Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
01.04.2025м. ХарківСправа № 922/1060/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
розглянувши заяву про видачу судового наказу
заявник Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", м. Київ
боржник Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , м. Харків
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 508947-КС-001 про надання кредиту від 03.09.2024, що становить 94940,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 35000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 42440,00 грн.; суми заборгованості по штрафам - 17500,00 грн. Також, у заяві про видачу судового наказу заявник просить стягнути 242,24 грн. судового збору.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
У статті 150 ГПК України унормовано вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Водночас частиною другою статті 156 ГПК України передбачено, що одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Суд встановив, що заявником до заяви про видачу судового наказу не додано копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами для надіслання боржникові.
Про надання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами для надіслання боржникові у Додатках до заяви також не значиться.
З аналізу положення п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України в поєднанні з частиною другої статті 156 ГПК України вбачається, що обов'язок долучення до заяви про видачу судового наказу копії заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів покладено на заявника. Суд лише надсилає одночасно з копією судового наказу боржнику копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, яку заявник долучає до заяви про видачу судового наказу.
Суд також приймає до уваги, що з 18 жовтня 2023 року введені у дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено обов'язкова реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. При цьому, така обов'язкова реєстрація визначена, та передбачає, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи (усіх форм власності) в обов'язковому порядку реєструють свої електронні кабінети в Електронному суді.
Як вбачається із матеріалів заяви (вх.№ 1060/25 від 26.03.2025) про видачу судового наказу заявником її подано в електронній формі, через електронний суд.
Господарським судом Харківської області було отримано відповідь № 8573382 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (яку було сформовано засобами підсистеми ЄСІТС “Електронний суд» 31.03.2025 року о(б) 15:14) з якої вбачається: Фізична особа: РНОКПП: НОМЕР_1 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Отже, суд позбавлений можливості надіслати копії судового наказу та заяви про видачу судового наказу - боржнику засобами підсистеми "Електронний суд ЄСІТС.
При цьому варто наголосити, що у процесуальному законі не передбачено обов'язку суду виготовляти копії заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів для надіслання їх боржнику. За відсутності долучених до заяви про видачу судового наказу копій заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, суд не має можливості в порядку ч. 2 ст. 156 ГПК України надіслати боржникові ці документи разом з копією судового наказу.
У цьому контексті варто зауважити, що суд не може самостійно виготовити копії заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, оскільки додані заявником до заяви про видачу судового наказу документи не є оригіналами, а є їх засвідченими копіями. Виготовлення судом копій документів з копій та їх засвідчення Господарським процесуальним кодексом України не передбачено. Суд може засвідчити копію письмового доказу або витяг з нього лише за наявності оригіналу письмового доказу при поверненні оригіналів письмових доказів за заявою особи, яка подала суду оригінали (ст. 92 ГПК України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Відтак, з огляду на те, що заява про видачу судового наказу не містить усіх документів, що додаються до заяви про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про те, що заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Також, суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського Кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-ІХ від 15.03.2022 Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких обставин вимога заявника про видачу судового наказу про стягнення суми заборгованості по штрафам у розмірі 17500,00 грн. не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.1. та п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Частиною 2 ст. 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За приписом ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 150-153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою від 26.03.2025 вх.№ 1060/25 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 94940,00 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 242,24 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана 01.04.2025.
СуддяБуракова А.М.