27 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13769/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКСВЕСТ" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІКСВЕСТ" (далі - ТОВ "ІКСВЕСТ", товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Рівненської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000106/2 від 13.11.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.02.2024 між ТОВ "ІКСВЕСТ" та компанією експортером MOTO4SELL S.R.O. (Словацька республіка, продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №10/02-24 відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити та оплатити - транспортні засоби нові та бувші у використанні на умовах DAP - Ягодин, Луцьк, Ковель... згідно правил Інкотермс-2010 за домовленістю сторін. Ціни та загальна вартість кожної партії товару вказуються в інвойсах, які складають невід'ємну частину контракту. Розрахунки за товар здійснюється на умовах після оплати.
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Рівненської митниці митну декларацію №24UА204140010946U0 від 06.11.2024 з описом товару "Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGS 18.480, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2011…", де в графі 42 вказано ціну транспортного засобу у розмірі 9000,00 Євро та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту, митну вартість визначено у розмірі 406352,70 грн (еквівалентно 9000,00 Євро - графа 45 МД).
Однак, відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 13.11.2024 прийняв рішення №UA204000/2024/000106/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 35 263,51 Євро.
Позивач вважає рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000106/2 від 13.11.2024 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначив, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA204000/2024/000106/2 від 13.11.2024 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією надав митному органу документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Також відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, як наслідок безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого автомобіля. Висновки митного органу ґрунтуються на безпідставних доводах про наявність розбіжностей у поданих документах та про наявність сумнівів щодо повноти визначення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, а всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У поданому до суду 25.12.2024 відзиві на позов (а.с.49-51) відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД №24UА204140010946U0 від 06.11.2024, встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу містить відомості про фірму, на яку зареєстрований транспортний засіб, та яка не кореспондується із відомостями про покупця та продавця, заявленими декларантом;
- інвойс від 14.10.2024 №6020241337 не містить інформації про реквізити додаткових угод до зовнішньоекономічного договору;
- відповідно до п.2.1. додаткової угоди від 01.08.024 №2 до контракту від 20.02.2024 №10/02-24, умови поставки визначаються для кожної окремої поставки та вказуються в інвойсах та специфікаціях, однак специфікація до митного оформлення не надана;
- відповідно до п.2.3. додаткової угоди від 01.08.024 №2 до контракту від 20.02.2024 №10/02-24, приймання товару за кількістю та якістю проводиться після митного оформлення шляхом підписання покупцем відповідного акту приймання-передачі товару, який надсилається продавцем разом з товаром у двох примірниках;
- відповідно до п.4.1. контракту від 20.02.2024 №10/02-24, розрахунки за товар здійснюються на умовах післяплати. Можлива передплата згідно інвойсів. В інвойсі від 14.10.2024 №6020241337 зазначений спосіб оплати - платіжне доручення (післяплата). Зазначене не кореспондується з п.8.1. контракту від 20.02.2024 №10/02-24, в якому йдеться про те, що за умови прострочки покупцем оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен місяць прострочки, але не більше ніж 0,05% від простроченої суми. Дата оплати товару не зазначена в наданих до митного оформлення документах;
- митна декларація країни відправлення від 04.10.2024 №24BEE0000067172848 не містить жодних відміток митниці відправлення, відомостей щодо умов поставки;
- додаткова угода від 01.08.2024 №3 до контракту від 20.02.2024 №10/02-24, зазначена в гр. 44 МД - до митного оформлення не надана.
Вищевказані розбіжності слугували підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару.
З огляду на вищевказане, у зв'язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також у зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, декларанту запропоновано надати в 10-денний термін документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; копію митної декларації країни відправлення від 04.10.2024 №24BEE0000067172848 з відмітками митної адміністрації країни відправлення; банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати товару; специфікацію на дану поставку товару; акт приймання-передачі товару, який надсилається продавцем разом з товаром; додаткову угоду від 01.08.2024 №3 до контракту від 20.02.2024 №10/02-24.
На вимогу митниці декларантом додатково надано платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 15.10.2024 №169, лист-повідомлення ТОВ «ІКСВЕСТ» від 13.11.2024 №13/11, яким заявлене прохання прийняти рішення щодо митної вартості без урахування часових нормативів, визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України
Враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA204000/2024/000106/2 від 13.11.2024, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі інформації щодо митної вартості оцінюваного транспортного засобу, із зазначенням VIN-коду, згідно відкритого Інтернет ресурсу www.gratka.pl, на рівні 153 750,00 польських злотих.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 35 263,5115 Євро (153 750,00 злотих * 10,3555 грн/злотого / 45,1503 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1 592 158,12 грн.
З наведених підстав відповідач вважає, що рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000106/2 від 13.11.2024 є правомірним, обґрунтованим та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив від 27.12.2024 (а.с.61-63) позивач вказав, що заперечуючи проти позову, відповідач не наводить обґрунтованих доводів щодо неможливості визначити митну вартість товару за ціною договору (основним методом) при тому, що подані декларантом документи в своїй сукупності чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в тому числі умови поставки і оплати, та витрати на транспортування.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
20.02.2024 між ТОВ "ІКСВЕСТ" (покупець) та компанією та компанією експортером MOTO4SELL S.R.O. (Словацька республіка, продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №10/02-24 відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити транспортні засоби нові та бувші у використанні. Асортимент, кількість та ціна товару вказується а інвойсах, що формуються на кожну партію товару.
Умови поставки DAP - Ягодин, Луцьк, Ковель, Рівне, Сарни, Нововолинськ, Дубно, Виноградів, Хмельницький згідно правил Інкотермс-2010 за домовленістю сторін. Умови поставки визначаються для кожної окремої поставки та вказуються в інвойсах та специфікаціях (стаття 2 вказаного контракту).
Відповідно до статті 3 вказаного контракту передбачено, що ціни та загальна вартість кожної партії товару вказуються в інвойсах, які складають невід'ємну частину контракту. Загальна вартість контракту складає суму всіх інвойсів, підписаних протягом дії даного контракту.
Відповідно до статті 4 контракту розрахунки за товар здійснюється на умовах після оплати. Можлива передплата згідно інвойсів. Валюта платежу по контракту - Євро або долар США. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу (а.с.27 зворот-29).
До зовнішньоекономічного контракту №10/02-24 від 20.02.2024 укладено додаткову угоду №2 від 01.08.2024 та додаткову угоду №3 від 02.08.2024 (а.с.30-30 зворот).
Відповідно до рахунку-фактури (інвойса) від 14.10.2024 №6020241337 компанією експортером MOTO4SELL S.R.O. (Словацька республіка) поставлено "Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGS 18.480, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 …", згідно з яким ціна товару становить 9000,00 Євро (а.с.27).
Декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Рівненської митниці митну декларацію №24UА204140010946U0 від 06.11.2024 з описом товару - “Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGS 18.480, ідентифікаційний номер (номер шасі)- НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів- 12419м3, потужність двигуна 353 KW, колісна формула 4х2, бувший у використанні, к-ть місць для сидіння - 2, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2011», де в графі 42 МД вказано ціну транспортного засобу у розмірі 9000,00 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару - 406352,70 грн (еквівалентно 9000,00 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту (а.с.21).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: зовнішньоекономічний контракт №10/02-24 від 20.02.2024; додаткові угоди №1 від 01.07.2024, №2 від 01.08.2024 та №3 від 02.08.2024 до контракту №10/02-24 від 20.02.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) від 14.10.2024 №6020241337; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 №Е6.033.422 від 15.10.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07.12.2010; автотранспортну накладну від 14.10.2024 №б/н; довідку від 05.11.2024 №05.11.2024-1 про відповідність транспортного засобу екологічним нормам; копію митної декларації країни відправлення від 14.10.2024 №24BEE0000067172848; договір про надання послуг митного брокера №96 від 20.11.2023; листи від 13.11.2024 №1/13 та від 06.11.2024 №1 (а.с.23 зворот-32,40-45).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв'язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки; копію митної декларації країни відправлення від 04.10.2024 №24BEE0000067172848 з відмітками митної адміністрації країни відправлення; банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати товару; специфікацію на дану поставку товару; акт приймання-передачі товару, який надсилається продавцем разом з товаром; додаткову угоду від 01.08.2024 №3 до контракту від 20.02.2024 №10/02-24; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
На вимогу митниці декларантом додатково надано платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 15.10.2024 №169, лист-повідомлення ТОВ «ІКСВЕСТ» від 13.11.2024 №13/11, яким заявлене прохання прийняти рішення щодо митної вартості без урахування часових нормативів, визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України (а.с.23,32 зворот-33).
13.11.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000106/2 (а.с.19).
Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу містить відомості про фірму, на яку зареєстрований транспортний засіб, та яка не кореспондується із відомостями про покупця та продавця, заявленими декларантом;
- інвойс від 14.10.2024 №6020241337 не містить інформації про реквізити додаткових угод до зовнішньоекономічного договору;
- відповідно до п.2.1. додаткової угоди від 01.08.024 №2 до контракту від 20.02.2024 №10/02-24, умови поставки визначаються для кожної окремої поставки та вказуються в інвойсах та специфікаціях, однак специфікація до митного оформлення не надана;
- відповідно до п.2.3. додаткової угоди від 01.08.024 №2 до контракту від 20.02.2024 №10/02-24, приймання товару за кількістю та якістю проводиться після митного оформлення шляхом підписання покупцем відповідного акту приймання-передачі товару, який надсилається продавцем разом з товаром у двох примірниках;
- відповідно до п.4.1. контракту від 20.02.2024 №10/02-24, розрахунки за товар здійснюються на умовах післяплати. Можлива передплата згідно інвойсів. В інвойсі від 14.10.2024 №6020241337 зазначений спосіб оплати - платіжне доручення (післяплата). Зазначене не кореспондується з п.8.1. контракту від 20.02.2024 №10/02-24, в якому йдеться про те, що за умови прострочки покупцем оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен місяць прострочки, але не більше ніж 0,05% від простроченої суми. Дата оплати товару не зазначена в наданих до митного оформлення документах;
- митна декларація країни відправлення від 04.10.2024 №24BEE0000067172848 не містить жодних відміток митниці відправлення, відомостей щодо умов поставки;
- додаткова угода від 01.08.2024 №3 до контракту від 20.02.2024 №10/02-24, зазначена в гр. 44 МД - до митного оформлення не надана.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами ч.6 ст.54 МК України, якими передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі інформації щодо митної вартості оцінюваного транспортного засобу, із зазначенням VIN-коду, згідно відкритого Інтернет ресурсу www.gratka.pl, на рівні 153 750,00 польських злотих.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 35 263,5115 Євро (153 750,00 злотих * 10,3555 грн/злотого / 45,1503 грн/євро), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1 592 158,12 грн.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204140/2024/000096 (а.с.20).
Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД від 14.11.2024 №24UA204140011218U7 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України (а.с.22).
Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - "Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGS 18.480, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2011…" - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТОВ "ІКСВЕСТ" подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); платіжний документ, що підтверджує оплату товару).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний контракт №10/02-24 від 20.02.2024 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки та оплати; рахунок-фактура (iнвойс) від 14.10.2024 №6020241337 визначає вартість товару 9000,00 Євро.
Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Відповідно до пункту 4.1 контракту №10/02-24 від 20.02.2024 сторонами погоджено, що розрахунки за товар здійснюється на умовах післяоплати. Можлива передплата згідно інвойсів.
У рахунку-фактурі (iнвойсі) від 14.10.2024 №6020241337 мітиться графа «PAYMENT ORDER (POSTRAID)» де вказано, що при ввезенні транспортного засобу «Сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGS 18.480, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 …» застосовуються умови післяоплати. До митного оформлення долучено платіжну інструкцію №169 від 15.10.2024 на суму 9000,00 Євро, у графі №70 якої «призначення платежу» міститься посилання на укладений між сторонами контракт №10/02-24 та на рахунок-фактуру (iнвойс) від 14.10.2024 №6020241337 (а.с.23,27,44).
Відтак, надана до митного органу та до суду платіжна інструкція в іноземній валюті №169 від 15.10.2024 на суму 9000,00 Євро підтверджує післяоплату вищевказаного транспортного засобу на підставі рахунку-фактури (iнвойса) від 14.10.2024 №6020241337, за якою можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та транспортний засіб щодо якого була проведена оплата.
Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Вказана в МД №24UА204140010946U0 від 06.11.2024 ціна оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 14.10.2024 №6020241337 та становить 9000,00 Євро.
Отже, вказаним документами підтверджується, що вартість транспортного засобу, що підлягав митному оформленню становить 9000,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.
Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Оскільки, позивачем не було понесено витрат щодо транспортування товару, визначаючи митну вартість за першим методом, декларантом такі витрати не включалися до фактурної вартості товару, що не заперечується відповідачем.
З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації МД №24UА204140010946U0 від 06.11.2024 митна вартість товару у розмірі 406352,70 грн (еквівалентно 9000,00 Євро) включає вартість товару 9000,00 Євро та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №24UА204140010946U0 від 06.11.2024.
З приводу твердження митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу містить відомості про фірму, на яку зареєстрований транспортний засіб, та яка не кореспондується із відомостями про покупця та продавця, заявленими декларантом, суд зазначає, що на митну вартість товару не впливають відомості про власника транспортного засобу, зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 07.12.2010. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту від 20.02.2024 №10/02-24, інвойсу №6020241337 від 14.10.2024) вбачається, що продавцем є компанія MOTO4SELL S.R.O. (Словацька республіка). У свою чергу, чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Щодо твердження митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що інвойс від 14.10.2024 №6020241337 не містить інформації про реквізити додаткових угод до зовнішньоекономічного договору суд зазначає, що ця обставина жодним чином не впливає на можливість відповідача перевірити вартість товару.
Затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. Однак зазвичай, інвойс має містити такі дані: номер інвойсу (необов'язково); дату складання (обов'язково); найменування та реквізити продавця і покупця (обов'язково); платіжні реквізити (рекомендовано); реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка (необов'язково); умови поставки згідно Інкотермс (рекомендовано); умови оплати (рекомендовано); найменування товарів, їх ціну (обов'язково); загальну вартість рахунку(обов'язково); валюту (обов'язково); ставки та розмір податку (необов'язково); місце завантаження (необов'язково); розмір та підстави надання знижок (за умови надання). Рахунок-фактура - це документ, який супроводжує переміщення через митний кордон України товари й інші предмети, підтверджує їх вартість та дозволяє їх ідентифікувати.
Рахунок-фактура (інвойс) від 14.10.2024 №6020241337 містить усі дані, які повинен містити вказаний документ, зокрема: номер інвойсу (№6020241337), дату складання (14.10.2024), найменування та реквізити продавця і покупця (Moto4sell s.r.o. Byteicks 1362/89, 010 09 Zilina, REG No.: 55668798, VAT No.: SK2122050953, TAX No.: 2122050953, Bank: Fio banka, a.s. pobocka zahranicnej banky, IBAN: НОМЕР_4 , Invoice made by (Fakturu vystavil): Pavol Rajman Purchaser (Odberatel), загальну вартість товару (9000,00 Євро), опис наданих послуг (Brand: MAN, Model: TGS 18.480, VIN: WMA22SZZABMS64362, Year: 2010, Country of origin: DE), а також реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка (10/02-24 від 20.02.2024), умови поставки (DAP Rivne Ukraine), ставка ПДВ (0%), вид оплати («PAYMENT ORDER (POSTRAID)».
Суд звертає увагу, що рахунок-фактура (інвойс) від 14.10.2024 №6020241337 не містить жодних розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, немає наявних ознак підробки або відсутності відомостей про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Щодо зауважень митного органу до митної декларації країни відправлення від 14.10.2024 №4ВЕЕ0000067172848, яка не містить відміток митниці відправлення, відомостей щодо умов поставки, суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Єдиним документом, що підтверджує ціну товару у країні експорту є зовнішньоекономічний контракт або рахунок-фактура, в якому сторони погодили вартість товару, та яку позивач сплатив. Як уже було зазначено, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція та який є доказом операцій купівлі-продажу транспортного засобу. Також у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Суд також вважає безпідставним посилання Рівненської митниці у спірному рішенні на те, що до митного оформлення не надано відповідного акту приймання-передачі товару та зазначає, що акт приймання-передачі товару підписується продавцем та покупцем після митного оформлення товару, а відтак на момент митного оформлення цей акт ще не був підписаний. Для проведення митного оформлення товару декларант надав усі товаросупровідні документи, які були необхідними для визначення митної вартості товару. Акт приймання-передачі товару жодним не чином не може впливати на вартість товару, та не є документом, який є обов'язковим при митному оформленні товару. Разом з тим, позивачем до позовної заяви долучено акт приймання-передачі товару від 14.11.2024 згідно з Контрактом №10/02-24, складений після митного оформлення товару, який випущений у вільний обіг за МД від 14.11.2024 №24UA204140011218U7 (а.с.31).
Безпідставним є посилання митного органу у спірному рішенні на те, що до митного оформлення не надано додаткову угоду від 02.08.2024 №3 до контракту від 20.02.2024 №10/02-24 та яка зазначена в гр. 44 МД, оскільки вказана додаткова угода надавалася декларантом митному органу, про що зазначено в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204140/2024/000096 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до МК України (а.с.20).
Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про надання документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Документом, що містить вартість та ідентифікаційні ознаки імпортованого товару є зовнішньоекономічний контракт від 20.02.2024 №10/02-24, рахунок-фактура (iнвойс) від 14.10.2024 №6020241337, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 07.12.2010. Їх декларант надавав до митної декларації.
За обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У спірному рішення про коригування митної вартості Рівненська митниця стверджує, що на комерційному сайті www.gratka.pl. міститься інформація про вартість транспортного засобу заявленого на рівні 153 750,00 польських злотих (35 263,511 Євро), однак, на думку суду, така інформація ніяким чином не може бути підставою виникнення сумнівів у заявленій нами митній вартості товару, тобто 9000,00 Євро, оскільки відомості із комерційних сайтів не є належним джерелом інформації, адже кожен транспортний засіб має свої характеристики, крім того на вартість транспортного засобу впливає технічний стан, пробіг, комплектація, тощо. Саме тому ідентичними такі товари не можуть бути, як і їх вартість, а відтак використовувати інформацію із таких сайтів є недоречно.
Більше того, заявлена позивачем вартість транспортного засобу є документально підтверджена документами від експортера.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19.
Також, у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд дійшов правового висновку відповідно до якого спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA204000/2024/000106/2 від 13.11.2024 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2770,27 грн, сплачений згідно платіжної інструкції від 20.11.2024 №187 (а.с.13).
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Для підтвердження наданих витрат на професійну правничу допомогу адвокатським бюро “КРЮЧКОВА» суду надано договір про надання правової допомоги від 01.02.2024 №96-ЮП (а.с.15-17), попередній (орієнтовний) розрахунок від 26.11.2024 №26/11-24, свідоцтво, ордер серії АС №1118657 (а.с.14,18,34).
Як вбачається з попереднього орієнтовного розрахунку від 26.11.2024 №26/11-24, адвокатське бюро “КРЮЧКОВА» надало для ТОВ "ІКСВЕСТ" наступні юридичні послуги на загальну суму 10000,00 грн: ознайомлення позивача з процесуальними правами та обов'язками - 1 год; ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товарів та з іншими товаросупровідними документами - 2 год; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції - 1 год; складання стратегії представництва у суді - 1 год; вивчення судової практики з відповідних правовідносин - 2 год; підготовка та подання позовної заяви до суду - 3 год.
В той же час, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, які складено за наслідками митного декларування подібних партій товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як ознайомлення позивача з процесуальними правами та обов'язками; ознайомлення з рішеннями про коригування митної вартості товарів та з іншими товаросупровідними документами; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції; складання стратегії представництва у суді; вивчення судової практики з відповідних правовідносин; охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 139, 241-246, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКСВЕСТ" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000106/2 від 13 листопада 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКСВЕСТ" судовий збір в сумі 2770,27 грн (дві тисячі сімсот сімдесят гривень 27 копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІКСВЕСТ» (45601, Волинська область, с. Липини, вул. Відродження 50а, офіс 128, код ЄДРПОУ 44803010).
Відповідач: Рівненська митниця (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370).
Суддя Т.М. Димарчук