79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.03.2025 Справа № 914/287/25
За позовом:Фізичної особи-підприємця Маковецької Надії Валеріївни, м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Ріел-Естейт», м. Львів
про:стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивачки:Біла О.В. - адвокатка;
від відповідача:не з'явився.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Фізична особа-підприємець Маковецька Надія Валеріївна (надалі - Позивачка, ФОП Маковецька Н.В.) звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Ріел-Естейт» (надалі - Відповідач, ТОВ «Інвест Ріел-Естейт») про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних.
Ухвалою від 06.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 03.03.2025.
Ухвалою від 03.03.2025 відкладено судове засідання на 24.03.2025.
Представниця позивачки взяла участь у судовому засіданні 24.03.2025 у режимі відеоконференції, подала клопотання про долучення доказів, а саме копій вимоги від 25.09.2024 та доказів її надіслання відповідачу (вх. №6142/25 від 10.03.2025).
Відповідач не забезпечив явки повноважного представника у судове засідання 24.03.2025, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 03.03.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 03.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивачки.
Позов обґрунтовано тим, що 01.02.2021 між позивачкою (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №Г/152, на виконання якого орендарем сплачено на рахунок орендодавця передоплату з орендної плати за перший та останній місяць оренди у розмірі 59'589,91 грн. При цьому передоплата за останній місяць оренди становила 47'037,37 грн.
Як стверджує позивачка, вона належним чином виконала умови договору та своєчасно і в повному обсязі сплачувала орендну плату, а саме за період з 29.03.2021 по 30.06.2024 вона перерахувала відповідачу суму у розмірі 798'069,54 грн. Останнім місяцем оренди за договором із відповідачем був червень 2024 року, орендна плата за який була сплачена у повному обсязі 18.06.2024. Разом з цим, в порушення умов договору відповідач не здійснив своєчасного повернення грошових коштів у розмірі 47'037,37 грн., які були перераховані у якості передоплати.
Зважаючи на це, позивачка просить стягнути на свою користь 51'338,12 грн., з яких 47'037,37 грн. основний борг, 3'483,05 грн. інфляційних втрат, 817,70 грн. 3% річних.
Аргументи відповідача.
Відповідач подав до суду пояснення, у яких вказав, що 04.02.2025 повністю оплатив суму основної заборгованості у розмірі 47'037,37 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №363 від 04.02.2025. Відтак, він просить закрити провадження у цій частині у зв'язку із відсутністю предмета спору.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01.02.2021 між позивачкою (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №Г/152 (надалі - Договір), згідно із пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 152 кв.м. (в тому числі, площа сходової 14 кв.м., що розташована на 1-2 поверсі), що знаходиться на 2 (другому) поверсі за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73в, приміщення 235. Приміщення є частиною нежитлових приміщень №235, загальною площею 414,2 кв.м. та передається разом з інженерним обладнанням та комунікаціями. Розташування приміщення на поверсі (його межі) позначене на план-схемі, яка є додатком № 1 та невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.4 Договору цільове призначення приміщення: для здійснення господарської діяльності орендарем.
У додатках №1 та №2 до Договору сторони відобразили план-схему приміщення, що передається в оренду, а також перелік робіт, які мають бути зроблені орендодавцем до моменту приймання-передачі приміщення (Т.1; а.с. 15-16).
Судом встановлено, що Договір укладався сторонами на 35 місяців з моменту його підписання, тобто до 01.01.2024. Водночас 01.01.2024 між сторонами підписано Додатковий договір, згідно із яким продовжено (поновлено) строк дії договору на тих самих умовах на 35 місяців (Т.1; а.с. 18).
Згідно із пунктом 2.1 Договору орендодавець повинен передати приміщення орендарю до 08.03.2021 включно в стані зазначеному в додатку №2 до договору, а орендар в день передачі приміщення орендодавцем зобов'язаний прийняти приміщення і підписати акт приймання-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення. Акт приймання-передачі є невід'ємною частиною договору. Вступ орендаря у користування орендованим приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами акту приймання-передачі приміщення.
Відповідні приміщення були передані позивачу в оренду, що підтверджується Актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 19.03.2021 (Т.1; а.с. 17).
У пункті 3.1 Договору сторони погодили розмір орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, який становить:
- з моменту передачі орендарю приміщення, відповідно до пункту 2.1 договору, та до 28.02.2022 включно розмір місячної орендної плати за користування приміщенням за один календарний місяць становить 29'932,87 грн. без ПДВ, що еквівалентно 1'064,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення договору (підпункт 3.1.1);
- починаючи з 01.03.2022 та до 28.02.2023 включно розмір місячної орендної плати за користування приміщенням за один календарний місяць становить 38'485,12 грн. без ПДВ, що еквівалентно 1'368,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення договору (підпункт 3.1.2);
- починаючи з 01.03.2023 та в подальшому за кожен місяць строку оренди, розмір місячної орендної плати за користування приміщенням за один календарний місяць становить 47'037,37 грн. без ПДВ, що еквівалентно 1'672,00 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату укладення договору (підпункт 3.1.3).
Вказаний у пункті 3.1 договору розмір орендної плати визначено в гривнях у еквіваленті до доларів США, тому сторони погодили, що орендна плата за користування приміщенням підлягає сплаті орендарем орендодавцю в національній валюті України - гривнях, згідно з курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату проведення платежу. Сторони погодили, що у випадку збільшення чи зменшення курсу гривні до долара США згідно із офіційним курсом встановленим Національним банком України, розмір орендної плати підлягає сплаті орендарем орендодавцю згідно з курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на дату проведення платежу (пункт 3.2 Договору).
Орендна плата здійснюється щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця в безготівковій формі шляхом безготівкового переказу з поточного рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавця (пункт 3.3 Договору).
У пункті 3.6 Договору сторони домовились, що до 09.02.2021 включно, орендар здійснить передоплату з орендної плати (гарантійний платіж) за період з 08.03.2021 до 31.03.2021 включно (перший місяць строку оренди) та за останній місяць оренди у розмірах передбачених нижче:
- за період з 08.03.2021 до 01.04.2021 включно у розмірі, що дорівнює розміру місячної орендної плати, зазначеному в підпункті 3.1.1 пункту 3.1 договору;
- за останній місяць оренди у розмірі, що дорівнює розміру місячної орендної плати, зазначеному в підпункті 3.1.3 пункту 3.1 договору.
Дана передоплата (гарантійний платіж) враховуватиметься у виконання зобов'язань орендаря зі сплати орендної плати, якщо іншого не передбачено умовами договору. Кінцевий перерахунок орендної плати за останній місяць строку оренди буде здійснено в передостанньому місяці оренди з урахуванням пунктів 3.2, 3.6 договору.
На підставі рахунку-фактури відповідача №СФ-0000042 від 19.02.2021 позивачка оплатила відповідачу вартість оренди за період з 19.03.2021 по 31.03.2021 у розмірі 12' 552,54 грн. та 47' 037,37 грн. гарантійного платежу, а всього 59' 589,91 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №843 від 26.03.2021 та випискою по банківському рахунку (Т.1; а.с. 19-20, 29).
У період існування між сторонами договірних відносин позивачка сплатила на користь відповідача суму оренди у загальному розмірі 1' 644' 435,33 грн., чим повністю виконала свої зобов'язання щодо сплати оренди за період з моменту передачі майна в оренду до кінця червня 2024 року. Відповідні обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку (Т.1; а.с. 22-23, 26-29), а також не заперечуються відповідачем.
Судом встановлено, що відповідач повідомив позивачку про те, що з 03.07.2024 він вже не є власником приміщення переданого в оренду за Договором, оскільки таке перейшло у власність ТОВ «Карелла» (код ЄДРПОУ 32919841). Відтак, усі права та обов'язки орендодавця за Договором перейшли до нового власника нежитлового приміщення. Вказане підтверджується листом №03/07/2024-Ма від 03.07.2024 (Т.1; а.с. 21).
У результаті, між позивачкою (орендар) та ТОВ «Карелла» (орендодавець) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №235-2 від 03.07.2024, предметом якого виступає те саме нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73в, 235, загальною площею 152 кв.м. (Т.1; а.с. 30-35).
На підставі Акта приймання-передачі від 03.07.2024 ТОВ «Карелла» передало, а позивачка прийняла в строкове платне користування відповідне приміщення (Т.1; а.с. 36).
На підставі рахунка ТОВ «Карелла» на оплату №24 від 03.07.2024 позивачка перерахувала гарантій платіж за останній місяць за Договором №235-2 від 03.07.2024 у розмірі 67' 639,42 грн. (Т.1; а.с. 37-38).
У зв'язку зі зміною орендодавця та укладення нового договору оренди, Договір із відповідачем припинився. Станом на момент припинення договірних відносин у позивачки існувала переплата за Договором у розмірі 47'037,37 грн., перерахована нею ще 26.03.2021 у якості гарантійного платежу.
Зважаючи на це, позивачка 08.10.2024 направила відповідачу Вимогу від 25.09.2024 про повернення грошових коштів (Т.1; а.с. 81-82). Відправка вимоги здійснювалась шляхом її направлення на електронну пошту відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки відповідна вимога залишилась без належного реагування, ФОП Маковецька Н.В. звернулася до суду із позовом про стягнення 47' 037,37 грн.
На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивачка нарахувала на вказану суму 3'483,05 грн. інфляційних втрат та 817,70 грн. 3% річних, про стягнення яких просить суд.
Судом встановлено, що після подання позовної заяви до суду, відповідач перерахував на користь позивачки 47' 037,37 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №363 від 04.02.2025 (Т.1; а.с. 75) та підтверджено представницею позивачки у судовому засіданні 03.03.2025.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №Г/152 від 01.02.2021, предметом якого виступало нежитлове приміщення, загальною площею 152 кв.м., що знаходиться на другому поверсі за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73в, приміщення 235.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідач передав позивачці в користування відповідне нежитлове приміщення. Вказане підтверджується Актом приймання-передачі від 19.03.2021.
Відповідно до частин 1, 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Розмір орендної плати, порядок та строки її сплати сторони погодили у пунктах 3.1-3.3 Договору. Крім цього, у пункті 3.6 Договору сторони домовились, що позивачка перерахує на користь відповідача гарантійний платіж за останній місяць оренди у розмірі 47' 037,37 грн.
Судом встановлено, що позивачка повністю сплатила орендну плату за Договором за період з моменту передачі нежитлових приміщень в оренду до кінця червня 2024 року. При цьому на підставі рахунку відповідача вона перерахувала відповідачу гарантійний платіж за останній місяць оренди у розмірі 47' 037,37 грн. Вказане підтверджується виписками по банківському рахунку та платіжними документами.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок зміни власника орендованих позивачем приміщень, між ФОП Маковецькою Н.В. (орендар) та ТОВ «Карелла» (орендодавець) було укладено Договір оренди №235-2 від 03.07.2024, предметом якого виступає те саме нежитлове приміщення, що і за Договором №Г/152 від 01.02.2021.
На підставі Акта приймання-передачі від 03.07.2024 ТОВ «Карелла» передало, а позивачка прийняла в строкове платне користування відповідне приміщення.
Зважаючи на це, суд доходить висновку, що орендні відносини між сторонами у цій справі припинилися. Останнім повним місяцем оренди за Договором виступає червень 2024 року, орендна плата за який оплачена позивачкою у повному обсязі.
Важливо зазначити, що погашення оренди за червень 2024 року відбулося не за рахунок гарантійного платежу у розмірі 47' 037,37 грн., а за рахунок проведеної позивачкою 18.06.2024 оплати у розмірі 67'684,73 грн.
Таким чином, на момент припинення договірних відносин, у позивачки існувала переплата за Договором у розмірі 47' 037,37 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Матеріалами справи підтверджується те, що правова підстава, згідно із якою ТОВ «Інвест Ріел-Естейт» набуло спірні грошові кошти, відпала через припинення договірних відносин сторін. Відтак, відповідач за рахунок позивачки безпідставно зберіг грошові кошти у розмірі 47' 037,37 грн. В силу статті 1212 ЦК України він зобов'язаний повернути такі грошові кошти.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в пункті 84 постанови від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Зважаючи на це, суд доходить висновку, що зобов'язання повернути позивачці грошові кошти виникло у відповідача відразу після того, як підстава для такого отримання відпала, тобто 03.07.2024.
Разом з цим, оскільки відповідач не повертав вказану суму, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Суд звертає увагу на те, що після подання позовної заяви, відповідач перерахував на користь позивача 47' 037,37 грн.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи ту обставину, що предмет спору щодо стягнення 47' 037,37 грн. існував на момент подання до суду позову та припинив своє існування, суд доходить висновку, що провадження у цій частині підлягає закриттю.
Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
У даній справі позивачкою також заявлено до стягнення 3'483,05 грн. інфляційних втрат та 817,70 грн. 3% річних.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування 3% річних позивачка проводить за період з 04.07.2024 по 31.01.2025 на суму у розмірі 47' 037,37 грн., а інфляційних втрат - за період з 04.07.2024 по 31.12.2024, використовуючи ту ж саму базу нарахування.
Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку про підставність та правильність проведених позивачкою нарахувань. Відтак, із відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 3'483,05 грн. інфляційних втрат та 817,70 грн. 3% річних.
Таким чином, враховуючи закриття провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення 47' 037,37 грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, ФОП Маковецька Н.В. сплатила судовий збір у розмірі 3'028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №196 від 05.12.2024 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (Т.1; а.с. 4, 54).
Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі 253,66 грн.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи вказане вище, зважаючи на закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору в частині вимог про стягнення 47'037,37 грн., суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 2'774,34 грн., сплачений згідно із платіжною інструкцією №196 від 05.12.2024, підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивачки.
Позивачкою також заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10'000,00 грн.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві ФОП Маковецька Н.В. вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені нею у зв'язку із розглядом справи, становить 10'000,00 грн. (Т.1; а.с. 2).
Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивачка визначила у розмірі 10'000,00 грн. На підтвердження таких витрат нею подано до суду:
1) Копію Договору про надання послуг у сфері права №020924 від 18.09.2024 (Т.1; а.с. 48), відповідно до якого ФОП Маковецька Н.В. (замовник) доручає, а ФОП Біла О.В. (виконавець) приймає на себе зобов'язання надавати консультаційно-юридичні послуги, пов'язані із застосуванням норм матеріального та процесуального законодавства України.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що вартість послуг становить 25'000,00 грн.
2) Детальний опис робіт (Т.1; а.с. 49), згідно із яким адвокаткою Білою О.В. надано такі послуги:
- правовий аналіз умов Договору оренди №Г/152 від 01.02.2021- 2 години;
- правовий аналіз первинних документів, якими оформлені господарські відносини за Договором оренди №Г/152 від 01.02.2021- 1 година;
- правовий аналіз можливості застосування та стягнення фінансових санкцій за умовами Договору оренди №Г/152 від 01.02.2021- 1 година;
- правовий аналіз наявних судових справ у контрагента за Договором оренди №Г/152 від 01.02.2021- 1 година;
- підготовка проєктів документів для вжиття заходів досудового врегулювання спору за Договором оренди №Г/152 від 01.02.2021- 2 години;
- правовий аналіз обґрунтованості позовних вимог в межах відповідної судової справи, аналіз актуальної судової практики - 2 години;
- формування правової позиції та узгодження її із замовником - 1 година;
- складання позовної заяви та здійснення нарахування інфляційних втрат та 3% річних - 5 годин;
- підготовка та оформлення копій додатків до позовної заяви - 2 години.
Згідно із цим документом вартість однієї години роботи становить 600,00 грн., витрачено 17 годин, вартість яких становить 10'200,00 грн. За домовленістю сторін вартість послуг становить 10'000,00 грн.
У матеріалах справи наявний також оригінал Ордеру серії ВС №1327580 від 23.11.2024, виданий адвокатці Білій О.В., яка здійснює адвокатську діяльність індивідуально (Т.1; а.с. 50).
Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачкою доказів понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачці професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивачки на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.
Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачці.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію розумності зважаючи на обставини цієї справи, зокрема відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, а також добровільну оплату ним основної частини позовних вимог - 47'037,37 грн. Окрім цього такий розмір не є пропорційним до предмета спору, враховуючи недоведення позивачкою тих обставин, що справа №914/287/25 має особливе значення для неї, а також зважаючи на те, що справа не викликала публічного інтересу.
Не менш важливе значення має і те, що більшість послуг із надання правової допомоги, які перелічені у Детальному переліку, викладені таким чином, щоб штучно збільшити їх кількість. Так, позивачка безпідставно виокремила, з одного боку, послуги із аналізу умов Договору оренди №Г/152 від 01.02.2021, первинних документів, якими оформлені господарські відносини сторін, можливості застосування та стягнення фінансових санкцій, судових справ у контрагента, обґрунтованості позовних вимог в межах судової справи, актуальної судової практики, формування правової позиції, та, з другого боку, послугу зі складання позовної заяви та здійснення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Слід зазначити, що послуга із підготовки позовної заяви передбачає не лише її виготовлення, але й викладення її змісту на основі попередньо проведеного аналізу первинних матеріалів, судової практики тощо. Таким чином, вказаний вище перелік послуг є складовою частиною послуги із підготовки позовної заяви. Вони нерозривно пов'язані та можуть розглядатися виключно як єдина послуга із надання правової допомоги. Те саме стосується і послуги із підготовки та оформлення копій додатків до позовної заяви.
Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4'000,00 грн. та стягнення вказаної суми із відповідача на користь позивачки.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Ріел-Естейт» (79031, м. Львів, вул. Скорини, буд. 32, кв. 77; код ЄДРПОУ 43751350) на користь фізичної особи-підприємця Маковецької Надії Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 3'483,05 грн. інфляційних втрат, 817,70 грн. 3% річних, 253,66 грн. судового збору та 4'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Закрити провадження у справі №914/287/25 за позовом фізичної особи-підприємця Маковецької Надії Валеріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Ріел-Естейт» в частині стягнення заборгованості у розмірі 47'037,37 грн.
4. Повернути фізичній особі-підприємцю Маковецькій Надії Валеріївні ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 2' 774,34 грн. судового збору, сплаченого згідно із платіжною інструкцією №196 від 05.12.2024.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне рішення складено та підписано 31.03.2025.
Суддя Крупник Р.В.