31 березня 2025 рокуСправа №160/4260/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,
10 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, у якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-46439-0436-У;
- зобов'язати відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці платника податків ОСОБА_1 дійсного стану зобов'язань перед бюджетом, в тому числі, і шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте 25.03.2021року ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність, про що внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, позивачем наголошується, що спірна податкова вимога є безпідставною, оскільки, винесена стосовно стягнення нарахованих штрафних санкцій за податковим боргом (недоїмкою). При цьому, штрафні санкції стягуються за фактом недоїмки, проте зі спірної вимоги неможливо встановити підстав нарахування, періоду виникнення та обґрунтування розміру вказаної недоїмки. Крім того, в порушення Інструкції №449 від 20.04.2015, як рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, так і посилання на підставу для прийняття такого рішення, а саме акт перевірки платника єдиного внеску взагалі відсутні. Також позивачем зауважується, що спірна вимога на його адресу не направлялась та останнім не отримувалась ані в паперовій, ані в електронній формі, що також свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки). На підставі викладеного, на думку позивача, спірна вимога підлягає скасуванню.
11 лютого 2025 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконання вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2024 № Ф-46439-0436-У, за якою відкрито виконавче провадження ВП № 76933966 від 24.01.2025 року, яке відкрите державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кременчуцькою Оленою Анатоліївною, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 було повернуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4260/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
18 лютого 2025 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконання вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2024 № Ф-46439-0436-У, за якою відкрито виконавче провадження ВП № 76933966 від 24.01.2025 року, яке відкрите державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кременчуцькою Оленою Анатоліївною, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі № 160/4260/254. Зупинено стягнення на підставі вимоги № Ф-46439-0436-У від 04.12.2024 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 229 874,92 гривень, яка знаходиться на виконанні у державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кременчуцької Олени Анатоліївни, за виконавчим провадженням № 76933966, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/4260/25.
04.03.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач позовну заяву ОСОБА_1 не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що підставою для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ППФО ОСОБА_1 було надходженням відомостей про державну реєстрацію припинення господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , дата проведення державної реєстрації припинення - 25.03.2021р. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) 02.07.2024 №2710-п та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.07.2024 №392, які направлені ППФО ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом (в порядку визначеному ст.42 ПКУ) та повернуто Укрпоштою 09.07.2024 до ГУ ДПС «за закінченням терміну зберігання», проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ППФО ОСОБА_1 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 15.03.2017р. по 26.02.2018р., з 05.06.2018р. по 25.03.2021р. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ППФО ОСОБА_1 складено акт від 15.08.2024 №2302/04-36-24-09/ НОМЕР_1 , який направлений на податкову адресу ППФО ОСОБА_1 у порядку, визначеному ст.42 ПКУ та повернуто Укрпоштою 15.09.2024р. до ГУ ДПС «за закінченням терміну зберігання». У зв'язку з тим, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (далі - ІКС) станом на 30.11.2024 у ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 229 874,92 грн (у тому числі: по коду бюджетної класифікації 71010000 у розмірі 724,44 грн, по коду бюджетної класифікації 71040000 у розмірі 229 150,48 грн), ГУ ДПС на підставі пункту 3 розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449) було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 04.12.2024 №Ф-46439-0436 та направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації платника: АДРЕСА_1 . Зазначена вимога повернута Укрпоштою 21.12.2024 з причиною невручення: «за закінченням терміну зберігання». У зв'язку з несплатою заборгованості та відсутністю інформації щодо оскарження вимоги, на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції № 449, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.12.2024 №Ф-46439-0436У на загальну суму 229874,92 грн та разом із заявою про примусове виконання рішення від 15.01.2025 №2446/5/04-36-13-09-10 направлено до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідачем наголошується, що вимога про сплату боргу недоїмки № Ф-46439-0436 від 04.12.2024 надіслана на адресу, яка збігається із вказаною адресою у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 Позивачем не наведено жодного аргументу на підтвердження протиправності здійснених нарахувань, в т.ч. контр-розрахунків ЄСВ, а також не оскаржено рішення про застосування до нього штрафних санкцій. Фактично, в цій справі доводи позивача зводились до твердження, що на момент припинення статусу ФОП йому повідомили про відсутність заборгованості. Суд констатує, що заборгованість з ЄСВ має об'єктивний характер, вона не залежить від позиції щодо її існування позивача або відповідача чи його працівників.
10.03.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій останній уточнив редакцію позовних вимог, шляхом конкретизації назви спірної вимоги.
18 березня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про визначення порядку забезпечення позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, заяву ОСОБА_1 про визначення порядку забезпечення позову залишено без задоволення.
20.03.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення позивача, в яких останнім, зокрема, зазначено, що у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки), зазначається, що вона винесена на підставі даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, а не на основі акту перевірки. На цьому наголошує і відповідач, проте останній жодним чином не визначає яким чином здійснено нарахування і як було визначено суми такого нарахування. Крім того, саме єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахування пені та застосуванням штрафів. Крім того, повторно наголошено, що відповідач при прийнятті спірної вимоги не дотримався встановлених податковим законодавством вимог, що стосується належного оформлення документів, а також належного інформування платника податків про прийняті стосовно нього рішення, які об'єктивно покладають неосяжний податковий тягар, з огляду на суми податкового зобов'язання, визначеного податковим органом. Окрім цього, відповідно до положень вищезазначеної статті, підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу, однак, всупереч вказаній нормі, податковим органом не винесено податкового повідомлення-рішення. Також позивач наголошує, що він як на час здійснення підприємницької діяльності ,так і після її закінчення, обслуговувався в іншому відділенні «Укрпошти», а саме 51900, дана інформація відома податковому органу, оскільки неодноразово саме туди і направлялись усі листи і звернення, а з копій, доданих відповідачем до відзиву вбачається, що кореспонденція надсилалась до відділення з індексом 51922, що не є таким, яким би користувався позивач. В даному випадку, Позивач фактично був позбавлений можливості належним чином реагувати на прийняті рішення, які пов'язані з безпосереднім прийняттям та сумою нарахування. Також така ситуація призводить до позбавлення можливості надати пояснення чи оскаржити дану вимогу про сплату боргу (недоїмки), інакше як зверненням до суду.
27.03.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в яких останнім, зокрема, зауважено, що станом на 02.08.2024 ППФО ОСОБА_1 , в порушення п. 44.1 п.44.3 ст.44, п.85.2. ст. 85 ПК України, не надано до перевірки первинні документи на підставі яких формувалася звітність та інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 15.03.2017 по 26.02.2018, з 05.06.2018 по 25.03.2021, документи, які пов'язані із місцем провадження господарської діяльності, інформацію щодо заборгованості по розрахунках з контрагентами, про залишки товарно-матеріальних цінностей, щодо транспортування ТМЦ, про структуру валових доходів та витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, відомості нарахування та видачі заробітної плати найманими працівниками, трудові угоди, табелі обліку робочого часу. Перевіркою використання у діяльності найманих осіб (інших фізичних осіб, що беруть участь у провадженні діяльності) встановлено, що протягом періоду, що перевірявся. ППФО Квашнін О.Ю. використовував працю найманих осіб: Станом на 15.03.2017 загальна чисельність найманих працівників становить 1 особа. Станом на 25.03.2021 загальна чисельність найманих працівників становить 1 особа. Відповідно до ч. 3 розд. VI, п. 3 , п. 6 ч. 2, ч. 7 розд. VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 були винесені: 1) Рішення про застосування штрафних санкцій від 27.09.2024 № 0608142409 за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску 2018-2021 роки у сумі 232 447,16 грн. відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; 2) рішення від 27.09.2024 № 0608222409 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн. за неподання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 6 ч. 2 розд. VII Інструкції №449; 3) Рішення від 27.09.2024 № 0608272409 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн. за неподання Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осбі та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2019 відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування» та п. 6 ч. 2 розд. VII Інструкції № 449; 4) Рішення від 27.09.2024 № 0608162409 про застосування штрафних санкцій у сумі 550,76 грн. та пені 3,68 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску нарахованого у липні, серпні, грудні 2019 року відповідно до п. 2 ч. 11, ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» З урахуванням сплати штрафних санкцій у сумі 170,00 грн. за Рішенням від 27.09.2024 № 0608222409 у сумі 170,00 - 14.11.2024, а також часткової сплати штрафних санкцій у сумі 1 477,33 грн. - 20.11.2024, 1 846,35 грн. - 20.11.2024 за Рішенням про застосування штрафних санкцій від 27.09.2024 № 0608142409, сума боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 229 874,92 грн., згідно інформації зазначеної в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа підприємць ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 15 березня 2017 року по лютий 2018 року був зареєстрований, як фізична особа підприємець та 26.02.2018 року припинив власну підприємницьку діяльність, на підставі власного рішення.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 05.06.2018 року знову був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що внесено запис номер 2 223 000 0000 025199 до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, види діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); з 05.06.2018 року перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Кам'янська дпі (м. Кам'янське) як платник податків та як платник єдиного внеску (номер взяття на облік платником ЄСВ: 10000000880346 від 05.06.2018 р.).
Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено власну підприємницьку діяльність, про що 25.03.2021 р. внесено запис в Єдиний державний реєстр номер: 2002230060001025199, підстава: ДР припинення ФОП за її рішенням.
04 грудня 2024 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-46439-0436, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 13.01.2025р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 229874,92 грн.
Незгода позивача з означеною вимогою стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства та нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які перебувають як на загальні системі оподаткування, так і на спрощеній.
Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов'язки платника єдиного внеску, зокрема відповідно до пункту 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI ) Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIІІ, згідно з якими приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що з 2017 року у разі якщо платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Так, пунктом другим частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016р. №1774-VIІІ) передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Крім того, відповідно до абз.1 п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016р. №1774-VIІІ) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Статтею 9 Закону №2464-VI встановлено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.
Так відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Абзацом 1 частини 5 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Крім того, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону №2464-VI, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2018р. №2148-VIІІ, в частині термінів сплати ЄСВ, зокрема, фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Так, відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 03.10.2018р. №2148-VIІІ) з січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
З огляду на наведене, починаючи з 01.01.2018р. фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску.
Згідно п.10 ст.9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Частиною 2 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Абзацом 3 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з абз.4-6 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Згідно з абз.8 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Абзацами 9-10 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відповідно до п.1 розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) (далі - Інструкція №449) ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Згідно з п.3 розділу 7 Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Згідно з пунктом 7 Розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.07.2024 №2710-п та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.07.2024 №392, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ППФО ОСОБА_1 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 15.03.2017р. по 26.02.2018р., з 05.06.2018р. по 25.03.2021р., за результатами якої складено акт від 15.08.2024 №2302/04-36-24-09/2918602370.
Акт від 15.08.2024 №2302/04-36-24-09/2918602370 було направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 у порядку, визначеному ст.42 ПКУ, проте вказаний конверт 15.09.2024р. було повернуто Укрпоштою до ГУ ДПС «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.
Так п. 1 розд. VII Інструкції № 449 встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Пунктами 6, 7 ч. 1 ст. 13 Закону №2464-VI встановлено, що податкові органи мають право: застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом, стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
При цьому, згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених пунктами 1, 4, 5, 15 та 16 частини першої статті 4 Закону, податкові органи застосовують штрафні санкції в розмірах передбачених п. 2 Інструкції № 449.
Крім того, підставою для прийняття цього рішення є акт про зазначене порушення, що складається в довільній формі.
Як зазначено відповідачему власному відзиві на позовну заяву, відповідно до ч. 3 розд. VI, п. 3, п. 6 ч. 2, ч. 7 розд. VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 були винесені:
- рішення про застосування штрафних санкцій від 27.09.2024 № 0608142409 за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску 2018-2021 роки у сумі 232 447,16 грн. відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- рішення від 27.09.2024 № 0608222409 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн. за неподання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 6 ч. 2 розд. VII Інструкції №449;
- рішення від 27.09.2024 № 0608272409 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн. за неподання Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осбі та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2019 відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 6 ч. 2 розд. VII Інструкції № 449;
- рішення від 27.09.2024 № 0608162409 про застосування штрафних санкцій у сумі 550,76 грн. та пені 3,68 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску нарахованого у липні, серпні, грудні 2019 року відповідно до п. 2 ч. 11, ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Доказів оскарження вищевказаних рішень про застосування штрафних санкцій, позивачем до суду не надано.
Відповідно до зведеної ІКП платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до 31.10.2024 року у останнього рахується переплата у розмірі 3493,68 грн., при цьому 14.10.2024. року останньому нарахована сума зменшення у розмірі 170,00 р.; та 20.11.2024 року - сума зменшення у розмірі 232474,16 грн.
При цьому станом на 30.11.2024 року у ІКП платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахувалась недоїмка у розмірі 229150,48 грн.
Так, відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-46439-0436 від 04 грудня 2024 року, станом на 13.01.2025р. у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до статті 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів, обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 229874,92 грн., а саме:
- за рахунком № НОМЕР_2 - штраф - 720,76 грн. та пеня 3,68 грн.;
- за рахунком № НОМЕР_3 - штраф - 229150,48 грн.
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-46439-0436 від 04 грудня 2024 року було направлено на податкову адресу ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 у порядку, визначеному ст.42 ПКУ, проте вказаний конверт 21.12.2024 р. було повернуто Укрпоштою до ГУ ДПС «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.
Так згідно п. 3, 4 розділу VI Інструкції № 449, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Так, позивачем до суду було надано скріншот Електронного кабінету платника податків, відповідно до якого нараховані суми були здійснені на підставі документу № 0608142409 вiд 27.09.2024 року, тобто рішення про застосування штрафних санкцій від 27.09.2024 № 0608142409 за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску 2018-2021 роки у сумі 232 447,16 грн. відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Судом встановлено, що оскаржувану вимогу сформовано та надіслано позивачеві на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу, як платнику внеску, який має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
При цьому, протягом періоду 2018-2021 років (період застосування штрафних санцій) ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та відомостей про припинення позивачем підприємницької діяльності у цей період Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить.
Як було зазначено вище, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено власну підприємницьку діяльність, про що 25.03.2021 р. внесено запис в Єдиний державний реєстр номер: 2002230060001025199, підстава: ДР припинення ФОП за її рішенням
Частиною 4 ст. 6 Закону №2464-VI встановлено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Як зазначалося вище, згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Аналіз вищенаведених норм Закону №2464-VI та п.3 розділу 7 Інструкції №449 дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Щодо посилань позивача на процедурні порушення прийняття спірної вимоги, суд зазначає, що процедурне порушення, в тому числі щодо надіслання (вручення), не впливають на законність самої вимоги та не звільняють платника від обов'язку сплачувати відповідні зобов'язання.
Тим більше, що згідно з ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
При цьому, як акт від 15.08.2024 №2302/04-36-24-09/ НОМЕР_1 , так і спірну вимогу № Ф-46439-0436 від 04 грудня 2024 року було направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 , проте вказані конверти були повернуті Укрпоштою з причиною невручення: «за закінченням терміну зберігання».
Адреса на яку контролюючим органом було направлено вищевказані листи збігається з адресою місця проживання ОСОБА_1 зазначеного ним самостійно у власній позовній заяві.
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПКУ у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Водночас, жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення відповідних рішень/документів, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка тощо) щодо вручення відповіднихрішень/документів.
При цьому, суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20, 21 жовтня 2021 року у справі №360/4692/19, від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, від 26 липня 2022 року у справі № 640/3437/21.
Крім того, суд зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 жовтня 2020 року по справі № 813/3922/17, від 14.07.2022 року по справі №120/479/21-а, від 28 лютого 2023 року по справі № 160/27532/21.
При цьому твердження позивача, стосовно того, що він обслуговується в іншому відділенні «Укрпошти», а саме 51900, не беруться судом до уваги, оскільки адреса на яку надіслано відповідачем кореспонденцію є правильною, а помилка в номері індекса не є суттєвим порушенням, що унеможливлює ідентифікацію адреси отримувача працівниками АТ «Укрпошта».
Таким чином, за обставин цієї справи контролюючим органом обґрунтовано надано пояснення щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати фінансових санкцій за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, при цьому визначальним є те, що прийняті відповідачем рішень про застосування до позивача штрафних санкцій є чинними, а отже дії відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.2024 № Ф-46439-0436 не містять ознак протиправності, оскільки відповідають нормам чинного законодавства
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога від 04.12.2024 № Ф-46439-0436 сформована відповідачем правомірно, із дотриманням вимог законодавства, а тому правові підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Крім того, згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська,17-А ) про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев