28 березня 2025 року ЛуцькСправа № 159/8120/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
05 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду заяви від 30 серпня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) як особі, яка є батьком чотирьох дітей, а також виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років; зобов'язання розглянути заяву від 30 серпня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ та за наслідками розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або вмотивовану відмову у її наданні відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560).
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та батьком чотирьох неповнолітніх дітей; його син ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є особою з інвалідністю від народження, у зв'язку з лікуванням якого позивач разом із сім'єю перебувають у Республіці Польща. На переконання позивача, він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як на підставі пункту 3, так і на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, а тому 14 червня 2024 року в порядку оновлення особистих даних подав на електронну пошту відповідача необхідні дані та копії документів для надання відстрочки від призову. Через направлене електронною поштою повідомлення відповідач сповістив про те, що для оновлення даних та надання відстрочки від призову позивачу необхідно з'явитись особисто. Надалі ОСОБА_1 для розгляду комісією надіслав відповідачу міжнародним поштовим відправленням №RR6500I6367PL заяву від 30 серпня 2024 року про надання відстрочки, у відповідь на яку ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 02 жовтня 2024 року знову повідомив про необхідність особистого подання заяви, яка відповідає додатку 4 Порядку №560, разом військово-обліковим документом для внесення змін.
Позивач зазначив, що Положення Закону №3543-ХІІ та Порядку №560 не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову під час мобілізації. Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду поданої заяви і надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, адже отримавши таку заяву з усіма необхідними документами, відповідач повинен був прийняти рішення по суті - про надання відстрочки або обґрунтовану відмову у її наданні.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2024 року адміністративну справу передано на розгляд Волинського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.55-57). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 30 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 з письмовою заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, тобто як військовозобов'язаному, який утримує чотирьох неповнолітніх дітей, а також здійснює догляд за дитиною, яка є особою з інвалідністю. Така заява не відповідає додатку 4 Порядку №560: адресована керівнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не голові комісії; у ній зазначено дві підстави для надання відстрочки, тоді як відстрочка може бути надана лише за однією підставою; не пред'явлено військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі), а надано лише його копію. Про вказані недоліки заяви ОСОБА_1 було повідомлено листом від 02 жовтня 2024 року №14992, у якому начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 роз'яснено порядок подання заяви згідно з пунктом 58 Порядку №560.
Відповідач також вважає вимогу щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 безпідставною, оскільки розгляд заяв про надання відстрочки здійснює комісія.
У відповіді на відзив (а.с.61-62) позивач підтримав доводи позову, додатково зазначивши, що комісія, яка здійснює розгляд питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу, створена при ІНФОРМАЦІЯ_5 , керівник якого своєю резолюцією повинен скерувати заяву комісії для розгляду по суті.
Крім того позивач зауважив, що він тривалий час перебуває разом із сім'єю поза межами України, де син, який є особою з інвалідністю з народження, проходить багатоетапне лікування та реабілітацію після чергового хірургічного втручання, через що він не може пред'явити оригінал військово-облікового документа. Натомість автентичність роздруківки військово-облікового документа з додатку «Резерв+» відповідач не піддає сумніву.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується військово-обліковим документом з додатку «Резерв+» (а.с.23).
ОСОБА_1 міжнародним поштовим відправленням №RR6500I6367PL надіслав відповідачу заяву від 30 серпня 2024 року (а.с.18-20), в якій просив: передати цю заяву з додатками до комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пунктів 3 та 5 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ - у зв'язку з необхідністю утримання та виховання чотирьох неповнолітніх дітей, а також здійснення догляду за дитиною, яка є особою з інвалідністю; оформити довідку про відстрочку; про результати розгляду заяви повідомити письмово. До заяви позивач додав засвідчені копії: свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ; медичного висновку від 27 листопада 2017 року №400; довідки про інвалідність PZN.8321.3132.2022 з перекладом з польської на українську мову; лікарського посвідчення від 30 квітня 2024 року з перекладом з польської на українську мову; посвідчення дитини, яка є особою з інвалідністю до 18 років, серії НОМЕР_6 ; посвідчення багатодітної сім'ї серії НОМЕР_7 (а.с.24-39).
Листом від 02 жовтня 2024 року №14992 (а.с.12) відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що для отримання відстрочки від призову під час мобілізації йому необхідно особисто подати заяву згідно з додатком 4 до Порядку №560 та надати військово-обліковий документ для внесення змін.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України», “Про Збройні Сили України», “Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію» (затверджено Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так згідно з частиною першою цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (пункт 3); жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років (пункт 5).
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII Кабінет Міністрів України постановою від 16 травня 2024 року затвердив Порядок №560 (далі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктами 56, 57 Порядку №560 установлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Отже, комісія, яка розглядає питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період утворюється і діє при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (відокремленому відділі).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.
Аналізуючи наведені норми Порядку №560 слід дійти висновку, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розгляду заяви позивача від 30 серпня 2024 року про надання відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ (а.с.18-20).
Таку заяву, яка містить опис підстав для відстрочки на військову службу під час мобілізації, зазначених у пунктах 3 та 5 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, разом із документами, що їх підтверджують, ОСОБА_1 , який перебуває за кордоном, засобами поштового зв'язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16-17).
Матеріали справи не містять доказів розгляду заяви комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 у порядку, встановленому пунктом 60 Порядку №560 з прийняттям відповідного рішення - про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову в її наданні з обґрунтуванням підстав для такої відмови. Натомість у відповідь на заяву відповідач листом від 02 жовтня 2024 року №14992 вказав про необхідність подання заяви про відстрочку від призову на військову службу згідно з додатком 4 Порядку №560 позивачем особисто (а.с.15).
Проаналізувавши зміст відповіді відповідача, норми чинного законодавства, суд зазначає, що скористатися відстрочкою від призову на військову службу є правом військовозобов'язаного. Подання заяви особисто не є тотожним прибути особисто до районного територіального центру комплектування та підтримки, щоб таку заяву подати, на що вказує також і пункт 59 Порядку №560, яким передбачено можливість оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У спірних правовідносинах нема підстав для сумніву, що заява про відстрочку була направлена позивачем особисто. При цьому він надав докази перебування за кордоном на законних підставах у зв'язку із реабілітацією неповнолітнього сина, який має інвалідність з народження.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на необхідність під час подання заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації пред'явлення військовозобов'язаним військово-облікового документа суд відхиляє, оскільки така вимога встановлена пунктом 58 Порядку №560 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року №1558, тобто уже після звернення ОСОБА_1 із заявою про надання відстрочки від призову від 30 серпня 2024 року та надання йому відповіді листом від 02 жовтня 2024 року.
До того ж позивач у встановленому порядку оновив облікові дані та електронний військово-обліковий документ, сформований у застосунку Резерв+ (а.с.23), має таку ж юридичну силу, як паперовий. Тож відповідач має до них доступ.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що роз'яснення відповідача про необхідність особистого подання заяви та документів, які дають право на відстрочку від призову, не узгоджуються із вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб'єкта владних повноважень щодо обов'язку розглянути заяву позивача на комісії, що діє при ІНФОРМАЦІЯ_5 , з прийняттям акта владно-управлінського характеру (рішення) по суті.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка полягає в не прийнятті рішення.
У цих правовідносинах суб'єкт владних повноважень повинен діяти добросовісно та не може утриматись від прийняття рішення за результатами розгляду звернень військовозобов'язаних, що входить до його виключної компетенції.
У постанові від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 Верховний Суд виснував, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд також зазначає, що адресування позивачем заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації керівнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є підставою для її не розгляду та не прийняття відповідного рішення, оскільки така заява, яка містить суть порушеного питання, обґрунтування підстав для відстрочки від призову, мала бути передана відповідній комісії, що діє при ІНФОРМАЦІЯ_5 , для розгляду. При підтвердженні умов для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації хоч за однією із вказаних у заяві підстав, комісія зобов'язана ухвалити рішення про надання відстрочки.
За встановлених у справі обставин та на підставі положень законодавства, якими врегульовані відносини між сторонами, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю у спосіб, про який просив позивач.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 13 листопада 2024 року №21, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.7, 48).
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути вказану суму судових витрат. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_9 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 серпня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 на засіданні комісії розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 серпня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з прийняттям відповідного рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк