від 26.08.2016 року, видана ПрАТ «Укрвуглебуд», відповідно до якої зазначено виходи у період роботи з 06.03.2004 по 11.09.2008 року. Крім того, зазначено, що позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати у листопаді 2004 року - 2 дні, у грудні 2005 року - 11 днів, у липні 2006 року - 21 день, у серпні 2006 року - 31 день, у жовтні 2006 року - 3 дні, у березні 2007 року - 4 дні, у січні 2008 року - 1 день, у лютому 2008 року - 1 день, у травні 2008 року - 3 дні.
Крім того, судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04 вересня 2003 року, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «Укрвуглебуд» у період з 01.06.2010 по 01.11.2011 року, а саме:
- на підставі наказу № 143/к від 01.06.2010 року прийнято машиністом електровозу 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті на дільницю ШТ;
- на підставі наказу №23 від 07.04.2011 року ВАТ «Укрвуглебуд» перейменовано в ПрАТ «Укрвуглебуд»;
- на підставі наказу № 256/к від 01.11.2011 року звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вих. №440 від 26.08.2016 року, видана ПрАТ «Укрвуглебуд», відповідно до якої ОСОБА_1 виконував гірничі роботи за професією машиніст електровозу 4 розряду підземний на дільниці ШТ у період з 01.06.2010 по 01.11.2011 року, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1.1а, підстава Постанова КМУ №36 від 16.01.2003 року.
Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка вих. №441 від 26.08.2016 року, видана ПрАТ «Укрвуглебуд», відповідно до якої зазначено виходи у період роботи з 06.03.2004 по 11.09.2008 року. Крім того, зазначено, що позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати у вересні 2011 року - 3 дні, жовтні 2011 року - 3 дні.
14.01.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №052530004008.
Рішення обґрунтоване тим, що вік заявника становить 45 років 9 місяців 7 днів. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, підсумок по страховому стажу заявника на момент звернення склав: 49 років 0 місяців 15 днів (в тому числі додатково за 22 повних років за стаж на підземних роботах), стаж що дає право на зниження ПВ: Робота за списком №1 (з них 20 років 1 місяць 13 днів на професіях (25 років) та 5 років 10 місяців 17 днів Робота за СП1, разом складає 26 років, що дає право на зниження пенсійного віку на 10 років. До страхового стажу згідно наданих документів зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 18.11.2002 по 22.04.2003 - оскільки відсутні документи повної зайнятості протягом робочого дня на підземних роботах, пов'язаних з видобуванням корисних копалин; періоди згідно довідок Укрвуглебуд № 438 від 26.06.2016, №440 від 26.08.2016 зараховано згідно даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Робота СП1 - оскільки довідки не містять повної інформації про роботу, яка виконується на зазначеному виробництві, відсутнє посилання на Закон, а саме не зазначено відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні накази атестації №13,23,34.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , наданого відповідачем, до страхового стажу не зараховано період з 01.08.2006 по 31.08.2006 року, до пільгового стажу не зараховано періоди з 27.12.2004 по 31.12.2004 року, з 21.12.2005 по 31.12.2005 року, з 08.12.2006 по 31.12.2006 року, 01.11.2011 року, періоди з 06.03.2004 по 26.12.2004 року, з 01.01.2005 по 20.12.2005 року, з 01.01.2006 по 31.07.2006 року, з 01.09.2006 по 07.12.006 року, з 01.01.2007 по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 по 11.09.2008 року, з 01.06.2010 по 31.10.2011 року зараховано до пільгового стажу за Списком 1, проте не зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через не зарахування певних періодів роботи до страхового та пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
За частиною 1 статті 14 Закону «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
На підставі частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах - робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. (…)
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінетом Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №202, підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу № 637).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
В період з 26.01.1991 по 11.03.1994 на підставі постанови Верховної Ради України 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» на території України застосовувався Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.
В період з 11.03.1994 по 16.01.2003 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
З 16.01.2003 по 24.06.2016 застосовувався Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
В період з 03.08.2016 року - Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 року №341.
Як визначено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що визначені положеннями зазначеної статті, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Стосовно не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.08.2006 по 31.08.2006 року суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
Судом встановлено на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) стосовно позивача станом на 07.01.2025 року, що за період з 01.08.2006 по 31.08.2006 року включно відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
Отже, оскільки станом на дату звернення позивача за призначенням пенсії (07.01.2025 року) в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування були відсутні відомості про нарахування заробітної плати позивачу за вищезазначені періоди, у відповідача були відсутні підстави для зарахування періодів з 01.08.2006 по 31.08.2006 року включно до страхового та, відповідно, пільгового стажу пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202 періодів роботи з 06.03.2004 по 26.12.2004 року, з 01.01.2005 по 20.12.2005 року, з 01.01.2006 по 31.07.2006 року, з 01.09.2006 по 07.12.006 року, з 01.01.2007 по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 по 11.09.2008 року, з 01.06.2010 по 31.10.2011 року, суд зазначає наступне.
Судом встановлено вище на підставі відомостей трудової книжки позивача а також пільгових довідок, наданих разом із заявою про призначення пенсії, що ОСОБА_1 працював на посаді машиніста електровоза 4 розряду з повним робочим днем під землею у зазначені періоди.
Судом встановлено вище, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Водночас, відповідачем зазначені періоди зараховано позивачу виключно до пільгового стажу за Списком 1, проте не зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202.
Враховуючи зазначене, відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи з 06.03.2004 по 26.12.2004 року, з 01.01.2005 по 20.12.2005 року, з 01.01.2006 по 31.07.2006 року, з 01.09.2006 по 07.12.006 року, з 01.01.2007 по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 по 11.09.2008 року, з 01.06.2010 по 31.10.2011 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу позивача періодів з 27.12.2004 по 31.12.2004 року, з 21.12.2005 по 31.12.2005 року, з 08.12.2006 по 31.12.2006 року, 01.11.2011 року суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.
Це відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 19 березня 2019 року у справі № 295/8979/19-а.
Судом встановлено на підставі відомостей довідок вих. №439, №441 від 26.08.2016 року, виданих ПрАТ «Укрвуглебуд», що позивач перебував у відпустках без збереження заробітної плати у листопаді 2004 року - 2 дні, у грудні 2005 року - 11 днів, у липні 2006 року - 21 день, у жовтні 2006 року - 3 дні, у вересні 2011 року - 3 дні, жовтні 2011 року - 3 дні.
Однак, відповідач жодним чином не з'ясував чи пов'язані зазначені періоди знаходження позивача у відпустках без збереження заробітної плати з виробничою необхідністю чи зазначені періоди не перевищують одного місяця в календарному році.
Враховуючи зазначене, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача зазначені періоди простою.
Таким чином, періоди з 27.12.2004 по 31.12.2004 року, з 21.12.2005 по 31.12.2005 року, з 08.12.2006 по 31.12.2006 року, 01.11.2011 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202, як такі, що не перевищують 1 місяць в календарному році.
Водночас, суд звертає увагу, що спірні періоди підлягають зарахуванню саме до пільгового стажу відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202, оскільки посада машиніста електровоза, на якій позивач працював у зазначені періоди не віднесена положеннями ч. 3ст. 114 Закону № 1058 до провідних професій.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що зі змісту Рекомендації Комітету Мiнiстрiв Ради Європи R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Мiнiстрiв 11.03.1980 року на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційними повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рiшення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вiн вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дiю чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вiльний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, позаяк завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцiнюванні та діях, у виборі одного з варіантів рiшень та правових наслідків.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV виключно через недосягнення необхідного пільгового стажу, водночас, судом встановлено, що позивач набув пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202, більше 25 років, суд дійшов висновку, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, визначених цією статтею, позивач має право на призначення пенсії з 07.01.2025 року.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, суд дійшов висновку, що така вимога у повній мірі охоплюється зобов'язанням відповідача призначити позивачу з 29 січня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах.
Саме по собі зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не призведе до ефективного відновлення порушених прав позивача. Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку частково задовольнити адміністративний позов, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №052530004008 від 14.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 07.01.2025 року пенсію відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди з 06.03.2004 по 31.07.2006 року, з 01.09.2006 по 11.09.2008 року, з 01.06.2010 по 01.11.2011 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції № 0.0.4154385610 від 24.01.2025 року позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у розмірі 969 грн.
Суд звертає увагу на те, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки у цій справі позивач позовну заяву подав в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 968,96 грн (1211,20 грн * 0,8).
Таким чином, судовий збір у розмірі 726,72 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №052530004008 від 14.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 07.01.2025 року пенсію відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши періоди з 06.03.2004 по 31.07.2006 року, з 01.09.2006 по 11.09.2008 року, з 01.06.2010 по 01.11.2011 року до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови КМУ від 31.03.1994 р. №202.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 коп.
Рішення складено,прийнято та підписано 28 березня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова