01 квітня 2025 рокуСправа №160/33332/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
18.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення за №273 від 18.06.2024 начальника Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради Олени Герасименко про відмову надати статус ОСОБА_1 члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни-інваліда війни ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни-інваліда війни ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є членом сім'ї померлого ветерана війни та інваліда Другої світової війни ОСОБА_2 і має право отримувати пільги, які передбачені ст. ст. 12, 13 Закону щодо ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни. 29.05.2024 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради з вимогою надати статус члена сім'ї померлого ветерана війни та інваліда війни ОСОБА_2 та визнання позивача членом сім'ї померлого. Проте відповідач отримав відмови у задоволенні наведених вимог через те, що батько позивача помер в мирний час з причин, не пов'язаних з пораненням, контузією чи каліцтвом. Позивач не погоджується з рішенням про відмову надати статус ОСОБА_1 члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни-інваліда війни ОСОБА_2 , вказуючи, що відповідач залишив без уваги посвідчення ветерана війни-інваліда війни ОСОБА_2 , яке не скасоване і не змінене. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
08.01.2025 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що ОСОБА_2 , за життя було надано статус «Ветерана війни - інваліда війни», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.04.1994 року, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії і їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, який виданий Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Листом від 04.06.2024 №253 та 18.06.2024 №273 позивачу було відмовлено у надані статусу «Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни-інваліда війни» та видачі відповідного посвідчення. Поняття сім'ї визначено ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді коли дружина і чоловік у зв'язку з навчанням, роботою лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах , не заборонених законом і таких , що не суперечать моральним засадам суспільства. Отже при зверненні до Управління позивач не надав доказів про спільне проживання на момент смерті батька однією сім'єю. Також відповідно до ст. 10 Закону до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: 1) сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветерани війни, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення), посвідчення члена сім'ї загиблого видається на підставі одного з таких документів: пенсійне посвідчення (наявності штампа або запису «Україна. Сім'я загиблого» або « Україна. Дружина ( чоловік) померлого інваліда ( учасника ) Вітчизняної війни»); довідки, видані органами Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, МНС, СБ, Служба зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці. Тобто позивачем при зверненні до Управління не було надано вказаних документів, які зазначені в даному Положенні. При зверненні до Управління позивачем не надано документу, який би підтверджував, що ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з перебування на фронті або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва; або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Управлінням було правомірно відмовлено у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та рекомендовано звернутись до уповноваженої військово-лікарської комісії для встановлення причинного зв'язку між захворюванням його батька, одержаним в період проходження військової служби та його смертю.
У відзиві відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати з Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районні Дніпропетровської області інформацію з Книг державної реєстрації актів цивільного стану щодо смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №515 від 29.04.1998, а саме яка зазначена причина смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 клопотання Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про витребування доказів у справі №160/33332/24 задоволено. Витребувано у Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районні Дніпропетровської області інформацію з Книг державної реєстрації актів цивільного стану щодо смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №515 від 29.04.1998 року, а саме - яка зазначена причина смерті ОСОБА_2
15.01.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач визнає той факт, що ОСОБА_2 за життя мав статус ветерана війни-інваліда війни. Позивач зазначає, що Закон не передбачає обов'язковість проживання спільно ветерана війни разом з дружиною чи дітьми, достатньо мати статус дитини ветерана війни (споріднення) та не мати власної сім'ї.
10.02.2025 до суду надійшли від Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районні Дніпропетровської області витребувані ухвалою суду документи.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_1 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Батько позивача ОСОБА_2 був інвалідом 2 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.04.1997.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 14.05.2024 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30.05.2024 Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області надано позивачу інформацію про те, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено факт реєстрації шлюбу та народження дітей у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради зі зверненням щодо встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Листом від 04.06.2024 за вих. №253 Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повідомило, що позивач не відноситься до жодної з категорій членів сім'ї загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому правові підстави для встановлення відповідного статусу відсутні.
12.06.2024 позивач повторно звернувся до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради зі зверненням щодо встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Листом від 18.06.2024 за вих. №273 Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради повідомило, що батько позивача помер в мирний час, з причин не пов'язаних з пораненням, контузією чи каліцтвом, а тому у відповідача відсутні підстави для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Не погоджуючись з відмовою у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ).
Статтею 4 Закону №3551-XІІ встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша).
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (частина друга).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XІІ, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, визначено, що: учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій»; інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - інвалід»; учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник війни».
За вимогами п. 2 ст. 9 Закону №3551-ХІІ учасниками війни вважаються:
1) військовослужбовці, які проходили військову службу у Збройних Силах, військах і органах Міністерства внутрішніх справ, Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР чи в арміях його союзників у період Другої світової війни або навчались у цей період у військових училищах, школах і на курсах;
2) особи, які в період Другої світової війни працювали в тилу на підприємствах, в установах, організаціях, колгоспах, радгоспах, індивідуальних сільських господарствах, на спорудженні оборонних рубежів, заготівлі палива, продуктів, переганяли худобу, навчались у цей період у ремісничих, залізничних училищах, школах і училищах фабрично-заводського навчання та інших закладах професійно-технічної освіти, на курсах професійної підготовки або під час навчання в школах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах працювали в народному господарстві та на відбудові об'єктів господарського і культурного призначення.
До учасників війни належать також особи, які в період Другої світової війни працювали на територіях, що після 1944 року ввійшли до складу колишнього Союзу РСР, а також громадяни, які за направленням державних органів колишнього Союзу РСР працювали в державах - союзницях СРСР.
Особам, які народилися до 31 грудня 1932 року включно і з поважних причин не мають можливості подати документи, що підтверджують факт роботи в період війни, статус учасника війни може бути встановлено за поданням відповідних комісій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Особам, які народилися після 31 грудня 1932 року, статус учасника війни може бути встановлено лише за наявності документів та інших доказів, що незаперечно підтверджують факт роботи в період війни.
Учасниками війни визнаються особи, нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Другої світової війни;
3) члени груп самозахисту об'єктових і аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, народного ополчення, що діяли в період Другої світової війни;
4) особи, які в період Другої світової війни перебували у складі армії та флоту як сини, вихованці полків та юнги до досягнення ними повноліття;
6) працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії (включаючи Республіку Афганістан у період з 1 грудня 1979 року по грудень 1989 року), і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ;
7) дружини (чоловіки) військовослужбовців, які працювали за наймом у державах, зазначених у пункті 6 цієї статті, в період ведення бойових дій у них і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ;
8) особи, які в період Другої світової війни відбували покарання в місцях позбавлення волі або перебували в засланні і реабілітовані відповідно до чинного законодавства України та колишнього СРСР;
10) особи, які в період Другої світової війни добровільно подавали матеріальну, фінансову чи іншу допомогу військовим частинам, госпіталям, партизанським загонам, підпільним групам, іншим формуванням та окремим військовослужбовцям у їх боротьбі проти німецько-фашистських загарбників за умови незаперечного підтвердження цих фактів;
11) особи, які після 9 вересня 1944 року були переселені на територію України з території інших країн;
12) особи, які під час оборони міста Севастополя з 30 жовтня 1941 року по 4 липня 1942 року проживали на його території. Доказами перебування на території обложеного Севастополя можуть визнаватися посвідчення "Мешканець обложеного Севастополя 1941-1942 років" і "Юний захисник Севастополя 1941-1942 років", довідки, показання свідків та інші документи, які подаються до комісій, зазначених у абзаці третьому пункту 2 цієї статті;
13) працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя було надано статус «Ветерана війни - інваліда війни» відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 11.03.1985 нагороджений ордером Вітчизняної війни ІІ ступеня, № ордену 5023341.
30.05.2024 Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області надано інформацію про те, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено факт реєстрації шлюбу та народження дітей у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 10 Закону №3551-XII, в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача із заявою про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать:
1) сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів;
сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами;
сім'ї загиблих під час Другої світової війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів;
сім'ї осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також сім'ї осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності.
Дія абзацу четвертого цього пункту не поширюється на сім'ї працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з подіями Революції Гідності.
До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать:
батьки;
один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
2) дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю;
3) дружина (чоловік), які не одружилися вдруге, батьки, неповнолітні діти померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни та війни 1938-1939 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних);
4) діти померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, до закінчення цих закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
З аналізу наведеної норми, судом встановлено, що позивачу для отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, необхідно виконання п. 1 ст. 10 Закону №3551-XII.
Судом не встановлено, що батько позивача ОСОБА_2 загинув або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
Доказів зворотного суду не надано.
Водночас суд звертає увагу позивача на п. 2 та п. 3 ст. 10 Закону №3551-XII, відповідно до яких членами сім'ї померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни або учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни є дружина або чоловік, діти до вказаної категорії не віднесені.
Оскільки батько позивача ОСОБА_2 помер у мирний час, доказів настання смерті внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби, суду не надано, на спірні правовідносини не поширюється пункт 1 ст. 10 Закону №3551-XII.
Водночас відповідно до п. 2 та п. 3 ст. 10 Закону №3551-XII членами сім'ї померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни або учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни є дружина або чоловік.
Отже, судом не встановлено законодавчо визначеної підстави для встановлення позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни у відповідності до ст. 10 Закону №3551-XII.
За наслідками розгляду справи судом не встановлено протиправності рішення №273 від 18.06.2024 Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про відмову надати статус ОСОБА_1 члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни-інваліда війни ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак воно є таким, що не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак на підставі викладеного, суд робить висновок, що позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (вул. Центральна, буд. 47, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ 03192170) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський