вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"31" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/209/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І, розглянувши матеріали справи
за позовом Дубенської міської ради
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів"
про зобов'язання вчинити певні дії
Секретар судового засідання Агаєва Н.Б.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Міщанюк О.А.(в режимі відеоконференції);
Від відповідача: Діонісьєв І.М.
Суть спору.
У лютому 2024 року Дубенська міська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів", в якому просила зобов'язати відповідача надати позивачу нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги із посиланнями на положення статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини 1 статті 56 Закону України "Про землеустрій" обґрунтовано тим, що на даний час у постійному користуванні відповідача перебуває земельна ділянка площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720) на вул. Млинівській, 69 у м. Дубні. Власником зазначеної землі є територіальна громада м. Дубна. Крім об'єктів нерухомого майна, які належать відповідачу, на земельній ділянці з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720 також знаходиться об'єкт комунальної власності - приміщення їдальні загальною площею 735,8 кв. м. Відповідно до рішення Дубенської міської ради від 12.04.2023 № 2799 вирішено здійснити приватизацію вказаного приміщення їдальні. Так, за результатами електронного аукціону, який відбувся 17.05.2023, переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант ЛТД" до якого перейде право на частину земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720), необхідної для обслуговування приміщення їдальні, однак для цього потрібно здійснити поділ землі, яка перебуває в постійному користуванні відповідача.
З метою виділення зі сформованої земельної ділянки окремої частини, необхідної для обслуговування приміщення їдальні, належного Дубенській міській раді, позивач звернувся до відповідача як землекористувача з листом про надання згоди на поділ спірної земельної ділянки. Відповідач відмовив у наданні такої згоди. За твердженням позивача, без отримання згоди землекористувача, яким є відповідач у цій справі, неможливо здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720 та припинити ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" право користування ділянкою, яка буде сформована внаслідок поділу та на якій розташоване належне позивачу приміщення їдальні. Позивач без формування нової земельної ділянки, внаслідок поділу земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720), на якій розташоване належне йому приміщення їдальні на вул. Млинівській, 69 у м. Дубні, не може повною мірою реалізувати свої права власника щодо розпорядження зазначеним об'єктом нерухомого майна, а саме позбавлений можливості укласти договір купівлі - продажу між Дубенською міською радою та ТОВ "Галант ЛТД".
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що підставою для поділу земельної ділянки позивач зазначає перемогу ТОВ "Галант ЛТД" за результатами проведеного електронного аукціону з продажу приміщення їдальні та необхідність виділення у зв'язку із цим земельної ділянки для ТОВ "Галант ЛТД", діючи фактично в інтересах переможця аукціону, не надавши при цьому власного рішення з даного питання та проекту землеустрою для ознайомлення.
У тексті позовної заяви нема посилання позивача на рішення з даного приводу, не міститься зазначеного рішення і переліку додатків до позовної заяви, а відповідно до зазначених норм діючого законодавства наявність такого рішення для ініціювання процедури з поділу земельної ділянки є обов'язковим.
Також у поясненнях відповідач вказує, що матеріали справи не містять доказів, які б встановлювали факт відмови відповідача від надання нотаріальної згоди на такий поділ або юридичні факти, які б свідчили про відмову відповідача надати нотаріальну згоду на виділення змельної ділянки.
Оскільки позивач не дотримався вимог статті 141 ЗК України щодо припинення права користування відповідача на земельну ділянку у визначений чинним законодавством спосіб, не вчинивши при цьому обов'язкових дій з визначення та реалізації свого суб'єктивного права, яке підлягає захисту, то наведене свідчить про відсутність факту порушеного відповідачем права позивача, яке за його вимогами є об'єктом та підлягає захисту у спірних правовідносинах. Позивач не обґрунтував і не довів належними і вірогідними доказами порушення (невизнання, оспорювання) його прав та/або законних інтересів відповідачем.
Зокрема представник відповідача, посилаючись на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2024 у справі № 460/16639/21, стверджує, що Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово - технічних виробів" відноситься до підприємств ІІІ класу шкідливості з нормативною санітарно-захисною зоною в 300 метрів. Приміщення їдальні, що знаходиться за адресою м.Дубно, вул.Млинівська,36, загальною площею 735,8 кв.м, яке було продане ТОВ "Галант ЛТД", знаходиться в санітарно-захисній зоні. Відтак, відповідач має легітимні очікування на подальше використання території санітарно-захисної зони як зони зі спеціальним статусом, оскільки цей статус унеможливлює здійснення господарської діяльності третіми особами.
Процесуальні дії у справі.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 в задоволені позову відмовлено.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 апеляційну скаргу Дубенської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі № 918/209/24 задоволено частково. Мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінено та викладено в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/209/24 залишено без змін.
Додатковою постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів" про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі № 918/209/24 задоволено. Стягнуто з Дубенської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 15.10.2024 № 03-04/49/2024, у зв'язку із перебуванням судді Церковної Н.Ф. до 24.10.2024 у відпустці, набранням законної сили рішення у даній справі виникла необхідність повторного автоматизованого розподілу справи № 918/209/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024, справу № 918/209/24 передано на розгляд судді Селівону А.О.
Ухвалою суду від 16.10.2024 справу № 918/209/24 прийнято до провадження судді Селівона А.О.
16.10.2024 на виконання додаткової постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 видано наказ.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 918/209/24 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Дубенської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 918/209/24. Витребувано з Господарського суду Рівненської області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 918/209/24.
Супровідним листом № 918/209/24/1294/24 від 20.11.2024 справу № 918/209/24 направлено до Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2025 касаційні скарги Дубенської міської ради задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 918/209/24 скасовано. Справу № 918/209/24 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
29.01.2025 супровідним листом Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду № 31-12/918/209/24/4/2025 від 27.01.2025 повернуто до Господарського суду Рівненської області матеріали справи № 918/209/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.01.2025 справу № 918/209/24 передано на розгляд судді Мовчуну А.І.
Ухвалою суду від 03.02.2025 справу № 918/209/24 прийнято до провадження. Підготовче засідання призначено на 05.03.2025.
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
05.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли пояснення у справі, у яких зокрема просить стягнути з позивача судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою суду від 05.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 26.03.2025.
25.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли пояснення у справі.
Ухвалою суду від 26.03.2025 розгляд справи відкладено на 31.03.2025.
28.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла письмова промова в судових дебатах.
В судовому засіданні 31.03.2025 представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням поданих додаткових пояснень.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до рішення Дубенської міської ради від 29.12.1997 № 329 земельна ділянка площею 12,15 га була передана в постійне користування Відкритого акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів".
Рішенням Дубенської міської ради від 12.06.2001 № 792 припинено право користування Відкритого акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" земельною ділянкою площею 4,30 га на вул. Млинівській, 59 згідно з пунктом 1 статті 27 ЗК України та передано ділянку до земель запасу міста.
Рішенням Дубенської міської ради від 29.11.2005 № 1475 припинено право користування Відкритого акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" земельною ділянкою площею 0,0876 га на вул. Млинівськиій, 59 згідно з пунктом "а" статті 141 ЗК України (добровільна відмова) і передано ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови міста.
На даний час у відповідача перебуває в постійному користуванні земельна ділянка площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720) на вул. Млинівській, 69 у м. Дубні. Власником зазначеної землі є територіальна громада м. Дубна.
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку спірна земельна ділянка має наступні характеристики: Кадастровий номер земельної ділянки 5610300000:01:001:0720; Цільове призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; Площа земельної ділянки 7,6824 га.; Місце розташування Рівненська область, м. Дубно, вул. Млинівська, 69.
Крім об'єктів нерухомого майна, які належать відповідачу, на земельній ділянці з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720 також знаходиться об'єкт комунальної власності - приміщення їдальні загальною площею 735,8 кв. м.
Рішенням Дубенської міської ради від 12.04.2023 № 2799 вирішено здійснити приватизацію об'єкта комунальної власності - приміщення їдальні, що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Млинівська, 69, загальною площею 735, 8 кв. м шляхом продажу через електронний аукціон.
Відповідно до протоколу про результати електронного аукціону від 17.05.2023 №-UA-20230509-68919 переможцем аукціону визначено ТОВ "Галант ЛТД".
Дубенська міська рада листами від 09.10.2023 та 03.11.2023 зверталася до ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", в якому просила надати свою згоду Дубенській міській раді на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720.
ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" у відповідь на вказані запити листами від 27.10.2023 вих.№ 282 та від 08.11.2023 вих.№ 291 повідомило, що не надає згоду на здійснення поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:001:0720, що належить ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на праві постійного користування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею.
Враховуючи вищевикладене, Дубенська міська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом, в якому просила зобов'язати вчинити певні дії, а саме зобов'язати ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" надати Дубенській міській раді нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки площею 7,6824 га, кадастровий номер 5610300000:01:001:0720.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 в задоволені позову відмовлено.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 апеляційну скаргу Дубенської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі № 918/209/24 задоволено частково. Мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінено та викладено в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі № 918/209/24 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2025 касаційні скарги Дубенської міської ради задоволено частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2024, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 918/209/24 скасовано. Справу № 918/209/24 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
У частині першій статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі шляхом звернення з позовом до суду.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Тобто, вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту від такого порушення або оспорення суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв'язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Звертаючись із позовом у цій справі, позивач наголошував, що відмова відповідача від надання нотаріально посвідченої згоди на поділ земельної ділянки перешкоджає реалізації права власності на об'єкт нерухомого майна, який перебуває у комунальній власності, шляхом розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Статтями 13, 19 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Способи захисту прав на земельні ділянки визначено у статті 152 ЗК України, за змістом частини другої якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до положень статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У частині першій статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У статті 324 ЦК України зазначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
У статті 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Тобто відповідно до зазначених норм чинного законодавства правом на захист від порушень прав і законних інтересів на землю наділені саме власники або користувачі (титульні власники) таких земельних ділянок.
У даній справі встановлено, що позивач є власником як спірної земельної ділянки, так і нерухомого майна, розташованого на її частині.
У постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Водночас варто звертати увагу на те, що Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 23.11.2023 у справі № 916/3030/22 зазначено, що:"…стаття 149 ЗК України передбачає один із способів припинення права користування земельною ділянкою шляхом вилучення земельних ділянок у постійних користувачів для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Механізм вилучення земельної ділянки застосовується за згодою землекористувача або примусово - за рішенням суду.
За змістом статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, правові підстави примусового припинення прав на земельну ділянку саме у судовому порядку є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.
Натомість у спірних правовідносинах у силу принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розміщені, користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості не може здійснювати ніхто, окрім власника нерухомості. Наслідком набуття іншою особою права власності на нерухоме майно є припинення користування попереднім землекористувачем відповідною частиною земельної ділянки під нерухомим майном.
У цьому випадку вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача на користь власника нерухомості не відбувається, а тому до спірних правовідносин стаття 149 ЗК України застосуванню не підлягає".
З наведеного слід зробити висновок, що до правовідносин, які виникають у зв'язку з реалізацією права на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, яка за висновком, викладеним Великою Палатою Верхового Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, слідує за таким майном (є єдиним об'єктом права власності) положення статті 149 ЗК України не застосовуються.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 23.11.2023 у справі № 916/3030/22, в якій вказав, що: "… використання алгоритму, за яким відсутність згоди постійного землекористувача виключає можливість оформлення власником нерухомості права на землю суперечить принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розміщені, оскільки у такому випадку уповноважений орган (власник земельної ділянки) буде позбавлений можливості оформити право на земельну ділянку новому власнику об'єкта нерухомості без відмови постійного землекористувача від земельної ділянки.
З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне відступити від наведених вище висновків Верховного Суду про те, що за наявності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та за відсутності на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється в судовому порядку, а стаття 149 ЗК України до спірних правовідносин не застосовується".
Враховуючи вищевикладене, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.01.2025 у справі № 918/209/24 зроблено висновок, що розглядаючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції, посилаючись на відсутність рішення Дубенської міської ради про вилучення земельної ділянки на підставі положень статті 149 ЗК України, залишив поза увагою доводи позивача, покладені в основу підстави позову, та не звернув увагу на те, що у цьому випадку відсутність згоди постійного землекористувача виключає можливість оформлення власником нерухомості права на землю, що суперечить принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розміщені, оскільки у такому разі позивач як власник земельної ділянки позбавлений можливості сформувати земельну ділянку під об'єктом нерухомості шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки за технічною документацію із землеустрою без згоди землекористувача.
Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно ч. 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 5 ст. 79-1 ЗК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об'єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об'єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.
Таким чином не надання відповідачем нотаріально посвідченої згоди позивачу на поділ земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720) порушує права територіальної громади м. Дубно в особі позивача, зокрема, на оформлення речового права на земельну ділянку під належним територіальній громаді майном.
Щодо тверджень відповідача про належність території підприємства, відповідно і приміщення їдальні, до санітарно-захисної зони, судом встановлено наступне.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2024 у справі № 460/16639/21 встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово - технічних виробів" відноситься до підприємств ІІІ класу шкідливості з нормативною санітарно-захисною зоною в 300 метрів.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За твердження представника відповідача, так як приміщення їдальні, що знаходиться за адресою м. Дубно, вул. Млинівська,36, загальною площею 735,8 кв.м, яке було продане ТОВ "Галант ЛТД", знаходиться в санітарно-захисній зоні, то відповідач має легітимні очікування на подальше використання території санітарно-захисної зони як зони зі спеціальним статусом, оскільки цей статус унеможливлює здійснення господарської діяльності третіми особами.
Предметом позову у справі № 918/209/24 є зобов'язання відповідача надати позивачу нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки.
За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 2 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, відтак, законність рішення Дубенської міської ради від 12.04.2023 № 2799, яким вирішено здійснити приватизацію вказаного приміщення їдальні, не досліджується.
У відповідності до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України № 6-32цс13 від 12.06.2013.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновки суду.
Зважаючи на характер, спосіб та обставини порушення прав та інтересів позивача та керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України, якими передбачено, що суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених позивачем вимог, суд вважає, що позовна вимога Дубенської міської ради про зобов'язання ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" надати нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки є правомірною та не суперечить закону.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово - технічних виробів" (35603, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Млинівська, 69, код ЄДРПОУ 02971506) надати Дубенській міській раді (35600, Рівненська обл., м.Дубно, вул. Замкова, буд. 4, код код ЄДРПОУ 05391063) нотаріально посвідчену згоду на поділ земельної ділянки площею 7,6824 га з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720).
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово - технічних виробів" (35603, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Млинівська, 69, код ЄДРПОУ 02971506) на користь Дубенської міської ради (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Замкова, буд. 4, код ЄДРПОУ 05391063) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп витрат по оплаті судового збору.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 01 квітня 2025 року.
Суддя А.І.Мовчун