Рішення від 20.03.2025 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м.Харків Справа № 913/266/20(718/8/22)

Провадження №10/913/266/20(718/8/22)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/266/20(718/8/22) за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_1 )

про припинення дії договорів

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство

Секретар судового засідан Богуславська Є.В

У засіданнібрали участь:

від позивача -Бабічук Анастасія Степанівна - ордер серії СЕ № 1042746 від 02.03.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000163 від 28.07.2017

від відповідача - Пилип Володимир Маркович, ордер серії АА №1275875 від 06.02.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000253 від 22.12.2011;

від третьої особи - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Кіцманського районного суду Черкаської області до ПАТ "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , з позовом про припинення дії договорів, в якому просить:

- припинити дію кредитного договору від 14.03.2007 №323, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Українська інноваційна компанія", у зв'язку з ліквідацією останнього та відсутністю законних правонаступників;

- припинити дію іпотечного договору від 14.03.2007 №853 між ПАТ "Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського міського нотаріального округу Олексюк С.В., у зв'язку з ліквідацією останнього та відсутністю законних правонаступників.

В обґрунтування поданого позову, зокрема зазначено, що оскільки ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк», зобов'язання за кредитним договором №323 від 14.03.2007 та договором іпотеки від 14.03.2007 є припиненими відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Кіцманського районного суду Черкаської області від 06.01.2022 у справі №718/8/22 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання у підготовчому провадженні.

Ухвалою Кіцманського районного суду Черкаської області від 22.02.2022 у справі №718/8/22 справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “Українська інноваційна компанія», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , про припинення дії договорів передано до Господарського суду Луганської області для розгляду в рамках провадження у справі №913/266/20 про банкрутство ПАТ “Українська інноваційна компанія».

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.05.2022 матеріали справи №913/266/20(718/8/22) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.05.2022 справу №913/266/20(718/8/22) прийнято до провадження; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Провадження у справі №913/266/20(718/8/22) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про припинення дії договорів зупинено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.02.2023 поновлено провадження у справі №913/266/20(718/8/22). Підготовче засідання призначено на 03.03.2023 о 14 год. 40 хв.

У судовому засіданні 03.03.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 06.04.2023 о 14 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.04.2023 провадження у справі №913/266/20(718/8/22) за позовом ОСОБА_1 до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про припинення дії договорів зупинено до розгляду та оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №909/578/17.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.08.2023 поновлено провадження у справі №913/266/20(718/8/22). Підготовче засідання призначено на 23.08.2023 об 15 год. 15 хв.

У судовому засіданні 23.08.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 20.09.2023 о 15 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 20.09.2023 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.10.2023 о 14 год 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 10.10.2023 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 03.11.2023 о 14 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.11.2023 провадження у справі №913/266/20(718/8/22) за позовом ОСОБА_1 до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про припинення дії договорів зупинено до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №913/266/20.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.01.2025 поновлено провадження у справі №913/266/20(718/8/22). Підготовче засідання призначено на 06.02.2025 об 11 год. 15 хв.

У судовому засіданні 06.02.2025 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 04.03.2025 о 12 год 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

28.02.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від позивача надійшло клопотання без номеру від 28.02.2025 про зупинення провадження у справі №913/266/20(718/8/22) до прийняття рішення Господарським судом Луганської області у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»

У судовому засіданні 04.03.2025 представник позивача заявила усне клопотання про залишення клопотання без номеру від 28.02.2025 про зупинення розгляду справи без розгляду.

У судовому засіданні 04.03.2025 постановлено ухвалу: про залишення клопотання представника позивача без номеру від 28.02.2025 про зупинення розгляду справи без розгляду; про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.03.2025 о 12 год 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

В своїх письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 зазначила про порушення її прав, оскільки ПАТ «Укрінбанк» було порушено процедуру реорганізації, що була передбачена законодавством, та з порушенням норм закону передав свої повноваження ПАТ «Українська інноваційна компанія», при цьому факту передачі кредитних договорів по факторингу між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» не було, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2007 між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекою забезпечується вимоги іпотекодержателя, що випливають з:

- договору №322 про надання споживчого кредиту від 14.03.2007, укладеного між ОСОБА_4 та іпотекодержателем, відповідно до умов якого іпотекодержатель, за певних її умов надає позичальнику кредиту у розмірі 25000,00 Євро на умовах, визначених кредитною угодою, граничним терміном повернення 12.03.2010, зі сплатою 13,0% річних, а позичальник зобов'язується повернути іпотекодержателю отриманий кредит кінцевим терміном погашення до 12.03.2010, або будь - якого іншого терміну, передбаченого договором кредиту чи будь- якими змінами та доповненнями до нього, сплачувати нараховані відсотки за їх користування і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених кредитною угодою і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги;

- договору №323 про надання споживчого кредиту від 14.03.2007, укладеного між ОСОБА_1 та іпотекодержателем, відповідно до умов якого, іпотекодержатель при виконанні позичальником певних її умов надає позичальнику кредит у розмірі 35000,00 Євро на умовах, визначених кредитною угодою, граничним терміном повернення 12.03.2010, зі сплатою 13,0% річних, а позичальник зобов'язується повернути іпотекодержателю отриманий кредит кінцевим терміном погашення до 12.02.2010, або будь - якого іншого терміну, передбаченого договором кредиту чи будь -якими змінами та доповненнями до нього, сплачувати нараховані відсотки за їх користування і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених кредитною угодою і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.

16.08.2017 Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» на адресу позивача було надіслано повідомлення №2025/01 про порушення основного зобов'язання за кредитним договором №323 від 14.03.2007, в якому зазначено, що станом на 10.08.2017 заборгованість позичальника перед кредитором складає 2725928 грн 22 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 1056209 грн 49 коп., прострочена заборгованість за процентами - 1085009 грн 00 коп., пеня - 584709 грн 73 коп., та про необхідність достроково негайно оплатити таку заборгованість, але не пізніше 30-ти днів з дати направлення цієї вимоги.

Також, ПАТ «Українська інноваційна компанія» повідомило позивача, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк», було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство “Укрінком».

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства “Укрінком», змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства “Укрінком» на “Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія», затверджено статут в новій редакції.

Відповідно до п.1.1 Статуту ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі статуту, шляхом зміни найменування з Публічного акціонерного товариства «Укрінком» на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та Публічного акціонерного товариства «Укрінком».

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем зазначено про існування між сторонами правовідносин, що виникли на підставі кредитного договору №323 від 14.03.2007, укладеного між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 .

За твердженнями позивача, оскільки ПАТ «Укрінком» не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», що було встановлено під час розгляду справ №750/8636/17, та відсутністю законних правонаступників ПАТ «Український інноваційний банк», враховуючи приписи ст. 609 Цивільного кодексу України, зобов'язання по кредитному договору №323 від 14.03.2007 та договору іпотеки від 14.03.2007, укладеного між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_3 є припиненими.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов'язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов'язків за цим договором.

Саме цим спори про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань відрізняються від спорів про зміну, припинення правовідносин (наприклад, зміну, розірвання договору), коли договірні відносини між сторонами змінюються або припиняються внаслідок судового рішення.

Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 ГК України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, зобов'язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов'язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.

Таким чином, виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов'язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача. Схожі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

У постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, є превентивним способом захисту інтересу особи у правовій визначеності, шляхом заявлення позову про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку у боржника.

Водночас, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Наведене вище також узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц).

А відтак спір, переданий на вирішення суду має бути розглянутий по суті заявлених позовних вимог. При вирішені спору, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорено права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установлених обставин вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Установивши наявність порушеного права/інтересу суд має надати оцінку належності обраного позивачем способу захисту і обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суд має враховувати також його ефективність.

Верховний Суд зазначає, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2022 у справі №910/6899/21.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем зазначено, що оскільки ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк», тому і не має права вимоги за кредитним договором №323 від 14.03.2007, у зв'язку з чим зобов'язання за вказаним кредитним договором є припиненими на підставі ст.609 Цивільного кодексу України, а тому права позивача у відносинах з відповідачем є порушеними і за їх захистом звернувся до суду з відповідним позовом.

При цьому, господарський суд звертає увагу, що позивачем в порушення ст.ст.74-77 Господарського процесуального кодексу України, не надано до матеріалів справи ані копії, ані оригіналу кредитного договору №323 від 14.03.2007, який позивач просить визнати припиненим.

Судом врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, відповідно до якої приписи, зокрема, статті 16 Цивільного кодексу України, не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав. Проте у такому випадку належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач прагне досягнути унаслідок вирішення спору (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 17.11.202023 у cправі №910/12832/21).

Безпосередню мету, яку ставить позивач, звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права. Його застосування спрямоване на попередження, усунення чи компенсування наслідків порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного цивільного права та/або інтересу.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію належності).

В той же час, господарський суд зазначає, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогою про визнання кредитного договору №323 від 14.03.2007 припиненим на підставі ст. 609 Цивільного кодексу України, прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав сторони договору.

Також, судом встановлено, що 13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк», було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство “Укрінком».

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства “Укрінком», змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства “Укрінком» на “Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія», затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ “Укрінбанк».

01.10.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24.12.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено.

14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

Також, судом зазначено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №826/5325/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16 в частині зобов'язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах) на наступний спосіб: "Виключити відомості про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України".

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.10.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №826/5325/16.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України “Про банки і банківську діяльність» необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб'єктності в порядку правонаступництва.

Згідно з ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

В п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду №914/3587/14 від 24.04.019 зазначено, що з аналізу зазначених положень убачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне (ПАТ “Львівобленерго» на ПрАТ “Львівобленерго») не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Частиною 1 статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб'єкта (п. 4), який зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).

Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов'язків від одного суб'єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов'язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб'єктів, дотримання процедури переходу прав та обов'язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов'язків однією особою, та набуття іншою.

В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ “Українська інноваційна компанія» та ПАТ “Укрінбанк» є однією юридичною особою. Крім того, відповідно до імперативних приписів статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ПАТ “Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ “Укрінбанк», оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.

В той же час, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що статус банку набувається з моменту прийняття Національним банком України рішення про видачу банківської ліцензії з одночасним внесенням регулятором запису до Державного реєстру банків, тоді як втрата юридичною особою такого статусу відбувається у результаті завершення реорганізації банку або його ліквідації за спеціальною процедурою, здійснюваною (за винятком процедури добровільної ліквідації) державною спеціалізованою установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у визначеному банківським законодавством порядку, кінцевим наслідком чого (реорганізації чи ліквідації) є здійснення Національним банком України запису в Державному реєстрі банків про припинення банку. При цьому відкликання банківської ліцензії не є самостійною підставою для втрати юридичною особою статусу банку.

Наведені висновки у питанні втрати юридичною особою статусу банку узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16, зокрема: «відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку, але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов'язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії».

Судова палата акцентує увагу, що правовою підставою для запровадження Фондом тимчасової адміністрації або здійснення ним ліквідації банку є відповідні рішення цього органу. Такі рішення (про запровадження тимчасової адміністрації та про початок процедури ліквідації) виконавча дирекція Фонду має право прийняти виключно на підставі рішень Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідно. Зазначені рішення виконавчої дирекції Фонду та Правління НБУ не є нормативно - правовими актами, адже мають характер індивідуальних.

У разі скасування судом індивідуального акта державного чи іншого спеціалізованого органу такий акт не породжує жодних правових наслідків.

У зв'язку з цим, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що неодноразові рішення органу управління ПАТ «Український інноваційний банк» про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов'язків.

В той же час, позивачем належним чином не було обґрунтовано якого саме результату прагне досягнути унаслідок вирішення спору шляхом визнання припиненим дії кредитного договору №323 від 14.03.2007, яке саме суб'єктивне право позивача зазнало протиправного впливу з боку відповідача, внаслідок внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу, та, відповідно, не доведено, яким чином застосування вказаного конкретного способу захисту буде спроможне попередити, усунути або компенсувати наслідки порушення суб'єктивного права позивача.

Враховуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 в частині припинення дії кредитного договору від 14.03.2007 №323, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Українська інноваційна компанія", не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про припинення дії іпотечного договору від 14.03.2007, укладеного між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_3 , господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (частина перша статті 7 Закону України "Про іпотеку").

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначені у статті 202 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань визначені у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Підстави припинення права застави визначені у статті 593 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 частини першої якої право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Отже, за загальним правилом припинення основного зобов'язання є підставою для припинення іпотеки, яка є похідною від основного зобов'язання. При цьому, згідно з положенням, закріпленим у статті 609 Цивільного кодексу України, підставою припинення зобов'язання є ліквідація юридичної особи, яка мала таке зобов'язання.

Відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільною правоздатністю є здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки.

Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом (ч.1, ч.2 ст. 26 Цивільного кодексу України).

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ч.1 ст. 30 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої-четвертої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Судом враховано, що позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охороюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вже зазначалось судом, реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб'єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Право на отримання судового захисту означає, що суб'єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 зазначила, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог щодо необхідності припинити дію договору іпотеки від 14.03.2007, укладеного між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_3 , позивачем зазначено, що оскільки ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк», зобов'язання за договором іпотеки є припиненими на підставі ст. 609 Цивільного кодексу України.

Господарським судом зазначено, що ОСОБА_3 , як іпотекодавець, відповідно до Цивільного кодексу України має самостійну цивільну право та дієздатність та має право самостійно реалізовувати свої права на власний розсуд, при цьому позивачем жодним чином не було доведено наявності у нього порушеного права за договором іпотеки при зверненні до суду із цим позовом, та відповідно неможливості реалізувати ОСОБА_3 права на захист свого порушеного права.

При цьому, судом зазначено, що нормами чинного процесуального законодавства не передбачено одночасного звернення до суду з позовом як у власних інтересах, так і в інтересах іншої особи.

Враховуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 в вимоги припинити дію договору іпотеки від 14.03.2007, укладеного між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_3 не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у зв'язку з відмовою у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про припинення дії договорів -відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

Повне рішення складено 31.03.2025.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ