про відмову в забезпеченні позову
31.03.2025м. СумиСправа № 920/403/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши заяву представника Приватного акціонерного товариства «Науково - виробниче Акціонерне товариство «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» б/н від 26.03.2025 (вх.№ 1561 від 26.03.2025) про забезпечення позову у справі № 920/403/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Науково - виробниче Акціонерне товариство «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» (40020, м. Полтава, проспект Перемоги, буд. 6, код 00220434)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЦЕНТР» (42343, Сумська область, Сумський район, село Сад, вул. Київська, буд. 26А, приміщення 4, код 42659225)
про стягнення 4 118 735, 61 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди частини нерухомого майна №0109 від 01.09.2023 в сумі 4 118 735, 61 грн та сплачений судовий збір в сумі 63 801, 80 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №920/403/25 між суддями від 18.03.2025, справу розподілено судді Джепі Ю.А.
Ухвалою від 24.03.2025 судом постановлено залишити без руху позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Науково - виробниче Акціонерне товариство «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» б/н від 18.03.2025 (вх. № 1137 від 18.03.2025) та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом дев'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання суду доказів сплати судового збору в сумі 49 424, 83 грн в установленому законом порядку.
26.03.2025 до суду надійшла заява представника Приватного акціонерного товариство «Науково - виробниче Акціонерне товариство «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» б/н від 26.03.2025 (вх.№ 1561 від 26.03.2025) про забезпечення позову у справі № 920/403/25, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких фінансових установах, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «СК ЦЕНТР», які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 4 118 735,61 грн.
Пунктом другим частини першої статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Заява про забезпечення позову відповідно до положень частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У період з 27.03.2025 по 29.03.2025 суддя Джепа Ю.А. перебувала у відрядженні, тому заява розглядається судом у перший робочий день після відрядження - 31.03.2025.
Згідно із статтєю 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заява про забезпечення позову обґрунтована зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного захисту.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).
Тому заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову, повинен належним чином обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
У той же час, у заяві представника позивача міститься лише посилання на потенційне порушення прав та не додано жодних доказів в її обгрунтування.
Мотивуючи заяву про забезпечення позову заявник посилається на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, який було укладено з позивачем, не сплачує заборгованість та ухиляється від спілкування, є підстави вважати, що у разі не накладення арешту на грошові кошти, вони можуть зникнути чи зменшитись за кількістю, наслідком чого буде ускладнення та неможливість виконання можливого рішення суду про стягнення з відповідача відповідної заборгованості у даній справі.
Однак суд вважає, що вищенаведеним заявником не надано належних обґрунтувань та доказів у підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Самі лише припущення заявника щодо намірів відповідача не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення, надати відповідні докази конкретних дій або бездіяльності відповідача, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до потенційного порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на конкретні дії, а не наміри, відповідача, що свідчать про порушення прав позивача, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.
У заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову при збереженні балансу інтересів сторін спору, а також прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Згідно частини другої статті 141 Господарського процесуального кодексу України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом унесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі, визначеному судом. Ці гроші повинні гарантувати сумлінність позивача й забезпечити компенсацію збитків, яких може зазнати відповідач у випадку, якщо за підсумками розгляду справи в задоволенні позову буде відмовлено та встановлено, що вжитими заходами забезпечення позову відповідачеві були заподіяні збитки.
Крім депозиту, зустрічне забезпечення може здійснюватися шляхом надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення від іншої особи, що не є заявником. Також суд може в порядку зустрічного забезпечення зобов'язати позивача вчинити певні дії для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 136, 137, 138-140, 233, 234, 235 та статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви представника Приватного акціонерного товариства «Науково - виробниче Акціонерне товариство «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» б/н від 26.03.2025 (вх.№ 1561 від 26.03.2025) про забезпечення позову у справі № 920/403/25.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення - 31.03.2025.
3. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строки та в порядку, встановлені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
4. Надіслати копію ухвали учасникам справи.
Суддя Ю.А. Джепа