вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"31" березня 2025 р. Справа № 918/136/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,
за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк-Сервіс"
про стягнення заборгованості в сумі 35 142 грн 22 коп.,
у судове засідання учасники справи не з'явилися.
Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В лютому 2025 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 35 142 грн 22 коп., з яких: 22 343 грн 45 коп. - заборгованість за РКО згідно тарифного пакету, 2 931 грн 05 коп. - пеня, 7 984 грн 89 коп. - індекс інфляції заборгованості та 1 882 грн 83 коп. - 3% річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, який сплачений за подання до суду цієї позовної заяви, в сумі 3 028 грн 00 коп.
До позовної заяви Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" долучено платіжну інструкцію від 29 січня 2025 року № 295 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 3 028 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору банківського рахунку від 9 вересня 2015 року № 260.
Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня отримання даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви із зазначенням місцезнаходження та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";
- уточненої позовної заяви із узгодженням зазначеної ціни позову у вступній частині позовної заяви з сумами стягнення, заявленими у прохальній частині позовної заяви;
- доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
24 лютого 2025 року від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на адресу суду та через систему "Електронний суд" надійшли заяви про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 24 березня 2024 року на 10:40 год.
6 березня 2025 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 06.03.2025 року, в якій просив провести судове засідання у справі № 918/136/25, призначене на 24 березня 2025 року о 10:40 год., та у всіх наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 7 березня 2025 року заяву представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 06.03.2025 року задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/136/25, призначене на "24" березня 2025 року на 10:40 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/136/25 провести в режимі відеоконференції за участі представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Позивач у судове засідання 24 березня 2025 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 26.02.2025 року, до електронного кабінету Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (а.с. 90). В той час 24 березня 2025 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Зокрема в клопотанні зазначено, що представник позивача за довіреністю - адвокат Березюк Є.О. перебуває на лікарняному, а тому не зможе прийняти участь у судовому засіданні.
Розглянувши у судовому засіданні 24.03.2024 року вказане клопотання позивача, суд відмовив в його задоволенні, так як відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.
При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.
Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.
Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання додаткових доказів, ознайомлення з матеріалами справи позивачем зазначено та обґрунтовано не було.
Таким чином, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, необхідні для вирішення судом спору у даному судовому засіданні, а позивачем не подано обґрунтованих доказів необхідності відкладення розгляду справи, суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Крім того відповідач у судове засідання 24 березня 2025 року також не з'явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 26 лютого 2025 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 102-105).
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк-Сервіс" є: 33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39.
Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
У судовому засіданні 24 березня 2025 року судом було прийнято рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
9 вересня 2015 року між позивачем (далі - Банк) та відповідачем (далі - Клієнт) укладено договір банківського рахунку № 260 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк зобов'язується надавати Клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані з переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватись тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд.
Згідно із п. 2.1. Договору, Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов'язується відкрити Клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні України та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору, законодавства України, в. т.ч. нормативно правових актів Національного Банку України.
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що оплата за послуги надані Банком Клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги ТВБВ № 10026/0146 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (Додаток № 1 до цього договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені Банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі - Тарифи).
Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість послуг Банку визначена в Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що при настанні термінів оплати вартості наданих Банком послуг з розрахунково-касового обслуговування Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому Тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих Банком послуг з обслуговування рахунку (ів) Клієнта, а також інших поточних рахунків Клієнта відкритих в AT "Ощадбанк" або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору.
Сплата Клієнтом коштів за надані Банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції авансом або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітнім відповідно до додатку 1 до цього договору.
Згідно із п. 4.2.6. Договору Банк має право отримувати від Клієнта оплату вартості за надані послуги відповідно Тарифів.
У свою чергу, розділом 4.3. Договору встановлено ряд обов'язків Клієнта, серед яких:
зобов'язання виконувати умови договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, (п. 4.3.3. Договору);
зобов'язання сплачувати вартість послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього договору (п. 4.3.10. Договору);
своєчасно поповнювати рахунок(ки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку(ах), з метою належного виконання свої обов'язків за цим договором щодо сплати на користь Банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення Банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації Банком права договірного списання коштів з рахунку(ів) (п. 4.3.11. Договору);
щорічно до 15 січня наступного за звітним року підтверджувати в письмовій формі залишок коштів на рахунку(ах) станом на 1 січня. У випадку неотримання Банком підтвердження залишків коштів на рахунку(ах) Клієнта протягом зазначеного строку, залишок коштів вважається підтвердженим (п. 4.3.12. Договору);
оплачувати вартість послуг із здійснення операцій з купівлі, продажу (в тому числі обов'язкового продажу) та/або обміну (конвертації) безготівкової іноземної валюти за кошти Клієнта в розмірі, визначеному Тарифами Банку (п. 4.3.13. Договору);
відшкодувати Банку витрати по сплаті комісійних винагород банків-кореспондентів, у т.ч. за перерахування коштів з рахунку(ів) на поточний(і) рахунок Клієнта, відкритий(і) в іншому банку протягом 10 банківських днів з моменту отримання від Банку відповідного рахунку (п. 4.3.14. Договору).
У відповідності до п. 6.4. Договору, за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані Банком послуги, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії договору (п. 9.1. Договору).
Додатком № 1 до даного Договору встановлено тарифи за послуги Банку, зокрема згідно п. 2.1.2.1. тарифу, щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн. в місяць, при цьому, комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.
На виконання умов договору Банком відкрито Клієнту відповідний рахунок, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача.
Позивачем нараховано відповідачу плату за обслуговування тарифного пакету за період з 06.10.2015 року по 06.07.2023 року в розмір 22 343 грн 45 коп.
Спір у даній справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором банківського рахунку від 9 вересня 2015 року № 260, в частині сплати плати за обслуговування тарифного пакету, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 343 грн 45 коп. простроченої плати за обслуговування тарифного пакету, 2 931 грн 05 коп. пені, 7 984 грн 89 коп. інфляційних втрат та 1 882 грн 83 коп. 3% річних.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків Фізичних та юридичних осіб.
Згідно з ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1067 ЦК України визначає, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Додатком № 1 до договору встановлено тарифи за послуги банку, зокрема згідно п. 2.1.2.1. тарифу, щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн. в місяць, при цьому, комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов'язання за договором, а саме надавав послуги з відкриття та обслуговування рахунку відповідача. Однак, відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку за період з жовтня 2015 року по червень 2023 року, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 22 343 грн 45 коп.
Враховуючи викладене вище та те, що матеріали справи не містять доказів закриття відповідачем рахунку, а також доказів припинення дії договору, суд вважає обґрунтованим нарахування банком плати за розрахунково-касове обслуговування рахунку, а тому позовні вимоги в частині стягнення 22 343 грн 45 коп. плати за обслуговування тарифного пакету підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 931 грн 05 коп. пені нарахованої за період з 01.07.2024 року по 31.12.2024 року.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).
За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені в тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, обмежується положенням ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У відповідності до п. 6.4. Договору, за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані Банком послуги, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, пункт 6.4. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням до дати фактичного виконання, тощо.
Також пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, шестимісячний строк нарахування пені визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.07.2024 року по 31.12.2024 року в розмірі 2 931 грн 05 коп. суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.
Крім цього позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 984 грн 89 коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року та 1 882 грн 83 коп. 3% річних з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року в розмірі 7 984 грн 89 коп. суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Також суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року в розмірі 1 882 грн 83 коп., визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 22 343 грн 45 коп. заборгованості за РКО згідно тарифного пакету, 2 931 грн 05 коп. пені, 7 984 грн 89 коп. інфляційних втрат та 1 882 грн 83 коп. 3% річних.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн 00 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно останній зобов'язаний був сплатити при поданні позову до суду судовий збір в розмірі 3 028 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" було сплачено 3 028 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 29 січня 2025 року № 295.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 126, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк-Сервіс" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, код ЄДРПОУ 39915403) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 27, код ЄДРПОУ 09322277) 22 343 (двадцять дві тисячі триста сорок три) грн 45 коп. заборгованості за РКО згідно тарифного пакету, 2 931 (дві тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн 05 коп. пені, 7 984 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 89 коп. інфляційних втрат, 1 882 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві) грн 83 коп. 3% річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31 березня 2025 року.
Суддя Політика Н.А.