вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"20" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1149/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» (29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Геологів, 2- Е; код ЄДРПОУ 03448860)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Київська, будинок 29-А; код ЄДРПОУ 38680240).
про стягнення 5 158 101 грн 65 коп.
у судове засідання з'явились:
- від позивача: не з'явився;
- від відповідача: Стригунов Олександр Миколайович (в режимі ВКЗ);
18 грудня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Акціонерного товариства «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» про стягнення 5 158 101 грн 65 коп. (з яких: 4 483 471,71 грн. основний борг, 237 185,20 грн. інфляційні втрати, 392 242,53 грн. штрафні санкції, 45 202,21 грн. 3% річних).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами виконання Договору субпідряду № 5-20РСТ на експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області від 16.10.2020 - Генеральним підрядником (відповідачем) не виконано зобов'язання із оплати наданих послуг (виконаних робіт) Субпідрядником (позивачем).
Ухвалою від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1149/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.01.2025. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
06 січня 2025 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» адвоката Стригунова Олександра Миколайовича надійшло клопотання про вступ у справу, про продовження строку для надання відзиву та про участь у судових засіданнях в порядку відеоконференції у справі.
Ухвалою від 10.01.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» адвоката Стригунова Олександра Миколайовича про вступ у справу, про продовження строку для надання відзиву та про участь у судових засіданнях в порядку відеоконференції у справі - задоволено. Постановлено:
- внести інформацію про представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» адвоката Стригунова Олександра Миколайовича до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 918/1149/24 в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС;
- надати доступ адвокату Стригунову Олександру Миколайовичу як представнику відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» до електронної справи № 918/1149/24 в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС;
- продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» процесуальний строк для подання відзиву на позов і всіх доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності) - до початку судового засідання у справі 918/1149/24, яке відбудеться 14.01.2025;
- провести судове засідання 14.01.2025 та усі подальші судові засідання у справі № 918/1149/24 в режимі відеоконференції із представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» адвокатом Стригуновим Олександром Миколайовичем.
14 січня 2025 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до суду від представника відповідача надійшов відзив.
У судовому засіданні 14.01.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у підготовчому засіданні до 28.01.2025. Постановив провести наступне судове засідання 28.01.2025 в режимі ВКЗ із представниками позивача Коротинською Аллою Петрівною та відповідача Стригуновим Олександром Миколайовичем.
22 січня 2025 року через підсистему Електронний суд ЄСІТС до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У даній заяві по суті спору позивач вказав, що визнає, що після відкриття провадження у справі від відповідача на рахунок позивача надійшло 500 000 грн 00 коп. заборгованості.
У судовому засіданні 28.01.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11.02.2025 з метою надання сторонам досягнути домовленостей про мирне врегулювання спору. Постановив провести наступне судове засідання 11.02.2025 в режимі ВКЗ із представниками позивача Коротинською Аллою Петрівною та відповідача Стригуновим Олександром Миколайовичем.
Ухвалою від 11.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/1149/24. Призначено справу № 918/1149/24 до судового розгляду по суті на 27.02.2025.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.02.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 13.03.2025. Постановив провести наступне судове засідання 13.03.2025 в режимі ВКЗ із представниками позивача Коротинською Аллою Петрівною та відповідача Стригуновим Олександром Миколайовичем.
13 березня 2025 року від представника позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн 00 коп.
14 березня 2025 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.03.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 20.03.2025. Постановив провести наступне судове засідання 20.03.2025 в режимі ВКЗ із представниками позивача Коротинською Аллою Петрівною та відповідача Стригуновим Олександром Миколайовичем.
20 березня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 20 000 грн 00 коп.
20 березня 2025 року у судове засідання з'явився представник відповідача в режимі ВКЗ.
Представник позивача із технічних причин на відеоконференцзв'язок не вийшла.
Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника позивача.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача вказав, що відповідач сплатив заборгованість у розмірі 500 000 грн 00 коп після відкриття провадження у справі та визнав позовні вимоги частково у розмірі 3 983 471 грн 71 коп. основного боргу, просив суд зменшити розмір правничої допомоги що стягується з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» до 20 000 грн 00 коп.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 16.10.2020, між ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» (як Генеральним підрядником) та ПрАТ «Хмельницьке ШБУ № 56» (як Субпідрядником), було укладеного договір субпідряду № 5-20РСТ на експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області (далі - Договір).
25 липня 2022 року позивачем здійснено ряд реєстраційних змін (змінено відомості про юридичну особу), а саме: змінено повне найменування з Приватного акціонерного товариства «Хмельницьке шляхово-будівельне управління № 56» на Акціонерне товариство «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ», змінено скорочене найменування позивача з ПрАТ «Хмельницьке ШБУ № 56» на АТ «Ю АР ДІ», змінено місцезнаходження позивача з адреси: 29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Західна Окружна, 1 на адресу: 29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Геологів, 2-Е.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Субпідрядник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги з експлуатаційного утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області загальною протяжністю 313,546 км (надалі по тексту - «послуги» або «роботи») в обсягах, визначених Генеральним підрядником у завданні, та в обумовлений цим Договором термін. Генеральний підрядник зобов'язується прийняти надані згідно із завданням Генерального підрядника, цим Договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходженням коштів від Служби автомобільних доріг у Рівненській області на його рахунок (надалі по тексту «Замовник»).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна цього Договору визначатиметься сумою наданих послуг (виконаних робіт), які підтверджуються підписаними Сторонами Актами наданих послуг (виконаних робіт) відповідно до переліку та обсягів послуг (робіт) в межах визначених лімітів, щомісячних планів-завдань та/або дефектних актів Генерального підрядника.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, фінансові та платіжні зобов'язання у Генерального підрядника перед Субпідрядником за цим Договором виникають по факту надання послуг (виконання робіт) Субпідрядником, що підтверджується підписаними Сторонами формами № КБ-2В та № КБ-3, а також у разі наявності та в межах фактичного надходження коштів Генеральному підряднику від Замовника - Служби автомобільних доріг у Рівненській області.
Відповідно до пункту 4.2 Договору, розрахунки проводяться Генеральним підрядником Субпідряднику протягом 5-ти робочих днів після підписання Сторонами «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) і «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних ДСТУ та СОУ та надходження коштів від Служби автомобільних доріг у Рівненській області.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, існує рішення у справі № 918/241/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" до відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Ю АР ДІ Українські дороги" про стягнення заборгованості у розмірі 12 398 318,70 грн. які мають преюдиційне значення для розгляду справи № 918/1149/24.
Позовні вимоги ТОВ "Спец Комплект Постач" у справі № 918/241/23 були обґрунтовані невиконанням Службою автомобільних доріг у Рівненській області умов договору від 25.09.2020 № 37 на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг. За доводами позивача, відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем послуг з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області за січень 2022 року - на суму 2 146 364,54 грн, за лютий 2022 року - на суму 10 251 954,16 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 у справі № 918/241/23 позовні вимоги ТОВ "Спец Комплект Постач" до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області про стягнення заборгованості у розмірі 12 398 318,70 грн задоволено у повному обсязі. Вирішено стягнути зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на користь ТОВ "Спец Комплект Постач" заборгованість у розмірі 12 398 318,70 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що виконання позивачем робіт на підставі договору на суму 12 398 318,70 грн підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи. Крім того, суд зазначив, що відповідач не заперечив та не надав належних і допустимих доказів про невиконання позивачем робіт на загальну суму 12 398 318,70, зокрема, претензій відповідача щодо обсягу та /або якості виконаних робіт (наданих послуг) на момент отримання замовником актів та довідок. Натомість Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області посилалася на відсутність планів - замовлень на роботи та відсутність відповідного фінансування. За таких обставин господарський суд першої інстанції констатував, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, а тому порушив вимоги ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 у справі № 918/241/23 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ "Спец Комплект Постач".
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" задоволено. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 918/241/23 скасовано, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13.06.2023 у справі № 918/241/23 залишено в силі. Стягнуто із Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" 371 949 грн 56 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів слідує, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання договору підряду.
Частинами 1, 2, 3 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
У відповідності до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що договір підряду (субпідряду) є двостороннім і оплатним договором, на підставі якого у підрядника виникає обов'язок виконати обумовлені договором роботи та здати їх замовнику, а у замовника - обов'язок прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно з положеннями ст. ст. 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе лише за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
При цьому сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.
В позовній заяві Акціонерне товариство «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» стверджує, що в суму заборгованості в розмірі 12 398 318 грн 70 коп. котра була предметом спору у справі 918/241/23, в тому числі включена сума заборгованості за виконані Акціонерним товариством «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» як субпідрядником за договором субпідряду № 5-20РСТ на експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області від 16.10.2020 роботи в розмірі 5 483 471,71 грн.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» визнало вказаний факт про включення в суму 12 398 318 грн 70 коп. (котра була предметом спору у справі 918/241/23) 5 483 471,71 грн. основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» перед Акціонерним товариством «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ».
Судом встановлено, що ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» 09.08.2024 отримано від Замовника (Служби автомобільних доріг у Рівненській області) оплату в розмірі 13 584 293,50 грн.
Факт оплати Замовником - Службою автомобільних доріг у Рівненській області, наданих послуг (виконаних робіт) Субпідрядником, підтверджується відомостями по транзакціях:
- № 286908671 від 08.08.2024 (дата оплати 09.08.2024) відповідно до якої Служба автомобільних доріг у Рівненській області із рахунку НОМЕР_1 перерахувала на рахунок ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 13 398 318,70 грн. із призначенням платежу: 3111020;2281; ст. заборг.; зг. ПКМУ/03.08.11 № 845, н.ГС Рів. обл./17.01.24р.ГС Рів. обл./13.06.23,п.Вс/05.12.23с № 918/241/23, з ТОВ «Спец Комплект Постач»/31.07.2024 №435.
- № 286881106 від 08.08.2024 (дата оплати 09.08.2024) відповідно до якої Служба автомобільних доріг у Рівненській області із рахунку НОМЕР_1 перерахувала на рахунок ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 185 974,78 грн. із призначенням платежу: 3111020;2281; ст. заборг.; зг. ПКМУ/03.08.11 № 845, н.ГС Рів. обл./17.01.24р.ГС Рів. обл./13.06.23,п.Вс/05.12.23с № 918/241/23, з ТОВ «Спец Комплект Постач»/31.07.2024 №435.
З урахуванням викладеного суд виснує, що за умовами п. 4.2. Договору, відповідач перед позивачем зобов'язаний був здійснити розрахунки за виконані роботи протягом 5-ти робочих днів після, зокрема, надходження коштів від Служби автомобільних доріг у Рівненській області на свій рахунок коштів. Тобто, до 16.08.2024 включно.
26 жовтня 2024 року Акціонерне товариство «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» здійснило реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму з ПДВ 5 483 471 грн 71 коп., платником податку згідно з квитанцією є ТОВ "СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ".
Як вбачається із матеріалів справи відповідач порушив зобов'язання за Договором, оскільки кошти від Служби автомобільних доріг у Рівненській області було отримано 09.08.2024 в повному обсязі, а розрахунок із позивачем відповідно до умов Договору здійснено лише частково.
Так, на виконання вимог Договору субпідряду № 5-20РСТ на експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області відповідач після отримання коштів від Замовника частково оплати заборгованість в сумі 1 000 000,00 грн. платіжним дорученням від 14.08.2024 з призначенням платежу: «Оплата за послуги з експлуатаційного утримання автомоб.дор.згдог.№5-20РСТ від 16.10.2020 в т.ч. ПДВ 20%-166666,67».
Тобто, при цьому, Генеральним підрядником не виконано зобов'язання із оплати наданих послуг (виконаних робіт) Субпідрядником на суму 4 483 471,71 грн., строк оплати яких тривав до 16.08.2024 включно.
З урахуванням викладеного на момент пред'явлення позову сума основного боргу позивача перед відповідачем склала 4 483 471,71 грн.
Як вбачається, після відкриття провадження у справі 23.12.2024, а саме, 30.12.2024 відповідач здійснив часткову оплату існуючої заборгованості у розмірі 500 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 13561.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, зокрема якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК (відсутність предмету спору) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивач просить суд стягнути з відповідача 4 483 471,71 грн. основного боргу, а відповідачем після звернення позивача до господарського суду із даним позовом погашена основна заборгованість за Договором субпідряду № 5-20РСТ на експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області від 16.10.2020 у розмірі 500 000 грн 00 коп, між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань стосовно даної заборгованості, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 500 000 грн 00 коп. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов'язання не виконав, визнав позовні вимоги щодо решти заборгованості у розмірі 3 983 471 грн 71 коп. основного боргу, означена заборгованість виникла із укладеного між сторонами договору субпідряду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 3 983 471 грн 71 коп.
Крім того, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача 237 185,20 грн - інфляційних втрат, 392 242,53 грн - штрафних санкцій та 45 202,21 грн - 3% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначила, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 7.2.4 Договору, що за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами інших своїх зобов'язань за Договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період на який нараховується пеня від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання генеральним підрядником обов'язку з оплата виконаних робіт, субпідрядник має право на стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період на який нараховується пеня від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних наведені в позовній заяві за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними. Обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 392 242,53 грн., інфляційних втрат - 237 185,20 грн., 3% річних - 45 202,21 грн.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаних позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, який в судове засідання повторно не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, а тому вони підлягають до повного задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Правилами ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи що відповідач сплатив 500 000 грн 00 коп основного боргу після відкриття провадження у справі та визнав решту позовних вимог у вигляді основного боргу на суму 3 983 471 грн 71 коп, - суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором субпідряду у розмірі 3 983 471 грн 71 коп. основного боргу, 237 185 грн 20 коп. інфляційних втрат, 45 202 грн 21 коп. 3 % річних. Провадження у справі № 918/1149/24 в частині стягнення 500 000 грн 00 коп. основного боргу закрити.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру на суму 5 158 101 грн 65 коп. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 77 371 грн 52 коп. що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 1187586135 від 17.12.2024.
Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).
За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно Акціонерне товариство «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» зобов'язане було сплатити судовий збір у розмірі 61 897 грн 22 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 77 371 грн 52 коп.
Судом встановлено, що заявником внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку, що сума судового збору яка підлягає поверненню Акціонерному товариству «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» з Державного бюджету України становить 15 474 грн 30 коп.
Відтак суд роз'яснює позивачу про його можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 15 474 грн 30 коп. у зв'язку із сплатою судового збору із надлишком.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у випадках, установлених, зокрема п. 5 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається повністю.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У зв'язку із закриттям провадження у справі в частині 500 000 грн 00 коп. основного боргу господарський суд роз'яснює позивачу про його можливість звернення до суду із письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України у розмірі 6 000 грн 00 коп.
Згідно зі ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги про стягнення 3 983 471 грн 71 коп. основного боргу, суд дійшов висновку про повернення ухвалою Акціонерному товариству “Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 23 900 грн 83 коп. (50 % від 47 801 грн 66 коп), сплачений згідно з платіжним дорученням № 1187586135 від 17.12.2024. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням розміру задоволених позовних вимог судовий збір, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача становить 31 996 грн 39 коп.
Відтак судовий збір в сумі 31 996 грн 39 коп. згідно з положеннями ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Розглянувши заяву позивача про стягнення витрат понесених останнім по оплаті професійної правничої допомоги у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як вбачається позивач просить суд стягнути на свою користь із відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи, у загальному розмірі 50 000 грн 00 коп.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у цій справі позивачем надано:
- Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ № 1032490 від 31.08.2022, виданий адвокатським об'єднанням "Епсілон груп" на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № URD-300822 від 30.08.2022 адвокату Коротинській Аліні Петрівні на представленні інтересів АТ "Ю АР ДІ" (далі - ордер);
- Акт від 12.03.2025 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) до Договору про надання правової (правничої) допомоги № URD-300822 від 30.08.2022 та до Додаткової угоди № 09-12/14 від 09.12.2014 (далі - Акт);
- Звіт № 1 до Акту № 12/03/25 від 13.03.2025, до Договору про надання правової (правничої) допомоги № URD-300822 від 30.08.2022 та до Додаткової угоди № 09-12/14 від 09.12.2014 (далі - Звіт);
- Додаткова угода № 09-12/24 від 09.12.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № URD-300822 від 30.08.2022.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.12.2024 між АТ "Ю АР ДІ Українські дороги" та Адвокатським об'єднанням «ЕПСІЛОН ГРУП» укладено Додаткову угоду № 09-12/24 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №URD-300822 від 30.08.2022.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 09-12/24 від 09.12.2024, Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання від імені та в інтересах Клієнта здійснити комплекс дій щодо консультування, складання процесуальних документів та представництва інтересів Клієнта у Господарському суду Рівненської області щодо стягнення Клієнтом грошових коштів із ТОВ "СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ" за договір субпідряду № 5-20РСТ від 16.10.2020 на експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Рівненської області на загальну суму 5 158 101,65 грн.
Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № 09-12/24 від 09.12.2024, перелік прав, обов'язків та повноваження, що здійснює Адвокатське об'єднання визначається основним Договором та Законом. Адвокатським об'єднанням окрім іншого здійснюється підготовка до розгляду справи в суді першої інстанції, ознайомлення та аналіз матеріалів справи та інших документів по справі, надання консультацій Клієнту, визначення правової позиції під час розгляду справи в суді, підготовка та направлення, відповіді на відзив, заяв, письмових пояснень, письмової промови, клопотань та будь-яких процесуальних та інших документів, представництво інтересів в судових засіданнях в приміщенні суду, тощо.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 09-12/24 від 09.12.2024, сторони погодили, що гонорар Адвокатського об'єднання за надання правової (правничої) допомоги згідно п. 1-2 цієї Додаткової угоди, а саме за ведення господарської справи від імені Клієнта в суді першої інстанції становить фіксовану суму у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що між позивачем (замовником, клієнтом) та адвокатським об'єднанням підписано без зауважень 12.03.2025 Акт про приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) № 12/03/2025.
Відповідно до пункту 1 Акту № 12/03/2025 від 12.03.2025, Адвокатським об'єднанням надана Клієнту правова (правнича) допомога за Договором, в обсязі та на умовах, що погоджені Сторонами, яка відповідає вартості, встановленій в розмірі гонорару - 50 000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2 Акту № 12/03/2025 від 12.03.2025, перелік правової (правничої) допомоги, що була надана Адвокатом, вказана у Звіті, який є додатком до даного Акту.
Відповідно до п. 3 Акту № 12/03/2025 від 12.03.2025, клієнт підтверджує, що вказана у звіті правова (правнича) допомога, надана Адвокатським об'єднанням у повному обсязі, належної якості, претензій та зауважень щодо об'єму та якості у Клієнта немає.
Зі звіту, який є додатком до Акту від 12.03.2025 вбачається, що адвокатське об'єднання виконало, а позивач прийняв наступні роботи:
- 09.12.2024 - Надання консультацій з питань неналежного виконання Договірних зобов'язань ТОВ «СПЕЦ КОМПЛЕК ПОСТАЧ» за договором субпідряду № 5-20РСТ від 16.10.2020. Укладення Додаткової угоди № 09-12/24 з визначенням комплексу дій Адвоката для надання Замовнику необхідної правової допомоги (вартість 2 000 грн 00 коп);
- 09.12.2024 - Опрацювання повного пакету Документів Клієнта, формування підстав позову та правової позиції. Первісне опрацювання матеріалів справи (вартість 4 000 грн 00 коп);
- 12.12.2024 - Робота з реєстром судових рішень - пошук подібних юридичних ситуацій для оцінки перспектив і підсилення позиції Клієнта (вартість 2 000 грн 00 коп);
- 16.12.2024 - Складення проекту позовної заяви (в т.ч. здійснення розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних, отримання необхідних додатків до позову та ін.) (вартість 10 000 грн 00 коп);
- 17.12.2024 - Фіналізація проекту позовної заяви, погодження із Клієнтом редакції та консультування під час подання позовної заяви під час подання позовної заяви через систему «Електронний суд» (вартість 3 000 грн 00 коп);
- 14.01.2025 - Представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Рівненської області (вартість 4 000 грн 00 коп);
- 14.01.2025 - Ознайомлення із відзивом на позовну заяву та доданими документами. Обговорення умов мирного врегулювання спору (вартість 4 000 грн 00 коп);
- 21.01.2025 - Отримання додаткових доказів по справі у Клієнта (у зв'язку із відомостями зазначені Відповідачем у відзиві на позовну заяву). Підготовка відповіді на відзив на позовну заяву (вартість 5 000 грн 00 коп);
- 28.01.2025 - Представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Рівненської області (вартість 4 000 грн 00 коп);
- 11.02.2025 - Представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Рівненської області (вартість 4 000 грн 00 коп);
- 27.02.2025 - Представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Рівненської області (вартість 4 000 грн 00 коп);
- 13.03.2025 - Заплановане представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Рівненської області на 13.03.2025 об 15 год.40 хв. (вартість 4 000 грн 00 коп).
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В матеріалах справи наявні заперечення відповідача проти стягнення заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката позивача в розмірі 50 000 грн 00 коп. В обґрунтування заперечень Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» просить врахувати:
- що заявлений розмір витрат 50 000,00 грн. не є обґрунтованим, результат вирішення справи не може вплинути на репутацію позивача, справа не викликала публічний інтерес;
- належну поведінку відповідача під час розгляду справи (затягування розгляду справи, не подання явно необґрунтованих заяв і клопотань, визнання позовних вимог попри недостатню кількість наданих позивачем доказів та ін.)
- дії відповідача щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи (усні заяви у підготовчому та по суті судових засіданнях, письмові звернення до позивача).
Також, дана справа не є складною, відповідачем визнано як наявність боргу так і позовні вимоги.
Щодо наведених у звіті про надання правової допомоги позивач зауважує наступне: ПУНКТИ 2,3,4,5 Звіту про надання допомоги - є фактично однією дією: складанням позову та потребують меншого часу і, відповідно, грошових витрат. ПУНКТИ 7 та 8 Звіту (ознайомлення з відзивом, підготовка відповіді на відзив) - є фактично однією дією: підготовкою відповіді на відзив та потребують меншого часу і, відповідно, меншого розміру грошових витрат. ПУНКТИ 6, 9-12 (представництво в 5-ти с-засіданнях) - не потребували значних часових та матеріальних витрат для участі в 5-ти судових засіданнях у зв'язку з прийняттям у них участі позивачем в порядку відеоконференції, загальна тривалість судових засідань у справі не перевищила 1 год. 30 хв. та витрати на них у загальній сумі 20 000 грн. є нерозумними та неспівмірними витраченому представником часу.
З урахуванням викладеного відповідач просить суд зменшити витрати позивача на оплату правничої допомоги з 50 000,00 грн. до 20 000,00 грн., поклавши частину (30 000,00 грн.) витрат на позивача.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, враховуючи заперечення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа “Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа “Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: “East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; “Ла-вентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано сукупність доказів: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина 3 ст.126 ГПК визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Позивачем надано сукупність документів, якими стверджується, що Акціонерному товариству «Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» адвокатським об'єднанням "Епсілон Груп" та безпосередньо адвокатом Коротинською Аліною Петрівною була надана правова правнича допомога у справі № 918/1149/24.
Як вбачається з матеріалів справи, від адвоката Коротинської Аліни Петрівни надійшли наступні процесуальні документи: заява вх. № 85/25 від 08.01.2025, відповідь на відзив вх. № 640/25 від 22.01.2025, заява про стягнення витрат на правничу допомогу вх. № 1373/25 від 13.03.2025.
Коротинська Аліна Петрівна брала участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції, а саме: 14.01.2025, 28.01.2025, 11.02.2025, 27.02.2025, 13.03.2025.
Як встановлено судом, Адвокатське об'єднання та клієнт (замовник, позивач), керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, погодили між собою відповідно розмір та вартість такої допомоги у фіксованій формі, що підтверджується Додатковою угодою № 09-12/24 від 09.12.2024, а також актом приймання-передачі послуг.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Суд зауважує, що при погодженому між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованому розмірі гонорару останній обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги, що виключає необхідність відображення інформації про понесені адвокатом витрати часу по кожному з видів робіт (наданих послуг) в детальному описі робіт (наданих послуг) чи іншому документі, що містить такий детальний опис. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку про те, чи потрібно надавати суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, у разі, якщо сторони погодили оплату у фіксованій сумі.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила таке:
"140. подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
143 ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис".
Суд зазначає, що детальний опис робіт, який відображений в Звіті № 1 до Акту № 12/03/2025 від 12.03.2025 приймання-передачі наданих послуг містить перелік послуг, які надані адвокатським об'єднанням для позивача. Зі Звіту № 1 чітко вбачається, яка саме правова правнича допомога була надана позивачу у справі № 918/1149/24, вбачається, що вона прийнята без зауважень і замовник підтверджує отримання усіх послуг у повному обсязі, які вказані у Звіті.
Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Спір у даній справі є майновим, що виник у зв'язку із невиконанням відповідачем Договору субпідряду в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи. Справа розглядалася у загальному позовному провадженні у зв'язку із ціною позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.146).
Суд зауважує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.
З огляду на викладене у сукупності, суд виснує, що аргументи представника відповідача про неспівмірність витрат зі складністю справи є такими, що доводять факт того, що у даній справі було завищено витрати на правову правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у справі відповідають таким критеріям як дійсність.
Водночас витрати заявлені позивачем не відповідають таким критеріям як обґрунтованість, розумність та співмірність.
Зі Звіту № 1 від 12.03.2025 вбачається, що в період із 09.12.2024 до 17.12.2024 адвокатським об'єднанням для позивача надано певний комплекс робіт, єдиною кінцевою метою яких було написання позовної заяви. Надання консультацій (09.12.2024), аналіз документів (09.12.2024), пошук судової практики (12.12.2024), складання проекту (16.12.2024) та його фіналізація (17.12.2024) - усе це складові частини єдиного процесу створення і написання позовної заяви. Опрацювання документів (09.12.2024) та робота з реєстром судових рішень (12.12.2024) - це підготовчі дії, які входять у загальну вартість складання позовної заяви. Фіналізація проєкту позову та консультація (17.12.2024) фактично є продовженням складання позову, а не самостійною дією.
Суд вважає, що попри формальне розмежування на п'ять окремих видів, надані послуги фактично становлять єдиний комплекс дій, спрямованих на підготовку позовної заяви. Позивач не довів обґрунтованості поділу цього процесу на самостійні етапи. Такий підхід свідчить про штучне дроблення послуг, що призвело до безпідставного збільшення вартості правничої допомоги.
Крім цього суд зауважує, що ознайомлення з відзивом на позовну заяву та доданими до нього документами, обговорення умов мирного врегулювання спору (14.01.2025), а також отримання додаткових доказів і підготовка відповіді на відзив (21.01.2025) за своєю суттю становлять єдиний правовий процес, спрямований на оцінку доводів відповідача та формування контраргументів позивача у відповіді на відзив. Усі ці дії здійснювалися в межах одного предмета спору, на підставі тих самих документів та правовідносин, що й підготовка позовної заяви. Поділ цього процесу на окремі послуги є формальним та не обґрунтованим необхідністю їх відокремленого виконання, яке і оплачується окремо.
Щодо представництва в судових засіданнях, суд вважає обґрунтованою оплату в розмірі 1 000 грн за кожне засідання, оскільки заявлений гонорар у 4 000 грн за одне засідання не підтверджений складністю справи.
З урахуванням викладеного, суд констатує, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають лише такі витрати, понесені позивачем:
- складання позовної заяви, оскільки ця робота є ключовою в межах судового захисту та безпосередньо спрямована на ініціювання розгляду справи;
- підготовка відповіді на відзив, яка є необхідною для реалізації права позивача на спростування доводів відповідача та підтримання позовних вимог у суді;
- представництво інтересів у судових засіданнях із розрахунку 1 000 грн за кожне засідання, виходячи з принципу розумності витрат.
Окрім іншого, суд вважає неприродним, що в додатковій угоді від 09.12.2024 була визначена фіксована сума 50 000 грн 00 коп за надання правничих послуг, і вже 12.03.2025 всі послуги були оцінені рівно цією ж сумою. Складається враження, що Звіт № 1 був складений з метою підганяння виконаних робіт під раніше зазначену фіксовану суму. Гонорар за правничу допомогу залежить від складності та обсягу виконаних робіт, який може змінюватися в процесі розгляду справи. Так, кількість судових засідань могла бути як меншою, так і більшою, ніж планувалося на момент підписання угоди. Таке збігання суми ставить під сумнів реальність самого Звіту, а також обґрунтованість і справедливість вартості послуг, які позивач просить суд стягнути з відповідача.
Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, враховуючи заперечення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат понесених по оплаті професійної правничої допомоги у справі та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на складність виконаних робіт та їх фактичний обсяг, суд визначає співмірний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20 000 грн 00 коп. Інші заявлені витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки є завищеними та є складовими частинами вже компенсованих послуг і не містять обґрунтування їх необхідності.
Вказана сума 20 000 грн 00 коп. понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу його адвокатського об'єднання підтверджена належними та допустимими доказами.
Відтак суд відмовляє у задоволенні заявлених витрат у розмірі 30 000 грн 00 коп із підстав, викладених вище.
Керуючись ст. ст. 13, 15, 16, 126, 129, 130, 231, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства “Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» про стягнення 5 158 101 грн 65 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СПЕЦ КОМПЛЕКТ ПОСТАЧ» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Київська, будинок 29-А; код ЄДРПОУ 38680240) на користь Акціонерного товариства “Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» (29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Геологів, 2- Е; код ЄДРПОУ 03448860) 3 983 471 (три мільйони дев'ятсот вісімдесят три тисячі чотириста сімдесят одна) грн 71 коп. основного боргу, 237 185 (двісті тридцять сім тисяч сто вісімдесят п'ять) грн 20 коп. інфляційних втрат, 45 202 (сорок п'ять тисяч двісті дві) грн 21 коп. 3 % річних, 392 242 (триста дев'яносто дві тисячі двісті сорок дві) грн 53 коп. пені, 31 996 (тридцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто шість) грн 39 коп. судового збору, 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на надання професійної (правничої) допомоги.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Провадження у справі № 918/1149/24 в частині стягнення 500 000 грн 00 коп. основного боргу закрити.
5. Повернути ухвалою суду Акціонерному товариству “Ю АР ДІ УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ» (29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Геологів, 2- Е; код ЄДРПОУ 03448860) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 23 900 (двадцять три тисячі дев'ятсот) грн 83 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням № 1187586135 від 17.12.2024. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане "31" березня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич