65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3234/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/3234/24
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС"
2. ОСОБА_1
про стягнення солідарно 11 923 061, 72 грн
за участю представників:
від позивача: Українець О. П. довіреність №11619-К-О від 16.07.2024;
від відповідача-1: Уланівський С. Є. ордер серія ВТ № 1031115 від 09.08.2024;
від відповідача-2: ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 від 23.08.2024;
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС", ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла за кредитним договором №HEVKLON107359 від 01.12.2020 (далі - Кредитний договір), та станом на 14.06.2024 становить 11 923 061,72 грн, з яких: 8 745 230,77 грн - заборгованості за тілом кредиту, 3 177 830,95 грн - заборгованості за процентами, а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 143 076,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов'язань позичальника та поручителя, як солідарного боржника, щодо погашення кредитної заборгованості.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.08.2024 о 10:00 з викликом учасників справи в судове засідання.
20.08.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван "Плюс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх.№ 30413/24 від 16.08.2024 у справі № 916/3234/24.
26.08.2024 за вх.№31166/24 господарський суд одержав відзив на позовну заяву.
26.08.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву представника позивача - Васильєвої Крістіни Вікторівни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за вх.№ 31159/24 від 26.08.2024.
26.08.2024 судове засідання не відбулось через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги; ухвалою суду від 26.08.2024 призначено підготовче засідання на 09.09.2024 о 12:40, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
09.09.2024 за вх.№32601/24 господарський суд одержав клопотання відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.№2-1422/24 від 05.09.2024 у справі №916/3234/24.
У підготовчому засіданні 09.09.2024 за участю представника позивача Васильєвої К. В. та представника відповідача Уланівського С. Є., судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача-2 ОСОБА_1 за вх. № 32601/24 від 09.09.2024 та відкладено підготовче засідання на 23.09.2024 о 16:00 год, із викликом учасників справи у підготовче засідання суду, яке постановлено провести у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача Васильєвої К. В. та представника відповідача Уланівського С. Є. Також судом постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
12.09.2024 за вх.№33227/24 до суду надійшов відзив на позов відповідача-2 в якому заявлено, окрім іншого, про призначення судової економічної експертизи.
18.09.202024 господарський суд постановив ухвалу про задоволення клопотання ОСОБА_1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за вх. № 33913/24 від 17.09.2024
23.09.2024 за вх.№34544/24 відповідач-2 та відповідач-1 за вх.№34591/24 від 23.09.2024 подали клопотання в порядку ст. 90 ГПК України, які протокольною ухвалою від 18.11.2024 залишено без розгляду.
У підготовчому засіданні 23.09.2024, за відсутністю представника позивача, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою підготовче засідання відкладено на 07.10.2024 о 15:30, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.
01.10.2024 господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за вх. №35433/24 від 30.09.2024.
01.10.2024 за вх.№35721/24 господарський суд одержав заяву свідка.
02.10.2024 за вх.№38813/24 господарський суд одержав заперечення позивача на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 07.10.2024 за участю представників сторін, судом постановлено прокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.11.2024 та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
25.10.2024 за вх.№38929/24 та за вх.№38930/24 господарський суд одержав заяви позивача про відмову від надання відповіді на письмове питання.
04.11.2024 за вх.№39760/24 господарський суд одержав заяву відповдіача-2 про залишення заяви позивача про відмову від надання відповіді на письмове питання та зобов'язання позивача надати відповіді на питання у порядку ст. 90 ГПК України без розгляду.
04.11.2024 за вх.№39780/24 господарський суд одержав заяву відповідача-1 про залишення позову без розгляду, у задоволенні якого відмовлено протокольною ухвалою від 18.11.2024. Також 04.11.2024 за вх.№39788/24 відповідачем-1 подано клопотання про надання відповідей на питання та застосування до позивача заходів процесуального примусу.
У підготовчому засіданні 04.11.2024 за участю представників сторін, судом постановлено прокольну ухвалу про оголошення перерви до 18.11.2024.
08.11.2024 за вх.№40370/24 господарський суд одержав заяву позивача про залучення доказів.
У підготовчому засіданні 18.11.2024 за участю представників сторін, судом постановлено прокольні ухвали про: залишення без розгляду клопотання за вх.№39788/24 від 04.11.2024 про застосування процесуального примусу; про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи за вх.№33227/24 від 12.09.2024; про продовження підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 04.12.2024.
20.11.2024 за вх.№41861/24 та 21.11.2021 за вх.№41980/24 господарський суд одержав клопотання відповідачів про продовження строку підготовчого провадження.
25.11.2024 за вх.№42268/24 господарський суд одержав клопотання відповдіача-1 про долучення доказів.
04.12.2024 за вх.№43544/24 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 04.12.2024, за участю представників позивача та відповідача-2 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, суд постановив протокольну ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача-1 за вх.№43544/24 від 04.12.2024; підготовче засідання відклав на 08.01.2025 о 16:20, із повідомленням учасників справи про підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 08.01.2025 за участю представників сторін, суд постановив прокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.02.2025.
03.02.2024 у судовому засіданні за участю представників сторін, суд постановив прокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 05.02.2025 о 14:00.
04.02.2025 за вх.№3903/25 господарський суд одержав заяву позивача щодо повноважень на представництво.
05.02.2024 у судовому засіданні за участю представників сторін, судом постановлено прокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 17.02.2025 о 16:30.
17.02.2024 у судовому засіданні за участю представників сторін, суд постановив прокольну ухвалу про оголошення перерви до 24.02.2025 о 14:30.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 задоволено заяву керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх.№ 6010/25 від 24.02.2025.
24.02.2025 судове засідання не відбулось через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги; ухвалою суду від 24.02.2025 призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 05.03.2025, із викликом учасників справи у судове засідання.
Судове засідання 05.03.2025 щодо розгляду справи по суті, за участю представників сторін у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та відповідача-1 у приміщенні суду, перервалося через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги; ухвалою суду від 06.03.2025 призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 20.03.2025, із викликом учасників справи у судове засідання.
19.03.2025 за вх.№8955/25 господарський суд одержав письмові судові дебати позивача.
Судове засідання 20.03.2025 щодо розгляду справи по суті, за участю представників сторін у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та відповіача-1 у приміщенні суду, перервалося через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 20.03.2025 призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 27.03.2025.
У судовому засіданні 24.03.2025 за участю представників сторін, суд на підставі ст. 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення.
З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), з огляду на подальше продовження строку дії воєнного стану в Україні, суд розглядає справу № 916/3234/24 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Стислий виклад позиції позивача
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до умов Кредитного договору надав ТОВ "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС" кредит у розмірі 11 677 407,00 грн, зі строком повернення 01.09.2025.
Згідно з Кредитним договором зобов'язання відповідача 1 забезпечені договором поруки, укладеним з відповідачем 2 та договором застави обладнання, що було придбано за кредитні кошти.
У жовтні 2022 року відповідач припинив здійснювати щомісячні платежі.
09.05.2024 позивач направив відповідачам Повідомлення-вимогу, в якій вимагав сплатити прострочену заборгованість; а також вказав, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 09.06.2024 - строк повернення кредиту буде вважатися таким, що настав.
Відповідачі у строк, зазначений у Повідомленні-вимозі, кредит не погасили, а тому на переконання позивача, 09.06.2024 є датою повернення кредиту.
01.12.2020 позивач та ОСОБА_1 уклали договір поруки в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Оскільки відповідачі не сплатили борг, позивач звернувся до суду.
Щодо форс-мажорних обставин, на які посилаються відповідачі, то позивач вказав, що останні не надали суду індивідуального сертифікату Торгово-промислової палати. Водночас форс-мажорні обставини не звільняють Боржника від виконання основного зобов'язання, а тому, за відсутності заявлених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, такі обставини на суть спору не впливають.
Що стосується посилань відповідача 1 на неправомірне нарахування процентів, застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, п. 13 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, то позивач зауважив, що відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється лише після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги. А оскільки проценти нараховані в межах такого строку, то таке нарахування за відсотковою ставкою, передбаченою Кредитним договором, є правомірним, і з цих підстав ст. 625 ЦК України не застосовується.
Водночас щодо застосування відсоткової ставки згідно умов Кредитного договору, позивач вважає, що ставка для нарахування процентів застосована правильно, у запереченнях навів приклад розрахунку.
Окрім того, стосовно використання сторонами удосконаленого електронного підпису (УЕП), який базувався на кваліфікованому сертифікаті ключа, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 193 від 03 березня 2020 року, то на переконання позивача, перший повністю відповідає вимогам чинного законодавства та жодним чином не може трактуватись як порушення та свідчити, що договір поруки є неукладеним.
Стислий виклад позиції відповідача 1
ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС» заперечило проти задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за таких обставин.
Відповідач 1 визнав, що позивач надав кредит відповідно до умов Кредитного договору.
Окрім того, відповідач 1 вказав, що в забезпечення виконання грошових зобов'язань між позивачем та ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС» було укладено Договір застави обладнання №HEVKLON107359/DZ від 01.12.2020, згідно з яким надано в заставу сільськогосподарську техніку - "кругові системи FP 380 виробництва фірми Valmont (TM Valley)" у кількості 8 (вісім) одиниць (те обладнання, на купівлю якого було надано кредит).
ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС» вказало, що належним чином виконувало свої грошові зобов'язання перед Позивачем за кредитним договором до 24.02.2022 р., що зокрема підтверджується розрахунком заборгованості, доданим банком до позовної заяви.
На переконання відповідача 1, оскільки виробничі потужності ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС» перебувають на тимчасово окупованих територіях, такі обставини є підтвердженням відсутності вини щодо несвоєчасного виконання зобов'язань.
Відповідач 1 також вважає, що позивач неправомірно застосував для обрахування плати за користування кредитом відсоткову ставку, проценти за користування чужими грошовими коштами мають бути розраховані відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Водночас відповідач 1 надав контр-розрахунок розміру процентів, виходячи з базової ставки 13,14% річних.
На переконання ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС», оскільки вказані проценти нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то вони нараховані безпідставно, то вони підлягають списанню на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Окрім того, відповідач 1 вважає, що усупереч п. 13 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України позивач підвищив процентну ставку.
Щодо договору поруки як засобу забезпечення виконання кредитних зобов'язань, то ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС» вважає такий договір неукладеним, оскільки в порушення домовленості сторін його не підписано шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
Стислий виклад позиції відповідача 2
Відповідач 2 підтвердив, що позивач та ОСОБА_1 уклали договір поруки, що є забезеченням виконання зобов'язань відповідача 1 за Кредитним договором. Відповідно до умов договору поруки відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.
Водночас відповідач 2 зазначив, що вважає договір поруки неукладеним з огляду на те, що, всупереч домовленостям сторін, які зафіксовані у пункті 5.2. Договору поруки, його було підписано не кваліфікованими, а удосконаленими електронними підписами, які зберігаються на незахищених носіях.
Окрім того, відповідач 2 повністю підтримав доводи відповідача 1, викладені у відзиві.
Обставини справи встановлені судом
Між АТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк), з одного боку, та ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС» (далі - Позичальник), з іншого боку, укладено Кредитний договір.
У розділі Кредитного договору А «Істотні умови кредитування» сторони погодили таке:
п. А.1. Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія;
п. А.2. Ліміт цього договору 11 677 407 грн, в тому числі на такі цілі:
- у розмірі 11 677 407 грн - на придбання сільськогосподарської техніки "кругові системи FP 380 виробництва фірми Valmont (TM Valley)" у кількості 8 (вісім) одиниць;
- у розмірі 0,00 грн - на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених пунктами 2.1.5., 2.2.12. цього договору;
- у розмірі 0,00 для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в п.п.2.1.1 договору.
п. А.3. Термін повернення кредиту - 01.09.2025.
п. А.5. Зобов'язання Позичальника забезпечуються:
- Договором поруки №HEVKLON107359/DP від 01.12.2020;
- Договором застави обладнання №HEVKLON107359/DZ від 01.12.2020.
п. А.6. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,14 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
п. А.8. Датою сплати процентів є 01-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене п. 7.3. Кредитного договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2).
Згідно з випискою за рахунком НОМЕР_3 02.12.2020 кредитні кошти на підставі рахунку № 110800 від 01.12.2020 в сумі 11 677 407,00 грн було перераховано ТОВ «АГРОТЕХСОЮЗ» (продавцю сільськогосподарської техніки).
Кредитний договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами (п. 6.1 Кредитного договору).
До матеріалів справи додано протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, в якому зазначено відомості щодо підписантів Кредитного договору.
21.12.2020 АТ КБ «Приватбанк» та відповідач 1 уклали Договір про внесення змін до Кредитного договору (далі - Договір про внесення змін), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якого сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в пункті А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктам мікропідприємництва та малого підприємництва та умов Договору про внесення змін Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Відповідно до п. 2.1. Договору про внесення змін за користування кредитом на умовах та в порядку визначених Договором про внесення змін, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить, на дату укладення Договору про внесення змін розмір 13,14 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) +5%, де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Договору про внесення змін значення індексу береться на дату, що передує даті підписання Договору про внесення змін, або остання, що опублікована на офіційному сайті Міністерства Фінансів України.
Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Міністерства Фінансів України.
Банк щокварталу, з урахуванням зміни зазначеного індексу, переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства Фінансів України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користуванням кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС - повідомлення на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка «Viber», ОТР-паролю; поштового листа; телеграми, повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR- обзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером Sender, а також за допомогою інших мобільних додатків банка та інших засобів комунікації.
Відповідно до п. 2.2. Договору про внесення змін у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань з погашення кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. Договору про внесення змін, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1. Договору про внесення змін + 5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Згідно з пунктами 1 та 2.3 Договору про внесення змін протягом строку Кредиту, зазначеного в п. А.3 Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва та умов цього Договору про внесення змін, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за перший квартал користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 9 % річних.
У випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3. Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки, з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1. Договору про внесення змін + 5% річних (пункт 2.10. Договору про внесення змін).
Зобов'язання за вказаним Кредитним договором забезпечено договором поруки від 01.12.2020 року № HEVKLON107359/DP, що укладений між позивачем (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель)(далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідача 2 за виконання зобов'язань відповідача 1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).
Відповідно до п.1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. У випадку припинення Боржника, та/або заміни боржника в зобов'язанні/зобов'язаннях за Кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов'язання/зобов'язань Боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель приймає на себе зобов'язання та згодний відповідати за виконання Кредитного договору за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв'язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов'язань за Кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами Кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.
Згідно з п. 1.5. Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (пункт 1.2. Договору поруки).
Відповідно до пункту 1.5. Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого пунктом 1.1. Договору поруки, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов'язання. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої пунктом вимоги (підпункт 2.1.2. Договору поруки).
Відповідно до умов п. 2.3.2. Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору. Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
Згідно з п. А.13. Кредитного договору та п. 4.2 Договору поруки будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, який може час від часу повідомляти в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: Адреса Кредитора: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua; адреса Позичальника: 74834, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Богданівка, вул. Спеціалістів, буд. 25, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1. адреса Поручителя: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1.
09.04.2024 позивач направив відповідачам на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Повідомлення-вимогу щодо сплати простроченої заборгованості.
09.05.2024 Позивач направив відповідачам на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Повідомлення-вимогу, в якій вимагав сплатити прострочену заборгованість. У випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 09.06.2024 - строк (01.09.2025), що узгоджений з п. А.3 кредитного договору № HEVKLON107359 від 01.12.2020, буде вважатися таким, що настав 09.06.2024.
Через несплату заборгованості відповідачами у встановлений у Повідомленні-вимозі термін, а саме: до 09.06.2024 року, строк повернення кредиту вважається таким, що настав 09.06.2024 року.
Станом на 14.06.2024 заборгованість за Кредитним договором, та яку позивач заявив у позові, становить 11 923 061,72 грн, у тому числі: тіло кредиту - 8 745 230,77 грн, проценти - 3 177 830,95 грн.
Заборгованість підтверджується виписками, доданими до матеріалів справи.
Відповідачі щодо наявності заборгованості за Кредитним договором не заперечили.
Під час вирішення спору, з метою мирного врегулювання ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС» направляло на адресу Позивача лист від 24.11.2024 № 22/11/2024-1, однак спір врегулювати не вдалося.
Висновки суду
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договором поруки.
Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
За статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Суд установив, що Позивач на виконання умов Кредитного договору видав відповідачу 1 кредит в сумі 11 677 407,00 грн.
Отримання кредиту та існування кредитної заборгованості відповідачі в судовому засіданні не заперечували.
Станом на момент звернення з позовом за ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС» утворилася заборгованість за Кредитним договором в розмірі 11 923 061,72 грн, у тому числі: за тілом кредиту - 8 745 230,77 грн, за процентами - 3 177 830,95 грн.
ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС» та ОСОБА_1 відповідно до умов Кредитного договору та Договору поруки, з урахуванням норм законодавства, є солідарними боржниками.
Матеріали справи містять докази видачі кредиту ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» ПЛЮС», натомість докази погашення спірної заборгованості відсутні.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 8 745 230,77 грн.
Що стосується стягнення процентів за користування кредитом, господарський суд звертає увагу на таке.
Згідно з матеріалами справи строк повернення кредиту - 01.09.2025.
Водночас згідно з Повідомленням-вимогою строк повернення кредиту є таким, що настав з 09.06.2024.
Згідно з виписками Банку, що додані до матеріалів справи останнім днем нарахування процентів є 09.06.2024.
Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до п. 2.1. Договору про внесення змін за користування кредитом на умовах та в порядку визначених Договором про внесення змін, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить, на дату укладення Договору про внесення змін розмір 13,14 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) +5%.
Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі Інтернет на офіційному сайті Міністерства Фінансів України.
Банк щокварталу, з урахуванням зміни зазначеного індексу, переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства Фінансів України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користуванням кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідно до пункту 2.2. Договору про внесення змін у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань з погашення кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. Договору про внесення змін, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі, зокрема, в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1. Договору про внесення змін + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, значення процентної ставки, що застосована для обрахунку процентів у колонці «Процентна ставка (поточна)» відповідає значенням, що містяться у колонці «Процентна ставка (прострочена)».
Тобто, зазначене свідчить, що до спірних правовідносин не було застосовано процентну ставку для нарахування процентів за прострочення сплати кредиту.
Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачі неправильно тлумачать питання «збільшення процентної ставки».
Відповідні положення щодо застосування процентної ставки викладені в умовах Кредитного договору, з якими погодилися відповідачі, підписавши Кредитний договір та Договір поруки.
Право Кредитодавця застосовувати змінювану процентну ставку, збільшувати її самостійно відповідно до порядку та умов Кредитного договору встановлено частиною 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України.
Наведені висновки стосуються також і посилань відповідача 1 на приписи п. 13 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, де вказано про заборону підвищувати процентну ставку.
Зокрема у листах НБУ від 17.04.2020 № 18-0005/19515, від 13.04.2020 На № 6773-13/04, у яких узято до уваги ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, вказано, що банк, укладаючи додаткову угоду до кредитного договору щодо зміни істотних умов, зокрема у частині збільшення процентних ставок за кредитним договором з клієнтом, зобов'язаний дотримуватись норм чинного законодавства.
Оскільки порядок розрахунку процентної ставки було визначено Кредитним договором, порядок застосування змінюваної процентної ставки не змінювався, господарський суд вважає, що механізм обрахунку процентів застосований позивачем правильно.
Водночас господарський суд звертає увагу відповідачів також і на такі обставини.
Як зазначено, вище, згідно з п. 1 та п. 2.3. Договору про внесення змін, протягом строку Кредиту, зазначеного в п. А.3 Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва та умов цього Договору про внесення змін, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за перший квартал користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 9 % річних.
Беручи до уваги наведене, доданими матеріалами до справи (виписками) підтверджується, що Позичальник сплачув Банку тільки компенсаційну процентну ставку у розмірі 9 % річних, а Фонд коменсовував Банку різницю розміру процентної ставки за Договором, в.т.ч з урахуванням змін через коливання Індексу UIRD.
Окрім того, ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» заявляє, що позивач неправомірно застосував для обрахування плати за користування кредитом відсоткову ставку, проценти за користування чужими грошовими коштами мають бути розраховані відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.
З приводу правомірності таких заяв, господарський суд звертається до правового висновку, викладеного у пунктах 95- 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 щодо комплексного застосування норм статей 625, 1048 ЦК України в кредитних правовідносинах:
"Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за "користування кредитом", розмір якої не може бути зменшений судом.
Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22))».
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність".
Водночас у постанові від 23.05.2018 у справі 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду розмежувала поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами", а отже, "проценти за користування кредитом" - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 ЦК України. "Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами" - це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, в зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
У свою чергу, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 90, 91), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункти 6.19, 6.28) і від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц (пункт 31) зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, наведено висновки про те, що: 1) після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання; 2) оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 також дійшла аналогічного висновку, що саме проценти, які нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (пункт 116).
Як зазначено вище, позивач припинив нараховувати відсотки, у порядку встановленому Кредитним договором, після дати 09.06.2024, про яку вказав у Повідомленні-вимозі від 09.05.2024 щодо повернення достроково кредиту та сплати відсотків.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом нараховані правильно, відповідно до умов Кредитного договору.
Беручи до уваги викладене, з урахуванням солідарного обов'язку відповідачів, господарський суд дійшов висновку, що з ТОВ «АГРОФІРМА «ГАВАН» та ОСОБА_1 належить до стягнення солідарно 11 923 061,72 грн, з яких: 8 745 230,77 грн - заборгованості за тілом кредиту, 3 177 830,95 грн - заборгованості за процентами.
Що стосується посилання відповідача 1 на форс-мажорні обставини, то господарський суд їх відхиляє, оскільки форс-мажорні обставини є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не виконання самого зобов'язання.
Натомість щодо аргументів відповідача 2, що Договір поруки є неукладеним з огляду на те, що, всупереч домовленостям сторін, які зафіксовані у пункті 5.2. Договору поруки, його було підписано не кваліфікованими, а удосконаленими електронними підписами, які зберігаються на незахищених носіях, господарський суд зазначає таке.
Згідно пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Окрім того, у постанові № 640/21828/21від 02 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, за результатами розгляду скарги, зокрема в частині підписання документації удосконаленим підписом, а не кваліфікованим, дійшов висновку, що «застосування удосконаленого електронного підпису замість кваліфікованого) є суто формальним, адже електронна банківська гарантія з накладеним електронним цифровим підписом надавалася учасником процедури закупівлі, а вказаний підпис дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов'язаний цей електронний підпис».
За наведеного обґрунтування, доводи відповідача 2 господарський суд відхиляє.
Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України», «Трофимчук проти України», де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
За наведених обставин, господарський суд задовольняє позов повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, що понесені позивачем, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, належить стягнути з обох відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС" (вул. Шевченко, буд. 151, смт Козацьке, Каховський район, Херсонська область, 74343, ідентифікаційний код 35836889), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість, яка виникла за кредитним договором №HEVKLON107359 від 01.12.2020 у розмірі 11 923 061,72 грн, з яких: 8 745 230,77 грн - заборгованості за тілом кредиту, 3 177 830,95 грн - заборгованості за процентами.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС" (вул. Шевченко, буд. 151, смт Козацьке, Каховський район, Херсонська область, 74343, ідентифікаційний код 35836889) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 71 538, 37 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 71 538, 37 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 31 березня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач