ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2025Справа № 910/678/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСТАРТТРЕЙД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ОІЛ КОМПАНІ"
про стягнення 1 631 033,14 грн
за участю представників:
від позивача: Світлицький А.В.
від відповідача: не з'явився
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОСТАРТТРЕЙД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ОІЛ КОМПАНІ" про стягнення 1 631 033,14 грн, з яких: 1249191,29 грн - сума боргу, 132003,59 грн - пеня, 249838,26 грн - штраф.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №НСТ 05/06-1 від 05.06.2024.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 дану позовну заяву залишено без руху.
28.01.2025 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/678/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2025.
У підготовчому засіданні 27.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.03.2025.
У судовому засіданні 13.03.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення судового засідання на 27.03.2025.
Присутній у судовому засіданні 27.03.2025 представник позивача надав пояснення по суті спору, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув.
Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала суду від 13.03.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 14.03.2025.
Відтак, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи по суті.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Приймаючи до уваги, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення про розгляд справи, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
У судовому засіданні 27.03.2025 суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступні слова та пояснення представників позивача та відповідача, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 27.03.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар 10.06.2024 - на суму 1234514,92 грн, 11.06.2024 - на суму 1287147,04 грн, 20.06.2024 - суму 1275510,12 грн, що підтверджується видатковими накладними: №434 від 10.06.2024, №435 від 11.06.2024, №452 від 20.06.2024.
Відповідач здійснив оплату поставленого товару у такому порядку: 05.06.2024 - у сумі 1283710,00 грн, 14.06.2024 - у сумі 1234514,92 грн; 18.06.2024 - у сумі 1345960,00 грн.
Позивач зазначає, що у відповідача утворилась передплата у сумі 67012,84 грн. Відповідач звернувся до позивача з листом №1 від 09.08.2024 з проханням повернути грошові кошти та, у свою чергу, позивач повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ОІЛ КОМПАНІ" грошві кошти у сумі 67012,84 грн, що підтверджується банківською випискою від 15.01.2025.
20.08.2024 позивач поставив відповідачу товар (паливо дизельне Євро EN 590 ULSD 10ppm ДП-Л-Євро5-ВО, у кількості 29672 літрів) на загальну суму 1249191,29 грн, що підтверджується видатковою накладною №649 від 20.08.2024, а також товаро-транспортною накладною № 649 від 20.08.2024.
Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплату за поставлений товар на суму 1249191,29 грн. У зв'язку із простроченням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання позивач нарахував пеню у сумі 132003,59 грн та штраф у 249838,26 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
05.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ОІЛ КОМПАНІ" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №НСТ 05/06-1 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передавати (відвантажувати/поставляти) у власність покупцю дизельне пальне та інші нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати у власність і оплачувати товар відповідно до умов цього договору.
Згідно із п.1.2. договору кількість, ціна, асортимент і одиниці вимірювань товару відображаються у відповідних заявках покупця, рахунках (за наявності) і видаткових накладних. Видаткові накладні після підписання їх сторонами набувають юридичну силу специфікацій в розумінні ст.266 Господарського кодексу України. За вимогою будь-якої зі сторін передбачається підписання специфікацій до договору.
Відповідно до п.4.3. договору усі ризики на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару постачальником/вантажовідправником покупцю або перевізнику, або вантажоодержувачу, що підтверджуватиметься підписаними сторонами накладними.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються покупцем в наступному порядку: покупець сплачує за товар 100% передоплату протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника. У разі відвантаження товару без отримання передплати покупець сплачує 100 % вартості товару на протязі 3-х банківських днів з дати поставки товару.
У п.5.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару (якщо таке матиме місце) покупець зобов'язується сплатити постачальнику на його письмову вимогу пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період, від суми заборгованості. У випадку прострочення оплати отриманого товару (якщо таке матиме місце) понад 7 банківських днів покупець за письмовою вимогою постачальника зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від заборгованості.
Згідно із матеріалами справи 20.08.2024 позивач поставив відповідачу товар (паливо дизельне Євро EN 590 ULSD 10ppm ДП-Л-Євро5-ВО, у кількості 29672 літрів) на загальну суму 1249191,29 грн, що підтверджується видатковою накладною №649 від 20.08.2024 та товаро-транспортною накладною № 649 від 20.08.2024.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам договору відповідач покладений на нього обов'язок з оплати поставленого йому товару та у строки встановлені договором, не виконав.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що за доводами позивача, відповідач, в порушення умов укладеного договору не оплатив товар, поставлений позивачем згідно із видатковою накладною №649 від 20.08.2024, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1249191,29 грн. Також, посилаючись на прострочення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання, на підставі п.5.4. договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у сумі 132003,59 грн (період нарахування з 23.08.2024 по 16.01.2025) та штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості, що становить 249838,26 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як підтверджено наявною у матеріалах справи видатковою накладною №649 від 20.08.2024 та товаро-транспортною накладною №649 від 20.08.2024 поставив відповідачу товар на суму 1249191,29 грн.
Видаткова накладна №649 від 20.08.2024 підписана відповідачем без заперечень та зауважень.
Суд зауважує, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 3.3. договору сторони погодили, що оплату за товар у разі відвантаження товару без отримання передплати, відповідач здійснює на протязі 3-х банківських днів з дати поставки товару.
Згідно з ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, виходячи з умов договору відповідач мав сплатити за поставлений видатковою накладною №649 від 20.08.2024 товар у строк до 23.08.2024 включно.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Невиконане зобов'язання за договором у сумі 1249191,29 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості відповідачем не надано.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 1249191,29 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 1249191,29 грн.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у сумі 132003,59 грн та штраф у сумі 249838,26 грн.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зі змісту пункту п.5.4. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару (якщо таке матиме місце) покупець зобов'язується сплатити постачальнику на його письмову вимогу пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період, від суми заборгованості. У випадку прострочення оплати отриманого товару (якщо таке матиме місце) понад 7 банківських днів покупець за письмовою вимогою постачальника зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від заборгованості.
З наведеного у позові розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування пені за період з 23.08.2024 по 16.01.2025.
Суд зазначає, що перебіг часу, за який нараховується пеня відповідно до норм законодавства починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Як встановлено судом вище, відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк до 23.08.2024, а тому нарахування пені слід здійснювати з 24.08.2024.
За перерахунком суду сума пені становить 130795,91 грн, а відтак, позовні вимоги у частині стягнення пені є частково обґрунтованими.
Оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання у більше ніж на 7 банківських днів, правомірним є нарахування 20% штрафу. Перевіривши розрахунок штрафу судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, відповідає вимогам законодавства та умовам договору.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1249191,29 грн, пені у сумі 130795,91 грн та штрафу у сумі 249838,26 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 1207,68 грн пені задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСТАРТТРЕЙД" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ОІЛ КОМПАНІ" заборгованості у сумі 1249191,29 грн, пені у сумі 130795,91 грн та штрафу у сумі 249838,26 грн.
Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД ОІЛ КОМПАНІ" (02152, місто Київ, пр.Тичини Павла, будинок 1В, секція А, офіс 418, ідентифікаційний код 45196716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (02000, місто Київ, вул.Сверстюка Євгена, будинок 11, корпус Ж, офіс 32, ідентифікаційний код 45030716) заборгованість у сумі 1249191,29 грн, пеню у сумі 130795,91 грн, штраф у сумі 249838,26 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 24447,38 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.04.2025.
Суддя С.О. Турчин