вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"31" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/33/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" від 28.01.2025 про забезпечення позову у справі
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про визнання відсутнім права користування земельними ділянками та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками
та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про визнання відсутнім права користування земельними ділянками та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками
без виклику учасників справи
16.01.2025 ТОВ "Західна агровиробнича компанія" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до СТОВ "ДАК", в якому просить визнати відсутнім право користування земельними ділянками та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" зазначає, що СТОВ "ДАК" перешкоджає у здійсненні належних товариству прав оренди земельних ділянок, чим порушує нормальний виробничий процес ТОВ "Західна агровиробнича компанія", завдаючи останньому збитків.
Одночасно з позовною заявою від ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надійшла заява про забезпечення позову (з урахуванням заяви-уточнення від 20.01.2025) шляхом:
- заборони СТОВ "ДАК" та іншим особам, крім ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вчиняти будь-які підготовчі, земельні, інші аграрні (сільськогосподарські) роботи на земельних ділянках, права оренди яких належить ТОВ "Західна агровиробнича компанія";
- заборони СТОВ "ДАК" та іншим особам вчиняти дії щодо перешкоджання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" користуватися орендованими земельними ділянками за кадастровими номерами, перелік яких наведено вище.
Звертаючись до предмету позову (визнання відсутнім права користування земельними ділянками та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками), ТОВ "Західна агровиробнича компанія" доводить, що після завершення орендних правовідносин, СТОВ "ДАК" не тільки продовжує використовувати спірні земельні ділянки, але і засіяло їх озимими культурами під урожай 2025 року та має намір цей урожай зібрати.
В свою чергу, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" вважає такі дії порушенням своїх прав володіння земельними ділянками, зазначаючи про неможливість, в ситуації, що складається, підготувати поля до весняної посівної, засіяти кукурудзою (згідно з технологічною картою вирощування культури сільськогосподарські роботи мають розпочатися у березні 2025 року) та, відповідно, отримати прибуток шляхом реалізації зібраного урожаю.
Позивач наводить розрахунок орієнтовного планового прибутку від реалізації кукурудзи в 2025 році (26 783,80 грн з 1 га земель), який складає 14 236 928,89 грн (з 531,55 га землі).
Вищевказане, за твердженням заявника, свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав.
Таким чином, заявлені заходи забезпечення позову, за словами ТОВ "Західна агровиробнича компанія", спрямовані на збереження земельних ділянок у тому стані, який дозволив би захистити відповідне право (у разі якщо суд дійде висновку про його порушення) у спосіб, який визначений законом, без необхідності звернення позивача до суду з новими позовними заявами.
На думку заявника, запропоновані заходи не призведуть до порушення прав СТОВ "ДАК" та спрямовані на запобігання негативним наслідкам до вирішення спору по суті та набрання кінцевим судовим рішенням у справі законної сили.
В свою чергу, невжиття запропонованих заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи навіть унеможливлення ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Селівону А.О.
Ухвалою суду від 20.01.2025 у задоволенні заяви ТОВ "Західна агровиробнича компанія" - відмовлено.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов наступних висновків:
- задоволення заяви про забезпечення позову є фактично встановленням обставин, що мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті, а також, що у заяві про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими заявник пов'язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову;
- позовні вимоги, які заявляються ТОВ "Західна агровиробнича компанія", не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування земельних ділянок на його користь, а також не стосуються питання приналежності посівів, право власності на які фактично буде встановлено судом у разі задоволення заяви про забезпечення позову;
- відсутній зв'язок між обраним ТОВ "Західна агровиробнича компанія" заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, що, у свою чергу, враховуючи положення ст.ст.136, 137 ГПК України, унеможливлює задоволення заяви про забезпечення позову у цьому спорі;
- за твердженням заявника, роботи на спірних земельних ділянках по засіюванню кукурудзою мають розпочатись у березні 2025 року, у той час як заява про забезпечення позову подається у січні 2025 року, що, у свою чергу, свідчить про її передчасність, оскільки за цей час розгляд справи може бути закінчений, прийняттям судом відповідного процесуального документа та є додатковим підтвердженням необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову;
- при цьому фактично міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише припущеннями заявника, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Ухвалою від 21.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд її за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2025.
29.01.2025 до суду надійшла заява ТОВ "Західна агровиробнича компанія" від 28.01.2025 про забезпечення позову шляхом:
- заборони СТОВ "ДАК" та іншим особам, крім ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вчиняти будь-які підготовчі, земельні, інші аграрні (сільськогосподарські) роботи на земельних ділянках, право оренди яких належить ТОВ "Західна агровиробнича компанія"
- заборони СТОВ "ДАК" та іншим особам вчиняти дії щодо перешкоджання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" користуватися орендованими земельними ділянками за кадастровими номерами, перелік яких наведено вище.
Як встановлено судом, заява ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про забезпечення позову від 28.01.2025 є аналогічною за своїм змістом, обґрунтуванням і вимогами заяві про забезпечення позову від 16.01.2025. Виключенням є описова частина заяви, яка містить оцінку ТОВ "Західна агровиробнича компанія" висновкам суду, які викладені в ухвалі від 20.01.2025.
Зокрема, заявник не погоджується з твердженням суду про передчасність звернення з заявою про забезпечення позову, оскільки згідно з технологічною картою вирощування культури сільськогосподарські роботи мають розпочатися у березні 2025 року, а перше підготовче судове засідання у справі призначено судом на 20.02.2025, тобто лише за 8 днів до початку весняної посівної кампанії, а з урахуванням розгляду справ за правилами загального позовного провадження, передбачених ст.ст. 177 та 195 ГПК України, та порядку набрання рішеннями законної сили існує можливість зриву весняної посівної кампанії для ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на орендованих нею землях, що матиме наслідком завдання позивачу збитків, орієнтовний розмір яких складає 14 236 928,89 грн.
Додатково наголошує на тому, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Згідно табелю суддя Селівон А.О. перебував на лікарняному з 28.01.2025 по 04.02.2025.
З метою дотримання передбаченого законодавством строку розгляду заяви про забезпечення позову, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025, справу розподілено для розгляду судді Романюк Ю.Г.
Ухвалою суду від 30.01.2025 справу прийнято до свого провадження судом у новому складі, та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.
31.01.2025 до суду надійшли заперечення СТОВ "ДАК" на заяву про забезпечення позову від 28.01.2025, згідно яких товариство зауважує, що вимоги обох заяв є аналогічними. Нових фактичних обставин не наведено, нових доказів, що їх підтверджують - не додано.
Окрім того, ухвала Господарського суду Рівненської області від 20.01.2025 набрала законної сили, позивач не скористався своїм правом на перегляд рішення апеляційною інстанцією, що свідчить про згоду позивача з висновками суду першої інстанції, викладеними у даній ухвалі.
Крім того, СТОВ "ДАК" звернуло увагу, що повторне подання заяви про забезпечення позову, для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин вважається зловживанням процесуальними правами (п.1 ч.2 ст. 43 ГПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Таким чином, за переконанням відповідача за первісним позовом, заява про забезпечення позову від 28.01.2025р. підлягає залишенню без розгляду, а заявлені заходи забезпечення позову за своїм характером та метою є тотожними позовним вимогам та вимогам заяви про забезпечення позову від 16.01.2025, запропонований заявником захід забезпечення позову має ознаки вирішення справи по суті, що є неприпустимим в силу положення ч.11 ст. 37 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.01.2025 заяву ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про забезпечення позову від 28.01.2025 залишено без розгляду.
Мотивуючи свою ухвалу, суд вважав, що за своїм змістом, обґрунтуванням і вимогами подана заява про забезпечення позову від 28.01.2025 є аналогічною (тотожною) заяві від 16.01.2025, яка вже була розглянута судом та, за результатами розгляду якої, винесено ухвалу від 20.01.2025. Фактично, обидві заяви дублюють одна одну за підставами, з якими позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову та за вимогами, а обрані позивачем заходи - є ідентичними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за своєю суттю заява про забезпечення позову, що розглядається, є повторно поданою, яка не містить нових обставин, що стосуються підстав обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову, а доводи заявника фактично зводяться до незгоди останнього з ухвалою суду від 20.01.2025, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову ТОВ "Західна агровиробнича компанія" від 16.01.2025 - відмовлено.
Господарський суд зазначив, що за змістом чинного процесуального законодавства сторони наділені правом ініціювання апеляційного перегляду уже існуючого судового рішення (у даному випадку ухвали суду від 20.01.2025) з того ж самого питання, винесеного за результатами розгляду заяви про забезпечення позову від 16.01.2025; натомість можливість звернення з повторною заявою аналогічного змісту (з тотожних підстав і з тотожними вимогами) до суду першої інстанції - не вбачається.
Таким чином, застосувавши аналогію закону, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду повторно поданої заяви про забезпечення позову у відповідності до п.5 ч.1 ст.226 ГПК України.
17.02.2025 СТОВ "ДАК" звернулось до Господарського суду Рівненської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Західна агровиробнича компанія", у якій просить визнати укладеними додаткові угоди, з метою пролонгації до 31.12.2025 Договорів №№1,2,3 обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024, у редакції, викладеній у зустрічному позові.
Ухвалою від 21.02.2025 зустрічну позовну заяву СТОВ "ДАК" залишено без руху і встановлено спосіб усунення її недоліків - шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 7 267,20 грн.
25.02.2025, у зв'язку з апеляційним оскарженням ухвали від 31.01.2025, матеріали справи, на вимогу Північно-західного апеляційного господарського суду, було направлено до суду апеляційної інстанції.
06.03.2025 від СТОВ "ДАК" отримано заяву про усунення недоліків зустрічної позовної заяви з доказами сплати 7 267,20 грн - судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Західна агровиробнича компанія", ухвалу Господарського суду Рівненської області від 31.01.2025, а справу №918/33/25 - направлено до місцевого господарському суду для продовження розгляду заяви про забезпечення позову від 29.01.2025.
Скасовуючи ухвалу та направляючи заяву для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що норми ГПК України чітко регламентують процедуру розгляду заяв про забезпечення позову, визначаючи можливість ухвалення рішення про забезпечення або відмову в ньому, а також повернення заяви у разі недотримання вимог ст. 139 цього Кодексу.
Суд резюмував, що право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання виникає у суду лише за умови коли подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами на підставі ч.3 ст. 43 ГПК України.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що однією із підстав відмови у задоволенні первинної заяви про забезпечення позову була її передчасність подання, оскільки за цей час розгляд справи може бути закінчений, прийняттям судом відповідного процесуального документа. При цьому, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.01.2025 підготовче засідання призначено на 20.02.2025.
В той же час, апелянт зауважив, що із урахуванням строків для розгляду справи та порядку набрання рішеннями законної сили, існує обґрунтована можливість зриву весняної посівної кампанії для позивача, що матиме наслідком завдання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" збитків.
Вказана обставина і стала підставою для звернення до суду з повторною заявою про забезпечення позову, однак така обставина не врахована судом першої інстанції.
27.03.2025 матеріали справи повернулись до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 27.03.2025 суд прийняв зустрічну позовну заяву СТОВ "ДАК" до ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вимоги за зустрічним позовом об'єднав в одне провадження з первісним позовом ТОВ "Західна агровиробнича компанія".
Таким чином, суд вважає за необхідне розглянути заяву ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про забезпечення позову від 28.01.2025.
Дослідивши матеріали заяви ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про забезпечення позову від 28.01.2025, суд зазначає наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 ч.1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч.4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову.
З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, №904/1417/19 від 26.09.2019).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру про визнання відсутнім у СТОВ "ДАК" права користування земельними ділянками, перелік яких міститься у позовній заяві, та усунення перешкод у користуванні цими земельними ділянками, право на користування яких після 01.01.2025 (закінчення орендних правовідносин між сторонами), згідно позиції заявника - належить ТОВ "Західна агровиробнича компанія".
Отож, суд повинен дослідити питання:
- чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення, чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
- чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду;
- дослідити докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
З матеріалів справи судом встановлено, що спірні землі засіяні СТОВ "ДАК" озимими культурами під урожай 2025 року, який вважає правомірним використання цих земель після 01.01.2025 (орендні правовідносини вважає пролонгованими).
Слід зазначити, на розгляді Господарського суду Рівненської області у межах справи №918/33/25, перебуває зустрічна позовна заява СТОВ "ДАК" про визнання укладеними додаткових угод, з метою пролонгації до 31.12.2025 Договорів №№1,2,3 обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024.
В той же час, ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вважаючи себе повноправним користувачем земельних ділянок (оскільки орендні правовідносини з відповідачем припинились 31.12.2024), має намір провести весняну посівну на цих землях.
З цією метою ТОВ "Західна агровиробнича компанія" й ініціювало вжиття заходів забезпечення позову, звернувшись до суду заявою, що розглядається, в якій просить заборонити:
- усім крім нього проводити на спірних земельних ділянках будь-які сільськогосподарські роботи;
- вчиняти по відношенню до ТОВ "Західна агровиробнича компанія" дії щодо перешкоджання користуватися спірними земельними ділянками.
Зі змісту заяви про забезпечення позову встановлено позицію заявника, згідно якої СТОВ "Дубенська аграрна компанія" вчиняє дії, які полягають в намірі самовільно, без згоди ТОВ "Західна агровиробнича компанія", здійснювати діяльність на земельних ділянках, які перебувають в оренді останнього, що свідчить про загрозу незаконного їх використання, зокрема, шляхом проведення сільськогосподарських робіт.
Проаналізувавши вимоги даної заяви про забезпечення позову (заборонити усім, крім заявника, проводити на спірних земельних ділянках будь-які сільськогосподарські роботи, а також вчиняти по відношенню до заявника дії щодо перешкоджання користуватися спірними земельними ділянками), суд приходить до висновку, що вказані вимоги випливають безпосердньо з обставин та вимог сторін, які є предметом дослідження під час розгляду по суті спору, ініційованого сторонами у справі №918/33/25:
- ТОВ "Західна агровиробнича компанія": визнання відсутнім права у СТОВ "Дубенська аграрна компанія" користування спірними земельними ділянками, а також усунення перешкод ТОВ "Західна агровиробнича компанія" у користуванні вказаними земельними ділянками;
- СТОВ "ДАК": визнання укладеними додаткових угод, з метою пролонгації до 31.12.2025 Договорів №№1,2,3 обміну правами користування земельними ділянками від 02.02.2024.
Суд вважає, що встановлення правомірності використання спірних ділянок після 01.01.2025 є предметом доказування при розгляді даної справи, а задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, запропонований ТОВ "Західна агровиробнича компанія" за своїм змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
Водночас, відповідно до ч.11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Крім того, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.
У даному випадку суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не може досліджуватися, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Посилання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на умови договорів, укладених між ними, на здійснення переписки між сторонами щодо правомірності використання спірних земель, а також, що СТОВ "ДАК" продовжує вчиняти незаконні дії з відповідними земельними ділянками, на переконання суду, зводяться до розгляду спору по суті за позовними заявами.
Разом з цим, докази представлені ТОВ "Західна агровиробнича компанія", як матеріали кримінальних проваджень №12024186040000298 та №12024186040000299, порушених за ч.1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки), не стосуються періоду, за який у даному випадку існує спір щодо права використання земельних ділянок (після 01.01.2025). Так, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" доводить, що в період з 13 по 26 листопада 2024 року працівники СТОВ "Дубенська аграрна компанія" неодноразово чинили перешкоди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" у використанні земельних ділянок на території Тараканівської сільської ради. Наявність цих фактів, зокрема підтверджує вищезазначеними матеріалами кримінальних проваджень.
Ураховуючи вище зазначене, суд вважає, що відсутній зв'язок між обраним ТОВ "Західна агровиробнича компанія" заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, що, у свою чергу, враховуючи положення ст.ст.136, 137 ГПК України, унеможливлює задоволення заяви про забезпечення позову у цьому спорі у спосіб, визначений заявою від 28.01.2025.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №910/21682/15(910/16624/20).
Отож, суд приходитть до висновку, що задоволення заяви про забезпечення позову від 28.01.2025 є фактично встановленням обставин, що мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті, а також, що у заяві про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими заявником пов'язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.
Щодо питання існування можливості зриву для ТОВ "Західна агровиробнича компанія" весняної посівної кампанії кукурудзи через строки розгляду справи №918/33/25 та порядку набрання рішеннями законної сили, яке, за твердженням суду апеляційної інстанції залишене поза увагою при первісному розгляді заяви про забезпечення позову від 28.01.2025 і було підставою повторного звернення, суд зазначає наступне.
ТОВ "Західна агровиробнича компанія" у поданій заяві про забезпечення позову вказує, що має намір засіяти орендовані земельні ділянки, правам користування якими перешкоджає СТОВ "Дубенська аграрна компанія", кукурудзою під урожай 2025 року. Згідно з технологічною картою вирощування культури сільськогосподарські роботи та відповідних землях мають розпочатися у березні 2025 року.
Фактично, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" просить у суду забезпечити можливість йому використовувати спірні земельні ділянки до того, як суд вирішить по суті спір про право їх використання, ініційований сторонами.
Тому, для суду не є визначальним момент звернення заявником до суду, оскільки не спростованим являється той факт, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову фактично є вирішенням спору по суті.
Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності особи. В ст. 6 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
З огляду на викладене, у суду є підстави вважати, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, можуть порушити права та інтереси іншої сторони спору як власника незавершеного виробництва (посівів) сільськогосподарських культур на вищевказаних земельних ділянках, а визначений заявником захід забезпечення позову матиме наслідком перешкоджання господарській діяльності товариства, може призвести до погіршення стану майна (посів), зниження його вартості та (або) їх знищення тощо.
При цьому, заявником не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він звернувся до суду у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Твердження заявника про можливість ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду - є лише припущеннями заявника, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про забезпечення позову - відсутні, а тому у її задоволенні сілд відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" від 28.01.2025 про забезпечення позову у справі №918/33/25.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.2 ст. 235 ГПК України, з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК