31 березня 2025 рокуСправа №160/34178/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить:
- визнати противоправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирський області при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком від 20.06.2024 року щодо не зарахування до загального страхового стажу для призначення та обчислювання пенсії ОСОБА_1 періоду навчання слухачем на підготовчому відділенні у Донецькому державному університеті з 04.12.1989 року по 31.08.1990 року (включно), періоди трудової діяльності з 18.10.2002 року по 31.05.2003 року у ТОВ «Торгова компанія «Південний Буг» та з 20.08.2004 року по 28.02.2007 року у ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Кримсервіс»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирський області зарахувати до загального страхового стажу для призначення та обчислювання пенсії ОСОБА_1 період навчання слухачем на підготовчому відділенні у Донецькому державному університеті з 04.12.1989 року по 31.08.1990 року (включно), періоди трудової діяльності з 18.10.2002 року по 31.05.2003 року у ТОВ «Торгова компанія «Південний Буг» та з 20.08.2004 року по 28.02.2007 року у ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Кримсервіс»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком від 20.06.2024 року у зв'язку із збільшенням загального трудового стажу, згідно п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.04.2024 року та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він навчався на підготовчому відділенні в період з 04.12.1989 року по 31.08.1990 року, проте відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу позивача даний період навчання. Крім цього позивач наголошує, що відповідачем протиправно не зараховано до його страхового стажу періоди роботи з 18.10.2002 року по 31.05.2003 року та з 20.08.2004 року по 28.02.2007 року у зв'язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків. Позивач зауважив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, що неодноразова підтверджував Верховний Суд. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
30.12.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Також вказаною ухвалою залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в даній адміністративній справі.
16.01.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі. Крім цього відповідач-1 зазначив, що спірні періоди роботи позивача не зараховано до страхового стажу позивача оскільки роботодавцем відповідача не сплачено страхові внески за позивача. У зв'язку з чим, відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 31.12.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач-2 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
20.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27.06.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення №047250020466, яким відмовило заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутність необхідного страхового стажу.
Також в даному рішенні зазначено, що до страхового стажу заявника не зараховано, зокрема, періоди роботи з 18.10.2002 року по 31.05.2003 року та з 20.08.2004 року по 28.02.2007 року, оскільки дані періоди відсутні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.
Крім цього в даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 22 роки 02 місяців 04 дні.
20.11.2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/17861/24, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047250020466 від 27.06.2024р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком та у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1990р. по 26.06.1995р. у Донецькому державному університеті.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 при обчисленні стажу для призначення дострокової пенсії період навчання з 01.09.1990р. по 26.06.1995р. у Донецькому державному університеті.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 20.06.2024р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року по справі №160/17861/24 набрало законної сили 23.12.2024 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року по справі №160/17861/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.04.2024 року.
З розрахунку стажу ОСОБА_1 , наявного в пенсійній справі позивача, вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 18.10.2002 року по 31.05.2003 року та з 20.08.2004 року по 28.02.2007 року та період навчання на підготовчому відділенні з 04.12.1989 року по 31.08.1990 року.
У зв'язку із незарахуванням до страхового стажу спірного періоду навчання та спірних періодів роботи, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 №161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за №173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Із змісту наведених норм видно, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Як вбачається із трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач 04.12.1989 року зарахований слухачем підготовчого відділення до Донецького державного університету, 01.09.1990 року зарахований на навчання до Донецького державного університету.
Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.
Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої - підготовка до вступу до навчального закладу.
Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.
Таким чином, суд доходить висновку, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року у справі №456/2503/16-а.
Отже, відповідачем-1 в даному випадку правомірно незараховано до трудового стажу позивача стаж період навчання на підготовчому відділенні з 04.12.1989 року по 31.08.1990 року.
Таким чином позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо спірних періодів роботи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 року установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.
Таким чином починаючи з 01.07.2002 року страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4-6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Днем сплати страхових внесків вважається:
у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 року по справі №688/947/17, від 30.09.2019 року по справі №316/1392/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Отже суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків може бути підставою для зарахування періодів роботи до страхового стажу, проте факт роботи особи на підприємстві має бути підтверджений доказами, при цьому також має бути підтверджений факт отримання заробітної плати протягом таких періодів роботи та утримання із заробітної плати єдиного соціального внеску.
Суд зазначає, що підставою для неврахування періодів роботи позивача з 18.10.2002 року по 31.05.2003 року та з 20.08.2004 року по 28.02.2007 року слугувала відсутність даних щодо сплати за позивача страхових внесків протягом означених періодів роботи.
З довідки форми ОК-5 вбачається, що за періоди з 18.10.2002 року по 31.05.2003 року та з 20.08.2004 року по 28.02.2007 року в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нараховану позивачу заробітну плату та за нарахування за позивача страхових внесків.
З огляду на те, що починаючи з 01.07.2000 року страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, враховуючи той факт, що за періоди з 18.10.2002 року по 31.05.2003 року та з 20.08.2004 року по 28.02.2007 року в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нараховану позивачу заробітну плату та за нарахування за позивача страхових внесків, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно не враховано позивачу дані періоди роботи до страхового стажу.
Таким чином позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирський області повторно розглянути заяву позивача про призначення дострокової пенсії за віком від 20.06.2024 року у зв'язку із збільшенням загального трудового стажу, згідно п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.04.2024 року та прийняти відповідне рішення, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що згідно матеріалів пенсійної справи позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, оскільки позивачу вже призначено пенсію, суд доходить висновку, що повторний розгляд заяви про призначення пенсії за віком не призведе до відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський