31 березня 2025 рокуСправа №160/1554/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
21 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області у вигляді не виправлення зробленої ним помилки щодо зарахування для обчислення призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 03.02.2023 року, мого трудового стажу за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці, у розмірі 20 років 1 місяця 10 днів, замість 19 років 0 місяців 0 днів.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області виправити помилку допущену при обчисленні та нарахуванні призначеної мені пенсії за віком: на пільгових умовах, визначив мій трудовий стаж за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці у розмірі 20 років 1 місяця 10 днів, замість 19 років 0 місяців 0 днів та провести перерахунок розміру призначеної мені пенсії та її виплату в новому розмірі з дня призначення пенсії.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 03.02.2023 року їй була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
ОСОБА_1 вважаючи помилковим підсумок пільгового трудового її стажу зазначеного в формі РС, 25 грудня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила здійснити з 03 .02.2023 року перерахунок призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 - 20 років 3 місяця 18 днів, як зазначено у формі РС - право в графі яка передує графі "Страховий стаж з урахуванням перетину періодів".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №345-54897/В-01/8-0400/25 від 03 січня 2025 року позивачеві повідомлено, що згідно наданих документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого з 01.09.1989 по 28.02.2023 року, що складає 49 років 7 місяців 22 дні, з них по Списку № 1 - 19 повних років.
А отже, пенсію обчислено відповідно до норм чинного законодавства., іншого чинним законодавством не передбачено.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці пільговий стаж - 20 років 1 місяця 10 днів, замість 19 років 0 місяців 0 днів, який враховано при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, починаючи з 03.02.2023 року, у зв'язку з чим позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/1554/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
27 січня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
28 січня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.02.2023 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Трудовий стаж ОСОБА_1 підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.07.1992 року, що не заперечується відповідачем.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в справі №160/18925/23 адміністративний позов задоволено повністю та вирішено:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо не зарахування для обчислення призначеної пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1, її трудового стажу за Списком №1 робіт з особливо шкідливими умовами праці з 03.02.2006 року по 30.05.2006 року з 01.06.2006 року по 19.06.2006 року в якості машиніста крана мостового (кранівника) в/п 10 т у ЗАТ “Кримський Титан» філія “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» та не зарахування до її страхового стажу періоду догляду нею за її дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трьохрічного віку з 01.04.1997 року по 01.04.2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати для обчислення призначеної пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1, її трудовий стаж за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці, з 03.02.2006 року по 30.05.2006 року та з 01.06.2006 року по 19.06.2006 року в якості машиніста крана мостового (кранівника) в/п 10 т у ЗАТ “Кримський Титан» філія “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» та зарахувати до її страхового стажу період догляду нею непрацюючою матір'ю за її дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трьохрічного віку з 01.04.1997 року по 01.04.2000 року і провести перерахунок розміру призначеної їй пенсії та її виплату в новому розмірі з дня призначення їй пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в справі №160/18925/23 Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зараховано для обчислення призначеної пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1, її трудовий стаж за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці, з 03.02.2006 року по 30.05.2006 року та з 01.06.2006 року по 19.06.2006 року в якості машиніста крана мостового (кранівника) в/п 10 т у ЗАТ “Кримський Титан» філія “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» та зараховано до її страхового стажу період догляду нею непрацюючою матір'ю за її дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трьохрічного віку з 01.04.1997 року по 01.04.2000 року і проведено перерахунок розміру призначеної їй пенсії та її виплату в новому розмірі з дня призначення їй пенсії.
Однак після виконання вказаного рішення, ОСОБА_1 вважає помилковим підсумок пільгового трудового її стажу зазначеного в формі РС.
У зв'язку з цим 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила здійснити з 03.02.2023 року перерахунок призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 - 20 років 3 місяця 18 днів, як зазначено у формі РС - право в графі яка передує графі "Страховий стаж з урахуванням перетину періодів".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №345-54897/В-01/8-0400/25 від 03 січня 2025 року позивачеві повідомлено, що згідно наданих документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого з 01.09.1989 по 28.02.2023 року, що складає 49 років 7 місяців 22 дні, з них по Списку № 1 - 19 повних років.
А отже, пенсію обчислено відповідно до норм чинного законодавства., іншого чинним законодавством не передбачено.
Додатково позивачеві надано розрахунок трудового стажу за формою РС-право виготовленого 25 квітня 2024 року о 12:30 з база даних Пенсійного фонду України.
«Страховий стаж з урахуванням перетину періодів:
Всього - для розрахунку - 49 років 07 місяців 22 днів.
Всього для розрахунку місяців - 595.
Всього - 30 років 07 місяців 22 днів.
Крім того, додаткові роки за Списком №1».
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці пільговий стаж - 20 років 1 місяця 10 днів, замість 19 років 0 місяців 0 днів, який враховано при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, починаючи з 03.02.2023 року, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частиною 1 статті 114 Закону №1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п.1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058).
Аналогічні положення містяться також в пункті «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Отже, відповідно до норми права, яка закріплена статті 114 Закону №1058, обов'язковою умовою для набуття позивачем права на пенсію за віком на пільгових умовах, серед іншого, є: підтвердження шкідливих і важких умов праці за результатами атестації робочого місця.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.02.2023 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Трудовий стаж ОСОБА_1 підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.07.1992 року, що не заперечується відповідачем.
Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до розділу XXII підрозділу 1 код 22.1-16 «Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм» Списку № 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 16.01.2003 року № 36, правом на пільгову пенсію користуються - працівники, зайняті на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також ремонтом устаткування в цих умовах.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя статті 24 Закону №1058-IV застосовується з 01 жовтня 2017 року).
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Як передбачено частинами 4-6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно з частиною 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наявність заборгованості перед ПФУ України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки, відповідальність за несплату страхових внесків несе лише підприємство-страхувальник в якому працює застрахована особа.
Відповідно до пункту 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на переконання суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.
Суд дослідивши фактичні обставини справи, враховує наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в справі №160/18925/23 адміністративний позов задоволено повністю та вирішено:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо не зарахування для обчислення призначеної пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1, її трудового стажу за Списком №1 робіт з особливо шкідливими умовами праці з 03.02.2006 року по 30.05.2006 року з 01.06.2006 року по 19.06.2006 року в якості машиніста крана мостового (кранівника) в/п 10 т у ЗАТ “Кримський Титан» філія “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» та не зарахування до її страхового стажу періоду догляду нею за її дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трьохрічного віку з 01.04.1997 року по 01.04.2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати для обчислення призначеної пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1, її трудовий стаж за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці, з 03.02.2006 року по 30.05.2006 року та з 01.06.2006 року по 19.06.2006 року в якості машиніста крана мостового (кранівника) в/п 10 т у ЗАТ “Кримський Титан» філія “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» та зарахувати до її страхового стажу період догляду нею непрацюючою матір'ю за її дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трьохрічного віку з 01.04.1997 року по 01.04.2000 року і провести перерахунок розміру призначеної їй пенсії та її виплату в новому розмірі з дня призначення їй пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в справі №160/18925/23 Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зараховано для обчислення призначеної пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 1, її трудовий стаж за Списком № 1 робіт з особливо шкідливими умовами праці, з 03.02.2006 року по 30.05.2006 року та з 01.06.2006 року по 19.06.2006 року в якості машиніста крана мостового (кранівника) в/п 10 т у ЗАТ “Кримський Титан» філія “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» та зараховано до її страхового стажу період догляду нею непрацюючою матір'ю за її дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трьохрічного віку з 01.04.1997 року по 01.04.2000 року і проведено перерахунок розміру призначеної їй пенсії та її виплату в новому розмірі з дня призначення їй пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №345-54897/В-01/8-0400/25 від 03 січня 2025 року позивачеві повідомлено, що згідно наданих документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого з 01.09.1989 по 28.02.2023 року, що складає 49 років 7 місяців 22 дні, з них по Списку № 1 - 19 повних років.
А отже, пенсію обчислено відповідно до норм чинного законодавства., іншого чинним законодавством не передбачено.
«Страховий стаж з урахуванням перетину періодів:
Всього - для розрахунку - 49 років 07 місяців 22 днів.
Всього для розрахунку місяців - 595.
Всього - 30 років 07 місяців 22 днів.
Крім того, додаткові роки за Списком №1».
На підтвердження позиції викладеній в позовній заяві, ОСОБА_1 надала:
- пенсійне посвідчення;
- паспорт;
- РНОКПП;
- заяву-звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 25.12.2024 року;
- лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №345-54897/В-01/8-0400/25 від 03 січня 2025 року;
- розрахунок трудового стажу за формою РС-право виготовленого 25 квітня 2024 року;
- трудову книжку.
Інших доказів, які б свідчили про виявлені помилки або розбіжності в розрахунках пільгового стажу, позивачем до суду не надано.
Дослідивши письмові докази по справі, з урахуванням зарахованого стажу позивачеві на виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року в справі №160/18925/23, приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зараховано всі періоди трудового стажу ОСОБА_1 : як страхового так і пільгового стажу за Списком №1, що підтверджується розрахунком трудового стажу за формою РС-право виготовленого 25 квітня 2024 року о 12:30 з база даних Пенсійного фонду України.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає законних підстав для зобов'язання відповідача здійснити виправлення математичних (арифметичних) помилок в розрахунку трудового стажу за формою РС-право виготовленого 25 квітня 2024 року, так як такі відсутні.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Ощадбанк" №72 від 14 січня 2025 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник