Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
18.03.2025м. ХарківСправа № 922/4273/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Микитея Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФК Інвест" (61003, м. Харків, пров. Банний, буд. 1)
про стягнення 206867,95 грн.
за участю представників:
позивача - Пилип'юк О. М., ордер серії СЕ №1099598 від 29.11.2024,
відповідача - не з'явився,
Позивач, Фізична особа-підприємець Микитей Сергій Миколайович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АФК Інвест", в якому просить суд 206124,55 грн. передоплати згідно рахунку на оплату №10449 від 07.10.2024 та 743,40 грн. 3 % річних.
Також до стягнення з відповідача заявлені судові витрати в сумі 2482,42 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2024 у справі № 922/4273/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.01.2025 о 10:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.01.2025 у справі № 922/4273/24 відкладено підготовче засідання 28.01.2025 о 10:20.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 у справі № 922/4273/24 відкладено підготовче засідання 11.02.2025 о 12:00.
04.02.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення документів (вх. №3102), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
07.02.2025 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення документів (вх. №3468) з додатковими документами, а саме: оригінал рахунку на оплату №10449 від 07.10.2024 року та дублікат квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3928598739.1 від 08.10.2024. Зазначену заяву досліджено та приєднано до матеріалів справи.
11.02.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх. №3760), в якій позивач просить суд провести підготовче засідання призначене на 11.02.2025 о 12:00 без участі позивача та його представника а також провести наступні засідання за участю представника позивача - Пилип'юка О.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів, шляхом реєстрації за допомогою електронного підпису в Підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС на сайті https://vkz.court.gov.ua (електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер телефону: НОМЕР_1 ). Зазначену заяву судом досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області 11.02.2025 заяву позивача (вх. №3760 від 11.02.25) задоволено та ухвалено судове засідання 04.03.2025 о 10:00 та всі інші судові засідання провести за участю представника Фізичної особи-підприємця Микитея С.М. - Пилип'юка Олександра Мирославовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, шляхом реєстрації за допомогою електронного підпису в Підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС на сайті https://vkz.court.gov.ua (електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер телефону: НОМЕР_1 ).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4273/24 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2025 до 10:00 год.
Позивач у судове засідання 18.03.2025 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на свою користь 206124,55 грн. передоплати згідно рахунку на оплату №10449 від 07.10.2024 та 743,40 грн. 3 % річних.
Відповідач у судове засідання 18.03.2025 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 04.03.2025 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
18.03.2025 судом оголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачем у позові вказується про те, що 07.10.2024 року із фізичною особою-підприємцем через мобільний додаток "Вайбер" зв'язався менеджер фірми, яка займається поставкою металопрокату, запропонував співпрацю та надіслав бланк договору поставки, де постачальником виступала фірма Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Металургійна торгова група", код ЄДРПОУ 45504727.
Проте, в подальшому менеджер надіслав рахунок на оплату №10449 від 07.10.2024 року на суму 206124,55 грн. (двісті шість тисяч сто двадцять чотири гривні 55 коп.), в якому постачальником вже була зазначена інша компанія, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "АФК ШВЕСТ", код ЄДРПОУ 44215051, з яким жодних письмових договорів поставки Позивачем підписано не було.
У відповідності до повідомлень в месенджері "Вайбер", сторони погодили строк поставки до 16.10.2024 та попередню сто відсоткову оплату.
08.10.2024 року Позивачем через касу банку АТ КБ "Приватбанк", перераховано кошти у розмірі 206124,55 грн. (двісті шість тисяч сто двадцять чотири гривні 55 коп.) на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ "Сенс Банк", на підтвердження чого позивачем разом з позовом надано належним чином засвідчену копію квитанції, код якої №9356-8330-6602-9668 від 08.10.2024 р.
Так, позивачем у позові зазначено про те, що 16.11.2024 перевізником було доставлено до м. Чернівці товар, кількість та якість якого було перевірено мною особисто безпосередньо під час його огляду в транспортному засобі, на якому він доставлявся.
Проте, перевіривши товар на предмет кількості та якості, Позивачем було встановлено, що кількість товару не відповідає кількості, яка вказана в рахунку на оплату №10449 від 07 жовтня 2024 року.
Так, позивачем у позовній заяві зазначено про те, що під час перевірки Позивачем встановлена наступна недостача товару згідно позицій товару в рахунку на оплату №10449 від 07 жовтня 2024 року, а саме:
1. Труба 60х60х2 - недостача 396 метри погонні;
2. Труба 60х40х3 - недостача 60 метрів погонних;
3. Труба 60х30х3 - недостача 60 метрів погонних;
4. Труба 25х25х1.8 - недостача 60 метрів погонних;
5. Швелер 10П - недостача 12 метрів погонних;
6. Арматура 12 А500С - недостача 60 метрів погонних;
7. Полоса 50х4 - недостача 30 метрів погонних;
8. Полоса 40х4 - недостача 30 метрів погонних;
9. Полоса 30х4 - недостача 30 метрів погонних.
За фактом поставки товару меншої кількості, ніж це встановлено в рахунку на оплату №10449 від 07 жовтня 2024 року, Позивачем було складено акт огляду товару в присутності двох осіб, та одразу в телефонному порядку повідомлено про це представника Відповідача.
Позивачем у позові зазначено про те, що у зв'язку з поставкою товару меншої кількості ніж передбачено в рахунку на оплату, Позивач в цій же телефонній розмові, повідомив про те, що він відмовляється від прийняття товару та просив повернути сплачені ним грошові кошти у розмірі 206124,55 грн.
При цьому, у позові позивачем вказано про те, що у телефонній розмові Відповідач погодився на повернення коштів, та надіслав повідомлення щоб підготувати лист на повернення коштів.
21.10.2024 Позивачем було надіслано на адресу Відповідача, в тому числі і через мобільний додаток "Вайбер", лист з проханням повернути йому в найкоротший термін перераховані грошові кошти у розмірі 206 124,55 грн.
01.11.2024 Відповідачем надіслано відповідь на вказаний лист, в якому зазначено, що 16.10.2024 ТОВ "АФК Швест" здійснила поставку товару, що підтверджують підписані акти виконаних робіт з Перевізником. Крім того, в листі Відповідач посилається на умови договору про якість та кількість товару, однак Позивач з Відповідачем жодних письмових договорів не укладав.
11.11.2024 Позивачем відправлено Відповідачу претензію №1 в месенджер "Вайбер", в якому здійснювалось все листування, та 14.11.2024 надіслано рекомендованим листом на юридичну адресу Відповідача, в якій просив повернути грошові кошти у розмірі 206124,55 грн. протягом 5 календарних днів, в іншому випадку буде змушений звертатися до суду для захисту своїх прав.
Проте відповідач грошові кошти позивачу не повернув, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, господарський суд виходить з такого.
Згідно із наявного у матеріалах справи рахунку на оплату №10449 від 07.10.2024 року на суму 206124,55 грн. убачається, що такий містить найменування товару, його кількість та вартість.
Доказів наявності між сторонами договору поставки на підставі, якого було виставлено рахунок №10449 від 07.10.2024, матеріали справи не містять.
У свою чергу, позивачем підтверджено обставини щодо виставлення позивачу рахунку №10449 від 07.10.2024 та укладення договору поставки у спрощений спосіб.
Статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).
Згідно із ст.644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
За поясненнями позивача та відповідача між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Так, із обставин справи убачається, що рахунок №10449 від 07.10.2024 виставлений на оплату товару на суму 206124,55 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що 08.10.2024 року Позивачем через касу банку АТ КБ "Приватбанк", перераховано кошти у розмірі 206124,55 грн. (двісті шість тисяч сто двадцять чотири гривні 55 коп.) на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий в АТ "Сенс Банк", на підтвердження чого позивачем разом з позовом надано належним чином засвідчену копію квитанції, код якої №9356-8330-6602-9668 від 08.10.2024 р.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 ЦК України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату товару (сонячні панелі) та часткової оплати позивачем такого товару.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства та дії сторін, суд зазначає, що зобов'язальні правовідносини позивача та відповідача виникли шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося судом вище, на виконання умов договору, укладеного в спрощений спосіб, позивач здійснив попередню оплату товару у повному обсязі в сумі 206124,55 грн. через касу банку АТ КБ "Приватбанк", на підтвердження чого позивачем разом з позовом надано належним чином засвідчену копію квитанції, код якої №9356-8330-6602-9668 від 08.10.2024 р.
Під час розгляду справи позивачем у позові повідомлено суд про те, що 16.11.2024 перевізником було доставлено до м. Чернівці товар, кількість та якість якого було перевірено мною особисто безпосередньо під час його огляду в транспортному засобі, на якому він доставлявся.
Проте, перевіривши товар на предмет кількості та якості, Позивачем було встановлено, що кількість товару не відповідає кількості, яка вказана в рахунку на оплату №10449 від 07 жовтня 2024 року.
Так, позивачем у позовній заяві зазначено про те, що під час перевірки Позивачем встановлена наступна недостача товару згідно позицій товару в рахунку на оплату №10449 від 07 жовтня 2024 року, а саме:
1. Труба 60х60х2 - недостача 396 метри погонні;
2. Труба 60х40х3 - недостача 60 метрів погонних;
3. Труба 60х30х3 - недостача 60 метрів погонних;
4. Труба 25х25х1.8 - недостача 60 метрів погонних;
5. Швелер 10П - недостача 12 метрів погонних;
6. Арматура 12 А500С - недостача 60 метрів погонних;
7. Полоса 50х4 - недостача 30 метрів погонних;
8. Полоса 40х4 - недостача 30 метрів погонних;
9. Полоса 30х4 - недостача 30 метрів погонних.
За фактом поставки товару меншої кількості, ніж це встановлено в рахунку на оплату №10449 від 07 жовтня 2024 року, Позивачем було складено акт огляду товару в присутності двох осіб, та одразу в телефонному порядку повідомлено про це представника Відповідача.
Позивачем у позові зазначено про те, що у зв'язку з поставкою товару меншої кількості ніж передбачено в рахунку на оплату, Позивач в цій же телефонній розмові, повідомив про те, що він відмовляється від прийняття товару та просив повернути сплачені ним грошові кошти у розмірі 206124,55 грн.
При цьому, у позові позивачем вказано про те, що у телефонній розмові Відповідач погодився на повернення коштів, та надіслав повідомлення щоб підготувати лист на повернення коштів.
21.10.2024 Позивачем було надіслано на адресу Відповідача, в тому числі і через мобільний додаток "Вайбер", лист з проханням повернути йому в найкоротший термін перераховані грошові кошти у розмірі 206 124,55 грн.
01.11.2024 Відповідачем надіслано відповідь на вказаний лист, в якому зазначено, що 16.10.2024 ТОВ "АФК Швест" здійснила поставку товару, що підтверджують підписані акти виконаних робіт з Перевізником. Крім того, в листі Відповідач посилається на умови договору про якість та кількість товару, однак Позивач з Відповідачем жодних письмових договорів не укладав.
11.11.2024 Позивачем відправлено Відповідачу претензію №1 в месенджер "Вайбер", в якому здійснювалось все листування, та 14.11.2024 надіслано рекомендованим листом на юридичну адресу Відповідача, в якій просив повернути грошові кошти у розмірі 206124,55 грн. протягом 5 календарних днів, в іншому випадку буде змушений звертатися до суду для захисту своїх прав.
Проте відповідач грошові кошти позивачу не повернув, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не здійснив поставку товару належної якості та кількості, який вказано в рахунку на оплату №10449 від 07.10.2024 та не здійснив повернення суми попередньої оплати у розмірі 206124,55 грн., тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 206124,55 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем зі свого боку належними та допустимими доказами не спростований, а тому позовні вимоги в частині заявленої до стягнення передоплати згідно рахунку на оплату №10449 від 07.10.2024 у розмірі 206124,55 грн. підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 743,40 грн.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 743,40 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, у даному конкретному випадку, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2482,42 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФК Інвест" (61003, м. Харків, пров. Банний, буд. 1, код ЄДРПОУ 44215051) на користь Фізичної особи-підприємця Микитея Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) - 206124,55 грн. передоплати згідно рахунку на оплату №10449 від 07.10.2024; 743,40 грн. 3 % річних та 2482,42 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" березня 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв