Рішення від 20.03.2025 по справі 916/4695/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4695/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача - Дзюбенко С.М.,

від відповідачів - Казнєвський В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Приватного підприємства “Залізобетонник» про стягнення безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 5254446,60 грн. та усунення перешкод у користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Залізобетонник» про:

- стягнення з Приватного підприємства “Залізобетонник» безпідставно збережених коштів у розмірі 5254446,60 грн. на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

- усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки площею 1,7957 га, кадастровий номер: 5110300000:02:023:0068.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

Як вказує позивач, на підставі рішення від 07.10.1998 року між Затоківською селищною радою та АТ “Мостобуд» 14.10.1998 року укладено договір оренди землі загальною площею 1,8 га строком на 25 років для будівництва бази відпочинку “Мостобудівник», строк дії якого визначено до 14.10.2023 року.

При цьому позивач зазначає, що 18.03.2013 між ПАТ “Мостобуд» та ПП “Залізобетонник» укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку “Мостостроитель», розміщеного за адресою: смт. Затока, вул. Сонячна, 3, загальною площею 2527,0 кв.м, розміщених на земельній ділянці площею 1,7957 га, кадастровий номер: 5110300000:02:023:0068, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку “Мостостроитель».

Також позивач зауважує, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка площею 1,7957 га, кадастровий номер: 5110300000:02:023:0068 є комунальною власністю; місце розташування земельної ділянки: 67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді Кароліно-Бугазькій сільській раді.

Між тим із посиланнями на ст.ст. 80, 83, 124, 126, 206 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 5, ч. 5 ст. 6, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 16 Закону України “Про оренду землі» позивач звертає увагу на те, що Кароліно-Бугазькою сільською радою, як уповноваженим органом, не приймалося рішення про надання вказаної земельної ділянки в оренду ПП “Залізобетонник», тобто договору оренди землі між останніми укладено та зареєстровано не було.

Таким чином, за ствердженнями позивача, ПП “Залізобетонник», будучи власником об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068, що є комунальною власністю територіальної громади Кароліно-Бугазької сільської ради, здійснювало безоплатне користування земельною ділянкою без відповідних на те правових підстав, що стало наслідком неотримання територіальною громадою доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право територіальної громади, як законного власника такої земельної ділянки.

Так, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, Кароліно-Бугазька сільська рада вважає за необхідне звернути увагу суду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, прийнятої за результатом розгляду справи з аналогічних правовідносин. В п. 6.5 постанови зазначено, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок, як вказує позивач, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17, а також у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 916/2948/17, від 14.01.2019 р. у справі № 912/1188/17. від 21.01.2019 р. у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 р. у справі № 922/3409/17 та від 31.10.2023 р. у справі № 922/606/23.

З огляду на викладене позивач вказує, що у період з 01.01.2011 по 21.10.2024 відповідач без законних підстав за рахунок власника земельної ділянки зберігає у себе майно - кошти за оренду землі, єдиним та законним власником якої є територіальна громада села Кароліно-Бугаз в особі Кароліно-Бугазької сільської ради.

Відтак, за ствердженнями позивача, ПП “Залізобетонник» є фактичним користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 5110300000:02:023:0068, яке без достатньої правової підстави за рахунок власника вказаної ділянки - Кароліно-Бугазької сільської ради, зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування нею, та які зобов'язане повернути на підставі ст. 1212 ЦК України.

Між тим позивач додає, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.09.2024 № ВН-5101034792024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:023:0068 складає 2744578,55 грн. З огляду на вказане, як зазначає позивач, відділом фінансів Кароліно-Бугазької сільської ради розраховано розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2011 по 21.10.2024 у розмірі 3189393,46 грн. Таким чином, на переконання позивача, сукупний розмір безпідставно збережених ПП “Залізобетонник» коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5110300000:02:023:0068 у період, зазначений вище, складає 3189393,46 грн.

За ствердженнями позивача, відповідачем систематично, жодним чином не сплачувалася своєчасно та в повному обсязі орендна плата.

Щодо правонаступництва позивач зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 623-р “Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області» Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. При цьому позивач зазначає, що 12.06.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 720-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», з додатку до якого вбачається, що до складу Кароліно-Бугазької територіальної громади входять території Кароліно-Бугазької та Затоківської (Білгород- Дністровський район) територіальних громад.

Разом з тим позивач вказує, що відповідно до п. 2 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27 листопада 2020 року № 11-VІІІ “Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради» Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області. Відтак, на переконання позивача, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є правонаступником Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області та є належним позивачем у даній справі.

При цьому із посиланнями на ч.ч. 3, 5 ст. 16, ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» позивач зазначає, що платежі за землю надходять до бюджетів міських, селищних, сільських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, і відповідні кошти використовуються на цілі, що визначаються законодавством України. За ствердженнями позивача, ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення виконання функцій та повноважень місцевого самоврядування, чим суттєво порушуються інтереси держави. Відтак, позивач зазначає, що Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Крім того, оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 357430,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 1707077,04 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2024 р. вказану позовну заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вх. № 4809/24) залишено без руху, оскільки заявником порушено вимоги ч. 3 ст. 162 та ч. 2 ст. 164 ГПК України.

29.10.2024 р. від представника позивача - Домущі В.С. до господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків (вх. № 39341/24).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2024 р. вказану позовну заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4695/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 03 грудня 2024 р. о 15:00 год.

25.11.2024 р. від Приватного підприємства “Залізобетонник» через систему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 42378/24).

Також 25.11.2024 р. від ПП “Залізобетонник» через систему “Електронний суд» ЄСІТС до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. № 42380/24), в якій відповідач просить суд застосувати строки позовної давності, що є підставою для відмови у позові в частині вимог щодо сплати коштів за період з 01.01.2011 по 21.10.2021. В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 21.10.2024, строк позовної давності за позовними вимогами за період з 01.01.2011 по 21.10.2021 мав сплинути. Між тим відповідач зазначає, що позивачем не подано до суду жодних пояснень або доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності.

Крім того, 25.11.2024 р. до господарського суду через систему “Електронний суд» ЄСІТС від Приватного підприємства “Залізобетонник» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 42381/24), в якому представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, посилаючись на наступне. Як вказує відповідач, 18.03.2013 року між ПАТ “Мостобуд» та ПП “Залізобетонник» укладений договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. При цьому відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.2 договору витрати, пов'язані із утриманням земельної ділянки, покупець відшкодовує продавцю у повному обсязі до повного переоформлення права користування земельною ділянкою.

Подалі, як додає відповідач, 14.05.2013 ПП “Залізобетонник» звернулося до Затоківської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 1,7957 га, розташованої у смт. Затока, вул. Сонячна 3, з метою укладання договору оренди. Так, листом № 1161/01-29/6оу від 19.09.2013 Закотівська селищна рада відреагувала на лист відповідача, повідомивши, що для вирішення питання по суті необхідно надати правовстановлюючі документи. Між тим відповідач зауважує, що 19.11.2013 підприємство звернулося до селищної ради із заявою, в якій просило укласти договір оренди земельної ділянки площею 1,7957 га, розташованої у смт. Затока, вул. Сонячна 3, кадастровий номер 5110300000:02:023:0068, цільове призначення: для експлуатації будівель та споруд цілісного майнового комплексу “Причал № 80». Крім того, як зауважує відповідач, листом № 1169/02-13 від 18.11.2013 ПАТ “Мостобуд» просило розірвати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,80 га, укладений між останнім та Затоківською селищною радою, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

Наразі відповідач зауважує, що листом від 10.02.2014 № 233/01-29/6оу ПП “Залізобетонник» було повідомлено, що на сесії Затоківської селищної ради, яка відбулася 28.01.2014, розглядався проект рішення про надання ПП “Залізобетонник» в оренду терміном на 10 років земельної ділянки площею 1,7957 га, розташованої у смт. Затока, вул. Сонячна 3, кадастровий номер 5110300000:02:023:0068, проте рішення по даному проекту не прийняте.

Як зазначає відповідач, рішенням Затоківської селищної ради № 1759 від 28.01.2014 розірвано з ПАТ “Мостобуд» за взаємною згодою сторін договір оренди земельної ділянки площею 1,80 га, наданої для експлуатації та обслуговування бази відпочинку “Мостобудівник».

Крім того, відповідач зазначає що 16.09.2015 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради та ПАТ “Мостобуд» укладено договір про розірвання договору оренди, зокрема, сторони дійшли згоди про розторгнення договору оренди земельної ділянки, загальною площею 1,80 га, наданої для будівництва бази відпочинку “Мостобудівник» у сонячному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області.

При цьому відповідач звертає увагу, що 16.09.2015 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради та ПАТ “Мостобуд» укладено акт прийому-передачі земельної ділянки, згідно з яким земельна ділянка передана орендарем у належному стані.

Подалі, як вказує відповідач, 07.04.2016 між ПАТ “Мостобуд» та ПП “Залізобетонник» укладено угоду про припинення зобов'язань, відповідно до якої сторони домовилися припинити зобов'язання за договором купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А, а саме: згідно з п. 3.2 даного договору витрати, пов'язані з утриманням земельної ділянки, покупець відшкодовує продавцю у повному обсязі до повного переоформлення права користування земельною ділянкою.

Разом з тим відповідач звертає увагу, що сторони не мають одна до одної будь-яких фінансових чи інших претензій, оскільки ПП “Залізобетонник» виконувало взяті на себе зобов'язання по компенсації витрат на утримання земельної ділянки.

На переконання відповідача, позивач приходить до помилкового висновку про те, що ПП “Залізобетонник» нібито безпідставно користувалося спірною земельною ділянкою, чим порушило права Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на отримання орендної плати, як законного власника земельної ділянки.

Також відповідач вказує, що позивачем не заперечується, що ПП “Залізобетонник» набув достатніх підстав користування спірною земельною ділянкою завдяки правовому механізму переходу прав на землю, пов'язаного з переходом права на будинок, будівлю або споруду (ст. 120 Земельного кодексу України).

Як стверджує відповідач, в даному випадку у попереднього землекористувача - ПАТ “Мостобуд» було належно оформлене право користування спірною земельною ділянкою шляхом укладання відповідного договору з позивачем, яке перейшло до відповідача при укладанні договору купівлі-продажу, з огляду на що відповідач вважає, що ПП “Залізобетонник» не є фактичним користувачем спірної земельної ділянки без достатньої правової підстави.

Крім того, відповідач наголошує, що з огляду на звернення відповідача до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради підприємство вважає виконаним свій обов'язок щодо ініціювання процедури з оформлення правовстановлюючих документів на право користування на земельну ділянку, тоді як з боку органів місцевого самоврядування не вчинялося жодних дій щодо оформлення таких взаємовідносин, з огляду на те, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яке придбано у попереднього власника, який мав правові підстави на користування земельною ділянкою на підставі договору оренди.

На переконання відповідача, підстави для стягнення з ПП “Залізобетонник» грошових коштів орендної плати, як безпідставно збережених, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах відсутні, адже, починаючи з 2013 року, останній користувався земельною ділянкою під своєю нерухомістю, яку було надано в оренду ПАТ “Мостобуд» ще у 1998 році, а ПП “Залізобетонник» у свою чергу здійснював компенсацію витрат на утримання земельної ділянки до 16.09.2015 року.

Наразі відповідач зауважує, що, приймаючи до уваги той факт, що останній доклав зусилля для набуття права користування земельною ділянкою ще до моменту розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради та ПАТ “Мостобуд», а позивач ухилився від укладання договору оренди, не зважаючи на принцип невід'ємності нерухомого майна від земельної ділянки, що свідчить про відсутність зацікавленості в отриманні прямої вигоди в отриманні плати за землю, яку відповідач не може здійснювати без наявних на те правових підстав. Відтак, відповідач вважає, що звернення позивача до суду із позовом є нічим іншим, як суперечлива поведінка.

Щодо неправомірного нарахування заборгованості та неправильного застосування строку нарахування заборгованості відповідач не погоджується з борговим періодом, який зазначає позивач у позовній заяві - з 01.01.2011 по 21.10.2024.

По-перше, відповідач зазначає, що позивач вказує, що право власності у відповідача на нерухоме майно виникло з 18.03.2013 року, з огляду на що не може бути нарахування з 2011 року, оскільки відповідач не користувався земельною ділянкою у період з 2011 по 2013 роки.

По-друге, як зазначає відповідач, договір оренди земельної ділянки, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради та ПАТ “Мостобуд», діяв з 1998 року по 16.09.2015 року, земельна ділянка на підставі акту була повернута 16.09.2015 року, жодних фінансових претензій жодна зі сторін не мала одна до одної, отже ПАТ “Мостобуд» здійснював оплати за договором оренди № 22 від 14.10.1998, тому зарахування до боргового періоду проміжок до 16.09.2015 є помилковим.

При цьому із посиланнями на ст. 256, ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України відповідач вважає, що оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою 21.10.2024, відповідно строк позовної давності за позовними вимогами за період з 01.01.2011 по 21.10.2021 рік мав сплинути.

Щодо неправильного нарахування 3% та інфляційних втрат відповідач вказує, що аналіз положень статей 625, 1212 ЦК України у сукупності з положеннями глави 19 “Позовна давність» розділу V “Строки та терміни. Позовна давність» книги першої “Загальні положення» цього Кодексу про позовну давність дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей), передбачених в частині другій статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), сплив якої у разі заявлення стороною у спорі про її застосування є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Також відповідач вважає, що у даній справі наявні наступні обставин для суттєвого зменшення розміру відсотків річних та інфляційних збитків. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року о 05:30 год. та указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні і до тепер. Також відповідач зауважує, що згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 за № 1668/39004 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», в тому числі, але не виключно, на території смт. Затока Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області з 03.03.2022 по 17.08.2022 велися бойові дії.

Так, відповідач звертає увагу, що відповідно до наказу голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2022 № 16 “Про встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану», встановлено особливий режим в'їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області. Тобто, як вказує відповідач, власникам та користувачам приміщень, земельних ділянок, розташованих у межах територій, визначених наказом, доручено забезпечити, зокрема, дотримання заборон щодо перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в'їзд/виїзд транспортних засобів, що напряму вплинуло на ведення господарської діяльності ПП “Залізобетонник», що впливає на майновий стан відповідача та визначає інтерес сторін.

Також відповідач зауважує, що Постановою КМУ від 11 березня 2020 № 211“Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України оголошено карантин. У цей період МОЗ України було розроблено правила роботи готелів, баз відпочинку, хостелів під час карантину, які ґрунтуються на значних обмеженнях та заборонах, що, за ствердженнями відповідача, також вплинуло на ведення господарської діяльності ПП “Залізобетонник» у спірний період.

З огляду на викладене відповідач зазначає, що наведені обставини оголошення карантину та введення воєнного стану є виключними у цій справі, при цьому в матеріалах справи відсутні докази заподіяння шкоди позивачу.

Стосовно розрахунку розміру орендної плати відповідач зазначає, що рішеннями Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15.07.2021 № 260-VIII, 30.03.2023 № 820-VIII, які наявні на офіційному сайті позивача, та є загальнодоступними, встановлено ставки земельного податку на період 2022-2024 роки за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено, в залежності від цільового призначення земель, в даному випадку код: 07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, для юридичних осіб, встановлено у розмірі 3,0% від НГО.

Також відповідач зазначає, що розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Отже, на переконання відповідача, позивачем у розрахунку, в основу якого покладено довідку відділу фінансів позивача № 01-35/331 від 21.10.2024, допущено помилку при розрахунку заборгованості та застосовано ставку у розмірі 12% від НГО замість 3%, яка встановлена рішенням позивача.

Щодо вимог позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки, відповідач зазначає, що 18.03.2013 року між ПАТ “Мостобуд» та ПП “Залізобетонник» був укладений договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., тобто на теперішній час відповідач є власником будівель та споруд, що підтверджується інформаційною довідкою № 213758934. При цьому відповідач зауважує, що у разі набуття права власності на будівлю, що знаходиться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою у тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що окрім будівель та споруд бази відпочинку до єдиного майнового комплексу бази відпочинку належать в тому числі, але не виключно: проходи, проїзди, мощіння тротуарною та бетонною плиткою, багаторічні зелені насадження, комунікації різного типу, а саме електричні мережі, системи водовідведення та водопостачання, які займають 100% спірної земельної ділянки та разом складають її благоустрій, що не можуть бути відокремлені від земельної ділянки, що унеможливлює повернення земельної ділянки позивачу.

Більш того, як вказує відповідач, у ПП “Залізобетонник» , який є власником єдиного майнового комплексу “причал 80», виникло право постійного користування цією земельною ділянкою (ст. 92 Земельного кодексу України), яке також підлягає оформленню на підставі норм ч. 7 ст. 120 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене вище відповідач вважає, що позовна вимога щодо повернення земельної ділянки не підлягає задоволенню.

27.11.2024 р. від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області через систему “Електронний суд» до господарського суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 42665/24), в якій представник позивача просить суд забезпечити проведення підготовчого засідання, що призначене на 03.12.2024 о 15:00 год., та всіх наступних засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.11.2024 р. задоволено заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про участь у судовому засіданні суду по справі № 916/4695/24, яке призначене на 03.12.2024 о 15:00 год., та в усіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 03.12.2024 р. по справі № 916/4695/24 було протокольно оголошено перерву до 12 грудня 2024 року об 11:30 год. згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника відповідача.

09.12.2024 року від Приватного підприємства “Залізобетонник» через систему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 44007/24). Так, у вказаних поясненнях відповідач спростовує користування з 2011 року по 2015 рік земельною ділянкою, коли між позивачем та ПАТ “Мостобуд» діяв договір оренди земельної ділянки, що унеможливлює стягнення орендної плати за цей період, оскільки позивач мав договірні взаємостосунки із третьою стороною, з огляду на що якщо позивач не отримав орендної плати за вказаний період, то належним позивачем за цей період має бути ПАТ “Мостобуд». Крім того, як вказує відповідач, позивач не встановив чи мав доступ ПП “Залізобетонник» до земельної ділянки площею 1,7957 га із кадастровим номером 5110300000:02:023:0068 у такий період, а також чи користувався нею в умовах воєнного стану та повномасштабного вторгнення рф на територію України.

При цьому відповідач зазначає, що згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 за № 1668/39004, “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», в тому числі, але не виключно, на території смт. Затока Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області з 03.03.2022 року по 17.08.2022 року велися бойові дії. Також відповідач зауважує, що відповідно до наказу голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2022 року № 16 “Про встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану», тобто власникам та користувачам приміщень, земельних ділянок, розташованих у межах територій, визначених наказом, доручено забезпечити, зокрема, дотримання заборон щодо перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в'їзд/виїзд транспортних засобів.

Окрім того, відповідач зазначає, що з квітня 2022 по листопад 2023 на території бази відпочинку, власником якої є ПП “Залізобетонник», розташованої за адресою: Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, вул. Сонячна, 1-3, яка розташована на земельній ділянці із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068, розташовувався особовий склад Військової частини № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 47 від 06.12.2024.

З огляду на викладене, за ствердженнями відповідача, останній не міг використовувати земельну ділянку із кадастровим номером № 5110300000:02:023:0068 у спірні періоди, зокрема, з 03.03.2022 року по листопад 2023 року, оскільки земельна ділянка розташована на території, яка була віднесена до переліку територій, на яких велись бойові дії, а також будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці, були зайняті військовим формуванням.

Враховуючи викладене, а саме, що ПП “Залізобетонник», в силу розташування орендованої земельної ділянки та те, що з моменту оголошення воєнного стану загальновідомою обставиною є неможливість громадян вільно перебувати на цій території, яка знаходиться у прибережній смузі Чорного моря, в т.ч. з підстав того, що перебування на відповідній території несе загрозу життю та здоров'ю відповідних громадян, те, що із представлених до матеріалів справи доказів вбачається, що у спірний період на території орендної земельної ділянки розміщуються військові формування, що повністю виключає можливість права доступу орендаря та його працівників на територію земельної ділянки, на переконання відповідача, правомірним буде дійти висновку про наявність правових підстав для звільнення ПП “Залізобетонник» взагалі від стягнення коштів за оскаржуваний період, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

11.12.2024 р. від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області через систему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла до суду відповідь на відзив (вх. № 44299/24), в якій позивач зазначає наступне. Як вказує позивач, відповідач не враховує, що в даному випадку питання щодо безпідставного збереження (набуття) стосується не земельної ділянки, а грошових коштів, які відповідач мав би сплатити за фактичне використання земельної ділянки, натомість безпідставно зберіг їх у себе. Так, позивач вказує, що Верховний Суд неодноразово робив висновки у справах щодо стягнення грошових коштів за фактичне використання земельних ділянок без оформлення договору оренди. За ствердженнями позивача, оскільки між позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки не оформлено, але відповідач використовує земельну ділянку, підприємство безпідставно зберегло грошові кошти у вигляді плати за землю та має їх сплатити позивачу на підставі приписів гл. 83 ЦК України як безпідставно збережені.

Щодо доводів відповідача про застосування строків позовної давності в спірних правовідносинах, позивач посилається на те, що з листопада 2020 року останній, як правонаступник Затоківської селищної ради, є власником всього майна, прав та обов'язків, що належали Затоківській селищній раді, в тому числі власником земельної ділянки, та відповідно прав та обов'язків, що виникли із даних відносин, з огляду на що позивач не міг дізнатися про порушення своїх прав раніше 27.11.2020 - з моменту переходу до нього прав Затоківської селищної ради внаслідок її реорганізації шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради. Таким чином, позивач вважає, що, зважаючи на дію карантину та воєнного стану в Україні, а також з огляду на момент, коли останній міг дізнатись про порушення свого права, позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Також позивач не погоджується з аргументами відповідача щодо зменшення процентів річних та інфляційних втрат та зауважує, що відповідач не надав відповідні докази, що об'єктивно впливають на зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, тому позивач вважає, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між введенням воєнного стану, військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю внесення плати за використання земельної ділянки відповідачем у спірний період, тому підстави для зменшення відповідних нарахувань відсутні.

Стосовно тверджень відповідача про наявність підстав для звільнення від плати за землю позивач вказує, що спеціальні норми, які регулюють питання звільнення від орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в період дії воєнного стану не передбачають пільг для орендарів земельних ділянок, розміщених на території можливих бойових дій, до яких в період з 03.03.2022 по 17.08.2022 відносилась територія смт. Затока.

Між тим позивач звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача з огляду на те, що останній оплатив за 2022 рік податок на нерухоме майно, розміщене на території смт. Затока, в той час, як для даного виду податку встановлено звільнення у випадку розміщення нерухомого майна на території активних бойових дій. Тобто, за ствердженнями позивача, за умов однакового правового регулювання питань звільнення від плати за землю та податку на нерухоме майно у період дії воєнного стану, відповідач сплачував податок на нерухоме майно, очевидно вважаючи, що підстави для звільнення відсутні. Поряд з цим, як вказує позивач, за аналогічних умов відповідач стверджує про наявність підстав для звільнення від внесення плати за землю, що свідчить про його суперечливу поведінку.

Підготовче засідання, призначене на 12.12.2024 р. об 11 год. 30 хв., не відбулось у зв'язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/4695/24 на тридцять днів та підготовче засідання призначено в засіданні суду на 06.01. 2025 р. об 11:00 год.

03.01.2025 р. від Приватного підприємства “Залізобетонник» через систему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 107/25), в яких відповідач звертає увагу на наступне. Як вказує відповідач, згідно з даними Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим № 5110300000:02:023:0068 сформовано витяг із технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок від 04.11.2024 року за № НВ-5101177472024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становила 2744578,55 грн., з огляду на що ПП “Залізобетонник» подало через Електронний кабінет платника податків уточнюючі податкові декларації з плати за землю:

- за 2019 рік на загальну річну суму 13376,81 грн. В розділи ІІ графі 15 декларації виправлено розмір нормативної грошової оцінки згідно переоцінки, діючої з 01.01.2018 року, а саме 115,01 грн. за 3877 м.кв. нарахована до зменшення сума податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2019 рік складає 47123,52 грн.;

- за 2020 рік на загальну суму 13376,81 грн. В розділі II графі 15 декларації виправлено розмір нормативно- грошової оцінки згідно переоцінки, діючої з 01.01.2018 року, а саме 115,01 грн. за 3877 м.кв. нараховано до зменшення сума податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2020 рік складає 47123,52 грн.;

- за 2021 рік на загальну суму 34029,16 грн. В розділі II графі 15 декларації виправлено розмір нормативної грошової оцінки згідно переоцінки, діючої з 01.01.2018 року, а саме 115,01 грн.за 3877 м.кв. В розділі ІІ додано рядок 2. Нараховано до зменшення сума податкового зобов'язання по орендній платі за землю на 2021 рік складає 26471,16 грн.;

- за 2022 рік на загальну суму 82866,58 грн. В розділі II рядок 1 графі 15 декларації виправлено розмір нормативної грошової оцінки згідно переоцінки, діючої з 01.01.2018 року, а саме 126,51 грн. за 3877 м.кв. В розділі ІІ додано рядок 2. Нараховано до збільшення суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2022 рік складає + 16 316,04 грн.;

- за 2023 рік на загальну суму 95266,11 грн. В розділі II рядок1 графі 15 декларації виправлено розмір нормативної грошової оцінки згідно переоцінки, діючої з 01.01.2018 року, а саме 145,44 грн. за 3877м.кв.В розділі ІІ додано рядок 2. Нараховано до збільшення суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2023 рік складає + 18733,20 грн.;

- за 2024 рік на загальну суму 100119,80 грн. В розділі II рядок 1 графі 15 декларації виправлено розмір нормативної грошової оцінки згідно переоцінки, діючої з 01.01.2018 року, а саме 152,85 грн. за 3877 м.кв. В розділі ІІ додано рядок 2. Нараховано до збільшення суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за 2024 рік складає + 19683,96 грн.

Як зазначає відповідач, на теперішній час в результаті проведення коректування на підставі уточнюючих декларацій за платником податків обліковується сума надмірно сплачених податків на суму 59280,38 грн. Між тим відповідач вказує, що оскільки в цій справі права щодо оренди землі не виникли на підставі договору, від укладання якого позивач самоусунувся, такі виникли на підставі Закону України від 08.09.2021 № 1720-IX. Наразі відповідач зауважує, що набув права користування земельної ділянки саме з підстав, викладених у законі, тому добровільно на підставі існуючої нормативно-грошової оцінки встановив орендну плату та сплатив її та податковими органами така сплата була прийнята.

У підготовчому засіданні господарського суду 06.01.2025 р. по справі № 916/4695/24 було протокольно оголошено перерву до 22 січня 2025 року о 10:30 год. згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника відповідача.

17.01.2025 р. від відповідача через систему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 1737/25).

21.01.2025 р. від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до господарського суду через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 2168/25), в якому представник позивача просить суд витребувати у Головного управління Державної податкової служби в Одеській області наступні докази: податкову декларацію із плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), подані ПАТ “Мостобуд» (код ЄДРПОУ 01386326) за період з 1998 року по 2015 рік включно та уточнюючі розрахунки до них; інформацію щодо наявності у ПАТ “Мостобуд» (код ЄДРПОУ 01386326) податкових зобов'язань та/або податкової заборгованості з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 2011 року по 2015 рік включно, в тому числі за земельну ділянку із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068; інформацію щодо розміру податкових зобов'язань ПАТ “Мостобуд» (код ЄДРПОУ 01386326) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 2011 року по 2015 рік включно, в тому числі за земельну ділянку із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2025 р. витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Одеській області докази та відкладено підготовче засідання на 03.02.2025 р. о 10:00 год.

31.01.2025 р. від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до господарського суду надійшла заява на виконання ухвали від 22.01.2025 у справі № 916/4695/24 (вх. № 3414/25), в якій останній надає наявні електронні копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013-2015 роки з додатками; за 2011-2012 роки - відомості про наявність земельних ділянок (електронні декларації за 2011-2012 роки відсутні).

Так, ГУ ДПС в Одеській області зазначає наступну інформацію:

1) станом на 31.12.2015 по ПАТ “Мостобуд» обліковувався податковий борг із земельного податку з юридичних осіб (КБК 18010500) на загальну суму 452518,09 грн. (в тому числі пеня);

2) за даними ІКС ДПС, ПАТ “Мостобуд» подано податкові декларації з орендної плати за землю за кодом КАТОТТГ Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади (яка є правонаступником Затокської селищної територіальної громади) Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме:

- за 2013 рік (декларація від 05.06.2013) задекларована земельна ділянка площею 1,7957 га згідно договору оренди від 14.10.1998 № 22, кадастровий номер 5110300000:02:023:0068, нарахована річна сума орендної плати - 104544,0 грн.;

- за 2014 рік (уточнююча декларація від 12.03.2014) задекларована земельна ділянка площею 1,7957 га згідно договору оренди від 14.10.1998 № 22, кадастровий номер 5110300000:02:023:0068, нарахована річна сума орендної плати - 156816,0 грн.;

- за 2015 рік (уточнююча декларація від 12.02.2015) задекларована земельна ділянка площею 1,7957 га згідно договору оренди від 14.10.1998 № 22, кадастровий номер 5110300000:02:023:0068, нарахована річна сума орендної плати - 138736,32 грн.;

3) за період 2011 - 2012 земельна ділянка площею 1,7957 га за кадастровим номером 5110300000:02:023:0068 не декларувалась;

4) ПАТ “Мостобуд» сплачено орендну плату за землю у 2013 році у розмірі 91476,00 грн.;

5) станом на 31.12.2024 по ПАТ “Мостобуд» обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб (КБК 18010600) на загальну суму 472983,47 грн (в тому числі пеня).

Також 31.01.2025 р. до господарського суду через систему “Електронний суд» ЄСІТС від Приватного підприємства “Залізобетонник» надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 3426/25), в яких останній додатково зазначає наступне. Як вказує відповідач, рішеннями Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 липня 2021 року № 260-VIII, від 30 березня 2023 № 820-VIII, які наявні на офіційному сайті останнього та є загальнодоступними, встановлено ставки земельного податку на період 2022-2024 роки за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено, в залежності від цільового призначення земель, в даному випадку код: 07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, для юридичних осіб, встановлено у розмірі 3,0% від НГО, що узгоджується із підпунктами 288.5.1, пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Проте, як зазначає відповідач, органом сільської ради не встановлено розміри орендної плати за земельні ділянки на території Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району у відповідності до ст. ст. 12.3.7, 12.4.1, 288 Податкового кодексу України, ст. 21 Закону України “Про оренду землі», керуючись п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».

Разом з тим відповідач зауважує, що позивачем при розрахунку, в основу якого покладено Довідку відділу фінансів позивача від 21.10.2024 року № 01-35/331, встановлено ставку оренди у розмірі 12% від НГО, проте сільська рада не посилається на жодне рішення, яким остання встановила розмір оренди на рівні 12% від НГО. Відтак, за ствердженнями відповідача, позивач не виконав покладеного на нього законом обов'язку щодо встановлення ставок орендної плати в межах населених пунктів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району, а в односторонньому порядку встановив розмір орендної плати, що дорівнює верхньому граничному розміру орендної плати, яка може бути встановлена в межах договору оренди, про яке каже законодавець у ПК, з чим відповідач не погоджується, оскільки вказане суперечить принципу свободи договору.

Також відповідач додає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі № 916/5400/23 позовні вимоги Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району до Приватного підприємства “Залізобетонник» задоволені, проте постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 916/5400/23 рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 скасовано.

Між тим відповідач наголошує, що відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки до договору оренди земельної ділянки від 16.01.2012 року, укладеного між Затоківською селищною радою та Приватним підприємством “Залізобетонник», зареєстрованого за № 04.09.506.00036 від 03.07.2009 року, встановлено ставку орендної плати за землю - 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, при цьому нормативно-грошова оцінка станом на 25.01.2011 року становила 1126752,00 грн. Враховуючи інформацію, викладену вище, ПП “Залізобетонник» вказує, що володіє єдиним майновим комплексом “Причал 80», який складається з будівель та споруд, проходів, комунікацій, причалів, зелених насаджень, що розташовані на двох земельних ділянках: 1) земельна ділянка площею 1,7957 га, кадастровий номер: 5110300000:02:023:0068, договір оренди не укладено; 2) земельна ділянка площею 0,388 га, кадастровий номер 5110300000:02:023:0012, укладено договір оренди від 30.06.2006 року.

Таким чином, за ствердженнями відповідача, позивач, вимагаючи стягнення орендної плати у розмірі 12% від НГО за користування земельною ділянкою № 5110300000:02:023:0068, діє не послідовно, оскільки договором оренди на аналогічну земельну ділянку, яка розташована поруч із земельну ділянкою, яка є предметом цього розгляду, встановлена орендна плата у розмірі 3% від НГО.

Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до Витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом станом на 29.01.2025 року у розрізі платежів, рядок 5: обліковується надмірно сплачена сума 59280,38 грн. по податку “орендна плата з юридичних осіб» код платежу 18010600, суб'єкт оплати Караліно-Бугаська ТГ (UA51040050000073907) та відповідно до поданих декларацій з плати за землю, об'єктом оподаткування є дві земельні ділянки: № 5110300000:02:023:0068; № 5110300000:02:023:0012, які є суміжні, належать до єдиної категорії земель та на них знаходиться нерухомість, яка є частиною єдиного майнового комплексу.

Таким чином відповідач зауважує, що по земельній ділянці КН № 5110300000:02:023:0068 задекларовано, сплачено та відображено в ЕК плату за землю за період 01.09.2021 року по 31.12.2024 року суму 249496,35 грн.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 03.02.2025 р. по справі № 916/4695/24 було протокольно оголошено перерву до 11 лютого 2025 року о 10:00 год. згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника відповідача.

10.02.2025 р. до господарського суду через систему “Електронний суд» ЄСІТС від Приватного підприємства “Залізобетонник» надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 4539/25), в яких відповідач, проаналізувавши лист ГУ ДПС, зазначає, що попередній землекористувач платив оренду плату у розмірі 3% від НГО, що згідно з отриманими від ДПС декларацій у 2014 році складала 1156816,00 грн. Проте, як вказує відповідач, попередній землекористувач не зробив коректування, а брав до розрахунку НГО, що не відповідала дійсності. Так, згідно з довідкою відділу фінансів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 21.10.2024 року НГО за кв.м. у 2014 році становила 75,68, та збільшувалася кожного року відповідно до індексації грошової оцінки земель; станом на 13.09.2024 НГО земельної ділянки № 5110300000:02:023:0068 площею 1,7957 га складає 2744578,55 грн., а відтак за 1 кв.м - 152,80 грн., що, на переконання відповідача, підтверджує, що у 2014 році ПАТ “Мостобуд» при подачі звітності та сплат орендної плати за основу взято невірні дані НГО, з огляду на що відповідач вважає, що розмір орендної плати на цю земельну ділянку має бути встановлений на рівні 3% від НГО.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/4695/24 та призначено справу до розгляду по суті на 27 лютого 2025 року о 15:30 год.

26.02.2025 р. до господарського суду через систему “Електронний суд» ЄСІТС від Приватного підприємства “Залізобетонник» надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 6437/25), в яких відповідач додатково зазначає, що прийняв рішення про добровільне декларування та сплату орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:023:0068 за період з вересня 2021 року по грудень 2024 року (з дати набуття чинності Закону № 1720-IX від 08.09.2021), згідно з розрахунком, наведеним у додатку. Таким чином відповідач зазначає, що за період вересень 2021 року - грудень 2024 року нараховано та сплачено плату за землю по земельній ділянці КН 5110300000:02:023:0068 у розмірі 249496,35 грн.

Так, у судовому засіданні господарського суду 27 лютого 2025 року по справі № 916/4695/24 було протокольно оголошено перерву до 11 березня 2025 року о 10:00 год.

28.02.2025 року від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до господарського суду через систему “Електронний суд» надійшли додаткові пояснення (вх. № 6666/25), в яких позивач додатково вказує наступне. Як зазначає позивач, листом від 30.01.2025 № 1844/5/15-32-04-050-05 ГУ ДПС в Одеській області повідомило, що попередній землекористувач (ПАТ “Мостобуд») у 2013 році задекларував річну суму орендної плати за земельну ділянку в розмірі 104544,00 грн., з огляду на що з урахуванням приписів ст. 120 Земельного кодексу України та наданої ГУ ДПС в Одеській області інформації до відповідача з 18.03.2013 щонайменше мали би застосовуватися ті ж самі умови, що й для попереднього землекористувача. Водночас, як вказує позивач, у 2024 році відповідач задекларував річну плату за земельну ділянку за 2024 рік в сумі 82341,82 грн., тоді як станом на 2013 рік плата за цю ж земельну ділянку була більшою та складала 104544,00 грн., яка в подальшому щороку індексувалась лише в бік збільшення. Наразі позивач додає, що якщо за основу брати дані щодо розміру орендної плати, яка вносилась попереднім землекористувачем на момент відчуження нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, то відповідач, починаючи із 18.03.2013 по жовтень 2024 мав би сплатити плату за земельну ділянку щонайменше в розмірі 2322857,21 грн. Враховуючи, що, починаючи із 18.03.2013, відповідач не вносив плату за земельну ділянку, яка фактично перебувала у його користуванні, на переконання позивача, відповідач безпідставно зберіг грошові кошти та зобов'язаний їх сплатити на користь сільської ради з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти задоволених позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити.

Так, у судовому засіданні господарського суду 11 березня 2025 року по справі № 916/4695/24 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву до 20 березня 2025 року о 16:30 год.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

14.10.1998 року між Затоківською селищною радою та Публічним акціонерним товариством “Мостобуд» укладено договір оренди землі загальною площею 1,8 га строком на 25 років для будівництва бази відпочинку “Мостостроитель» на підставі рішення від 07.10.1998 № 24.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством “Мостобуд» (продавець) та Приватним підприємством “Залізобетонник» (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає у власність будівлі та споруди бази відпочинку “Мостостроитель», що знаходяться за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, вулиця Сонячна, будинок 3 (три) (надалі -“Нерухомість» та/або “База відпочинку» та/або “Нерухоме майно»). Будівлі та споруди бази відпочинку “Мостостроитель» складаються з:

- спальний корпус літ. “А», загальною площею 54,0 кв.м:

- спальний корпус літ. “Б», загальною площею 57,5 кв.м;

- спальний корпус літ. “А», загальною площею 54,0 кв.м;

- спальний корпус літ. “В», загальною площею 50,7 кв.м:

- спальний корпус літ. “Г», загальною площею 56,2 кв.м;

- спальний корпус літ. “Д», загальною площею 53,6 кв.м;

- спальний корпус літ. “Е», загальною площею 54,8 кв.м;

- спальний корпус літ. “Є», загальною площею 52,3 кв.м;

- спальний корпус літ. “Ж», загальною площею 156,4 кв.м;

- спальний корпус літ. “3», загальною площею 156,6 кв.м:

- спальний корпус літ. “И», загальною площею 128,3 кв.м;

- спальний корпус літ. “І», загальною площею 134,2 кв.м;

- будівля з артезіанською свердловиною літ. “Ї», загальною площею 19,0 кв.м;

- літній клуб літ. “К», загальною площею 148,2 кв.м;

- ідальня літ. “Л», загальною площею 555,0 кв.м;

- склад літ. “М», загальною площею 49,9 кв.м;

- вбиральня-душова літ. “Н», загальною площею 100,5 кв.м;

- будівля КНС літ. “О», загальною площею 23,7 кв.м;

- адміністративна будівля літ. “П», загальною площею 417,0 кв.м;

- гараж літ. “Р»; Спальний корпус літ., загальною площею 181,4 кв.м.

Загальна площа 2527,00 кв.м.

Складові частини об'єкта нерухомого майна:

- № 1 споруда, водонапірна башта;

- № 2 споруда, огорожа;

- № 3 споруда, вигрібна яма.

Згідно з п. 1.1.1 договору від 18.03.2013 року будівлі та споруди бази відпочинку, вказані в п. 1.1 цього договору, належать на праві приватної власності продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія САЕ № 914696, індексний номер: 1150480, виданого 12 березня 2013 року Алексеенко В.А., державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

Право власності продавця на вказане нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за № 324910, згідно з Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1181131, виданого Алексеенко В.А., Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білгород -Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області 13 березня 2013 року.

Положеннями п. 1.3 договору від 18.03.2013 року визначено, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу: НВ-5100051732013 від 04 березня 2013 року, нерухоме майно, що відчужується за цим договором, знаходиться на земельній ділянці площею 1,7957 га, кадастровий номер 5110300000:02:023:0068. Цільове призначення: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку “Мостостроитель», категорія земель: землі рекреаційного призначення. Земельна ділянка перебуває в оренді в ПАТ “Мостобуд» на підставі договору оренди від 14 жовтня 1998 року.

Пунктом 3.1 договору від 18.03.2013 року передбачено, що право власності на нерухомість покупець набуває з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

В п. 3.2 договору від 18.03.2013 року сторони погодили, що витрати продавця на утримання земельної ділянки після укладання цього договору, покупець відшкодовує продавцю в повному обсязі до повного переоформлення права користування земельною ділянкою.

Цей договір набуває силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін (п. 5.2 договору від 18.03.2013 року).

При цьому із наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 213758934 від 24.06.2020, об'єкт нерухомого майна: будівлі та споруди бази відпочинку (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 20252151103), загальною площею 2794,4 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вулиця Сонячна, буд. 3, належить на праві приватної власності ПП “Залізобетонник» (код ЄДРПОУ: 35321391); дата державної реєстрації: 18.03.2013; державний реєстратор: приватний нотаріус Кабаєва А.А., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 32, виданий 18.03.2013, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кабаєвої А.А.; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10.06.2020, видавник: ТОВ “Нове бюро технічної інвентаризації»; інформаційна довідка, серія та номер: 2994-2/06-20, виданий 10.06.2020, видавник: ТОВ “Нове бюро технічної інвентаризації».

Подалі, як вбачається з матеріалів справи, листом від 14.05.2013 року Приватне підприємство “Залізобетонник» звернулося до Затоківської селищної ради із заявою, в якій підприємство просило надати дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 1,7957 га, розташованої у смт. Затока, вул. Сонячна, 3, з метою укладання договору оренди, на підставі витягу № 1345651 від 18.03.2013 року.

Так, листом від 13.09.2013 року за вих. № 1161/01-29/6оу Затоківська селищна рада, розглянувши заяву ПП “Залізобетонник», повідомила, що для вирішення питання по суті необхідно вказати термін оренди та надати належним чином завірені документи: копію статуту; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію довідки ЄДРПОУ; копії технічних паспортів БТІ будівлі та споруди бази відпочинку “Мостобуд»; копії документів, що посвідчують право власності на будівлі та споруди бази відпочинку “Мостобуд»; матеріали, що підтверджують зазначену у листі площу земельної ділянки у розмірі 1,7957 га.

Так, у відповідь на вказаний лист селищної ради, ПП “Залізобетонник» листом від 19.11.2013 за вих. № 19-11/13 звернувся до Затоківської селищної ради з проханням укласти договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068, розташованої за адресою: смт. Затока, вул. Сонячна, 3. До вказаного листа підприємством додано документи згідно з переліком.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ПАТ “Мостобуд» звернулося до Затоківської селищної ради із листом від 18.11.2013 за вих. № 1169/02-13, в якому товариство просило розірвати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,80 га, укладений між ПАТ “Мостобуд» та Затоківською селищною радою, у зв'язку з продажем будівель та споруд бази відпочинку “Мостобудівник», що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Сонячна, 3 та відсутності подальшої потреби у її використанні. Також у вказаному листі товариство вказало, що всі заборговані орендні платежі ПАТ “Мостобуд» зобов'язується погасити до розірвання договору.

Рішенням ХХХХVІІ сесії VI скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 28 січня 2014 року № 1759 “Про розірвання з ПАТ “Мостобуд» за взаємною згодою сторін договору оренди земельної ділянки площею 1.80 га для будівництва бази відпочинку “Мостобудівник» в Сонячному районі смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області» селищна рада вирішила, зокрема:

1) розірвати з ПАТ “Мостобуд» за взаємною згодою сторін договір оренди земельної ділянки від 14.10.1998 року площею 1,8 га, наданої для експлуатації та обслуговування бази відпочинку “Мостобудівник» в Сонячному районі смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, зареєстрований в книзі записів договорів оренди на право довгострокового користування землею 14.10.1998 року за № 22;

2) укласти з ПАТ “Мостобуд» договір про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,8 га, наданої для експлуатації та обслуговування бази відпочинку “Мостобудівник» в Сонячному районі смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області в термін до 01.06.2014;

3) зобов'язати ПАТ “Мостобуд» повернути земельну ділянку, згідно з п. 1 цього рішення, Затоківській селищній раді у відповідному стані за актом приймання-передачі.

Крім того, листом від 10.02.2014 за вих. № 233/01-29/6оу Затоківською селищною радою повідомлено ПП “Залізобетонник» про те, що на сесії Затоківської селищної ради, яка відбулася 28.01.2014 року, розглядався проект рішення про надання ПП “Залізобетонник» в оренду терміном на 10 років земельної ділянки площею 1,7957 га, розташованої у смт. Затока, вул. Сонячна 3, кадастровий номер 5110300000:02:023:0068, однак рішення по даному проекту не прийняте. Враховуючи викладене, селищною радою до вказаного листа надано витяг з протоколу чергової ХХХХVІІ сесії Затоківської селищної ради VІ скликання від 28.01.2014 року.

В подальшому, як встановлено судом, 16.09.2015 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством “Мостобуд» (орендар) укладено договір про розірвання договору оренди, згідно з п. 1 якого сторони за взаємною згодою та домовленістю, керуючись ст.ст. 651, 654 ЦК України, на підставі рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 28 січня 2014 року № 1759 “Про розірвання з ПАТ “Мостобуд» за взаємною згодою сторін договір оренди земельної ділянки площею 1,80 га для будівництва бази відпочинку “Мостобудівник» в Сонячному районі смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області», розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,80 га для будівництва бази відпочинку “Мостобудівник» в Сонячному районі смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, укладений між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради та ПАТ “Мостобуд», зареєстрований в книзі записів договорів оренди на право довгострокового користування землею 14.10.1998 року за № 22.

Відповідно до п. 2 договору від 16.09.2015 року об'єкт оренди, земельна ділянка площею 1,80 га, надана орендарю в довгострокову оренду терміном на 25 років, передається орендарем за актом прийому-передачі орендодавцеві в день укладення цього договору.

В п. 3 договору від 16.09.2015 року сторони погодили, що будь-яких претензій у орендодавця до орендаря щодо виконання всіх умов договору оренди немає.

Пунктом 4 договору від 16.09.2015 року передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Із наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі земельної ділянки від 16.09.2015, складеного уповноваженими представниками ПАТ “Мостобуд» та Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, вбачається, що орендар фактично повернув орендодавцю земельну ділянку площею 1,80 га, розташовану в Сонячному районі смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області. Також у вказаному акті сторонами зазначено, що земельна ділянка повертається у належному стані та у межах, визначених договором оренди земельної ділянки, укладеного 14.10.1998, зареєстрованого в книзі записів договорів на право довгострокового користування землею від 14.10.1998 року за № 22.

Крім того, 07 квітня 2016 року між Публічним акціонерним товариством “Мостобуд» (сторона-1) та Приватним підприємством “Залізобетонник» (сторона-2) укладено угоду про припинення зобов'язань, відповідно до п. 1 якої у зв'язку із розірванням 16.09.2015 р. на підставі рішення ХХХХVІІ сесії VI скликання Затоківської селищної ради № 1759 від 28.01.2014 р. договору оренди земельної ділянки площею 1,8 га, наданої ПАТ “Мостобуд» для експлуатації та обслуговування бази відпочинку “Мостобудівник» в Сонячному районі, смт. Затока, Білгород-Дністровський Одеської Області, сторони домовилися припинити свої зобов'язання за договором купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку в Сонячному районі, смт. Затока, Білгород-Дністровський Одеської області, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., укладеним між ПАТ “Мостобуд» та ПП “Залізобетонник» 18.03.2013 р., а саме: п. 3.2 даного договору: “Витрати, пов'язані із утриманням земельної ділянки, покупець відшкодовує продавцю в повному обсязі до повного переоформлення права користування земельною ділянкою».

Відповідно до п. 2 угоди від 07.04.2016 року сторона-1 повідомляє сторону 2, що з 16.09.2015 року стороною-1 не здійснюються нарахування орендної плати за землю, у зв'язку з чим відсутні підстави нарахування стороні-2 за неї компенсації.

Пунктом 3 даної угоди від 07.04.2016 року сторони підтверджують про відсутність між ними будь-якої заборгованості.

Згідно з п. 4 угоди від 07.04.2016 року сторона-1 гарантує, що не має і не буде мати до сторони-2 жодних фінансових чи інших претензій.

Сторона-2 гарантує, що не має і не буде мати до сторони-1 жодних фінансових чи інших претензій (п. 5 угоди від 07.04.2016 року).

Відповідно до п. 6 угоди від 07.04.2016 року сторони підтверджують, що з підписанням цієї угоди всі відносини по вищевказаним угодам між ними припиняються.

Угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення її печатками сторін (п. 7 угоди від 07.04.2016 року).

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що Приватне підприємство “Залізобетонник» з 18.03.2013 року (дати набуття відповідачем права власності на будівлі та споруди бази відпочинку “Мостобудівник», що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Сонячна, буд. 3) та по теперішній час використовує земельну ділянку (кадастровий номер 5110300000:02:023:0068) загальною площею 1,7957 га, розташовану за адресою: 67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район, без правовстановлюючих документів.

При цьому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 623-р “Про затвердження перспективного плану формування територій громад Одеської області» відповідно до частини третьої статті 11 Закону України “Про добровільне об'єднання територіальних громад» затверджено перспективний план формування територій громад Одеської області, що додається. Згідно із вказаним перспективним планом Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було приєднано до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

12.06.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» № 720-р, згідно з яким відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Одеської області згідно з додатком. Так, відповідно до додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 720-р до складу Кароліно-Бугазької територіальної громади входять території Кароліно-Бугазької та Затоківської (Білгород-Дністровський район) територіальних громад.

Рішенням другої сесії VІІІ скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 11-VIII від 27.11.2020 “Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради» сільська рада вирішила, зокрема:

1) Почати процедуру реорганізації Затоківської селищної ради (ЄДРПОУ 04527052, місцезнаходження: вул. Приморська, 1, смт Затока, Білгород-Дністровської міської ради, Одеської області, 67772) шляхом приєднання до Кароліно - Бугазької сільської ради (ЄДРПОУ 04527307, місцезнаходження: вул. Приморська, 1, с. Кароліно - Бугаз, Білгород-Дністровського району, Одеської області, 67844);

2) Кароліно - Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Затоківської селищної ради.

З огляду на викладене вище, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

При цьому, за ствердженнями позивача, що не спростовані відповідачем, останнім не сплачується у повному обсязі орендна плата за землю у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт “в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України .

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття “земельний податок» та “орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

При цьому Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої “абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Як вже зазначалось вище, Приватне підприємство “Залізобетонник» є власником будівель та споруд бази відпочинку “Мостобудівник» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 20252151103), що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Сонячна, буд. 3.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що нерухоме майно Приватного підприємства “Залізобетонник» - будівлі та споруди бази відпочинку, загальною площею 2794,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Сонячна, буд. 3, розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 5110300000:02:023:0068, загальною площею 1,7957 га (адреса ділянки: 67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район).

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно із частинами 1 - 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Із наявної в матеріалах справи інформації з Державного земельного кадастру про право власності та інші речові права від 12.09.2024 року (а.с. 39 Т. 1) вбачаються наступні відомості про земельну ділянку:

- кадастровий номер: 5110300000:02:023:0068;

- цільове призначення: 07.01 Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення;

- категорія земель: землі рекреаційного призначення;

- вид використання: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку “Мостобудівник»;

- форма власності: комунальна власність;

- площа земельної ділянки: 1,7957 га;

- місце розташування: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район.

З огляду на викладене, земельна ділянка із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068 є сформованою як об'єкт цивільних прав.

Зважаючи на те, що Приватне підприємство “Залізобетонник» є власником будівель та споруд бази відпочинку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 20252151103), що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Сонячна, буд. 3, відповідно зазначена обставина свідчить про безпосереднє використання відповідачем земельної ділянки під вказаними будівлями та спорудами та ділянкою, яка необхідна для обслуговування відповідного нерухомого майна.

Як встановлено судом, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області у поданому позові вказує, що у період з 01.01.2011 по 21.10.2024 Приватне підприємство “Залізобетонник» без законних підстав за рахунок власника земельної ділянки зберігає у себе майно - кошти за оренду землі, єдиним та законним власником якої є територіальна громада села Кароліно-Бугаз в особі Кароліно-Бугазької сільської ради.

Стосовно нарахування сільською радою грошових коштів з 01.01.2011 року по 16.09.2015 року господарський суд зазначає наступне.

По-перше, Приватне підприємство “Залізобетонник» набуло право власності на будівлі та споруди бази відпочинку “Мостобудівник», що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Сонячна, буд. 3, та які розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 5110300000:02:023:0068, загальною площею 1,7957 га (адреса ділянки: 67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район) саме 18.03.2013 року, що встановлено судом вище. З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим нарахування сільською радою підприємству плати за землю за період з 01.01.2011 року до 18.03.2013 року, оскільки відповідач у вказаний період не був власником майна, розташованого на спірній земельній ділянці та відповідно не користувався такою земельною ділянкою у вказаний період.

По-друге, договір оренди земельної ділянки, укладений 14 жовтня 1998 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством “Мостобуд» (орендар), був чинним до 16.09.2015 року, оскільки лише договором про розірвання договору оренди від 16.09.2015 року Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради (орендодавець) та ПАТ “Мостобуд» (орендар) на підставі рішення ХХХХVІІ сесії VI скликання селищної ради від 28 січня 2014 року № 1759 за взаємною домовленістю розірвали договір оренди землі 14 жовтня 1998 року, відповідно до якого ПАТ “Мостобуд» в оренду передавалася спірна земельна ділянка. Крім того, саме 16.09.2015 року ПАТ “Мостобуд» (орендар) згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 16.09.2015 р. повернув Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради (орендодавцю) орендовану земельну ділянку площею 1,80 га, розташовану в Сонячному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Крім того, в п. 3.2 договору купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку від 18.03.2013 року ПАТ “Мостобуд» та ПП “Залізобетонник» погодили, що витрати продавця на утримання земельної ділянки після укладання цього договору, покупець відшкодовує продавцю в повному обсязі до повного переоформлення права користування земельною ділянкою.

Приймаючи до уваги викладене, суд доходить висновку, що до 16.09.2015 року орендарем земельної ділянки площею 1,80 га, розташованої в Сонячному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області, на підставі діючого договору оренди було саме Публічне акціонерне товариство “Мостобуд», а не Приватне підприємство “Залізобетонник», та саме товариство зобов'язано було, в т.ч. сплачувати орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою.

При цьому суд враховує й те, що в п. 3 договору про розірвання договору оренди від 16.09.2015 року селищна рада та ПАТ “Мостобуд» погодили, що будь-яких претензій у орендодавця до орендаря щодо виконання всіх умов договору оренди немає.

Більш того господарський суд зауважує, що Приватне підприємство “Залізобетонник» після набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, вживало заходів щодо укладення відповідного договору оренди землі, про що свідчать надані відповідачем докази, зокрема, листом від 19.11.2013 за вих. № 19-11/13 ПП “Залізобетонник» звернувся до Затоківської селищної ради з проханням укласти договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068, розташованої за адресою: смт. Затока, вул. Сонячна, 3. Разом з тим, як встановлено судом, листом від 10.02.2014 за вих. № 233/01-29/6оу селищною радою повідомлено підприємство про те, що на сесії Затоківської селищної ради 28.01.2014 розглядався проект рішення про надання ПП “Залізобетонник» в оренду терміном на 10 років земельної ділянки площею 1,7957 га, розташованої у смт. Затока, вул. Сонячна 3, кадастровий номер 5110300000:02:023:0068, однак рішення по даному проекту не прийняте.

Крім того, із відповіді Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, наданої на виконання ухвали ГСОО від 22.01.2025 у справі № 916/4695/24 (вих. № 1844/5/15-32-04-05-05 від 30.01.2025), вбачається, що станом на 31.12.2015 по ПАТ “Мостобуд» обліковувався податковий борг із земельного податку з юридичних осіб (КБК 18010500) на загальну суму 452518,09 грн. (в тому числі пеня).

З огляду на все викладене вище, суд вважає також необґрунтованим нарахування сільською радою підприємству плати за землю за період з 18.03.2013 року до 16.09.2015 року.

При цьому судом встановлено, що ПП “Залізобетонник» у період з 16.09.2015 по 21.10.2024 використовувало земельну ділянку із кадастровим номером 5110300000:02:023:0068 без укладення договору оренди землі, та не сплачувало орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі.

В свою чергу Приватне підприємство “Залізобетонник» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшило свої доходи, а Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

Враховуючи те, що відповідачем по теперішній час не оформлено у визначеному законодавством порядку право оренди на земельну ділянку комунальної власності із кадастровим номером 5110300000:02:023:0068, загальною площею 1,7957 га, розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район, суд вважає, що міськрадою правомірно здійснено розрахунок вартості безпідставно збережених коштів, починаючи саме з 16.09.2015 року.

Між тим із наявної в матеріалах справи довідки (а.с. 41 Т. 1) вбачається, що при обрахунку розміру коштів за користування земельною ділянкою застосовано коефіцієнт у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, внаслідок чого розмір таких коштів становить: за 2011 рік - 130567,22 грн., за 2012 рік - 130567,22 грн., за 2013 рік - 130567,22 грн., за 2014 рік - 163078,45 грн., за 2015 рік - 233691,43 грн., за 2016 рік - 247712,91 грн., за 2017 рік - 247712,91 грн., за 2018 рік - 247712,91 грн., за 2019 рік - 247712,91 грн., за 2020 рік - 247712,91 грн., за 2021 рік - 247712,91 грн., за 2022 рік - 272484,20 грн., за 2023 рік - 313356,83 грн., за 2024 рік - 329349,43 грн. Загальна сума - 3189939,46 грн.

Разом з тим відповідач, заперечуючи проти позову, зокрема, зазначає й про неправомірне застосування позивачем у спірних правовідносинах ставки земельного податку у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки замість 3%.

Як зазначено відповідачем, ПП “Залізобетонник» володіє єдиним майновим комплексом “Причал 80», який складається із будівель та споруд, проходів, комунікацій, причалів, зелених насаджень, що розташовані на двох земельних ділянках:

1) земельна ділянка площею 1,7957 га, кадастровий номер: 5110300000:02:023:0068, договір оренди не укладено;

2) земельна ділянка площею 0,388 га, кадастровий номер 5110300000:02:023:0012, укладено договір оренди від 30.06.2009 року.

При цьому судом встановлено, що 30.06.2009 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством “Залізобетонник» (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на підставі рішення ХХІІІ сесії V скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 29.08.2008 № 918 у довгострокову оренду терміном на двадцять п'ять років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування бази відпочинку “Холодок», за адресою: смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, Сонячний район, вул. Сонячна, 1, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000020230012.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,388 га, у тому числі під капітальною одноповерховою забудовою 0,0025 га, під тимчасовою забудовою 0,0871 га, під проїздами, проходами та площадками 0,2981 га (п. 2 договору від 30.06.2009).

При цьому відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки до договору оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року, укладеного між Затоківською селищною радою та Приватним підприємством “Залізобетонник», зареєстрованого за № 04.09.506.00036 від 03.07.2009 року, встановлено ставку орендної плати за землю - 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, договором оренди на аналогічну земельну ділянку із кадастровим номером: 5110300000020230012, яка розташована поруч із земельною ділянкою, яка є предметом розгляду по даній справі із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068, встановлена орендна плата у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки.

Крім того, рішеннями Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 липня 2021 року № 260-VIII та від 30 березня 2023 № 820-VIII, які наявні на офіційному сайті сільської ради та є загальнодоступними, встановлено ставки земельного податку на період 2022-2024 роки за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено.

При цьому згідно з додатками до вказаних рішень сільської ради від 15.07.2021 року № 260-VIII та від 30 березня 2023 № 820-VIII ставка земельного податку за земельні ділянки з цільовим призначенням 07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення на території Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, господарський суд вважає безпідставним застосування сільською радою ставки у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки замість 3%, яка визначена як рішеннями Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15.07.2021 року № 260-VIII та від 30 березня 2023 № 820-VIII, так і договором оренди на аналогічну земельну ділянку, яка розташована поруч із земельною ділянкою, яка є предметом розгляду по даній справі, встановлена орендна плата у розмірі 3% від НГО.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

З огляду на викладене, аналізуючи наведене вище, суд зауважує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, - суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.09.2024 р. № HB-5101034792024 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером № 5110300000:02:023:0068 складає 2744578,55 грн.

При цьому із довідки Відділу фінансів Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 21.10.2024 року за вих. № 01-35/331 вбачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером № 5110300000:02:023:0068 у 2011-2013 роках становила 1088060,15 грн. (60,59 грн. за 1 кв.м), у 2014 році - 1358987,12 грн. (75,68 грн. за 1 кв.м), у 2015 році - 1947428,55 грн. (108,45 грн. за 1 кв.м), у 2016-2021 роках - 2064274,26 грн. (114,96 грн. за 1 кв.м), у 2022 році - 2270701,69 грн. (126,45 грн. за 1 кв.м), у 2023 році - 2611306,94 грн. (145,42 грн. за 1 кв.м), у 2024 році - 2744578,55 грн. (152,84 грн. за 1 кв.м).

Між тим в поясненнях від 26.02.2025 року за вх. № 6437/25 підприємство підтвердило, що дані довідки Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 21 жовтня 2024 р. про НГО кв.м. земельної ділянки із кадастровим номером 5110300000:02:023:0068, за 2011-2024 роки відповідають рішенням Затоківської селищної ради № 1362 від 12.01.2010 року та № 89 від 21 січня 2011 року.

Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів в сумі 3189939,46 грн., судом наразі встановлено, що вказаний розрахунок є помилковим з огляду на безпідставне нарахування позивачем таких коштів з 01.01.2011 року, а не з 16.09.2015 року (що було встановлено судом вище), безпідставне застосування позивачем ставки у розмірі 12%, а не 3%. Між тим судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу повний розмір плати за 2024 рік, водночас позов подано 21.10.2024 року. З огляду на викладене, судом самостійно здійснено перерахунок безпідставно збережених коштів за період з 16.09.2015 року по 21.10.2024 року, які становлять:

- з 16.09.2015 року по 31.12.2015 року розмір безпідставно збережених коштів становить 17126,42 грн. (1947428,55 грн. * 3% = 58422,86 грн.; 58422,86 грн./ 365 = 160,06 грн. в день; 160,06 грн. * 107 днів = 17126,42 грн.);

- з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року розмір безпідставно збережених коштів становить 61928,23 грн. (2064274,26 грн. * 3%);

- з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року розмір безпідставно збережених коштів становить 61928,23 грн. (2064274,26 грн. * 3%);

- з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року розмір безпідставно збережених коштів становить 61928,23 грн. (2064274,26 грн. * 3%);

- з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року розмір безпідставно збережених коштів становить 61928,23 грн. (2064274,26 грн. * 3%);

- з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року розмір безпідставно збережених коштів становить 61928,23 грн. (2064274,26 грн. * 3%);

- з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року розмір безпідставно збережених коштів становить 61928,23 грн. (2064274,26 грн. * 3%);

- з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року розмір безпідставно збережених коштів становить 68121,05 грн. (2270701,69 грн. * 3%);

- з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року розмір безпідставно збережених коштів становить 78339,21 грн. (2611306,94 грн. * 3%);

- з 01.01.2024 року по 21.10.2024 року розмір безпідставно збережених коштів становить 66546,10 грн. (2744578,55 грн. * 3% = 82337,36 грн.; 82337,36 грн. / 365 = 225,58 грн. в день; 225,58 грн. * 295 = 66546,10 грн.).

Таким чином, загальний розмір безпідставно збережених коштів за період з 16.09.2015 року по 21.10.2024 року становить 601702,16 грн.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується сторонами, відповідачем прийнято рішення про добровільне декларування та сплату орендної плати за земельну ділянку за період з вересня 2021 року (з дати набуття чинності закону № 1720-ІХ від 08.09.2021) по грудень 2024 року на загальну суму 249496,31 грн.

Таким чином, господарський суд зазначає, що за період з вересня 2021 року по грудень 2024 року приватним підприємством сплачена плата за земельну ділянку із кадастровим номером № 5110300000:02:023:0068, з огляду на що за вказаний період у відповідача заборгованість відсутня.

Відтак, у ПП “Залізобетонник» наявна заборгованість за період з 16.09.2015 року по 31.08.2021 року, яка за розрахунком суду становить 352633,45 грн. (17126,42 грн. + 61928,23 грн. + 61928,23 грн. + 61928,23 грн. + 61928,23 грн. + 61928,23 грн. + 41275,88 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до частини заявлених позовних вимог щодо сплати коштів за період з 01.01.2011 по 21.10.2021 року.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.ч. 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, в частині стягнення безпідставно збережених коштів за період з 16.09.2015 року по 31.08.2021 року відповідно є підстави для застосування до спірних правовідносин правил позовної давності.

За положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв'язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому судом не приймаються до уваги твердження позивача про те, що останній не міг дізнатися про порушення своїх прав раніше 27.11.2020, тобто з моменту переходу до нього прав Затоківської селищної ради внаслідок її реорганізації шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради з огляду на наступне.

Так, рішенням другої сесії VІІІ скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 11-VIII від 27.11.2020 “Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради» сільська рада вирішила, зокрема:

1) Почати процедуру реорганізації Затоківської селищної ради (ЄДРПОУ 04527052, місцезнаходження: вул. Приморська, 1, смт Затока, Білгород-Дністровської міської ради, Одеської області, 67772) шляхом приєднання до Кароліно - Бугазької сільської ради (ЄДРПОУ 04527307, місцезнаходження: вул. Приморська, 1, с. Кароліно - Бугаз, Білгород-Дністровського району, Одеської області, 67844);

2) Кароліно - Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Затоківської селищної ради.

Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

З огляду на викладене, позивач - Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є правонаступником прав та обов'язків Затоківської селищної ради у спірних правовідносинах. Так, відповідач став власником майна 18.03.2013 року, договір оренди з попереднім орендарем розірвано 16.09.2015 року, з огляду на що власник майна протягом дуже тривалого часу знав, що спірна земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів та відповідно був обізнаний із порушеннями його прав, як власника майна, водночас із позовом до суду звернувся лише 21.10.2024 р.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) » (далі - Закон), відповідно до якого розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2».

Разом з тим Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.

До зазначеного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 вносились зміни Указами Президента України, якими з урахуванням затвердженого Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. строком на 90 діб до 09.05.2025 року.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: “У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Наведена позиція щодо обчислення строку позовної давності викладена, зокрема у постанові ВС КГС від 17.04.2024 у справі № 903/877/20 (903/933/23).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд зазначає, що 12.03.2020 на всій території України введено карантин і відповідно строки позовної давності продовжено на час дії карантину, з огляду на що, враховуючи, що Закон № 540-ІХ набрав чинності 02.04.2020, господарський суд доходить висновку, що початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом.

Враховуючи дані обставини та триваючий характер невиконання грошового зобов'язання відповідачем, судом здійснено перерахунок розміру безпідставно збережених коштів саме з 02.04.2017 по 31.08.2021 (кінцевий термін наявності заборгованості), який за розрахунком суду становить: 273550,15 грн. (з 02.04.2017 по 31.12.2017 = 46489,58 грн.; з 01.01.2018 по 31.12.2018 = 61928,23 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 = 61928,23 грн.; з 01.01.2020 по 31.12.2020 = 61928,23 грн.; з 01.01.2021 по 31.08.2021 = 41275,88 грн.).

Щодо вимог про стягнення 3% річних в сумі 357430,10 грн. та інфляційних втрат в сумі 1707077,04 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем всієї вартості отриманого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати за користування землею за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних є помилковим з огляду на встановлені судом вище обставини. Тому судом здійснено самостійно перерахунок 3% річних із застосуванням вірної суми заборгованості та із застосування обраного позивачем періоду нарахування з 01.01.2021 по 21.10.2024:

- на суму заборгованості у розмірі 232274,27 грн., яка виникла за період з 02.04.2017 по 31.12.2020 року, сума 3% річних становить:

Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума

з 01.01.2021 до 31.12.2023 232274,27 x 3 x 1095 : 365 : 100 109520904,68

з 01.01.2024 до 25.09.2024 232274,27 x 3 x 269 : 366 : 1002695121,46

Всього 26026,14

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 року, сума 3% річних становить:

Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума

з 02.03.2024 до 25.09.2024 5159,49 x 3 x 208 : 366 : 10020887,97

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 року сума 3% річних становить:

Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума

з 31.03.2024 до 25.09.2024 5159,49 x 3 x 179 : 366 : 10017975,70

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 року сума 3% річних становить:

Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума

з 01.05.2024 до 25.09.2024 5159,49 x 3 x 148 : 366 : 10014862,59

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 року сума 3% річних становить:

Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума

з 31.05.2024 до 25.09.2024 5159,49 x 3 x 118 : 366 : 10011849,90

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.05.2021 по 31.05.2021 року сума 3% річних становить:

Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума

з 01.07.2024 до 25.09.2024 5159,49 x 3 x 87 : 366 : 1008736,79

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.06.2021 по 30.06.2021 року сума 3% річних становить:

Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума

з 31.07.2024 до 25.09.2024 5159,49 x 3 x 57 : 366 : 1005724,11

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.07.2021 по 31.07.2021 року сума 3% річних становить:

Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума

з 31.08.2024 до 25.09.2024 5159,49 x 3 x 26 : 366 : 1002611,00

Таким чином, загальний розмір 3% річних становить 26374,20 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в загальному розмірі 1707077,04 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено позивачем неправильно з огляду на встановлені судом обставини (невірна загальна сума боргу, період заборгованості). Тому судом здійснено самостійно перерахунок інфляційних втрат із застосуванням вірної суми заборгованості та із застосування обраного позивачем періоду нарахування з 01.01.2021 по 31.08.2024:

- на суму заборгованості у розмірі 232274,27 грн., яка виникла за період з 02.04.2017 по 31.12.2020 року, сума інфляційних втрат за період з 01.01.2021 по 31.08.2024 становить 124300,19 грн. (232274,27 x 1,53514402 - 232274,27 = 124300,19 грн.);

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 року, сума інфляційних втрат за період з 02.03.2024 по 31.08.2024 становить 214,38 грн. (5159,49 x 1,04155124 - 5159,49 = 214,38 грн.);

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 року, сума інфляційних втрат за період з 31.03.2024 по 31.08.2024 становить 187,65 грн. (5159,49 x 1,03636939 - 5159,49 = 187,65 грн.);

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 року, сума інфляційних втрат за період з 01.05.2024 по 31.08.2024 становить 176,97 грн. (5159,49 x 1,03430079 - 5159,49 = 176,97 грн.);

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 року, сума інфляційних втрат за період з 31.05.2024 по 31.08.2024 становить 145,15 грн. (5159,49 x 1,02813200 - 5159,49 = 145,15 грн.);

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.05.2021 по 31.05.2021 року, сума інфляційних втрат за період з 01.07.2024 по 31.08.2024 становить 30,96 грн. (5159,49 x 1,00600000 - 5159,49 = 30,96 грн.);

- на суму заборгованості у розмірі 5159,49 грн., яка виникла за період з 01.06.2021 по 30.06.2021 року, сума інфляційних втрат за період з 31.07.2024 по 31.08.2024 становить 30,96 грн. (5159,49 x 1,00600000 - 5159,49 = 30,96 грн.).

Відтак, загальний розмір інфляційних втрат становить 125086,26 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

При цьому заяву відповідача щодо зменшення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат суд вважає безпідставною. Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18 з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Разом з тим господарський суд зауважує, що обставини даної господарської справи не є подібними обставинам справи № 902/418/18, оскільки нараховані в межах такої справи відсотки річних становили 110887,30 грн. при заявленій до стягнення сумі боргу 124246,24 грн., з огляду на що суд дійшов висновку про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій, в т.ч. процентів річних. Крім того, в процесі розгляду справи № 902/418/18 відповідачем було погашено суму основної заборгованості, з огляду на що провадження у вказаній частині позову було закрито. Разом з тим, по даній господарській справі № 916/4695/24 заявлена сума боргу становила 3189939,46 грн., при цьому позивачем нараховано 357430,10 грн., що становить всього 11,2% від суми основної заборгованості. З огляду на викладене суд доходить висновку, що нараховані по даній справі 3% річних не є неспівмірними із сумою основного боргу, з огляду на що підстави для їх зменшення відсутні.

При цьому сплата інфляційних нарахувань не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, тому до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, передбаченого статтею 625 ЦК України, не застосуються положення ст. 233 ГК України, які кореспондують з ч. 3 ст. 551 ЦК України. Наразі ст. 625 ЦК України не передбачає можливості зменшення судом розміру інфляційних втрат, які не є неустойкою, тому судом відхиляються доводи відповідача про зменшення розміру цієї відповідальності.

Щодо заявленої позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення земельної ділянки площею 1,7957 га із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068, господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, Приватне підприємство “Залізобетонник» з 18.03.2013 року є власником будівель та споруд бази відпочинку, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Сонячна, буд. 3, яка розташована на земельній ділянці із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068, загальною площею 1,7957 га, що знаходиться за адресою: 67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Сонячний район.

Наразі господарський суд зауважує, що чинне законодавче регулювання за умови знаходження у власності відповідача об'єкту нерухомого майна, який розташовується на спірній земельній ділянці, обумовлює фактичне її використання відповідачем та унеможливлює передання цієї земельної ділянки в орендне користування будь-яким іншим особам, які не є власниками такого об'єкта нерухомого майна (частина четверта статті 120 ЗК України).

При цьому суд зауважує, що перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовна вимога щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення такої земельної ділянки площею 1,7957 га із кадастровим номером: 5110300000:02:023:0068 не підлягає задоволенню.

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 6375,16 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Приватного підприємства “Залізобетонник» про стягнення безпідставно збережених коштів у загальному розмірі 5254446,60 грн. та усунення перешкод у користування земельною ділянкою задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства “Залізобетонник» (67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Сонячна, буд 1; код ЄДРПОУ 35321391) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04527307) безпідставно збережені кошти у сумі 273550/двісті сімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят/грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 26374/двадцять шість тисяч триста сімдесят чотири/грн. 20 коп., інфляційні втрати в сумі 125086/сто двадцять п'ять тисяч вісімдесят шість/грн. 26 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 6375/шість тисяч триста сімдесят п'ять/грн. 16 коп.

3. У задоволенні решти частини вимог Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Приватного підприємства “Залізобетонник» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 31 березня 2025 р.

Суддя В.С. Петров