Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
31 березня 2025 року м. ХарківСправа № 922/3643/24
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.
розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Кічермана Віталія Олександровича (вх.№7522 від 25.03.2025) про розстрочення виконання рішення суду по справі
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ідентифікаційний код 31557119)
до Фізичної особи-підприємця Кічермана Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 156 570,10 грн
за участю представників сторін:
стягувача - Лоскот М.І.
боржника (заявника) - адвоката Бєзяєва А.А.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Кічермана Віталія Олександровича (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 156 570,10 грн, з яких:
- 980,17 грн вартість спожитої теплової енергії за договором про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді за жовтень 2021 року;
- 153 911,50 грн заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з січня 2022 року по квітень 2023 року;
- 225,68 грн абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року;
- 1452,75 грн технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 року по вересень 2023 року.
Позивач також просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору, плати за надання Інформації з Державного реєстру та поштових витрат за відправлення позовної заяви з доданими документами.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №10341 від 01.03.2004, за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 та за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності від 01.07.2022 щодо вчасної оплати наданих послуг.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №922/3643/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кічермана Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ідентифікаційний код 31557119) заборгованість в сумі 156 570,10 грн, з яких: 980,17 грн вартість спожитої теплової енергії за договором про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді за жовтень 2021 року; 153 911,50 грн заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з січня 2022 року по квітень 2023 року; 225,68 грн абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року; 1452,75 грн технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за публічним договором за період з липня 2022 року по вересень 2023 року, а також судовий збір в сумі 2 422,40 грн, витрати за отримання Інформації з Державного реєстру в сумі 80,00 грн та поштові витрати за відправлення копії позовної заяви з доданими документами в сумі 55,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Кічерман Віталій Олександрович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №922/3643/24 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кічермана Віталія Олександровича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №922/3643/24 залишено без змін.
19.03.2025 на примусове виконання вказаного рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №922/3643/24 стягувачу видано відповідний наказ.
25.03.2025 на адресу суду від представника боржника надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду (вх.№7522), в якій він просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі №922/3643/24 строком на один рік.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2025 у справі №922/3643/24 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Кічермана Віталія Олександровича (вх.№7522 від 25.03.2025) про розстрочення виконання рішення суду. Призначено судове засідання з розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Кічермана Віталія Олександровича про розстрочення виконання рішення суду на "31" березня 2025 р. о 12:40 год.
31.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від стягувача надійшло заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду (вх.№7907), в якому він просить відмовити боржнику у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду, наполягаючи зокрема на тому, що боржником не доведено суду шляхом надання беззаперечних доказів обставин, які підтверджували б неможливість або утруднення виконання рішення суду у даній справі, а також не надано доказів можливих негативних наслідків для боржника при виконанні рішення суду. Стягувач вважає, що перелічені боржником у заяві про розстрочення виконання рішення підстави не є підставою для звільнення останнього від повного і негайного виконання рішення. Боржником в підтвердження пошкодження майна внаслідок обстрілів не надано ані заяви до правоохоронних органів, ані витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, стягувачем зазначено, що він визначений критично важливим суб'єктом в особливий час, основним приорітетом в діяльності якого є забезпечення життєдіяльності міста Харкова, а тому порушуються права ще й всіх споживачів міста. Стягувачем, в свою чергу, до заперечення надано докази спричинення майну підприємства стягувача матеріальної і фінансової шкоди у вигляді пошкоджень внаслідок військової агресії та критичну важливість діяльності. На підставі викладеного, стягувач вважає, що розстрочення виконання судового рішення не сприятиме стабільній діяльності позивача і негативно вплине на його фінансовий стан, а також порушить баланс інтересів сторін.
Присутній в судовому засіданні представник стягувача заперечував проти задоволення заяви боржника про розстрочення виконання судового рішення.
Представник боржника просив задовольнити заяву боржника про розстрочення виконання рішення суду.
Розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами першою та другою статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Частинами першою, третьою, четвертою статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочення є можливим при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками, декілька індивідуально визначених речей тощо).
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як стягувача, так і боржника.
Розстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан стягувача.
Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Так, в обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду у цій справі боржником зазначено зокрема, що рішення суду у цій справі значною мірою впливає на матеріальний стан заявника, оскільки з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну у вказаному приміщенні не ведеться жодна комерційна діяльність, більш того, перший поверх будинку було пошкоджено внаслідок обстрілів. Всі наявні тепло-прилади (батареї, труби тощо) у приміщенні відсутні, а відтак і тепло у приміщення не подається. Вказані тепло-прилади були зрізані представниками позивача вже два роки тому, що не може бути невідомо представникам позивача, а тому і отримання послуги вже давно фактично унеможливлено. Вказаний стан справ ускладнюється загальним занепадом економіки через війну із рф. Більшість суб'єктів підприємницької діяльності у місті Харкові припинили свою діяльність через відсутність попиту та платоспроможності більшості населення, яке залишилось у місті. Відсутність будь-якої комерційної діяльності у вказаному об'єкті нерухомості не заперечувалась і самим позивачем в ході судового розгляду. Зазначалось лише про необхідність сплати, нібито, наданої послуги. За повної відсутності будь-якої комерційної діяльності, а відтак і доходів, відсутності фактичної можливості отримувати послуги, стягнення з боржника такої значної суми призведе до вкрай негативних наслідків. Крім того, вказана ситуація фактично ускладнить виконання рішення суду через брак коштів, а тому заявник, опинившись у такому стані, не відмовляється від виконання рішення, але вважає, що доречним є виконання такого рішення із розстроченням сплати наявної заборгованості. Вказане дозволить як ліквідувати заборгованість, так і забезпечити виживання заявника і як підприємця, і як фізичної особи.
Господарський суд зауважує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (стаття 42 та абзац 5 статті 44 ГК України).
Це означає, що за порушення договірних зобов'язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб'єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Обставини щодо важкого фінансового стану, на які посилається боржник, з урахуванням положень статті 331 ГПК України, не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для розстрочення виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р. (заява № 18357/91) та інші).
Отже недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути здійснено розстрочення виконання судового рішення, а тому посилання заявника на недостатність грошових коштів не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.
При цьому, до заяви не додано будь-яких доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, в тому числі доказів, які б свідчили про реальний фінансовий стан боржника (звіти про фінансовий результат, відомості про наявність або відсутність прибутку, відомості про рахунки у банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо).
Разом із цим, до заяви не надано доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища боржника, а отже і про наявність реальної можливості виконання рішення суду.
Суд також враховує, що боржником не вчинялися дії щодо самостійного виконання рішення суду у справі до цього часу.
Посилання боржника на незадовільний фінансовий стан боржника через військову агресію РФ та кризу у державі не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, адже військова агресія РФ проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб'єктів господарювання.
Більш того, посилання на військову агресію РФ без доведення належними та допустимим доказами безпосереднього впливу зазначених обставин на неможливість виконання рішення суду не є підставою для розстрочення рішення.
Щодо посилання боржника у заяві на те, що з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну у приміщенні не ведеться жодна комерційна діяльність; перший поверх будинку було пошкоджено внаслідок обстрілів; всі наявні тепло-прилади (батареї, труби тощо) у приміщенні відсутні, а відтак і тепло у приміщення не подається, а тому і отримання послуги фактично унеможливлено, суд зазначає наступне.
Пунктом 8 розділу III Порядку відключення споживачів від системи централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України 26.07.2019 №169, визначено, що відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до централізованого опалення та постачання гарячої води. Усі витрати, пов'язані з відокремленням (відключенням) квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення та постачання гарячої води, здійснюються за рахунок власника.
Відповідно до пункту 13 вищезазначеного Порядку, після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення та постачання гарячої води складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб'єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб'єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.
З огляду на наведене, суд зазначає, що єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань, є акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, який в матеріалах справи відсутній.
Отже невикористання відповідачем приміщення для комерційної діяльності, не звільняє його від обов'язку сплати за надані позивачем послуги.
Аналогічні висновки висловлено у постанові Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у цій справі №922/3643/24, яка є чинною.
З огляду на викладене, враховуючи ненадання боржником жодних доказів в підтвердження викладених у заяві обставин, які підтверджували б неможливість або утруднення виконання рішення суду у цій справі, враховуючи ступінь вини боржника у виникненні спору, приймаючи до уваги тривалий час існування спірної заборгованості, враховуючи заперечення стягувача проти розстрочення виконання рішення суду, дотримуючись балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви боржника (вх.№7522 від 25.03.2025) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 922/3643/24.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 18, 73, 74, 76, 86, 232-235, 331, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Кічермана Віталія Олександровича (вх.№7522 від 25.03.2025) про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 31.03.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено (підписано) 01.04.2025.
Суддя І.О. Чистякова
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.