65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/103/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" про відстрочення виконання рішення суду у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" (код ЄДРПОУ 42601620, 65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд.1/14)
про стягнення 4564399,87 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Юрій Розенбойм
від відповідача: Катерина Коваленко
Позивач фізична особа-підприємець Зюзіна Вікторія Петрівна звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" про стягнення 4564399,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду №0906-067/2022-45 від 09.06.2022 в частині оплати виконаних робіт.
Ухвалою від 11.01.2023 відкрито провадження у справі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 позовні вимоги фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни задоволено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №916/103/23 залишено без змін.
03.02.2025 від Верховного Суду надійшов запит (ухвала) про направлення до суду касаційної інстанції матеріалів справи №916/103/23 у зв'язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024.
Наразі матеріали справи №916/103/23 перебувають у Верховному Суді.
14.03.2025 від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 на 10 місяців до 16.11.2025.
Ухвалою від 14.03.2025 для розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду призначено судове засідання на 26.03.2025.
24.03.2025 до суду від позивача надійшли заперечення.
26.03.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
У судове засіданні 26.03.2025 з'явились представники сторін.
Представник відповідача наполягала на задоволенні заяви, а представник позивача, своєю чергою, заперечив щодо її задоволення.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/103/23, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як передбачено статтею 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі "Трихліб проти України", заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі "Іммобіліаре Саффі проти Італії", заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).
В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника, державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1 Протоколу №1 їх практичного змісту. Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені ("Анацький проти України" № 10558/03, пп.22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).
Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення суду порушуються права стягувача у виконавчому провадженні та вимоги ст. 124 Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Конвенції, ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі "Бурдов проти росії", заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява №41510/98).
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Згідно з ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При цьому, при вирішенні заяви сторони про розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаної заяви можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач наголошує на відсутності грошових коштів на його рахунках, а надходження основного доходу за 2025 рік планує у вересні-жовтні 2025 року.
Відповідач зазначає, що здійснює господарську діяльність у сфері транспортування та перевалки зерна, обслуговування експортно-імпортних зернових вантажів.
ТОВ "Квант Паблік" повідомляє, що не ухиляється від обов'язку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №916/103/23 та готовий добровільно виконати його, з урахуванням балансу інтересів сторін, наприкінці року (у жовтні) після отримання основної частини доходу від діяльності, який очікується у розмірі 7-8 млн. грн.
Відповідач повідомляє про укладення договорів та контрактів про надання послуг та зазначає, що ТОВ "Квант Паблік" має зобов'язання перед контрагентами щодо надання послуг транспортування, перевалки, та обслуговування вантажів, які неможливо буде виконати при наявності обмежень, накладених приватним виконавцем при примусовому виконанні рішення суду, а розшук транспортних засобів, які необхідні для перевезення вантажів за договорами, накладений арешт на рахунки унеможливлює оплату зобов'язань, необхідних для здійснення ним господарської діяльності.
ТОВ "Квант Паблік" наголошує, що негайне виконання судового рішення можливе лише за рахунок реалізації майна відповідача, яке використовується у господарській діяльності. Тобто, реалізація такого майна (автомобілі, земельні ділянки, на яких знаходяться виробничі потужності ТОВ "Квант Паблік") взагалі унеможливить його господарську діяльність та призведе до банкрутства.
Також, відповідач повідомляє про наявність заборгованості за обов'язковими платежами, зокрема, з заробітної плати та сплати податків.
За таких обставин, негайне виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 року у справі №916/103/23, за твердженнями відповідача, не забезпечує баланс інтересів сторін.
У своїх запереченнях щодо заяви відповідача позивачем наголошено, що за весь період розгляду справи судами всіх інстанцій, тобто більше двох років, відповідачем заборгованість не сплачувалась.
Позивач зазначає, що відповідачем до заяви надано вибіркові документи своєї фінансової звітності, що, за твердженнями позивача, не свідчить про повне висвітлення ним обставин своєї господарської діяльності, та не доводить обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Також, позивач зауважує, що відповідачем не надано доказів ані його скрутного становища на теперішній час, ані доказів покращення цього становища в подальшому, не надано до суду інформації про всі рахунки у банківських установах, а також про рух коштів по вказаним рахункам.
Щодо тези відповідача про сезонний характер своєї діяльності позивач зазначає, що вказане не свідчить про виключні обставини в розумінні статті 331 ГПК України, а доводи відповідача про очікуваний дохід у останньому кварталі року не доведені жодними належними доказами, натомість, спростовані тим, що відповідач до теперішнього часу не виплатив в повному обсязі навіть заробітну плату за аналогічний період минулого року, при цьому додані відповідачем договори та контракти жодним чином не доводять наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Також, позивач зазначає, що не є підставою для відстрочення виконання рішення й теза відповідача про його наміри отримати в 2025 році дохід від виконання певних договорів та контрактів.
Одночасно із цим, позивач повідомляє, що внаслідок непогашення відповідачем заборгованості за рішенням суду у даній справі, позивач не має можливості виконати свої зобов'язання перед контрагентами за іншими договорами, укладеними для виконання договору підряду №0906-067/2022-45 від 09/06/2022 з відповідачем.
Також, позивачем наголошено про строки, передбачені ч. 5 ст. 331 ГПК України, які не можуть перевищувати одного року з дня ухвалення рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2024, тобто згідно наведених положень відстрочення виконання рішення є неможливим після 28.03.2025.
З приводу наведеного позивачем суд зауважує, що відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України", та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 ГПК України пов'язують можливість надання відстрочення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів, у незалежності від правової природи цих коштів, становить "майно" позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.
Обов'язок відповідача щодо виконання грошових зобов'язань перед позивачем є безумовним і не залежить від зовнішніх чинників чи дій інших осіб.
З огляду на встановлене слідує, що відповідач, знаючи про настання обставин негативних наслідків власної платоспроможності, укладаючи договір, повинен був передбачати настання обов'язку з оплати та планувати відповідні свої видатки.
Також суд враховує, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів за укладеним з позивачем договором.
Відповідно до ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Разом з цим, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, сам факт погіршення майнового стану заявника не може бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.
Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав і майнових зобов'язань, та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.
Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Оцінивши викладені відповідачем у заяві та поясненнях підстави, якими він обґрунтовує необхідність відстрочення виконання судового рішення у цій справі, а також докази, подані на підтвердження своїх доводів, суд відзначає, що саме по собі складне фінансове становище боржника, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється товариством на власний ризик, не може бути безумовною та єдиною підставою для відстрочення виконання судового рішення.
При цьому суд наголошує, що ТОВ "Квант Паблік" надано вибіркові документи своєї фінансової звітності та відомості по окремих рахунках товариства, які (в сукупності чи окремо одне від одного) не можуть свідчити про повне висвітлення ним стану своєї господарської діяльності, а отже не можуть доводити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; відповідачем не надано доказів відносно наявності відкритих рахунків в банківських установах із наявними чи відсутніми на них коштами, у той же час надана виписка АТ "ОТП Банк" з особового рахунку відповідача не надає можливості оцінити стан фінансів товариства на усіх відкритих банківських рахунках, вказана виписка підтверджує виключно відсутність коштів на рахунку, відкритому у АТ "ОТП Банк".
Окрім цього, відповідач у своїй заяві посилається на обставини укладення з контрагентами договорів, які за очікуваннями останнього принесуть йому доходи (грошові кошти), що в подальшому будуть сплачені позивачу в межах виконання рішення у справі №916/103/23. Дослідивши надані відповідачем договори суд зауважує, що з останніх не вбачається можливим встановити ні розмір очікуваного прибутку відповідача від виконання цих договорів, ні строків отримання такого прибутку. Отже, вказані обставини також не можуть слугувати безумовною підставою для відстрочення виконання рішення саме до 16.11.2025.
Суд також враховує майнові інтереси позивача та бере до уваги те, що внаслідок несплати відповідачем грошових коштів, стягнутих на підставі рішення суду, позивач не має можливості виконати свої зобов'язання перед контрагентами за іншими договорами, зокрема, укладеними і для виконання договору підряду №0906-067/2022-45 від 09.06.2022, та, як наслідок, контрагенти ведуть відповідну претензійну роботу щодо позивача, а отже надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі.
Щодо посилань відповідача про наявне виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, суд вказує, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а отже відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду в межах справи №916/103/23 та вчинення виконавцем певних дій та заходів щодо примусового виконання цього рішення є логічним наслідком добровільного невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань. Отже, ці обставини також не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.
З урахуванням викладеного, виходячи із збалансованості інтересів обох сторін та враховуючи матеріальні інтереси кожної із них, суд дійшов висновку, що заява відповідача про відстрочення виконання судового рішення у даній справі з підстав, викладених вище, задоволенню не підлягає.
При цьому суд звертає увагу, що у відповідності до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, виходячи з положень частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, яка є імперативною нормою, суд не має можливості відстрочити виконання судового рішення більше ніж на один рік.
В даному випадку, оскільки рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/103/23 було ухвалено 28.03.2024, граничний строк на відстрочення виконання рішення складає - 28.03.2025.
Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" звернулось до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення до 16.11.2025, тобто, заявник звернувся з вимогою, яка перевищує строк, передбачений ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на обмеження, передбачені ч. 5 ст. 331 ГПК України, а також баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відстрочки виконання рішення суду у даній справі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Паблік" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28 березня 2024 року у справі № 916/103/23 відмовити.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала суду набрала законної сили 26.03.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 31.03.2025.