12 лютого 2025 рокуСправа №160/31040/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому позивачка просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, викладену у листі від 24.09.2024 року №40/57/12-10497, у задоволенні заяви від 05.08.2024 р. про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця, захопленого у полон.
- визнати за ОСОБА_1 першочергове право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 як військовослужбовця, захопленого у полон.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторна розглянути заяву від 05.08.2024 р. про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця, захопленого у полон.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є дружиною військовослужбовця, який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Після виконання бойового завдання по захисту держави Україна від збройної агресії російської федерації, її чоловік-військовослужбовець пропав безвісти, а згодом стало відомо, що він потрапив в полон, де перебуває на даний час. Позивач звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення як дружині військовослужбовця, захопленого у полон, відповідно до положень Порядку №884. Проте, отримала відмову, мотивовану тим, що остання не є дружиною захопленого у полон військовослужбовця у розумінні Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позову заперечує та вказує, що визначає фак перебування позивачки разом із військовослужбовцем у фактичному шлюбі, разом з тим, згідно до особової картки військовослужбовця у графі члени сім'ї поряд із донькою та батьками, особу позивачки не зазначено. Крім того на теперішній час грошове забезпечення військовослужбовця, що перебуває в полоні, отримує неповнолітня донька.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 05.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовця, захопленого у полон ОСОБА_2 , старшого лейтенанта - лікаря (ветеринарної медицини) тилу в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . До заяви було долучено копії паспорта та РНОКОП, копію рішення суду від 27 травня 2024 року яким встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який перебуває у полоні в місцях несвободи в наслідок збройної агресії проти України з 15.05.2022, - проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 15 грудня 2019 року. Також було долучено копію спільного договору оренди житлового приміщення (квартири) від 15 грудня 2019 року.
У відповідь на вищезазначену заяву відповідачем було надіслано лист від 24.09.2024 року №40/57/12-10497. Лист містив відмову у задоволенні заяви позивача у зв'язку з ненаданням свідоцтва про шлюб, укладеного з ОСОБА_2 , та документа про реєстрацію місця проживання (перебування) на підконтрольній Україні території або іншого документа, який підтверджує факт проживання ОСОБА_1 на території України, яка не є тимчасово окупованою (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) або документа, що підтверджує реєстрацію (законність перебування) на території іноземної держави. У зв'язку з цим було зазначено, що документи надано не в повному обсязі.
Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулась до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною шостою статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначений Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (надалі - Порядок №884).
Відповідно до пункту 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 Порядку №884 визначено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу грошового забезпечення захопленого у полон військовослужбовця Національної гвардії України ОСОБА_2 .
Суд враховує, що у силу наведених вище приписів частини шостої статті 9 Закону №2011-ХІІ, пункту 4 Порядку №884 право на отримання грошового забезпечення захопленого у полон військовослужбовця має, зокрема, його дружина.
Згідно з частинами другою, четвертою статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
За змістом частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
А відповідно до частини першої статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
За обставин цього спору шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не укладався, тож зазначені особи не є подружжям.
Як наслідок, суд погоджується з доводами відповідача, що ОСОБА_1 разом із заявою не надала доказів, що свідчили б про наявність визначених Законом №2011-ХІІ та Порядком №884 підстав для виплати їй грошового забезпечення захопленого у полон військовослужбовця ОСОБА_2 .
Суд зауважує, що відповідач листом від 24.09.2024 відмовив ОСОБА_1 у виплаті грошового забезпечення захопленого у полон військовослужбовця ОСОБА_2 саме з підстави ненадання нею доказів на підтвердження статусу члена сім'ї військовослужбовця.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна