26 березня 2025 рокуСправа № 921/412/22
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
розглянувши скаргу АТ КБ "Приватбанк" б/н від 11.12.2024 (вх. №9537 від 1.12.12.2024)
у справі
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність
за участі представників кредиторів:
АТ КБ "Приватбанк": Куценко О.В., адвокат;
АТ "Сенс Банк": Подольська О.В, адвокат.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
АТ КБ "Приватбанк" подав скаргу б/н від 11.12.2024 (вх. №9537) на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (керуючим реалізацією майна). За наслідками її розгляду у судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви, востаннє на 26.03.2025.
Заперечуючи проти викладених у скарзі доводів 12.02.2025 арбітражним керуючим Микитівим О.І були подані: клопотання (відзив на скаргу б/н від 11.02.2025 (вх. №1051), 27.02.2025 заява (доповнення до відзиву б/н від 26.02.2025 (вх. №1407); 04.03.2025 інформація про інвентаризацію майна б/н від 03.03.20254 (вх. №1531) та 14.03.2025 заява б/н від 13.03.2025 (вх. №1841).
В свою чергу, в ході розгляду скарги від АТ КБ "Приватбанк" надійшли наступні документи: пояснення б/н (вх. №1431), додаткові пояснення б/н (вх. №1439) від 27.02.2025, письмові пояснення б/н (вх. №1795) від 12.03.2025.
В судових засіданнях представники АТ КБ "Приватбанк" та АТ "Сенс Банк" скаргу підтримали у повному обсязі. Натомість, арбітражний керуючий та представник боржника проти доводів скаржника повністю заперечили.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Постановою суду від 06.10.2023 визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , введено процедуру погашення боргів боржника та керуючим реалізацією майна банкрута призначено арбітражного керуючого Микитіва О.І. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №229 від 26.02.2013 року).
Оскаржуючи дії арбітражного керуючого в ході судової процедури погашення боргів кредитор зазначає про те, що останній всупереч законодавчих вимог: з 06.10.2023 не надавав жодних відомостей про хід справи №921/412/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; не проводив збори кредиторів; не здійснив інвентаризацію та оцінку майна банкрута; не сформував ліквідаційну масу та не погасив вимоги кредиторів.
Спростовуючи зазначені доводи арбітражний керуючий Микитів О.І. зазначає, що ним: скликалися збори кредиторів, проведено інвентаризацію, сформовано ліквідаційну масу, проведено оцінку майна, визначено та затверджено умови його продажу, відкрито спеціальний рахунок в АТ "Універсалбанк" для надходження коштів від продажу майна банкрута та завершується робота публікації про продаж майна банкрута на електронних торгах.
Оцінивши подані учасниками цього спору докази, їхні доводи, обґрунтування та заперечення, суд вважає, що скарга кредитора підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Пунктом 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
У розумінні ст. 1 КУзПБ керуючим реалізацією є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів. Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частинами 1, 2 статті 114 Кодексу визначені права та обов'язки арбітражного керуючого у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Зокрема, до числа обов'язків арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи законодавцем, серед іншого, віднесено: скликання зборів кредиторів та організація їх проведення; організація виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначення його вартості 6) формування ліквідаційної маси; відкриття спеціального рахунку для розрахунків із кредиторами; погашення вимог кредиторів згідно з черговістю у процедурі погашення боргів боржника, а якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника - відповідно до плану реструктуризації за рахунок коштів, отриманих від продажу такого майна; виконання функцій з управління та розпорядження майном боржника; здійснення інших повноважень відповідно до законодавства.
При цьому, частиною 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства обумовлено, що дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
З наведеного слід прийти до висновку, що необхідною умовою для задоволення скарги кредитора є порушення його прав протиправними діями чи бездіяльністю керуючого реалізацією.
Суд також зважає на закріплений у законодавстві принцип судового контролю у процедурах банкрутства щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство, що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства. Рішення, які приймаються судом під час відновлення платоспроможності боржника, не повинні зводитись до формального виконання процесуальних вимог закону. Основною їх метою є судовий контроль за законністю дій кредиторів боржника, арбітражного керуючого, керівника санацією, інших учасників процедур та оцінка їх дій на відповідність вимогам КУзПБ (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2024 року у справі №23/4486).
При цьому, зважаючи на характер цього спору, суд зауважує, що в силу частини 2 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено). Однак, на переконання суду, у спірних правовідносинах цього у повній мірі дотримано не було.
Так, серед іншого, постановою від 06.10.2023 господарським судом було введено процедуру погашення боргів боржника.
В свою чергу, за вказівками ч. 2 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства, не пізніше 30 днів з дня введення процедури погашення боргів боржника керуючий реалізацією майна спільно з боржником має провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
Всупереч цією правової норми, інвентаризація майна банкрута керуючим реалізацією майна була завершена лише 06.02.2024 року. При цьому судом критично оцінюються посилання керуючого реалізацією на те що довгий термін її проведення зумовлено складними погодними умовами, що не давали можливості йому добратися до земельних ділянок та провести їх огляд та фото-фіксацію. Адже матеріали інвентаризації, що подані до суду, не містять жодних результатів фото-фіксації, а визначений законодавцем 30-ти денний строк для проведення інвентаризації безумовно давав можливість керуючому реалізації обрати час для її проведення із врахуванням погодних умов, які б цьому сприяли, у визначений ч. 2 ст. 130 КУзПБ термін. Таким чином, наведені керуючим реалізацією майна обставини не є такими, що об'єктивно унеможливлювали виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків.
В свою чергу, таке зволікання керуючого реалізацією майна боржника порушило право кредиторів на задоволення їхніх вимог за рахунок реалізації майна боржника у порядку та строки, що визначені Кодексом України з процедур банкрутства.
Водночас, суд враховує, що керуючим реалізацією майна інвентаризація була проведена, свідченням чого є долучений до матеріалів справи Інвентаризацій опис №2 основних засобів боржника ОСОБА_1 від 06.02.2024, згідно якого до ліквідаційної маси включено майно наступне майно: земельні ділянки 6123081100:02:001:1412, 6123081100:02:001:1411; 6123081100:02:001:0469; 6123081100:02:001:0468 та домоволодіння 296 кв. м, по вул. Загороди, 15, що знаходиться у с. В.Ходачків Тернопільського району, Тернопільської області. Наведеним спростовуються доводи скаржника про нездійснення інвентаризації арбітражним керуючим.
Також, відомостями, що зазначені у Витязі із Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №415263379 від 26.02.2025 не підтверджуються посилання кредитора на те, що боржнику на праві власності належить нерухоме майно (приміщення магазину загальною площею 151, кв. м., за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Лучаківська, буд. 14, приміщення 107), щодо якого не було проведено оцінку.
В свою чергу суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 31.01.2023 у справі №904/1334/18, від 29.07.2021 у справі №910/23011/16, тощо, в контексті застосування ст. 61 КУзПБ, ст. 13, 74 ГПК України щодо того, що на особу, яка має сумніви щодо належного виконання ліквідатором передбачених законом дій та заходів у ліквідаційній процедурі, покладений обов'язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.
За приписами ч. 2 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства, до складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника.
Оскільки в ході цього судового розгляду судом не здобуто доказів того, що боржникові належить будь-яке інше майно, окрім того що відображено в Інвентаризаційному описі, то судом критично оцінюються посилання скаржника на те, що у відповідній судовій процедурі арбітражним керуючим не було належним чином сформовано ліквідаційну масу.
Згідно з ч.2 ст.114 КУзПБ, арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний, зокрема, скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення.
При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Крім того, дії арбітражного керуючого мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство, виходячи з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №24/5005/10848/2012.
Так, після введення процедури погашенням боргів, керуючим реалізацією майна боржника Микитівим О.І. збори кредиторів скликалися, зокрема: 21.03.2024, 29.04.2024, 05.06.2024 та 29.01.2025.
Однак, як вбачається із протокольних рішень, на зборах кредиторів Лозовського С.Л., представник АТ КБ "Приватбанк" брав участь (заочне голосування) лише 29.01.2025.
Натомість скаржника було позбавлено можливості взяти участь у зборах кредиторів, що проводились 21.03.2024, 29.04,2024 та 05.06.2024, у зв'язку з неналежною організацією їх проведення керуючим реалізацією майна. Така бездіяльність арбітражного керуючого, на переконання суду, позбавила кредитора можливості та права висловлюватися на зборах з питань порядку денного, голосувати за них та приймати відповідні рішення.
Наведений висновок суду ґрунтується на відсутності у матеріалах справи письмового повідомлення кредиторів про час та місце проведення цих зборів.
Надані арбітражним керуючим докази цього висновку не спростовують. Адже, долучена ним до матеріалів справи квитанція від 15.02.2024 за №4602510944059, як доказ повідомлення про проведення зборів кредиторів 21.03.2024 року стосується зборів, що були скликані іншим арбітражним керуючим, а саме Шимечко А.Я., у іншій справі - №921/466/23. Окрім цього, доказів повідомлення кредиторів про проведення зборів 29.04,2024 та 05.06.2024 керуючий реалізацію не подав жодних. Більше того, на адвокатський запит представника скаржника інші кредитори, АТ "Сенс Банк" від 17.02.2025 та Головне управління ДПС у Тернопільській області №3882/6/19-00-01-02-07 від 20.02.2025 у листах, повідомили про те, що на їхню адресу повідомлення про скликання зборів у вищезазначені дати не надходили.
Відтак, вимоги скаржника у цій частині суд вважає підставними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо посилань кредитора на неотримання ним, всупереч ч. 4 ст. 61 КУзПБ, звітів про діяльність арбітражного керуючого, суд відзначає, що скаржник не є органом, уповноваженим отримувати звіти чи окрему інформацію від ліквідатора. Такі повноваження, з урахуванням ст. 61 КУзПБ, має виключно комітет кредиторів.
Також, враховуючи що на час розгляду скарги судом, судова процедура погашення боргів боржника не завершена, а кредиторами затверджено умови продажу та надано згоду на його продаж керуючому реалізацією (протокольне рішення зборів кредиторів від 29.01.2025), суд відхиляє твердження заявника щодо непогашення вимог кредиторів на цій стадії.
Інші доводи скаржника, відповідно до змісту скарги рахуються судом як припущення і не мають під собою правового підґрунтя.
Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене в сукупності та керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу б/н від 11.12.2024 (вх. №9537) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність арбітражного керуючого Микитіва О.І. при виконанні ним обов'язків керуючого реалізацією у процедурі погашення боргів боржника ОСОБА_1 у справі №921/412/22 в частині порушення строку проведення інвентаризації та в частині неналежної організації проведення зборів кредиторів 21.03.2024, 29.04.2024 та 05.06.2024 року.
3. В решті скарги відмовити.
Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства). Повний текст виготовлено 01.04.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко