вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"25" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1175/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (вул. Березинська, 7, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49130, код ЄДРПОУ 30627766)
про стягнення 1 149 грн 80 коп.
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: Тарасюта Наталія Володимирівна (в режимі ВКЗ);
- від відповідача: не з'явився
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів відео- та звукозапису з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (підсистема відеоконференцзв'язку).
26 грудня 2024 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" про стягнення 1 149 грн 80 коп. (з яких: 159 грн 32 коп. пені за Договором поставки № 53-122-01-21-11417 від 10.11.2021; 703 грн 66 коп. пені за Договором поставки № 53-122-01-23 - 13287 від 24.04.2023; 286 грн 82 коп. пені за Договором поставки № 53-122-01-23 - 13404 від 12.05.2023).
Окрім того, позивач просить суд здійснити розподіл витрат та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за трьома договорами поставки: № 53-122-01-21-11417 від 10.11.2021; № 53-122-01-23 - 13287 від 24.04.2023 та № 53-122-01-23 - 13404 від 12.05.2023 в частині повної та своєчасної поставки товару.
Ухвалою від 27.12.2024 повернуто позовну заяву та додані до неї документи Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Ухвала від 27.12.2024 мотивована тим, що при зверненні з позовною заявою було порушено приписи ч. 1 ст. 173 ГПК України щодо об'єднання декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основних та похідних вимог, що стало підставою для повернення позовної заяви на підставі п 2 ч 5 ст. 174 ГПК України. При цьому судом зазначено, що заявлена позивачем вимога про стягнення суми складається із суми заборгованості, яка виникла за різними договорами.
Не погоджуючись з ухвалою від 27.12.2024, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 апеляційну скаргу Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.12.2024 в справі №918/1175/24 задоволено. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.12.2024 в справі №918/1175/24 скасовано. Справу № 918/1175/24 направлено до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.
27 лютого 2025 року матеріали справи № 918/1175/24 повернулися до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1175/24. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 25.03.2025. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
25 березня 2025 року судом встановлено, що відповідач у справі не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання. Належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про доставку йому ухвали від 04.03.2025 до електронного кабінету через підсистему "Електронний суд" 04.03.2025 о 19:11 год.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, які встановлено судовим рішенням, яке має преюдиційне значення для розгляду даного спору.
Судом встановлено, що між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (далі - постачальник) було укладено три договори поставки: № 53-122-01-21-11417 від 10.11.2021; № 53-122-01-23 - 13287 від 24.04.2023 та № 53-122-01-23 - 13404 від 12.05.2023.
Законом України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», який набрав чинності 23.03.2023, визначено правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі і не підлягають приватизації, управління, використання та розпорядження його майном і спрямований на сталий розвиток товариства, забезпечення економічної та енергетичної безпеки і захисту інтересів держави.
Утворення товариства здійснюється шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 за № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 % якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно ЄДРПОУ 24584661).
Пунктом 3 Постанови установлено, що:
- товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства;
- відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» передбачено, що процедура утворення товариства передбачає, серед іншого, державну реєстрацію припинення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та державну реєстрацію товариства. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.
Державну реєстрацію акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» проведено 11.01.2024. В цей день також проведено державну реєстрацію припинення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Отже, з 11.01.2024 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з п. 3.1. Договору поставки № 53-122-01 -21 -11417 від 10.11.2021 сторонами було погоджено, що продукція поставляється Постачальником в строк по 17.12.2021. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м, Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Строк дії договору поставки - по 30.06.2022 (п. 12.1 договору).
Поставка товару на суму 31 864,80 грн, згідно з видатковою накладною від 16.12.2021 № 1870, відбулася 23.12.2021, тобто із простроченням на 5 днів.
Відповідно до п. 8.4 Договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.
Пунктом 9.1 Договору визначено, що у випадку порушення строків поставки «Постачальник» зобов'язаний сплатити «Замовнику» пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, «Постачальник» додатково сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Пунктом 9.4 Договору поставки передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
З метою досудового врегулювання спору щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, позивач надіслав відповідачу претензію від 04.05.2023 № 8435/001-юр про сплату пені.
У відповідь на вказану претензію на адресу позивача надійшов лист від 25.05.2023 № 240 про скасування пені за зазначеним договором.
Таким чином, у порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у визначені строки, тому позивачем відповідно до п. 9.1 договору № 53-122-01-21-11417 від 10.11.2021 нараховано пеню.
За розрахунками позивача пеня за порушення строків поставки продукції за видатковою накладною від 16.12.2021 № 1870 складає 159,32 грн (31 864,80 грн х 0,1 % : 100 % х 5 днів = 159,32 грн).
Також судом встановлено, що за договором поставки № 53-122-01 -23-13287 від 24.04.2023 сторонами було погоджено, що продукція підлягала поставці в період до 30.11.2023. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток 1 до договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010» (п. 3.1 Договору).
Договір на веб-порталі Уповноваженого органу по закупівлі UA-2023-03-16-004825-а було оприлюднено 24.04.2023. Відповідно, строк поставки визначено по 24.05.2023.
Строк дії договору поставки - по 31.12.2023 (п. 12.1 договору).
Поставка товару на загальну суму 175 915,80 грн, згідно з видатковими накладними від 24.05.2023 № 508 та № 509, відбулася 29.05.2023, тобто із простроченням на 4 дні.
Відповідно до п. 8.4 Договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.
Пунктом 9.1 Договору визначено, що у випадку порушення строків поставки «Постачальник» зобов'язаний сплатити «Замовнику» пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, «Постачальник» додатково сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Пунктом 9.4 Договору поставки передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
З метою досудового врегулювання спору щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, позивач надіслав відповідачу претензію від 18.07.2023 № 13692/001-юр про сплату пені.
Відповідь на вказану претензію на адресу позивача не надходила.
Таким чином, у порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у визначені строки, тому позивачем відповідно до п. 9.1 договору № 53-122-01-23-13287 від 24.04.2023 нараховано пеню.
За розрахунками позивача пеня за порушення строків поставки продукції за видатковими накладними від 24.05.2023 № 508 та № 509 складає 703,66 грн (175 915,80 грн х 0,1 % : 100 % х 4 дні = 703,66 грн).
Окрім цього, за Договором поставки № 53-122-01-23-13404 від 12.05.2023, сторонами було погоджено, що продукція підлягала поставці в період до 30.11.2023.
Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № І (додаток 1 до договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010» (п. 3.1 Договору).
Договір на веб-порталі Уповноваженого органу по закупівлі UA-2023-04- 12-009032-а було оприлюднено 15.05.2023, відповідно, строк поставки визначено по 14.06.2023.
Строк дії договору поставки - по 31.12.2023 (п. 12.1 договору).
Поставка товару на загальну суму 71 706,00 грн, згідно з видатковою накладною від 19.06.2023 № 648, відбулася 19.06.2023, тобто із простроченням на 4 дні.
Відповідно до п. 8.4 договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.
Пунктом 9.1 Договору визначено, що у випадку порушення строків поставки «Постачальник» зобов'язаний сплатити «Замовнику» пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставлено!) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, «Постачальник» додатково сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Пунктом 9.4 Договору поставки передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим.
З метою досудового врегулювання спору щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, позивач надіслав відповідачу претензію від 19.07.2023 № 13786/001-юр про сплату пені.
Відповідь на вказану претензію на адресу позивача не надходила.
Таким чином, у порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у визначені строки, тому позивачем відповідно до п. 9.1 договору № 53-122-01-23-13404 від 12.05.2023 нараховано пеню.
За розрахунками позивача пеня за порушення строків поставки продукції за видатковою накладною від 19.06.2023 № 648 складає 286,82 грн (71 706,00 грн х 0,1 % : 100 % х 4 дні = 286,82 грн).
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладених правочинів, які за своєю правовою природою є договорами поставки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що Постачальник поставив для Покупця передбачений Договорами товар із простроченням поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із т. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).
Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18; п. 37 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у Договорах відповідальність у вигляді пені та штрафу, а також визначили їх розмір.
Так, згідно із пунктом 9.1 усіх трьох Договорів передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань по поставці товару у вигляді неустойки то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено розрахунки пені за Договором поставки № 53-122-01 -21 -11417 від 10.11.2021, долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні не є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 78 грн 57 коп, а не 159 грн 32 коп.
При цьому суд виходить із того, що позивач при здійсненні своїх розрахунків не врахував обмеження розміру пені, що встановлене ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з якою розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Це положення слугує механізмом для забезпечення балансу між інтересами кредитора та боржника, не допускаючи надмірної фінансової відповідальності, яка могла б поставити боржника у невиправдано важке фінансове становище. Іншими словами, законодавство захищає відповідача від надмірних санкцій. Розрахунок пені, наданий позивачем, перевищує допустимі межі, встановлені законом.
Відтак суд задовольняє позовні вимоги за Договором поставки № 53-122-01 -21 -11417 від 10.11.2021 про стягнення пені за прострочення поставки товару на 5 днів частково у розмірі 78 грн 57 коп, котрий не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак у задоволенні позовних вимог за Договором поставки № 53-122-01 -21 -11417 від 10.11.2021 про стягнення 80 грн 75 коп. пені суд відмовляє.
Розрахунки пені, здійснені судом, долучено до матеріалів справи.
Судом перевірено розрахунки пені за Договором поставки № 53-122-01-23 - 13287 від 24.04.2023 та за Договором поставки № 53-122-01-23 - 13404 від 12.05.2023, долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 703 грн 66 коп. за Договором поставки № 53-122-01-23 - 13287 від 24.04.2023 та 286 грн 82 коп. за Договором поставки № 53-122-01-23 - 13404 від 12.05.2023).
З урахуванням викладеного за результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: стягнення пені у розмірі 1069 грн 05 коп. (78 грн 57 коп + 703 грн 66 коп. + 286 грн 82 коп.).
В решті позовних вимог про стягнення 80 грн 75 коп. пені суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 1 149 грн 80 коп. відповідно останній зобов'язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 13775 від 03.12.2024 на суму 3 028 грн 00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов підлягає до часткового задоволення, відтак судовий збір в розмірі 2 815 грн 35 коп. покладається на відповідача (пропорційно до задоволених позовних вимог).
Решта судового збору у розмірі 212 грн 65 коп. залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123,129, 231, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" про стягнення 1 149 грн 80 коп задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (вул. Березинська, 7, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49130, код ЄДРПОУ 30627766) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046) 78 (сімдесят вісім) грн 57 коп. пені за Договором поставки № 53-122-01-21-11417 від 10.11.2021; 703 (сімсот три) грн 66 коп. пені за Договором поставки № 53-122-01-23 - 13287 від 24.04.2023; 286 (двісті вісімдесят шість) грн 82 коп. пені за Договором поставки № 53-122-01-23 - 13404 від 12.05.2023), 2 815 (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн 35 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог про стягнення 80 грн 75 коп. пені за Договором поставки № 53-122-01-21-11417 від 10.11.2021 - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано "31" березня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О.Пашкевич